ГЕНДЕРНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДИСФУНКЦІЙНОГО ШЛЮБНОГО ПАРТНЕРСТВА

У статті представлено аналіз гендерної диференціації функціонування дисфункційного шлюбного партнерства. Визначено гендерні відмінності за такими психологічними особливостями шлюбних партнерів, як лідерство, установки на шлюб, функційно-рольова поведінка, міжособистісна взаємодія, задоволеність шлюбом, адаптація. Виявлено гендерні відмінності у структурно-функційних характеристиках: чоловіче домінування не є визначальним, а перевагу мають соціальні показники (рівень зарплати, кар’єра). Виділено тенденцію жінок до емансипації, яка поєднується із прагненням відтворювати гендерні стандарти (відбуваються два альтернативні процеси: процес ліквідації гендерної асиметрії – «вільна і незалежна» та процес посилення гендерної асиметрії – «невільна, але захищена»). Встановлено неузгодженість між рольовими очікуваннями та домаганнями щодо гендерного розподілу у шлюбній взаємодії: чоловіки орієнтовані на патріархальний устрій сім’ї, традиційний розподіл ролей, задоволення власних потреб; жінки – на егалітарний розподіл ролей, почуття обов’язку).

Ключові слова: гендер, шлюб, міжособистісна взаємодія, шлюбна підсистема, дисфункції.

Історична модифікація устрою шлюбних відносин корелює із кардинальними змінами, що відбуваються у соціокультурному просторі України, паралельно супроводжуючись актуалізацією кризових процесів інституту сім’ї: зростанням кількості розлучень на початковому етапі життєдіяльності сім’ї, зниженням якості сімейних взаємин і задоволеності шлюбом, погіршенням адаптивних можливостей подружжя, послабленням захисної функції шлюбних партнерів від динамічних процесів суспільства. Все це призводить до дезорганізації сімейної системи на рівні трьох підсистем (шлюбної, батьківської, сиблінгової), де шлюбна підсистема є визначальною.

Особливості функціонування шлюбної підсистеми зумовлені модифікацією способу життя у період статусних транформацій та стеретипізацією гендерних установок у сфері життєдіяльності партнерів. Основиними діючими особами шлюбної підсистеми є чоловік та дружина, які являють собою окремі соціально-демографічні категорії, з визначеними характерними рольовими функціями, особливостями соціальної поведінки, так званою гендерною диференціацією, що безпосередньо впливають на їх фунціонування.

Як об’єкт соціологічного та психологічного аналізу і соціальної політики шлюбна підсистема вивчена недостатньо. Проблемі становлення шлюбу присвячена значна кількість досліджень [7;16; 17; 18; 19; 26 та ін.], але більшість з цих праць соціологічного та демографічного плану. Окремі соціально-психологічні аспекти життєдіяльності шлюбу розглядалися у ряді досліджень [1; 20; 40; 41; 43; 44; 46; 52; 53]. Ґрунтовний аналіз психологічних проблем шлюбу, який би базувався на лонгітюдних дослідженнях як дисфункційних, так і благополучних шлюбних підчитем, в сучасній літературі представлений недостатньо. Саме тому, наше дослідження було спрямоване на вивчення шлюбної підсистеми.

Адаптація шлюбних партнерів супроводжується початковим входженням у світ один одного, розподілом ролей і обов’язків у сім’ї, вирішенням житлових, фінансових і побутових проблем, пристосуванням до ролі чоловіка і жінки, набуттям життєвого досвіду. Однак, як показали дослідження [1; 2; 3; 30; 31; 50 та ін.], шлюбні партнери недостатньо підготовлені до створення шлюбу, внаслідок чого – нездатність до адаптації, зростання напруги, незадоволеності, наявність конфліктних взаємин, розчарування і розлучення. На сьогоднішній день шлюбним партнерам притаманні напруга, економічна неспроможність утримувати сім’ю, різке обмеження розваг, відпочинку, дозвілля, накопичення фізичної і нервової втоми. Все це накладається на загострення проблем професійного становлення і досягнення соціального статусу, а з боку подружнього життя – на зміну у прояві кохання і формуванні дружніх стосунків. Досліджуючи дисфункційний розвиток шлюбних партнерів, Е. Ейдеміллер і В. Юстицкіс [47; 48; 49] виділили такі проблеми, як: помилковий вибір партнера; незавершені взаємини з батьківською сім’єю; втрата ілюзій; переживання розгубленості; подружня зрада і загроза розлучення; позашлюбна сім’я.

Саме такі дисфункції викликали необхідність цілеспрямованого вивчення зазначених питань, як на емпіричному, так і теоретичному рівнях у контексті української ментальності, а їхня актуальність у сучасних умовах кризи сім’ї зумовили вибір теми наукової роботи «Психологічні особливості гендерного функціонування шлюбного партнерства», де об’єкт дослідження – процес функціонування шлюбного партнерства, а предмет дослідження –психологічні особливості гендерного функціонування шлюбного партнерства.

