У статті представлено теоретичний аналіз психологічних особливостей професійної затребуваності особистості, індивідуального профілю особистості. Проведено емпіричне дослідження професійної затребуваності особистості вчителів нової української школи. Виявлено, що у респондентів із високим рівнем професійної затребуваності сформовано позитивне ставлення до себе, реалізація свого професійного потенціалу. Респондентам із низькими показниками властиві незадоволеність ступенем реалізації професійного потенціалу, недиференційоване уявлення про себе як представника певної професійної спільноти.
Ключові слова: професійна затребуваність, індивідуальний профіль, потенціал, професійна компетентність, самоставлення.
Постановка проблеми. В умовах українського сьогодення, період становлення нової української школи – складний та неоднозначний і особливо гостро постає питання про професійну затребуваність сучасного вчителя нової української школи.
Основні положення концепції соціально-професійної затребуваності особистості представлені в роботах Є. Харитонової, де дослідниця каже, що професійна затребуваність – багаторівнева структура, що будується ієрархічно і має зв’язки із іншими психологічними утвореннями, такими як активність, зміст, цінність, зовнішнє середовище, спілкування, професійна діяльність та ін.; це метасистема суб’єктивного ставлення особистості до себе як« значущого для інших професіонала»[3, с. 5; 7].
Професійна затребуваність входить в структуру професійної Я-концепції особистості (на стику її когнітивної та емоційної складових) і є одночасно процесом і результатом входження людини в професійну реальність [1].
Професійну затребуваність змістовно можемо узагальнити в таких основних семи функціональних компонентах [2]: 1) задоволеність ступенем реалізації професійного потенціалу; 2) приналежність до професійного товариства; 3) переживання професійної затребуваності; 4) ставлення до себе як до компетентного і авторитетного професіонала; 5) оцінка результатів професійної діяльності; 6) сприйняття ставлення інших до себе як значущого професіонала; 7) самоставлення себе як значущого для інших професіонала.
Мета статті – дослідити психологічні особливості професійної затребуваності особистості вчителів нової української школи.
Результати теоретичного дослідження. У дослідженні професійної затребуваності особистості взяли участь 25 представниць нової української школи віком 22-55 років.
Для оцінки суб’єктивного критерію успішності працевлаштування ми використовували опитувальник «Професійна затребуваність особистості», розроблений Є. Харитоновою та Б. Ясько. Ця методика являє собою стандартизований особистісний опитувальник, спрямований на діагностику загального рівня професійної затребуваності особистості і її індивідуального профілю. Він складається із 47 тверджень із чотирма варіантами відповіде. Ці твердження базуються на уявлення про будову професійної затребуваності особистості як системи суб’єктивного ставлення до себе, як значущого для інших професіонала, і формуються у 8 шкал, що виокремлені в співвідношенні з основними компонентами професійної затребуваності [3]:
1) Шкала 1 – «Задоволеність ступенем реалізації професійного потенціалу» характеризує ставлення людини до себе, як професіонала, який реалізував свій потенціал.
2) Шкала 2 – «Приналежність до професійного товариства» дозволяє визначити ставлення людини до себе як до представника професійного товариства і диференціювати оцінку структури роботи, яка відображається в свідомості суб’єкта.
3) Шкала 3 – «Переживання професійної затребуваності» визначає переживання людиною своєї професійної затребуваності.
4) Шкала 4 – «Професійна компетентність» характеризує ставлення особистості до себе як до компетентного професіонала.
5) Шкала 5 – «Професійний авторитет» відображає суб’єктивну оцінку (ступінь) ідеального уявлення особистості в свідомості інших людей (колег, керівництва, близьких людей) як такого, чия думка є значимою для інших як істотний орієнтир для прийняття рішення.
6) Шкала 6 – «Оцінка результатів професійної діяльності» визначає оцінку людиною своєї професійної діяльності і її результатів.
7) Шкала 7 – «Ставлення інших» характеризує сприйняття особистістю ставлення інших до себе, як до професіонала.
8) Шкала 8 – «Самоставлення» діагностує самоставлення людини, обумовлене значимістю як професіонала для близьких.
