Постановка наукової проблеми та її значення. Як часто ми чуємо таку фразу «я зроблю це пізніше», тобто без вагомих причин відкладати важливі і дрібні справи на завтра, на потім, на не обмежений термін. Досліджуючи студентські колективи, це явище є досить розповсюдженим, молодь яка перебуває в умовах постійної психологічної напруги, великої кількості навчальних завдань та при цьому в рамках обмеженості часу на їх виконання, схильна відкладати їх на завтра, та врешті решт виконувати їх в останній момент, тобто в ніч перед здачею, в жорстокому дефіциті часу. А це, в свою чергу, позначається на якості виконання, успішності, та найважливіше – на психофізіологічному стані.
На сьогоднішній день ВНЗ є вимогливими, спрямованими на формування висококваліфікованих фахівців, активних та творчих, які зможуть використовувати новітні технології у свої роботі, та які постійно будуть прагнути до саморозвитку та самовдосконаленню себе як особистості, та в професійній сфері. Тому суспільство звикло бачити студентів завжди життєрадісними, відкритими до чогось нового, організованими, наполегливими, впевненими, оптимістичними, відповідальними. І саме тут, між цими вимогами суспільства та ВНЗ може виникнути таке психологічне явище як прокрастинація. У психологічні літературі під цим явищем розуміють свідоме відкладання, відтермінування суб’єктом намічених дії, завдань, не зважаючи на негативні наслідки такої поведінки.
Метою роботи є теоретичне дослідження прокрастинації як психологічної проблеми сучасного студента.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Аналізуючи наукові надбання багатьох науковців, явище прокрастинації найбільшого розголосу набуло саме у ХХІ столітті, тому що саме у наш час набільше розповсюджується, та характеризує більшість сучасної молоді.
Сучасна психологія дає таке визначення даного феномену: прокрастинація – це вираз емоційної реакції на планові або необхідні справи. Тому прокрастинацію розподілять на два типи, залежно від характеру емоції, це – «розслаблена» (тимчасова) та «напружена» (хронічна).
Отже, «розслаблена» це коли людина у ході виконання запланованої дії, витрачає час на інші, більш приємніші заняття чи будь-які інші розваги, тобто, свідомо замінюючи необхідну роботу, на заняття які дуже часто не приносять користі особистості.
«Напружена» прокрастинація, виникає через виникнення перезавантаженням, незадоволеністю власними досягненнями та недооцінюючи їх, втратою відчуття часу, неусвідомленими життєвими цілями і тому невпевненістю в собі. Наглядним прикладом хронічної академічної прокрастинації є звичка багатьох студентів готуватись до іспиту в останні день, а то і ніч. Даний тип прокрастинації притаманний студентам, які неправильно обрали свій фах, або навчальний заклад, тому немає інтересу не до навчання, і не до зовнішнього оточення в якому вони знаходяться [2; 10].
Н. Фьоре (2013) визначив такі шість ознак прокрастинації:
- сприйняття особистістю життя як довгої черги зобов’язань, які вона не може витримати, складання безкінечно довгих списків важливих справ;
- проблеми з відчуттям часу, використання невизначених термінів;
- відсутність ясності стосовно власних планів чи цінностей, людині важко займатися яким-небудь одним проектом;
- розуміння того, що людина себе не реалізує, відчуття фрустрації, пригніченості, наявність таких життєвих цілей, яких ви ніколи не досягали і навіть не намагалися;
- нерішучість, боязнь того, що людину будуть критикувати за помилки, відкладання фінальної стадії проекту у спробах довести результат до досконалості;
- низька самооцінка та відсутність впевненості у собі, які заважають почати працювати продуктивно [7, с. 17-18].
Із зазначених типів та ознак, можна сказати що наслідками наявності прокрастинації є стрес, відчуття провини, втрата продуктивності, невдоволення навколишніх через невиконання зобов'язань. Прагнучи завершити справу в обмежений проміжок часу, людина відчуває емоційний і фізичний стрес. Нервова напруга, постійне недосипання, зловживання кофеїном, енергетичними напоями – усе це може мати неприємні наслідки для організму. Крім того, прокрастинація є підставою для виникнення почуття провини за незроблену роботу, відсутність самореалізації, втрату можливостей тощо і є наслідком поганого самоконтролю [6].