Аналізуючи психологічні підходи до гендерної диференціації шлюбного партнерства зазначимо, що традиційне сприйняття сім’ї як патріархально орієнтованої спільноти перестає відповідати сучасним соціальним реаліям і очікуванням, що є основою статусно-рольових і гендерних протиріч в сучасних шлюбно-сімейних відносинах. Новітні вчення та напрямки наукових досліджень психології щодо гендерної диференціації торкаються індивідуального та інтерперсонального рівнів особистості. На індивідуальному рівні досліджуються відмінності в особистісних характеристиках, які пов’язані зі статтю. На інтерперсональному вивчаються психологічні закономірності та механізми творення, перетворення та вияву різних форм гендеру (гендерної ідентичності) у міжособистісній та соціальній взаємодії. Розуміння маскулінності і фемінності досі базується на суб’єктивних уявленнях, які змінюються відповідно до рівня соціокультурних змін. Моделі маскулінності і фемінності символічно виражають відмінність та доповнення гендерних ролей – символ взаємозалежності чоловіків і жінок, що особливо виражено у межах функціонування  шлюбу, як первинної ланки сімейної ситеми [21; 22].

Якщо звернутися до джерел вивчення гендерної тематики, то саме поняття статі, як фундаментальної соціальної та біологічної категорії загострило проблему ідентифікації, яка отримала своє психологічне оформлення у ґендерному підході до диференціації становлення свідомості та самосвідомості особистості (Б. Ананьєв, В. Васютинський, Л. Виготський, Т. Говорун, І. Кон, Д. Мані, Т. Титаренко) [6; 15; 16; 17; 23;24]. Ідентифікація як емоційно-когнітивний та поведінковий процес ототожнення себе зі значущими іншими, актуалізує механізми психічної реальності розвитку ідентичності на рівні індивідуальної і суспільної свідомості, яка має як онто-, так і соціогенетичні корені (К. Абульханова-Славська, В. Геодакян, Г. Костюк, С. Максименко та ін.) [5]. Ґендерна ідентифікація розглядається як суб’єктна та соціально-психологічна реальність у контексті цілісного процесу свідомості і самосвідомості (М. Боришевський, В. Столін), ціннісно-смислового самовизначення (К. Войтила, В. Франкл, С. Якобсон), когнітивного дозрівання індивіда (А. Бандура, Ж. Піаже, Л. Кольберг), засвоєння когнітивних схем (С. Бем, Ш. Берн, С. Московічі та ін.) [8; 9; 10; 42; 45; 50].

Гендерна ідентичність не є визначальною у формуванні гендерної ролі, тому слід відрізняти ці два поняття: якщо поняття гендерної ролі описує зовнішні стосовно людини соціальні очікування у зв’язку з її гендерною приналежністю, то поняття гендерної ідентичності – внутрішнє самовідчуття людини, як представника того чи іншого гендеру. Французький соціолог Е. Дюркгейм відзначав, що вдосконалення інституту шлюбу здійснювалося в міру наростання диференціації між представниками чоловічої і жіночої статей. Жінки в ході еволюційного розвитку ставали все більш тендітними фізично, проте, у них відзначався більш яскраво виражений розвиток морального відчуття і м'якості характеру.У міру вдосконалення інституту шлюбу жінки переставали брати участь у війнах і інших громадських подіях і зосереджували власні інтереси навколо сім’ї. Е. Дюркгейм вважав, що розподіл праці на основі статевих ролей сформувало базис для солідарності в сфері домашніх відносин.

Проте на теренах України, на жаль, усталеною стереотипна модель поділу суспільства на публічну та приватну сфери. Перша охоплює політику, виробництво та її керівництво, а приватна – сім’ю, дітей, тощо. Така модель зумовила перейняття більшості шлюбних пар пострадянської моделі належного гендерного функціонування, яка полягає в тому, що чоловіки закріплені за публічною сферою, тобто їхня головна функція – матеріальне забезпечення родини в першу чергу, а жінки – за приватною сферою, суть якої полягає у веденні господарства та створенні психологічного клімату у родині.

Вчення гендерології рідко розглядаються у тісному зв’язку із темою шлюбного партнерства, особливо, коли мова йдеться про гендерну диференціацію. Та поділ суспільства за гендером, як за виключно соціальною категорією, є доволі стереотипним, що робить диференціацію суб’єктивним явищем. Чітка дуальність прийнятого гендерного функціонування зумовлена поділом на стереотипно чоловіче, що стосується фінансового забезпечення партнерів, та стереотипно жіноче, що полягає у продовженні роду та усім, що пов’язане із емотивною сферою партнерства.

Теоретично аналізуючи шлюбну підсистема як складову сімейної системи виділимо, що у нашій країні протягом тривалого часу існували традиційні підходи щодо оцінки ролі шлюбного паратнерства як складової сімейної системи. Однак зміни в суспільстві вимагають по-новому підійти до проблем шлюбу та сім’ї, виховання дітей, підготовки їх до майбутнього сімейного життя. Сім’я почала все частіше розглядатися як соціальна система. Такий підхід дає змогу зосереджувати увагу на питаннях, які недостатньо вивчалися, наприклад, особливості функціонування шлюбної підсистеми. В сенсі цього актуалізується звернення до досвіду вивчення сім’ї як системи, накопиченого зарубіжними вченими.

