ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ СУБ'ЄКТНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Поняття «фізкультурно-оздоровча діяльність» є інтегруючим і системним, що включає в себе різноманіття окультуреної рухової діяльності – свідомого розвитку і вдосконалення, за допомогою використання фізичних вправ, біологічної природи людини. Особливість фізкультурно-оздоровчої діяльності полягає в поєднанні в ній властивостей суб'єкта та об'єкта [1]. Духовна сторона основного елемента фізкультурно-оздоровчої діяльності – фізичної вправи (як рухової дії), поряд з моторно-виконавчими (операційними механізмами) включає пізнавальні проектно-смислові і емоційно-оціночні моменти. Це свідчить про те, що розвиток фізичних можливостей людини невіддільне від функціонування її особистих характеристик і визначається ними. Сама рухова дія виступає лише як засіб самовдосконалення і самореалізації особистості. Це визначає специфіку фізкультурно-оздоровчої діяльності, дозволяє через неї вирішувати загальновиховні, загальнокультурні завдання.

У закладах дошкільної освіти вона ґрунтується на взаємодії педагога і дітей. Ця взаємодія заснована на реалізації особистісно орієнтованих педагогічних технологій, підкреслює унікальність дитини, її суб'єктну активність на основі усвідомленої мотивації і потреби в творчій самореалізації.

Аналіз наукових досліджень показує, що фізкультурно-оздоровча діяльність рідко розглядається з позиції розвитку дитини як її суб'єкта. Основною причиною, на думку вчених (Л.Є. Волошина, М.М. Мусанова), є недостатня представленість структурних компонентів діяльності: 1) мотивації дітей на засвоєння діяльності; 2) спільного визначення її мети; 3) спільного планування, вибору обладнання та способів досягнення мети діяльності; 4) самостійної діяльності; 5) обговорення отриманого результату, причин успіхів і невдач [2].

Виходячи з цього, в нашому дослідженні представлена розробка педагогічних основ формування особистості дитини, з урахуванням закріпленого в педагогіці уявлення про суб'єктність, як необхідному атрибуті розвитку особистості і визнання наявності у дитини внутрішнього потенціалу саморозвитку (активності, ініціативності, самостійності, творчості, ціннісних відношень, здатності до самооцінки).

Становлення суб'єктності дитини в фізкультурно-оздоровчій діяльності базувалося на наступних етапах роботи:

-     Освоєння дітьми досвіду попередніх поколінь, що визначають норми і правила фізкультурно-оздоровчої діяльності, які проявляються в рівні засвоєння знань, уявлень, рухових навичок і здібностей, адекватних психофізичним можливостям вихованців.

-     Формування ставлення дитини до себе, оточуючих і до способів фізкультурно-оздоровчої діяльності.

-     Становлення здатності дитини до саморегуляції в процесі освоєння цінностей фізичної культури [3].

У дослідженні визначені якості особистості, що характеризують дошкільника як суб'єкта фізкультурно-оздоровчої діяльності:

-     Ціннісне ставлення до здоров'я, що включає знання про цінності здоров'я як необхідної передумови для повноцінного життя людини і супроводжується позитивними емоціями в різних видах діяльності, орієнтованих на збереження і зміцнення здоров'я.

-     Активність як основна характеристика суб'єкта, її соціальна спрямованість.

-     Ініціативність і бажання займатися тією чи іншою діяльністю як форма прояву активності, що забезпечує відповідальність особистості в діяльності, мірою продуктивності і досягнення відчутного результату.

-     Самостійність висунення особистістю задумів, корекції цілей діяльності, вибору засобів і способів її здійснення.

Ціннісне ставлення до здоров'я характеризується включеністю здоров'я в сферу інтересів і діяльності людини, наявністю у неї необхідних уявлень про здоров'я, сформованістю мотивації і потреби в зберіганні здоров'я, проходженням такого стереотипу поведінки, в основі якого здоров'я людини усвідомлюється як найвища життєва сила [4].

Процес формування ціннісного ставлення дитини до здоров'я включав наступні структурні компоненти: 1) когнітивний (уявлення, знання, судження); 2) емоційно-оцінний (емоції, оцінка); 3) поведінково-діяльнісний (поведінкові реакції, діяльнісна спрямованість).

Зміст експериментальної роботи об'єднувався в кілька взаємопов'язаних напрямків: формування уявлень про особливості зовнішньої будови людини і її зовнішнього вигляду, про особливості внутрішньої будови людини і функції основних органів і систем; формування уявлень про сутність здоров'я і фактори, що його визначають; розвиток потреби у здоров'ї через участь в заняттях фізичною культурою, формування та закріплення культурно-гігієнічних навичок, набуття навичок загартовування.