Окрім того, опитувальник вміщує шкалу «Загальний рівень затребуваності особистості», який оцінює загальний рівень сформованості системи ставлення до себе як до значимого для інших професіонала. Респонденти з високими показниками загального рівня професійної затребуваності позитивно ставляться до себе як до таких, що реалізували свій професійний потенціал. Вони не схильні до переживання незатребуваності результатів своєї діяльності, досвіду, оцінюючи їх як значущі для інших. Для них характерно диференційоване уявлення про себе як представника певної професійної спільноти. Вони не сумніваються в своїй професійній компетентності і впевнені, що в професійному плані є авторитетом для колег, керівництва та близьких. На тлі високого оцінювання результатів своєї професійної діяльності для них характерним є очікування позитивного ставлення з боку інших людей і позитивне самоставлення, обумовлене значимістю їх як професіонала для близьких. Респондентам із низькими показниками за цією шкалою властиві незадоволеність ступенем реалізації професійного потенціалу, недиференційоване уявлення про себе як представника певної професійної спільноти. Вони схильні болісно переживати свою професійну незатребуваність, в тому числі непотрібність результатів своєї діяльності для інших, знецінюючи при цьому і свою професійну діяльність, та її результати. Такі випробовувані впевнені в своїй некомпетентності, нереферентних, незначущості як професіонала для інших. Для них характерні очікування негативного ставлення до себе як професіонала з боку інших людей і негативне самоставлення, обумовлене незначущістю результатів їх професійної діяльності.
На рис. 1 представлені результати нашого дослідження.
Рис. 1. Результати діагностики «Професійна затребуваність особистості», %
Отже, за шкалою 1 «Задоволеність ступенем реалізації професійного потенціалу» 74 % респондентів мають високі показники, що вказує на задоволеність людини ступенем реалізації свого професійного потенціалу, досягнутим професійним статусом, рівнем професійної компетентності. Така людина упевнена в тому, що змогла повністю себе реалізувати як професіонал, скориставшись для цього можливостями, наданими йому життям; вона задоволена рівнем затребуваності професійного досвіду і тим, як інші оцінюють результати його професійної діяльності. Опитувані із низькими показниками за цією шкалою не задоволені ступенем реалізації свого професійного потенціалу, вважаючи себе професійно некомпетентними, вони не задоволені своїм професійним статусом і ступенем затребуваності професійного досвіду, а також оцінкою іншими результатів їх професійної діяльності.
За шкалою 2 «Приналежність до професійного товариства» 74 % опитуваних мають високі показники, що означає диференційоване уявлення про себе як представника певної професійної спільноти і у зв’язку з цим позитивне емоційне ставлення до себе і до цінностей. Така людина характеризується позитивним ставленням до себе як професіонала, який володіє зовнішніми і внутрішніми засобами діяльності. Низькі показники свідчать про недиференційоване уявлення про себе як представника певної професійної спільноти і відсутності позитивного емоційного ставлення до себе і до цінностей.
68 % опитуваних за шкалою «Переживання професійної затребуваності» мають середні показники і це означає, що така людина позитивно оцінює своє професійне Я і сприймає ставлення до себе як професіонала з боку інших людей як позитивне. Для неї характерні позитивна оцінка результатів своєї діяльності і визнання їх важливості, цінності для інших. Така людина упевнена, що може застосувати свої професійні знання, вміння і навички. Низькі показники свідчать про недиференційоване уявлення про себе як представника певної професійної спільноти і відсутності позитивного емоційного ставлення до себе. Низькі показники за цією шкалою свідчать про хворобливе переживання людиною неможливості максимально реалізувати себе в професійній діяльності. Така людина має негативну професійну самооцінку, болісно переживає непотрібність результатів професійної діяльності для інших і очікує негативний і/або індиферентне ставлення до себе як професіонала з боку оточення. Невпевненість у своїх можливостях застосувати професійні знання супроводжується переживанням з приводу можливої зміни професійного статусу.