Вперше в історії психології визначення сім’ї як системи запропонував Д. Джексон у 1965 році [55; 56; 57]. Автор розглядав сімейну систему як єдине утворення, що має певні особливості функціонування і розвитку. Саме теорія Д.Джексона стала переломним моментом у науковому підході до вивчення сім’ї. Автор і його послідовники ввели нові поняття і моделі теорії систем. Так, за його визначенням, сім’я як система є єдиним цілим психологічним і біологічним організмом, в якому існують диференційовані, але взаємопов’язані підсистеми: шлюбна, батьківська, підсистема сиблінгів (цит. за [34, 22]).

Для нашого наукового пошуку особливий інтерес складає саме шлюбна підсистема, яка має життєво важливе значення для становлення майбутнього сім’янина. Вона є моделлю інтимних взаємин, що проявляються у сімейній взаємодії. Крізь призму шлюбної підсистеми виражаються прояви симпатії і кохання, ставлення до партнера у стресовій ситуації, прикладиподолання конфліктів, саме тому устрій шлюбної підсистеми є одним з ключових у схемі функціональної здорової сім’ї [34, 23-24]).

Американський психолог П. Хербстом [17] виділяє чотири провідні моделі шлюбу, основою яких є гендерний розподіл лідерства і ролей між подружжям. Перша модель – автономний зразок (рішення приймаються разом і мають компромісний характер). Друга модель передбачає шлюб, де провідну роль відіграє чоловік. У третій моделі провідну роль відіграє дружина. Четверта модель – «синкретична сім’я» (ролі в ній поділені рівномірно, рішення приймаються на основі довіри, взаєморозуміння і самостійності подружжя).

Аналізуючи особливості впливу кожної із підсистем на рівень функціонування усієї сім’ї, як системи, Г. Будинайте, А. Варга, П. Вацлавік, Д. Джексон [11; 12; 13; 55; 56; 57] зазначають, що первинною підсистемою сім’ї є шлюбна підсистема, що являє собою модель інтимних взаємин між чоловіком та дружиною. За баченням Г. Будинайте, крізь призму функційної шлюбної підсистеми відображаються приклади того, як виражати симпатію та кохання, як ставитися до партнера у стресовій ситуації, як долати конфлікти.

Часто шлюбним пертренам бракує сили змінити ситуацію в шлюбній підсистемі або знайти щось позитивне для себе особисто. Причому чоловік та дружина поводять себе в стані напруги по-різному. Це може викликати нерозуміння щодо партнера та створити між ними дистанцію. Іноді потрібна допомога, щоб шлюбні партнери змогли зрозуміти себе й один одного. Напруга відбирає багато сил і часу. Інколи чоловік видається сильнішим і більш витривалим, а дружина в цей час не може собою оволодіти, потім – навпаки. Тобто шлюбні стосунки в період напруги можуть змінюватися та загострюватись, так само як і ролі спроможні кардинально мінятися. В. Зливков, С. Лукомська, О. Федан відзначають своєрідну реакцію особистості на ситуації напруги, що вимагають від неї зміни способу буття – життєвого стилю, способу мислення, ставлення до себе, навколишнього світу і основних екзистенціальних проблем. Часто через напругу шлюбні партнери не беруть на себе ініціативу просити про допомогу [58].

Посилаючись на наукові вчення, узагальнимо та виокремлемо особистісні та партнерські детерінанти, які засвідчують певні порушення у функціонуванні шлюбу:

1. Особистісні проблеми шлюбних партнерів: дорослий член сім’ї може бути занепокоєний своїм станом, його переслідують тривога, депресія, відчуття власної неповноцінності тощо.

2. Проблеми в стосунках когось одного з шлюбних партнерів: чоловік (дружина) незадоволений своїми взаєминами з партнером.

3. Проблеми у взаємостосунках між чоловіком та дружиною.

Відповідно до аналізу наукової літератури узагальнимо, що важливою для відновлення особистісного й партнерського функціонування шлюбних партнерів стає здатність дорослого до тестування реальності, яка включає можливість реалістично та глибоко оцінювати себе й інших. Для позитивного розвитку стосунків важливо розвивати спроможність дорослого відокремлювати й розрізняти як особистісні, так і пов’язані з партнером внутрішні психічні переживання та зовнішні стимули, які викликають ту чи іншу поведінку й емоції. Ми погоджуємося з думкою Г. Кукурузи й А. Кравцової, що особистісна зрілість дорослого – це важливий компонент, який детермінує розвиток цих відносин.

Основний підхід щодо надання психологічної допомоги шлюбним партнерам – вибір моделі, яку може використовувати психолог. Залежно від обраної моделі будуються програми психологічної допомоги з урахуванням характеру причин, які викликають проблему. У практиці надання допомоги шлюбним партнерам може використовуватися кілька моделей одночасно. Умови ефективності надання психологічної допомоги шлюбному партнерству – її тривалість, комплексність, послідовність, диференційованість і своєчасність. Саме тому у своєму дослідженні ми звернулися до досвіду опису домінантної психодіагностичної моделі. Саме ця модель є первинною при реалізації психологічної допомоги як кожній окремій особистості, так і шлюбному партнерству в цілому.