Серед заходів, що можуть допомогти знизити рівень академічної прокрастинації, С. Соболева, визначає такі: уважне ставлення викладачів до студентів, врахування їхніх індивідуальних особливостей у процесі навчання, введення системи заохочень, сприяння розвитку академічних зв’язків та взаємодопомоги між студентами, впровадження різноманітних методів та технологій навчання, застосування ефективних систем планування та форм виконання завдань студентами [5].
Серед студентської молоді важливо проводити пропедевтичні бесіди, проблемні заняття, тренінги з формування часової компетентності, поінформованості щодо прийомів та методів ефективної самоорганізації, планування діяльності та управління часом життя. Адже хронічна прокрастинація, яка найчастіше спостерігається саме у студентському віці, є деструктивною формою поведінки особистості відносно організації власного часопростору. Студент повинен розуміти, що перш за все його мотивація до навчання, набуття професійних знань сприятимуть боротьбі із явищем прокрастинації [1, с. 25].
Є досить цікава інформація, отримана від одного із учасників групи у досліджені прокрастинації в Каліфорнійському університеті в Берклі, він порівняв прокрастинацію з кульбабою: вириваючи її, втішаєш себе, що позбувся бур'яну, та потім з'ясовується, що у неї глибоченне коріння і вона проростає знову [3]. Емоційне коріння прокрастинації – таке ж глибоке та заплутане, як у кульбаби, і включає наші почуття, спогади, страхи, надії, мрії, сумніви й тиск, які ми переживаємо, хоча багато прокрастинаторів навіть не усвідомлює всього, що відбувається всередині, адже використовують прокрастинацію для уникнення неприємних відчуттів.
Висновок та перспективи подальших досліджень. Отже, підсумовуючи можна стверджувати, що прокрастинація – це своєрідна емоційна реакція особистості на планові або необхідні справи, схильність людини до відкладання своїх справ «на потім», «на завтра», «на майбутнє». Вона виражається у її прагненні не починати будь-які справи, не приймати рішення.
Серед фундаментальних типів прокрастинації, дослідники виділяють розслаблену (тимчасову) і напружену (хронічну). Багато дослідників виявили основні ознаки прокрастинації які їй характерні.
Своєчасна психопрофілактика і психокорекція (за необхідності) прокрастинації студентів дозволить запобігти зниженню рівня їх навчальної успішності, розвитку особистісних і професійних якостей. І в свою чергу сприятиме майбутньому фахівцеві бути конкурентоспроможним на своїй професійній ниві.
Перспективою подальших досліджень є з’ясувати зв’язку прокрастинації з навчальними досягненнями, вольовими якостями студентів, її гендерного аспекту та розробки шляхів профілактики і подолання означеного феномену.
Джерела та література:
- Бабатіна С. І. Синдром академічної прокрастинації і соціальна відповідальність у студентському віці [Електронний ресурс] / С. І. Бабатіна // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2013. – № 2. – С. 24-25. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKPI_ fpp_2013_2_6
- Базика Є. Л. Стан прокрастинації як чинник, який пригнічує формування успішної особистості студента: результати дослідження / Є. Л. Базика // [науково-практичний та освітньо-методичний журнал «Практична психологія та соціальна робота» / гол. ред. О.В. Губенко]. – Київ: №5 – 2014. – С. 23-30.
- Бурка Дж., Юен Л. Прокрастинація / Дж. Бурка, Л. Юен. – Видавництво Старого Лева – 2018. – 400 с.
- Ильин Е. П. Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2011. – 224 с.
- Cоболєва С. Академічна прокрастинація як психолого-педагогічна проблема [Електронний ресурс] / С. Соболєва. // Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Педагогіка. Психологія. Філософія. – 2014. – Вип.34. – С. 190-197. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gvpdpu_2014_34_26
- Фролова О. Прокрастинація як соціально-психологічне явище [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://business-territory.com.ua/articles/prokrastinatsiya-yak-sotsialnopsikhologichne-yavishche
- Фьоре Н. Легкий способ перестать откладывать дела на потом / Нейл Фьоре. – Москва: Манн, Иванов и Фербер; 2013. – 276 с.
inforum.in.ua@ukr.net