ВПЛИВ ІРРАЦІОНАЛЬНИХ УСТАНОВОК НА ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

Постановка проблеми. Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Світова наука розробила цілісний погляд на здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові - фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини. Однак, всі ці складові є залежними саме від психічного здоров’я.

Всесвітня організація охорони здоров’я заявляє, що понад 450 мільйонів людей страждають психічними захворюваннями. А в західних країнах кожна сьома людина є або параноїком / шизофреніком/, або схильна до депресій та алкоголізму.

Метою підтримання психічного здоров’я є скорочення поширеності депресивних розладів, наркотичної залежності, епілепсії, кількості вживання психотропних речовин і самогубств, питання і проблеми допомоги людям, що страждають на психічні розлади, поширення інформації про ефективні методи для профілактики, медичного лікування і запобігання щодо психічних відхилень, соціальної адаптації.

Пусковим механізмом розвитку психічних, психосоматичних розладів та психологічних проблем є ірраціональні судження людей. Важливим для людини є знання про те, що емоційне реагування впливає на ірраціональні установки, які можна змінювати і навпаки. Але для того, щоб їх змінити, необхідно спочатку їх ідентифікувати, а це вимагає наполегливого спостереження та самоаналізу, використання певних методів, що полегшують цей процес. Тільки реконструкція помилкових установок призводить до зміни емоційного реагування.

Аналіз основних досліджень. Витоки досліджень ірраціональних установок (суджень) пов’язані з іменами такими видатних зарубіжних дослідників, як З. Фрейд, В. Джеймс, П. Дюбуа, А. Елліс, А. Коржібський, Т. О. Гордєєва, О. П. Стеценко, Н. А. Батурин, М. М. Далгатов, О. П. Яковлева, Д. А. Леонтьєв, О. Ю. Мандрикова, О. В. Крилова, Н. Н. Мельнкова та ін.

Метою статті є аналіз психологічного змісту поняття ірраціональні установки (судження) як когнітивні утворення; обґрунтування когнітивного підходу як розуміння, яким чином людина розшифровує інформацію про дійсність та організовує її для того, щоб приймати рішення та досягати поставлених цілей.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Складові здорового способу життя містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я – фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них – харчування, побут, умови праці, рухова активність.

А. Елліс вважав, що кожна людина народжується з певним потенціалом, який має дві сторони: раціональну та ірраціональну [5]. Ірраціональна (від лат. Irrationalis – нерозумний) поведінка орієнтована на досягнення цілей без попередньої оцінки ситуації, що склалася і існуючих можливостей. Ірраціональність як необдуманий прояв думки, почуття, рішення, вчинку людини ґрунтується на інтуїтивному або чуттєвому пориві. Відтак, ірраціональною людиною прийнято вважати того, хто в більшості випадків сприймає навколишню дійсність і моделює рішення поза логічним обгрунтуванням переваг одних рішень по відношенню до можливих інших рішень і не орієнтується у своїй діяльності на заздалегідь розроблений алгоритм дій (інструкцію).

З точки зору А. Елліса, ірраціональні переконання – це жорсткі емоційно-когнітивні зв'язки, які мають характер припису, вимоги, наказу. Саме з цієї причини ірраціональні переконання не відповідають реальності. Відсутність здійснення ірраціональних переконань призводить до тривалих, неадекватних емоцій. А. Елліс розглядав негативні емоції і дисфункціональні поведінкові реакції як результат неправильних когнітивних переконань – ірраціональних вірувань.

У психологічній літературі існує термін «установка», який дуже часто вживають як синонім терміну «переконання», ці два терміни тісно пов'язані між собою і часто заміщають один одного.

Якщо ставлення до ситуації визначає  реакцію людини на неї, то можна припустити, що ставлення може бути як «правильним», що детермінує адекватну реакцію на ситуацію, так і «неправильним», що призводить до неадекватної реакції. Якщо подібні реакції триватимуть упродовж певного періоду часу, може сформуватися аномальна реакція. Це призводить до особистісного дисонансу. Частим проявом такого дисонансу є формування неврозу або передневротичного стану. Саме на цьому рівні суджень відбувається формування невротичного сиптомокомплексу в цілому. На формування рівня суджень впливають і особистісні особливості, і характеристики невротичного конфлікту.

Раціонально-емоційна поведінкова терапія (rational-emotional behavior therapy) А.Елліса є в основі інших фундаментальних підходів у психології, включаючи когнітивну і когнітивно-поведінкову терапію. А. Елліс назвав неправильні ригідні установки та виокремив п`ять категорій ірраціональних установок:

-     катастрофізація, коли «недосконалість» навколишнього світу є його основною проблемою;

-     повинність щодо себе – «я повинен», «я це можу». Основний конфлікт відбувається між Я-реальним та Я-ідеальним;

-     повинність інших – «люди повинні ...». Конфлікт відбувається тоді, коли оточуючі люди перестають відповідати високому стандарту, очікуваного від них;

-     низька фрустраційна толерантність, неможливість прийняття однозначного судження і поява тривоги з цього приводу;

-     неадекватна самооцінка – «я найгірший»[6].