Діагностична модель використовується, ґрунтуючись на припущенні дефіциту у шлюбних партнерів, які звернулися за психологічною допомогою, спеціальних знань про особливості функціонування партнерства в цілому. Об’єкт діагностики – члени шлюбного партнерства. У фокусі уваги діагностичної моделі за А. Журавльовим, В. Іноземцевою, О. Ляшенком, Д. Ушаковим – актуальний емоційний стан членів подружжя, їхні особистісні характеристики, організація (структура, паттерни взаємодії) шлюбної підсистеми, їх унікальний досвід у подоланні стресових ситуацій. Діагностичний висновок може бути підставою для прийняття організаційних рішень і є основою для надання подальшої психологічної допомоги членам подружжя.

Діагностичний етап починається з фіксації сигналу проблемної ситуації, потім виробляється логіка проведення діагностичного дослідження. Важливо встановити довірчий контакт із усіма учасниками проблемної ситуації, допомогти їм вербалізувати проблему, спільно оцінити можливості її розв’язання. Кінцева частина цього етапу – чітке визначення наявної проблеми.

Емпіричне дослідження особливостей гендерного функціонування шлюбної підсистеми проводилось на базі Психологічного консультативного центру при кафедрі практичної та клінічної психології. Дослідження охоплювало 110 подружніх пар (220 осіб), які зверталися за психологічною допомогою до Центру. Досліджувані являли собою групи, які були однорідними за віковими, статевими, освітніми та соціальними параметрами. Вік партнерів буввід 18 до 30 років, причому більша частина (55,0%) – молоді люди віком від 18 до 22 років, 35,0% досліджуваних – від 22 до 25 років, 10,0 % – особи від 25 до 30 років.

Методики діагностики були спрямовані на вивчення структурно-функційних характеристик шлюбного партнерства, відповідно до поставлених задач. Визначення структурно-функційних характеристик подружжя здійснювалося за дванадцятьма параметрами оцінки якості шлюбу, виділеними нами в ході теоретичного аналізу: лідерство, сімейні цінності, установки на шлюб та сім’ю, функційно-рольова поведінка, індивідуальні і сімейні межі, міжособистісна взаємодія, стратегія поведінки в конфлікті, емоційна сфера подружніх взаємин, характерологічні особливості подружжя, задоволеність шлюбом, сімейна адаптація. Методики діагностики були спрямовані на оцінку вираженості названих параметрів.

Ціннісні орієнтації подружжя вивчалися за допомогою методики «Порівняння цінностей», запропонованої H. Floyd [54]. Вона побудована на сприйнятті й інтерпретації цінностей та соціальних ролей, які є важливими для людини. Для цього досліджувані повинні були прорангувати два списки запропонованих цінностей. Перший список – власні цінності; другий – цінності партнера. Після заповнення списків виявлялися протиріччя між цінностями шлюбних партнерів. Відмінності у списках визначалися за допомогою бесіди, інтерв’ю, які проводились після опитування.

Установки на шлюб та сім’ю вивчалися нами за допомогою методики «Вимір установок у сімейній парі» [4]. Методика містить 40 суджень. Судження групуються за десятьма установочними шкалами: 1 – ставлення до людей; 2 – альтернатива між почуттям обов’язку та задоволенням; 3 – ставлення до дітей; 4 – автономність подружжя або залежність один від одного; 5 – ставлення до розлучення; 6 – ставлення до кохання романтичного типу;  7 – значення сексуальної сфери в сімейному житті; 8 – ставлення до «заборони» сексу; 9 – орієнтація на традиційні уявлення про сім’ю; 10 –ставлення до грошей. Досліджувані оцінювали ступінь своєї згоди із запропонованими судженнями згідно з чотирибальною шкалою, щоб відповіді найбільш повно відображали особисту точку зору молодого подружжя.

Вивчаючи бажану та дійсну рольову організацію сімейного життя молодого подружжя та їх батьків, лідерство у шлюбних взаєминах, ми використовували опитувальник «Розподіл ролей у сім’ї» [4]. Опитувальник містить 21 запитання та чотири варіанти відповідей. Обробка результатів зводилася до підрахунку, якою мірою та чи інша роль реалізується чоловіком та дружиною. Чим вищий бал, тим більшою мірою певна роль реалізується дружиною, чим нижчий – реалізується чоловіком. Якщо величина близька до середнього значення, то ця роль рівною мірою виконується обома партнерами.

Задоволеність шлюбом досліджувалася за допомогою тесту-опитувальника «Задоволеність шлюбом» [4]. Опитувальник представляє собою одномірну шкалу, що складається із 24 тверджень, які стосуються різних сфер сімейного життя: сприйняття себе і партнера, уявлення, установки і т.д. До уваги брався сумарний бал усіх відповідей. Високий показник свідчить про задоволеність шлюбом, узгодженість подружжя щодо важливих питань сімейного життя.

