ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ФРУСТРАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ РІЗНОЇ СТАТІ

Актуальність дослідження. У сучасному світі, який характеризується швидкоплинними змінами та інформаційним перевантаженням, для людей високим є ризик виникнення ситуацій, що можуть бути причиною фрустрації. Певна професійна та гендерна приналежність може стимулювати виникнення фруструючих ситуації більшою чи меншою мірою. Професія військовослужбовця передбачає наявність екстремальних ситуацій, прийняття складних рішень, які, без сумнівів, може призводити до фрустрації та її різного прояву як у чоловіків, так і у жінок.

Якщо звернутися до вчень зарубіжних вчених психологів, особливо американських, ізраїльських, західноєвропейських, то у своїх працях вони активно описують військовий аспект жіночої психологічної проблематики. Серед найбільш відомих та авторитетних фахівців у даній сфері вважаються М. Бінкін [8], С. Єнлоу [9], Д. Мітчел [10], Д. Паркер [11], М. Растад [12], М. Яновіц [13]. Разом з набуттям військового досвіду жінками досить актуальним є аналіз особливостей переживання воєннотравматичного стресу, фізичних та психологічних травм, ускладнення адаптації до мирного життя військовослужбовців різної статі.

До цієї теми зверталась достатня кількість українських дослідників серед них О. Завалко [1], Ю. Калагін [2; 3], О. Кокун [4], А. Мельник [7], В. Мушкевич [5; 6], Р. Федоренко [7], В. Коширець [7] й ініші. Автори виділили причини складнощів адаптації у той же час особливості переживання фрустраційної поведінки досліджено та описано не достатньою мірою.

Саме тому, мета нашого дослідження - дослідити об’єктивні та суб’єктивні фрустарційні переживання військовослужбовців як наслідок перебування у зоні бойових дій, що і сприяло вибору теми нашого наукового пошуку.

Методологія та методи дослідження. Емпіричне дослідження проводилось на базі Психологічного консультативного центру при кафедрі практичної та клінічної психології Волинського національного університету імені Лесі Українки та Волинського обласного госпіталю інвалідів війни і військових частин Волинської й Рівненської області. Вибіркову сукупність склали 220 військовослужбовців −  серед них 162 (74 %) – чоловіки та 58 (26%) - жінки. Вік респондентів варіював від 18 до 60 років. Військовослужбовці перебували у зоні проведення бойових дій. У дослідженні взяли участь військовослужбовці різних родів сухопутних військ, зокрема, війська зв’язку, піхоти, артилерії, механізовані і танкові.

До основних методів психологічного дослідження фрустраційної поведінки військовослужбовців ввійшли: спостереження, бесіда, тестування, метод математичної статистики (непараметричний критерій відмінності для незалежних вибірок Манна-Вітні). В ході роботи використовувалися стандартизовані методики: тест самооцінки психічних станів Г. Айзенка в модифікації М. Горської, методика діагностики рівня соціальної фрустрованості Л. Вассермана, тест фрустраційних реакцій С. Розенцвейга у модифікації Н. Тарабриної, методика дослідження агресивності Басса-Дарки та тест вивчення агресивної Тест Рука (Hand – тест) Вагнера.

Усі запропоновані методики використовувались у комплексі, що дозволило отримати багатогранні якісні та кількісні показники психологічних особливостей фрустраційної поведінки та її компонентів у військовослужбовців. Варто зауважити, що частина військовослужбовців підозріло ставилась до самого дослідження, задавала багато запитань стосовно нього. Однак основна частина респондентів ставилась до процесу діагностики з розумінням, без зайвих підозр.