Як і більшість психотерапевтів середини минулого століття, А. Елліс практикував психоаналітичні методи лікування. Але невизначеність, відсутність наукових методів перевірки достовірності експериментальних даних, принципів, прийнятих у різних модифікаціях фрейдизму зумовила потребу змінити способи, за допомогою яких він як психотерапевт працював зі своїми клієнтами [2].

Елліс навчав клієнтів скепсису, вмінню дізнаватись найглибші принципи своїх переконань, критично ставитися до своїх думок і емоцій, робити активні зусилля по їх зміні і приділяти увагу одній суттєвій ідеї, висловленої свого часу Вільямом Джеймсом, засновником американської психології: змінюючи власні думки ми можемо змінити своє життя [3].

Ідея навчання розуму бере початок ще з античності. Платон, Сократ і Аристотель підкреслювали значення розуму як надії людства. Філософи навчали людей використовувати розум для руйнування ірраціональних ідей, що примушують людину занурюватися в нав'язливі і непродуктивні емоційні переживання.

А. Елліс у своїх дослідженнях спирався на досягнення давньогрецької мудрості, на ідею  Епіктета, який говорив, що не існує подій, які засмучують людей, є засмучення, викликані їх інтерпретацією [1]. Елліс прийняв багато ідей Сократа, Епікура, Аврелія, Канта, Шопенгауера і Руссо. У його працях суттєвим є вплив ідей Конфуція, Лао-Цзи, Будди. Елліс вважав, що філософи більше ніж психологи вплинули на його психотерапевтичну теорію. Разом з тим він багато почерпнув з робіт Альфреда Коржібського, який стверджував, що перш ніж робити які-небудь висновки щодо індивідуальної ситуації, необхідна емпірична перевірка пов'язаних з нею фактів.

Ірраціональні установки, з точки зору Елліса, -–це жорсткі емоційно-когнітивні зв'язку абсолютистського характеру у вигляді припису, вимоги, обов'язкового наказу, що не має винятків. При відсутності усвідомлення ірраціональних установок вони призводять до тривалих неконтрольованих ситуацій, емоцій, що ускладнюють діяльність індивіда, заважають досягненню цілей. Ірраціональні установки включають виражений компонент оціночного, запрограмованого ставлення до події.

Раціонально-емотивну терапію, відзначає А. А. Александров, не цікавить генеза ірраціональних установок, її цікавить, що підкріплює їх у сьогоденні [2]. Елліс стверджує, що усвідомлення зв'язку емоційного розладу з подіями раннього дитинства не має терапевтичного значення, оскільки пацієнти рідко звільняються від своїх симптомів і зберігають тенденцію до утворення нових. Справжня причина розладів, на думку А.Елліса, в самій людині, а не в тому, що трапляється з нею, хоча і життєвий досвід, безумовно, має деякий вплив на почуття та емоції.

А. Елліс називає три загальних установки, які тримають людину в стані тривоги і занепокоєння: вимоги, що ставляться до самого себе, вимоги з боку інших людей, і вимоги до навколишньої дійсності. Він назвав три ірраціональних установки трьома фундаментальними потребами, трьома «ти повинен» (The Three Basic Musts) [6].

1. Я повинен діяти добре і завойовувати схвалення інших, в іншому випадку я нікуди не годжуся.
2. Оточуючі мене люди повинні сприймати мене так, як я хотів би цього. Якщо вони не будуть сприймати мене таким чином, то вони погані люди, і вони заслуговують на засудження і покарання.
3. Я повинен мати те, чого я хочу тоді, коли хочу. І я не повинен нічого, що мені самому не потрібно або того, чого я не можу терпіти.

Згідно з А. Еллісом, такого роду домагання є головними причинами емоційних розладів. Вчений доводить, що елімінація, усунення цих «повинен» – при збереженні наших розумних переваг – веде до формування нетравматичного мислення, адекватних емоцій та поведінки [5].

Наприклад, депресивне мислення пов’язане з відчуттям безпорадності, безнадійності, жалю до самого себе. Прийняття ефективних заходів до депресивних думок корелює з полегшенням депресії і вимірними змінами в мозкових структурах, пов'язаними зі змінами в мисленні.

Типи ірраціональних переконань та їх альтернативи.

Більшість ірраціональних переконань були отримані від батьків та вихователів. Цим пояснюється їх стійкість: вони стали частиною особистості ще до періоду початку критичного мислення, перевірки істинності і обгрунтованості ідей і використання більш раціональних форм мислення [3].