Вивчення міжособистісних взаємин обстежуваних та їх батьків, лідерства у сім’ї, проводилося за допомогою методики діагностики міжособистісних взаємин Г. Лірі, модифікованої Ю. Решетняк, Г. Васильченко [37]. Метод базується на тому, що особистість проявляється в стилі міжособистісної поведінки. На початку аналізувався збіг показників «Я – реальне» і «Яким я хотів би бути». Значне розходження цих показників відображає, як правило, наявність внутрішніх конфліктів, невротичних розладів, низької самооцінки. Інтерпретація отриманих результатів проводилася з урахуванням взаємозв’язків тенденцій. В дослідженні нас цікавила наявність конфліктогенних і дезадаптивних особливостей поведінки подружжя, тому опитувальник використовувався нами лише відповідно до поставленого завдання: виявити стиль міжособистісної поведінки обстежуваних і їх батьків з метою співставлення модальності поведінки, що вкаже на найбільш конфліктні чи дезадаптивні сфери міжособистісної взаємодії.

Показники обстежуваних за тестом Т. Лірі порівнювались і доповнювались даними опитувальника подружньої адаптації (D. Sprenkle, B. Fisher), модифікованого О. Кочаряном [27; 28; 29]. Ця методика включає 17 тверджень і чотири варіанти відповідей на них. Основна мета – виявлення особливостей взаємин у шлюбі: єдність сім’ї та власне сімейна адаптація.

Для виявлення типових форм поведінки партнерів та їх батьків у конфліктних ситуаціях використовувався тест К. Томаса [32], який дозволяє визначити орієнтацію особистості на певну поведінку в ситуації конфлікту: 1 – суперництво (протиборство, змагання), яке супроводжується відкритою боротьбою за свої інтереси; 2 – співробітництво, яке спрямоване на пошук рішення для задоволення інтересів усіх сторін; 3 – компроміс, що означає урегулювання суперечностей через взаємні поступки; 4 – уникання – намагання вийти із конфліктної ситуації, не розв’язавши її, не поступаючись, але й не наполягаючи на своєму; 5 – пристосування – тенденція згладити протиріччя, поступаючись своїми інтересами. Опитувальник містить 30 пар суджень. Із двох запропонованих варіантів вибирається одне судження, яке найбільше підходить обстежуваному. Збіг відповіді із ключем оцінюється в один бал. Кількість балів, набраних молодим подружжям по кожній шкалі, свідчить про наявність у нього тенденції до проявів відповідних форм поведінки у конфліктних ситуаціях.

З метою визначення психологічного клімату сім’ї, емоційної близькості партнерів була використані методики «АСТ» та «Типовий сімейний стан», що містили оціночні шкали, за якими індивід характеризує своє самопочуття в сім’ї [48; 49].Особливо зверталась увага на ту шкалу, показник якої при відповіді отримав крайню оцінку. Методика обумовила послідовне глибоке дослідження загальної незадоволеності, нервово-психологічної напруги, сімейної тривоги від добре усвідомлюваних і не до кінця усвідомлених станів. Вона дозволила також отримати дані про обставини, що визначали цей стан. Оцінивши типовий сімейний стан у своїй сім’ї, кожному обстежуваному пропонувалося оцінити ситуацію в батьківській сім’ї.

Обробка емпіричних даних здійснювалася за допомогою параметричних – t-критерій Стьюдента – та непараметричних – c² Пірсона – методів аналізу відмінностей та методу кореляційного аналізу (коефіцієнт кореляції Пірсона).

У плані нашого дослідження було важливим проаналізувати процес функціонування шлюбного партнерства, вивчити структурно-функційні характеристики шлюбу, виявити ті проблеми, що визначають гармонійні чи дисгармонійні тенденції розвитку. Тому нас цікавили такі психологічні характеристики шлюбу, як: лідерство, сімейні цінності та потреби, установки на шлюб та сім’ю, функційно-рольова поведінка, міжособистісна взаємодія, стратегія поведінки в конфлікті, емоційна сфера подружніх взаємин, характерологічні особливості партнерів, задоволеність шлюбом, сімейна адаптація, тривалість дошлюбного знайомства, мотивування вступу у шлюб.

Аналіз структурно-функційних характеристик молодих подружжів ми почали із вивчення лідерства у сім’ї, так як вважаємо, що на перших етапах сімейної адаптації ця характеристика є досить значимою. Тенденції прояву лідерства залежать від сімейних цінностей і установок та їх узгодженості у партнерів. Середні показники рангування сімейних цінностей обстежуваних подані у таблиці 1.

Так, у жінок взаєминами цінність «сім’я» займала перше місце, а в чоловіків вона поступалася лише професійному визнанню та матеріальній сфері. Окрім роботи, професійного визнання, чоловіки великого значення надавали свободі, незалежності, сексу, друзям, що досить часто не влаштовувало жінок і сприяло розвитку проблемних взаємин. Постійназайнятість на роботі, пов’язана з тривалим перебуванням поза сім’єю, захоплення, хобі, які займали багато вільного часу, вимагали розуміння з боку партнера, але у наших обстежуваних викликали лише протидію, протест. Виявлено, що у партнерстві, де один із подружжя надавав перевагу позасімейним цінностям, значноменшевиражена взаємна довіра, і це провокувало розвиток конфліктних взаємин.