Аналіз результатів дослідження. Підсумовуючи аналіз відмінностей у середніх значеннях вираженості досліджуваних показників для військовослужбовців різної статі слід виділити наступне:

1. У жінок-військовослужбовців спостерігається значно вищий ступінь незадоволеності соціальними досягненнями в таких аспектах життєдіяльності: «власна освіта», «житлово-побутові умови», «загальний рівень фрустрації», «обстановка у державі (суспільстві)», «взаємини з подружжям», «сфера медичного обслуговування», «сфера послуг і побутового обслуговування», «матеріальний стан».
2. У діагностованих чоловіків-військовослужбовців виявлено вищий ступінь незадоволеності соціальними досягненнями за такими параметрами, як «власний спосіб життя в цілому», «взаємини з батьками», «взаємини з дітьми».
3. У жінок-військовослужбовців виявлено вищий ступінь вираженості за показниками: «екстрапунітивна реакція з фіксацією на перешкоді», «імпунітивна реакція з фіксацією на самозахисті», «екстрапунітивна реакція з фіксацією на задоволенні потреби», «інтропунітивна реакція з фіксацією на самозахисті».
4. Для чоловіків більш характерними та вираженими реакціями на фруструючу ситуацію є «екстрапунітивна реакція з фіксацією на самозахисті» і «імпунітивна реакція з фіксацією на перешкоді».
5. Жінки обраної вибірки схильні більшою мірою ніж чоловіки переживати психологічний стан «фрустрації».
6. Чоловіки обраної вибірки схильні більшою мірою ніж жінки переживати психологічні стан и «агресивності» та «ригідності».
7. Жінки-військовослужбовці демонструють нижчий рівень агресії, «дратівливості», «індексу агресивності» і «непрямої агресії». Проте, для жінок більшою мірою характерне  – «почуття провини».
8. Чоловіки є більш агресивними, схильними до залежності, страху, директивності, пасивної байдужості та калітства.
9. Для жінок більшою мірою характерні високі показники за категоріями активна байдужість та опис.

Перспективи подальших досліджень. Подальші наші дослідження будуть спрямовані на пошук оптимальних шляхів психологічної реабілітації фрустраційних проявів військовослужбовців у залежності від статі.

Список використаних джерел:

1. Завалко Ю. М. Структура розладів психіки в учасників АТО (пілотне дослідження на клінічному матеріалі стаціонарних хворих) / Ю. М. Завалко, І. І. Кутько, М. Ф. Андрейко, Н. О. Єрчкова // Україна. Здоров’я нації. 2016. № 4/1 (41). С. 5457.
2. Калагін Ю. А. Адаптація жінки-військовослужбовця до умов армійської служби / Ю. А. Калагін // матер. наук-практ. конф. Філософія виживання. Жінка і сучасний світ. – Харків : ХДМУ. – 2003. – С. 23.
3. Калагін Ю. А. Гендерний аспекти типологізаціі особистості військовослужбовців Збройних Сил України // Український соціум. – 2013. – № 3 (46). – С. 44 – 54.
4. Кокун О.М., Агаєв Н.А., Пішко І.О., Лозінська Н.С., Остапчук В.В. Психологічна робота з військовослужбовцями -учасниками АТО на етапі відновлення: Методичний посібник. – К.:НДЦ ГП ЗСУ, 2017. – 282 с.
5. Мушкевич В. Психологічні чинники переживання стресу військовослужбовцями // Психологічні перспективи. Випуск 34, 2019. – С.119-137.
6. Мушкевич В. Психологічні особливості фрустраційної поведінки військовослужбовців // Психологічні перспективи. Випуск 35, 2020. – С.119-135.
7. Психологічна допомога учасникам АТО та їх сімʼям : кол. монографія / М. І. Мушкевич, Р. П. Федоренко, А. П. Мельник [та ін.] ; за заг. ред. М. І. Мушкевич. − Луцьк : Вежа-Друк, 2016. − 260 с.
8. Binkin M., Bach S.J. Women and the military. Washington: The Brookings Institution, 1977. – 134 p.
9. Enloe C. Does khaki become you? The militarization of women's lives. L.: Pluto Press Limited, 1983. – 262 p.
10. Mitchell D. Women on the Warpath. / The Story of the Women of the First World War. L.: Cape, 1966. – 400 p .
11. Parker J. The army of Flanders and the Spanish road, 1567–1659 : The logistics of Spanish victory and defeat in the Low countries' wars. Cambridge: Univ. press, 1972. – 309 p.
12. Rustad M. Women in khaki. (The American Enlisted Woman). N.Y.: Prae-ger Publishers, 1982. – 285 p.
13. Janowitz M. The Professional Soldier. A Social and Political Portrait [Text] / M. Janowitz. – Glencoe, Ill. : Free Press, 1960. – 464 p.