Іншим джерелом «магічних» переконань є стереотипи суспільної свідомості, які можна отримати із засобів масової комунікації, повсякденного спілкування тощо. Таким чином, некритично засвоєні в дитинстві ірраціональні переконання постійно підкріплюються у дорослому житті людини. Однак знання про те, чому людина колись почала вести себе і думати нелогічно, не дає ні уявлення про те, чому вона продовжує це робити, ні тим більше знання про те, що їй потрібно зробити, аби скоригувати власне мислення та поведінку[2].

Раціонально-емоційна поведінкова терапія спонукає людину шукати ті причини, які живлять в нас безпідставні і шкідливі традиційні переконання, і розглядати передумови, що лежать у їх основі. Коли клієнт переконується в ірраціональності своїх переконань, психотерапевти, які практикують РЕПТ, радять йому прийняти гнучку і недогматичну альтернативну точку зору [6]. Наприклад, замість того, щоб зациклюватися на тривожній і разом з тим провокуючій ідеї, яка нібито жодним чином не повинна відхилятися, клієнтів вчать приймати інші думки. На додаток до навчання критичного мислення, практикуючі РЕПТ психотерапевти пропонують своїм клієнтам гуманістичні цінності, що збільшують ймовірність отримання вести здоровий спосіб життя [5].

Щоб змінити ірраціональні переконання, необхідно:

а)       привернути до них увагу або вивести їх на свідомий рівень;

б)      показати, що саме вони змушують нас почувати себе нещасними;

в)       виявити за допомогою дискутування нелогічність, хибність ірраціональних переконань, їх невідповідність нашим життєвим цілям;

г)       навчитися думати по-іншому та правильно формулювати наші бажання, вподобання і очікування;

д)      закріпити нові раціональні переконання і навчитися дотримуватися їх у повсякденному житті.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. На основі теоретичного аналізу доведено, що основними психологічними характеристиками ірраціональних суджень є наступні: вони є жорсткими афективно-когнітивними рисами, що заважають людині адаптуватися, неадекватно сприймаються, що можна подолати завдяки функціонуванню метакогнітивних процесів. Ірраціональні уснановки (судження) виникають мимовільно в зв’язку з включенням глибинних уявлень про себе та світ щодо того, яким був минулий досвід.

Виявлено, що ірраціональні установки (судження) зумовлюють емоційні реакції, що не відповідають ситуації та підпорядковуються віруванням, які не відповідають дійсності. До того ж сприяють виникненню захисних механізмів та компенсаторних реакцій, що перешкоджає розумінню себе, поєднанню цілісності із свою самістю, виявленню власних можливостей та особистісних переваг.

Вважаємо, що перспективою подальшого дослідження з теми є виявлення ірраціональних установок (суджень) людини та їх перетворення в найкращі можливості її розвитку.

Література

1. Бурлачук Л.Б., Грабская Н.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии. – Киев: Ника-Центр; Москва: Алтея, 1999. – 232 с.
2. Осипова А.А. Введение в практическую психокоррекцию, групповые методы работы. – М.: МПСИ; Воронеж: МОДЕК, 2000.  – 240 с.
3. Психотерапия  /Под ред. Б.Д.Карвасарского.- С.-Петербург: Изд-во «Питер», 2000.- 544 с.
4. Рудницький Р.І. Практикум з психотерапії. – Чернівці: БДМА, 2001. – 102 с. (Навчальна література)
5. Ellis A. Is rational-emotive therapy (RET) "rationalist" or "constructivist"? In A. Ellis & W. Dryden, The essential Albert Ellis (pp. 114-141). New York: Springer, 1999.
6. Ellis A. Rational and irrational beliefs in counseling psychology. Journal of Rational-Emotive and Cognitive-Behavior Therapy, 8, 221-233, 1990.

References

1. Burlachuk L.B., Grabskaya N.A., Kocharyan A.S. Osnovy psikhoterapii. – Kiev: Nika-Centr; Moskva: Aleteja, 1999. – 232 s.
2. Osipova A.A. Vvedenie v prakticheskuyu psikhokorrekciyu, gruppovye metody raboty. – M.: MPSI; Voronezh: MODEK, 2000. – 240 s.
3. Psikhoterapiya /Pod red. B.D.Karvasarskogo. - S.-Peterburg: Iz-vo «Piter», 2000.- 544 s.
4. Rudnitskij R.І. Praktikum z psikhoterapіi. – Chernіvtsі: BDMA, 2001. – 102 s. (Navchal`na lіteratura)
5. Ellis A. Is rational-emotive therapy (RET) "rationalist" or "constructivist"? In A. Ellis & W. Dryden, The essential Albert Ellis (pp. 114-141). New York: Springer, 1999.
6. Ellis A. Rational and irrational beliefs in counseling psychology. Journal of Rational-Emotive and Cognitive-Behavior Therapy, 8, 221-233, 1990.