Таблиця 1

Середні показники рангування сімейних цінностей молодих подружжів, %

Найбільші розбіжності спостерігалися між такими цінностями подружжя, як робота та професійне визнання, матеріальне забезпечення, гроші, друзі, взаємоповага, кохання. Майже однаково важливими для партнерів обох статей були такі цінності, як відпочинок, дозвілля, здоров’я. У шлюбних партнерів досить часто не збігалися цінності, які були найважливішими і займали з першої по п’яту рангові позиції (65,5%). У 20,0% партнерів основні ціннісні орієнтації (перші п’ять рангових місць) відрізнялися незначною мірою. У 14,5% основні цінності майже збігалися, що свідчить про наявність інших детермінацій, які провокують проблеми у розвитку сімейних взаємин.

Відомо, що сімейні цінності впливають на благополуччя шлюбу і визначають певні установки на шлюб та сім’ю. Проведення якісного аналізу результатів обстеження показало, що розбіжності у поглядах і установках кожного із партнерів провокують цілий ряд негативних моментів. Несумісність установок подружжя впливає на психологічний клімат сім’ї, утворюючи зони конфліктів, що, у свою чергу, призводить до порушення інтеграції та емоційної сфери подружжя, зростання внутрісімейної напруги. Найвищий відсоток неузгодженості виявлений за такими шкалами: ІІ - альтернатива між почуттям обов’язку та задоволенням; IV – орієнтація на сумісну або роздільну діяльність, автономність або залежність; VI – ставлення до кохання романтичного типу; VII – значення сексуальної сфери у подружньому житті; VIII – ставлення до заборонності сексу, Х – ставлення до грошей.Установки «Ставлення до людей», «Ставлення до розлучення» теж мали відносно високий рівень неузгодженості між партнерами і провокували конфліктні ситуації в сім’ях. Показники узгодженості установок партнерів подано у табл. 2.

Таблиця 2

Узгодженість установок партнерів, %

Примітка: I. Ставлення до людей. II. Альтернатива між почуттям обов’язку та задоволенням. III. Ставлення до дітей. IV. Орієнтація на спільну або роздільну діяльність, автономність або залежність. V. Ставлення до розлучення. VI. Ставлення до кохання романтичного типу. VII. Значення сексуальної сфери в житті сім’ї. VIII. Ставлення до «заборонності» сексу. IX. Ставлення до егалітарного чи патріархального устрою сім’ї. X. Ставлення до грошей.

Виявлено гендерні відмінності в таких установках, як альтернатива між почуттям обов’язку та задоволенням, орієнтація на спільну чи роздільну діяльність, ставлення до кохання романтичного типу, значення сексуальної сфери у житті сім’ї, ставлення до заборонності сексу, ставлення до патріархального чи егалітарного устрою сім’ї, ставлення до грошей. Спостерігається узгодженість установок щодо ставлення до дітей та деякою мірою узгодженість таких установок, як ставлення до людей, ставлення до розлучення. Як бачимо, спостерігається неузгодженість за більшістю установок досліджуваних. Отже, обстежувані виявили такі показники сімейних установок та їх узгодженість-неузгодженість, які досить часто були причиною конфліктних ситуацій у сім’ях і провокували дисфункційний розвиток взаємин.

Розглянемо особливості розподілу ролей у сім’ї та уявлення про їх виконання кожним із подружжя, що також є одним із факторів, який визначає стабільність молодої сім’ї. Рольова ситуація обстежуваних, відповідно до наших даних, виглядала таким чином: у 56,4% випадків подружні пари мали розходження в уявленнях про виконання ролей у сім’ї. У 43,6% виявлене незначне розходження розподілу сімейних ролей. Показники свідчать, що обстежувані характеризуються досить чітко вираженою відмінністю щодо рольової поведінки чоловіків та жінок у сім’ї (чим вищий бал, тим більше ця роль реалізується дружиною, чим нижчий бал – чоловіком). Лише у незначної частини партнерів спостерігався невисокий відсоток узгодженості у виконанні окремих ролей.

У ході рангування сімейних ролей щодо їх важливості виявлено, що жінки надавали перевагу таким ролям, як емоційний клімат (ІІ шкала), господар – господиня (V шкала). Чоловіки у більшості випадків хотіли б виконувати роль матеріального забезпечувача сім’ї (ІІІ шкала), організатора дозвілля (ІV шкала), сексуального партнера (VІ шкала). Вихованню дітей як чоловіки, так і жінки надавали однакового значення (І ранг). Низькі ранги чоловіки, так і жінки, отримали стосовно ролі організатора сімейної субкультури (VIІ шкала).

Дані рангування сімейних ролей за гендерними відмінностями наведено у табл. 3.

Таблиця 3

Гендерна диференціація середніх показників рангування

сімейних ролей (рангове місце)

Отже, у дослідженні встановлено, що більша частина досліджуваних мала розходження у розподілі сімейних ролей. Жінки переважно виконували традиційні ролі дружини. Чоловіки так само орієнтовані на виконання традиційних «чоловічих» ролей, де, після виховання дітей, на другому місці знаходилось матеріальне забезпечення сім’ї. Більшість чоловіків вважали, що їх основне завдання забезпечити сім’ю матеріально, а до виконання інших ролей відносились пасивно. Крім того бажання виконувати одні ролі у сім’ї і їх реальне виконання мали розходження, що у таких сім’ях провокувало сімейну незадоволеність та напругу. Жорсткість розподілу ролей сприяла загостренню проблемної ситуації при прагненні жінки до рівноправного розподілу ролей, егалітаризації взаємин і необхідності виконувати традиційні ролі.

