ОСВІТА ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАПРЯМ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

Анотація: У статті розглядається проблема освіти людей похилого віку. Аналізується діяльність університетів третього тисячоліття та їх вплив на життя людей похилого віку.

Ключові слова: освіта дорослих, освіта людей похилого віку, університети третього тисячоліття.

Через збільшену тривалість життя людей та кількості людей похилого віку в науці та соціальній практиці інтерес до геронтологічних проблем помітно зріс. На VI Міжнародній конференції з питань освіти дорослих, яка проходила під егідою ЮНЕСКО в Бразилії (Белен, 2009), було підкреслено, що освіта дорослих. що є невід’ємною частиною освіти людей похилого віку - це найголовніший інструмент вирішення глобальних проблем 21 століття.

У більшості людей похилого віку цей процес тривалий і болючий, супроводжується переживаннями, пасивність, неможливість знайти нові заняття та контакти, по-новому подивитися на себе та навколишній світ.

Тому одна з актуальних проблем сучасних досліджень спеціальності з геронтології, андрагогіки та соціальної освіти дорослих - є підтримка активного життя людей похилого віку через їх освіту та викладання.

Аналіз останніх джерел і публікацій. Проблеми людей похилого віку досліджувались соціологами М. Александрова, А. Дмитрієв, З. Саралієва, В. Шапіро. Значний внесок у розвиток соціальної геронтології зробили: психолог Б. Ананьєв, який обґрунтував необхідність комплексного підходу до процесу старіння; сучасні геронтологи Г. Абрамова, В. Альперович, А. Лідерс, А. Козлов, Р. Яцемирська, а також зарубіжні науковці – А. Адлер, Е. Берн, К. Хорнц, Е. Фромм, Т. Шибутані та багато інших.

Мета статті. Дослідити стан проблеми освіти людей похилого віку, а також проаналізувати діяльність університетів третього тисячоліття.

Університети третього тисячоліття є навчальними закладами або навчальні центри для людей похилого віку. Вік студентів коливається від 40 до 80 років, що свідчить про особливий характер цих закладів. Заняття створюють люди одного віку, що дозволяє їм досягти більшої ефективності з точки зору загального стану здоров’я, високого рівня освіти, а часто - кращого матеріального становища [1].

Університети третього тисячоліття - це вид освіти громади, в яких організовуються люди, які хочуть брати активну участь у суспільстві.

Особливістю освіти є залучення до освіти багатого життєвого досвіду людей похилого віку, їх висока мотивація, тому що навчання відбувається без обов'язкової програми.

Університети та коледжі, пропонують традиційну освіту та навчання для дорослих різного віку групи, а також спеціальна освіта для людей похилого віку.

Для досягнення цілей освіти застосовуються різні форми навчання людей пенсійного віку: лекції, семінари в групах за інтересами базуються на незалежних міркуваннях учасників окремих наукових проблем.

Освітні програми можуть реалізовувати університети, спеціальні загальноосвітні школи, муніципальні та сільські школи, релігійні громади, політичні партії, ветеранські організації, культурно-освітні установи та організації, благодійні фонди, засоби масової інформації.

Висновки. Організація освітніх програм для людей похилого віку, підвищує рівень їх соціального добробуту, відіграючи важливу в попередження негативних наслідків кризового періоду, їх посилення пристосованість до внутрішніх і зовнішніх змін. У цьому полягає специфіка освіти літніх людей контингент - це люди, які поєднують навчальну діяльність з особистою життєвий досвід.

Список використаних джерел:

1. Агапова О. В., Кононыгина Т. М. Образование пожилых. Руководство практической работы. – Орел: Издательство НП Редакция газеты «Орловская правда», 2001. – 32с.
2. Кононыгина Т. М. Герагогика: пособие для тех, кто занимается образованием пожилых людей. – Орел: Агенство печати «Красная строка», 2006. – 166с.
3. Шаповаленко И. В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология) Учебник. – М.: Гардарики, 2005. – 349с.
4. Vellas P. La recherche et les Universites du Troisienne age, «Gerontologie et Societe» / P. Vellas. - 1990.- №55. -s.104-106.
5. Czerniawska O., Drogi i bezdroża andragogiki i gerontologii / O. Czerniawska. -Łodź, 2007. - s.118-141.