Виховання і розвиток дитини як суб'єкта фізкультурно-оздоровчої діяльності здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей прояву її власної активності. На основі власної активності дитини можна підвищити ефективність виховання цілеспрямованості, наполегливості, що є складовою інтегральної властивості особистості – самостійності.

Ініціативність дітей визначалася вмінням досягати поставленої мети: використовувати відомі способи виконання рухів в різних ситуаціях; поєднувати, комбінувати різні частини рухів; знаходити варіанти рухових дій. Сприятливими умовами для формування досвіду ініціативності поведінки дітей виступили:

-     організація фізкультурно-ігрового середовища;

-     закріплення в розпорядку дня часу для самостійної рухової діяльності (під час ранкового прийому, до і між заняттями, на прогулянці, після сну, у вечірній час в дитячому садку і сім'ї);

-     володіння педагогом спеціальними (опосередкованими) методами активізації рухової активності дітей (передбачити кожному місце для рухів, залучати дітей до розміщення фізкультурних посібників, об'єднувати в спільну діяльність дітей різної рухливості і ін.).

Уміння дитини ставити мету і досягати її залежало від ряду умов: труднощі завдання, тривалості її виконання, успіхів і невдач в діяльності, оцінки дорослого. Своє вираження названі умови знаходили в мотивційно-змістовної діяльності дітей. Такою діяльністю виступала діяльність експериментування.

Діяльність експериментування пов'язана з використанням проблемних рухових завдань, спрямованих на експериментування дітей зі способами виконання рухів. Мали місце такі проблемні завдання, які вчили дітей ставити мету, докладати зусиль для її здійснення, виходили з потреб і мотивів самої дитини.

Прояв самостійності тісно пов'язаний з мотивами, які забезпечують задоволення наступних потреб: потреба в руховій активності і фізичному вдосконаленні; потреба в комфортних міжособистісних відносинах; потреба в пізнанні навколишнього світу; потреба в реалізації творчого потенціалу.

Процес формування самостійності зводився нами до наступного: створення активного спонукання та інтересу дітей до результатів рухових дій; освоєння загального способу виконання руху (мета – образ руху, засоби, способи рухових дій, контроль і оцінка); створення можливостей для варіативної самостійної дії дітей в застосуванні цього способу; використання оціночних суджень дорослих, що дозволяють усвідомлювати дітям себе суб'єктами діяльності; освоєння оціночних вмінь виконання фізичних вправ своїх власних і умінь однолітків. Основними показниками самостійності дошкільника як суб'єкта рухової діяльності виступили: усвідомленість дій і наявність елементарного планування, вміння давати адекватну оцінку своїй роботі, вміння переносити відомі способи дії в нові умови.

Показниками сформованості суб'єктних якостей дітей дошкільного віку в умовах фізкультурно-оздоровчої діяльності виступили: захопленість руховою діяльністю, прагнення діяти самостійно; ініціативність, свобода вибору рухів, готовність активно шукати нові варіанти рухових дій, поєднувати, комбінувати відомі рухи; адекватна самооцінка і розвинена саморегуляція поведінки; усвідомлене ставлення до свого здоров'я, вміння і навички, що дозволяють успішно взаємодіяти з навколишнім середовищем.

Таким чином, в процесі освоєння фізкультурно-оздоровчої діяльності дитина формується як цілісна особистість, в єдності різноманіття своїх фізичних, психічних і соціальних якостей. Фізкультурно-оздоровча діяльність спрямована на освоєння дітьми цінностей фізичної культури і формування ставлення до себе і до способів рухової діяльності, формування позиції суб'єкта даної діяльності. Показники сформованості суб'єктних якостей дозволяють розглядати фізкультурно-оздоровчу діяльність як фактор самореалізації дитини і як важливу умову становлення її суб'єктності.

Список використаних джерел:

1. Бальсевич, В. К. Физическая культура для всех и для каждого. -Москва : ФиС, 1988. 207 с.
2. Мусанова, М. М., Чернухина М. Е., Волошина Л. Н. Проблемы становления субъектности дошкольника в физ- культурно-оздоровительной деятельности. Детский сад от А до Я. 2011. № 2. С.85–92.
3. Токаева, Т. Э. Педагогические условия воспитания самостоятельности у детей 4–5 лет : ( на материале физ. упр.) : автореф. … дис. канд. пед. наук :13.00.01; РГПУ им. А.И. Герцена. Санкт-Петербург., 1994. 21 с.
4. Хакимова, Г. А., Гребенюк Г. Н. Формирование ценностного отношения к здоровью у детей : монография. Нижневартовск : Изд-во Нижневарт. гуманит. ун-та, 2010. 175 с.