Аналіз інтерперсональної взаємодії проблемного подружжя показав наявність високих показників за IV тенденцією (скептицизм), І і ІІІ тенденціями (домінантність та вимогливість). Тобто, партнери сприймали один одного як надмірно підозрілих, недовірливих, образливих, впертих, недружелюбних. Отримано низький показник за VІІІ тенденцією (чуйність), що свідчив про таку оцінку партнерів, як нездатних допомагати та співчувати оточуючим. Подальший аналіз результатів дослідження показав, що більшість проблем та конфліктів, пов’язаних із взаєминами, були наслідком боротьби за владу. Спостерігались гендерні відмінності щодо проявів міжособистісної взаємодії. З метою самоствердження, демонстрації власної незалежності та самостійності чоловіки використовували такі засоби поведінки, як скептицизм; впевненість у собі; пізнє повернення додому. Жінки, щоб продемонструвати незмінність намагань, принизити чи покарати за будь-що, у сімейній взаємодії використовували такі тенденції поведінки, як вимогливість; домінантність; відмову від сексуальних стосунків; дріб’язкові звинувачення та претензії. Незначна частина обстежуваних (12,7%) виявляли довірливість та добросердечність.

Вирішення проблем міжособистісної взаємодії залежить від прояву певного типу поведінки у ситуації конфлікту. Усередненіпоказники за опитувальником Томаса свідчать про те, щоподружжявиявиливисокіпоказники за шкалами: суперництво (30,9%), уникання (29,1%), пристосування (21,8%), компроміс (10,9%). Орієнтацію на співробітництвовиявленолише у 7,3% обстежуваних. Шлюбні партнери не виявляликонструктивних форм поведінки, якідопомагали б у вирішенніконфліктнихситуацій. Встановлені гендерні відмінності поведінки обстежуваних у ситуації конфлікту: жінки надавали перевагу суперництву (40,0%), а чоловіки – униканню (52,7%). Узагальнення результатів дало змогу зробити висновок, що у проблемних сім’ях конфлікти протікають на фоні хронічної взаємної незадоволеності, послаблення чи втрати емоційної привабливості партнерів. Неконструктивні паттерни поведінки в ситуації конфлікту заважали подружжю дійти згоди, а це призводило до дезорганізації їх спілкування та співпраці, посилювало дезадаптацію.

Аналізуючи причини проблемного розвитку шлюбних взаємин, а також фактори, які впливають на задоволеність шлюбом, було з’ясовано, що у подружжя спостерігалась напруженість у взаєминах. Після проведення попередньої бесіди, аналізу даних методик «Сімейно-зумовлений стан» та «Аналіз сімейної тривоги» було виявлено залежність між наявністю напруги, тривоги та вини і рівнем задоволеності шлюбом.

Порівняння середніх показників сімейно-зумовленого стану шлюбних партнерів дозволило виділити нам такі тенденції: у цій групі проявляється загальна незадоволеність шлюбом (шкала У, хсер=13,3); нервово-психічна напруга (шкала Н) виявлена за такими шкалами, як напруженість, втомленість, стурбованість та зайнятість (хсер=19,7); сімейна тривога (шкала Т) спостерігається за усіма шкалами (хсер=12,4). Встановлено, що для партнерів найбільше характерна наявність нервово-психічної напруги. Найчастіше молоді партнери ставили знак «+» навпроти тверджень опитувальника АСТ: «Я багато чого не встигаю зробити», «Вдома мені часто доводиться нервувати», «Вдома мені постійно приходиться стримуватися», «Мені багато чого у нас не подобається, але я намагаюся цього не показувати». Проведене дослідження дало можливість констатувати, що напруга між партнерами є фактором дестабілізації взаємин, який стимулює конфліктні ситуації .

Розглядаючи загальну незадоволеність («Сімейно зумовлений стан»), ми аналізували її окремо у чоловіків та жінок. Результати свідчать, що за усіма шкалами, крім шкали В (загальна незадоволеність, вина), кількісні показники переважають у чоловіків, а рівень сімейної напруги – у жінок. Встановлено, що чоловікам значною мірою притаманний стан загальної незадоволеності (хсер=6,2 балів). Жінки набрали хсер=12,6 балів, що свідчить про середній рівень незадоволеності шлюбом. Проаналізувавши загальну тривогу у подружжів виявлено також гендерні відмінності: у жінок тривога виражена більше (хсер=13,3 балів), а в чоловіків – менше (хсер=11,5 балів), що свідчить про наявність середнього рівня тривоги у неблагополучних сім’ях. У більшості жінок сімейна напруга значно вища, ніж у чоловіків і зустрічається майже у кожній сім’ї.

Відмічено, що чим вища загальна участь чоловіка у справах , тим нижчі показники загальної напруги. Значить, посилення традиційних функцій чоловіка як голови сім’ї та поєднання прямої його участі у щоденних побутових справах знімає напругу в сім’ї. Але більшість чоловіків дотримуються традиційних уявлень про їхні ролі у сім’ї, тому значна доля домашніх справ покладено на плечі жінки. Перевантаження жінки традиційними функціями  сім’ї збільшує незадоволеність шлюбом і загальну сімейну напругу.

