ВПЛИВ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ НА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНУ АДАПТАЦІЮ СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ

За останні роки до проблеми соціально-психологічної адтаптації студентів-першокурсників до нових умов навчання звертається все більше і більше науковців: Г. Андрєєва, М. Дяченко, Л. Кандибович та ін. вивчали труднощі адаптаційного періоду; Н. Алімов, Г. Кудрявцева, В. Набаров та ін. займалися розкриттям проблеми адаптації у динаміці та виявленням компонентів, факторів, аспектів адаптації.

Сучасні дослідження процесу адаптації студентів до навчання у ЗВО носять індивідуально-орієнтований характер і на сьогодні трансформуються на основі соціально-філософського аспекту вивчення в особистісний підхід з акцентом на розгляді адаптації і в аспекті аналізу процесу розвитку особистості, її психологічних механізмів (Г. Балл, О. Налчаджян, Ю. Швалб) [2].

Соціально-психологічна адаптація – це складне інтегральне утворення, що визначає особливості взаємодії особистості із соціальним середовищем та забезпечує самоорганізацію особистості в змінюваних умовах соціальної взаємодії [2].

Перший курс – це період соціально-педагогічної адаптації і проходить він крізь призму пристосування до нової системи навчання, до зміни режиму праці та відпочинку, до входження в новий колектив. Проблеми, із якими стикаються студенти-першокурсники пов’язані із недостатньою психологічною готовністю до навчання у ЗВО, а саме із руйнуванням вироблених у школі певних установок, навичок, звичок, ціннісних орієнтацій і виробничих колективів, із невмінням здійснювати психологічну саморегуляцію власної діяльності та поведінки і формуванням нових навичок.

За останній рік особливо гостро постало питання про дистанційну форму навчання, що ще більше ускладнює процес адаптації до нових умов першокурсникам. Перехід на дистанційне навчання, зумовлений пандемією COVID-19, став неочікуваним та дуже серйозним випробуванням для всіх учасників освітнього процесу.

Дистанційне навчання – це технології, які реалізуються із застосуванням сучасних інформаційних та телекомунікаційних мереж, що дозволяють здійснювати процес навчання на відстані, без особистого контакту між викладачем і студентом [3].

Серед основних принципів дистанційного навчання виділяють гнучкість, модульність, динамічність, адаптивність, неперервність, креативність і відкритість і базується воно переважно на самостійному отриманні необхідного обсягу і якості знань та передбачає поєднання широкого спектру традиційних і новітніх інформаційних технологій. Використання цих технологій дозволяє студентам поповнити перелік вмінь і навичок, які в подальшому визначать успішність людини в будь-якій сфері діяльності. До них відносяться вміння самостійно планувати свою діяльність; вміння приймати рішення, робити вибір і нести за нього відповідальність; вміння працювати в інформаційному просторі (відбирати необхідну інформацію, структурувати і використовувати для прийняття рішення по певній задачі); вміння подавати результати діяльності з використанням інформаційних технологій; навички самоосвіти.

Щодо ефективності дистанційного навчання, то вона полягає в тому, що студенти самі відчувають необхідність подальшого навчання, а не піддаються тиску з боку, вони мають можливість роботи з навчальними матеріалами в такому режимі й обсязі, який підходить безпосередньо їм самим і послідовне виконання контрольно-діагностичних завдань і випускної роботи, а також підтримка у всіх питаннях з боку викладача забезпечує планомірне засвоєння знань. Головною складністю для студентів-першокурсників під час дистанційного навчання є те, що вони повинні змушувати самі себе вчитися та відсутність особистого спілкування із викладачем та групою, що є одним із головних завдань процесу адаптації.

Щодо основних компонентів адаптації (власне психологічна адаптація – формування психологічно комфортного стану індивіда в процесі навчання; соціально-психологічна адаптація (адаптація до одногрупників, інших студентів ЗВО, викладачів, представникам адміністрації); власне соціальна (нормативна) адаптація як прийняття норм і цінностей соціальної організації ЗВО та інститута студентства) [1], то в умовах дистанційного навчання вони розкриваються не повною мірою і час, відведений на адаптацію студентів-першокурсників до нових реалій за звичайних умов, істотно збільшується, а тому сам процес розтягується.

Список використаних джерел:

1. Агарков О.А. Соціальна адаптація студентів-першокурсників як напрям діяльності соціальної служби вищого навчального закладу / О. А. Агарков // Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. – Вип. 3 (19). – 2013. – С. 78-83.
2. Реан А. А., Кудашев А. Р., Баранов А. А. Психология адаптации личности. Анализ. Теория. Практика / А. А. Реан, А. Р. Кудашев, А. А. Баранов. – Санкт-Петербург: прайм-ЕВРО-Знак, 2006. – 242 с.
3. Стефаненко П. В. Дистанционное обучение в высшей школе : моногр. / П. В. Стефаненко. – Донецк : ДОННТУ, 2002. – 397 с.