За шкалою 4 – «Професійна компетентність» у 62 % виявлено середні показники, тобто це свідчить про те, що людина впевнена у своїй професійній компетентності та достатності професійних знань для здійснення професійної діяльності. При низьких показниках за цією шкалою досліджуваний відчуває сумніви з приводу своєї професійної компетентності. Відсутність впевненості у вільному володінні засобами діяльності супроводжується частими переживаннями з приводу можливої зміни професійного статусу і сумнівами в правильності виконання професійної діяльності. 82 % досліджуваних за шкалою «Професійний авторитет» мають високі показники, що вказує на усвідомлення індивідом, як такого, що є значущим для інших в якості «джерела інформації», «референтної особи», авторитету в рамках виконуваної професійної діяльності. Для досліджуваних з низькими показниками за цією шкалою характерно переживання своєї незначущості, нереферентних для інших. Відсутність впевненості в своїй авторитетності як професіонала для інших супроводжується негативною самооцінкою і очікуванням негативної оцінки з боку інших результатів своєї професійної діяльності.
75 % респондентів за шкалою 6 – «Оцінка результатів професійної діяльності», мають середній рівень вираженості, що свідчить про позитивну оцінку людиною своєї професійної діяльності і її результатів, а також очікування позитивної оцінки з боку інших людей (близьких, колег та керівництва). Така людина упевнена, що близькі і керівництво цінують і поважають його як професіонала. Для неї характерні прагнення до високих результатів професійної діяльності та впевненість в тому, що своєю працею вона вносить вклад в життя суспільства. Досліджуваним з низькими показниками за шкалою властиве знецінення як самої професійної діяльності, так і її результатів на тлі негативного сприйняття ставлення до себе як професіонала з боку інших людей. Така людина часто сумнівається не тільки в правильності виконання ним професійної діяльності, а й взагалі в своїх можливостях знайти застосування професійним здібностями.
За шкалою «Ставлення інших», 72 % опитуваних мають високі показники. Наявність високих показників за цією шкалою свідчить про задоволеність особистістю ставленням до неї як професіонала інших людей (колег, близьких та керівництва). Позитивне ставлення до результатів своєї праці обумовлено їх оцінкою з боку оточуючих. Така людина задоволена тим, що інші ставляться до нього як авторитетного професіонала, поважають і цінують його. Респонденти з низькими показниками не задоволені ставленням до них оточуючих у зв’язку із низькою оцінкою результатів їх праці колегами і керівництвом. Такі люди вважають, що оточуючі в цілому ставляться до них негативно, до їхньої точки зору як професіонала не прислухаються, не поважають і не цінують їх.
74 % респондентів засвідчують високі показники за шкалою «Самоставлення», тобто це вказує на позитивне ставлення індивіда до себе як професіонала. Така людина задоволений тим, що близькі проявляють інтерес до її професійної діяльності і вважають авторитетним професіоналом. Вона впевнена, що своєю працею може приносити користь близьким. Для досліджуваних із низькими показниками характерна відсутність почуття власної гідності і самоповаги у професійній діяльності. Вони сумніваються в тому, що їх діяльність може приносити користь близьким, а також в тому, що вони взагалі можуть знайти застосування своїм професійним здібностям.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, за результатами опитувальника «Професійна затребуваність особистості», розробленого Є. Харитоновою та Б. Ясько, більшість респондентів засвідчили високий рівень професійної затребуваності особистості, тобто вони позитивно ставляться до себе, реалізували свій професійний потенціал. Вони не схильні до переживання незатребуваності результатів своєї діяльності. Для них характерно диференційоване уявлення про себе як представника певної професійної спільноти і в зв’язку з цим у них сформоване позитивне емоційне ставлення до себе. Вони не сумніваються в своїй професійній компетентності і впевнені, що в професійному плані є авторитетом для колег, керівництва та близьких. На тлі високого оцінювання результатів своєї професійної діяльності для них характерно очікування позитивного ставлення з боку інших людей і позитивне самоставлення, обумовлене значимістю їх як професіонала для близьких.
Для досліджуваних із низькими показниками за даною методикою властиві незадоволеність ступенем реалізації професійного потенціалу, недиференційоване уявлення про себе як представника певної професійної спільноти. Вони схильні болісно переживати свою професійну незатребуваність, в тому числі непотрібність результатів своєї діяльності для інших, знецінюючи при цьому і свою професійну діяльність, та її результати. Такі люди впевнені в своїй некомпетентності, нереферентності, незначущості себе як професіонала для інших. Для них характерні очікування негативного ставлення до себе як професіонала з боку інших людей і негативне самоставлення, обумовлене незначущістю результатів їх професійної діяльності для близьких.
Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у детальнішому дослідженні професійної затребуваності особистості, враховуючи гендерний аспект.
Література
- Рикель А. М. Профессиональная Я-концепция и профессиональная идентичность в структуре самосознания личности [Электронный ресурс] / А. М. Рикель. – Режим доступа : http://psystudy.ru/index.php/num/2011n2-16/457-rikel16.html
- Харитонова Е. В. Социально-профессиональная востребованность личности на этапах жизненного и профессионального пути [Электронный ресурс] / Е. В. Харитонова. – Краснодар : Кубанский гос. ун-т., 2011. - Режим доступа : https://cyberleninka.ru/article/n/sotsialno-professionalnaya-vostrebovannost-lichnosti-k-obosnovaniyu-psihologicheskoy-kontseptsii/viewer
- Харитонова Е. В., Ясько Б. А. Опросник «Профессиональная востребованность личности» (ПВЛ) : руководство / Е. В. Харитонова, Б. А. Ясько. – Краснодар : Кубанский гос. ун-т, 2009. – 40 с
- Шнейдер Л. Б. Личностная, гендерная и профессиональная идентичность. Теория и методы диагностики : учебно-методическое пособие / Л. Б. Шнейдер. – Москва : Московский психолого-социальный институт, 2007. – 128 с.
References
- Rikel A. M. Professionalnaya Ya-kontseptsiya i professionalnaya identichnost v strukture samosoznaniya lichnosti [Elektronnyiy resurs] / A. M. Rikel. – Rezhim dostupa : http://psystudy.ru/index.php/num/2011n2-16/457-rikel16.html
- Haritonova E. V. Sotsialno-professionalnaya vostrebovannost lichnosti na etapah zhiznennogo i professionalnogo puti [Elektronnyiy resurs] / E. V. Haritonova. – Krasnodar : Kubanskiy gos. un-t., 2011. - Rezhim dostupa : https://cyberleninka.ru/article/n/sotsialno-professionalnaya-vostrebovannost-lichnosti-k-obosnovaniyu-psihologicheskoy-kontseptsii/viewer
- Haritonova E. V., Yasko B. A. Oprosnik «Professionalnaya vostrebovannost lichnosti» (PVL) : rukovodstvo / E. V. Haritonova, B. A. Yasko. – Krasnodar : Kubanskiy gos. un-t, 2009. – 40 s.
- Shneyder L. B. Lichnostnaya, gendernaya i professionalnaya identichnost. Teoriya i metodyi diagnostiki : uchebno-metodicheskoe posobie / L. B. Shneyder. – Moskva : Moskovskiy psihologo-sotsialnyiy institut, 2007. – 128 s.
Zh. P. VIRNA
L. F. Klіuiko
PSYCHOLOGICAL SIGNS OF PROFESSIONAL DEMAND OF PERSONALITY IN THE MODERN EDUCATIONAL PROCESS
The article presents a theoretical analysis of the psychological characteristics of the professional needs of the individual, the individual profile of the individual. An empirical study of the professional demand for the personality of teachers of the New Ukrainian School was conducted. It was found that the majority of respondents showed a high level of professional demand for personality, ie they have a positive attitude towards themselves, realized their professional potential. They are not prone to experiencing unclaimed results of their activities. They are characterized by a differentiated view of themselves as a representative of a particular professional community and in this regard, they have formed a positive emotional attitude towards themselves. They do not doubt their professional competence and are confident that they are a professional authority for colleagues, management and relatives. Against the background of high evaluation of the results of their professional activities, they are characterized by the expectation of a positive attitude on the part of other people and a positive attitude due to their importance as a professional for loved ones. For respondents with low rates are characterized by dissatisfaction with the degree of realization of professional potential, undifferentiated perception of themselves as a representative of a particular professional community. They tend to experience painfully their professional unclaimedness, including the needlessness of the results of their activities for others, while devaluing both their professional activities and their results. Such people are confident in their incompetence, non-referentiality, insignificance of themselves as a professional for others. They are characterized by expectations of negative attitudes towards themselves as a professional by other people and negative self-esteem due to the insignificance of the results of their professional activities for loved ones.
Key words: professional demand, individual profile, potential, professional competence, self-assessment.
inforum.in.ua@ukr.net