Успішність шлюбу та функційність його розвитку залежать від багатьох факторів, до яких входять і характерологічні особливості партнерів. На думку В. Сатір, досить часто молоді люди наділяють своїх обранців якостями, якими ті не володіють, але в міру розвитку їх взаємин певні особистісні якості можуть змінюватися, причому подібні зміни в одного із партнерів можуть відбуватися швидше, ніж у іншого. Одному або обом партнерам починає здаватися, що інший вже не такий, як був раніше. Така ситуація може стати причиною серйозних проблем. Емпіричні матеріали, отримані нами в ході дослідження, показали, що досить часто сімейні проблеми пов’язані із певними проявами характерологічних якостей шлюбних партнерів. На це вказували 46,4% чоловіків і 68,2% жінок.

Виявлено гендерні відмінності особистісних якостей подружжів. Так, у чоловіків прояв домінантності пов’язаний з екстраверсивністю поведінки, а в жінок екстремальна агресивність та домінантність були пов’язані з неприйняттям традиційного стереотипу ролі жінки в сім’ї. Низькі показники домінантності у чоловіка та високі у дружини показували, хто домінує у сім’ї. Така модель практично завжди була дисфункційною, хоча дружина знаходила таку ситуацію сприятливою для себе. У ситуації, коли чоловік у сім’ї починав виявляти домінантність, взаємини погіршувалися. Але такий шлюб продовжував існувати, бо партнери вважали ситуацію, що склалася, тимчасовою та минущою. Крім того, нами доведено, що чоловіки у більшості випадків виявляють такі якості особистості, як сухість, холодність, скритність, підозріливість, ригідність, впертість, тривожність, обережність, конфліктність, домінантність, суворість, жорсткість, реалістичність, черствість, незалежність, відповідальність, зрілість, штучність поведінки. Жінки мали високі оцінки при прояві таких якостей особистості, як слабкість «Я», конформізм, ніжність, сентиментальність, схильність до фантазій, доброта, залежність, легковажність, нетерпимість, непостійність, почуття вини, стурбованість, чутливість до зауважень, низька самооцінка, схильність до роздумів, напруга.

Пасивна позиція партнерів у життєдіяльності сім’ї, що є свідченням незрілості особистості, призводить до незадоволеності шлюбом. Е. Ейдеміллер, В. Юстицкіс [48; 49] вважають, що погано усвідомлювана «тліюча» невдоволеність шлюбом виражається через почуття і стани, що межують із прямою незадоволеністю: монотонність, нудьга, відсутність радості, ностальгійні спомини про час до шлюбу. У випадку усвідомлюваної незадоволеності зазвичай спостерігається відкрите визнання партнером того, що сімейні взаємини його не задовольняють і що саме не задовольняє. Застосування методики «Задоволеність шлюбом» дозволило виділити дві групи проблемних молодих подружжів із середніми і низькими показниками задоволеності шлюбними взаєминами. Середнім рівнем задоволеності (хсер=27,5) характеризувалися 43,6% опитуваних. Такі партнери виявляли незадоволеність в окремих сферах життєдіяльності сім’ї, а їхній сімейний психологічний клімат відрізнявся нестабільністю. Низький рівень задоволеності (хсер=22,5) шлюбом відмічався у 56,4% обстежуваних. Такі партнери негативно оцінювали шлюб, були незадоволені партнером, відзначали низький рівень спілкування, що супроводжувався відсутністю довіри та взаєморозуміння. Усвідомлювана незадоволеність шлюбом супроводжувалася конфліктами. Абсолютно незадоволених своєю сімейною ситуацією партнерів серед подружжя не виявлено.

При вивченні сімейної адаптації проблемного шлюбного партнерства ми виділили у них три типи адаптованості: 1 – адаптовані за чоловічим варіантом, 2 – адаптовані за жіночим варіантом, 3 – дезадаптовані. Показників адаптованості, вищих за медіану в обох партнерів, виявлено не було. Дані, що були вищими у чоловіків і нижчими у жінок, спостерігалися у 32,7% випадків. У цьому разі чоловіки проявили вищий рівень сімейної згуртованості та адаптації. Результати, вищі у жінок, ніж у чоловіків визначені у 21,8% молодих подружжів. Жінки вважали свою сімейну ситуацію більш складною, напруженою, звинувачували партнера у шлюбних проблемах. Визначені нами гендерні відмінності в сімейній адаптації проблемного подружжя зображено на рис. 1.

Рис. 1. Гендерні відмінності показників сімейної адаптації (бали)

Примітка: Параметри сімейної згуртованості та подружньої адаптації (1-17).

Середній вік взяття шлюбу обстежуваних був – 20 років (для жінок) та 22 роки (для чоловіків). Спостерігалась незначна різниця між мотивуваннями створення шлюбу у чоловіків і жінок. Показники гендерних відмінностей у мотивуваннях створення шлюбу партнерів графічно зображено на рис. 2.

Рис. 2. Мотивування створення сім’ї партнерами, %

Примітка: 1. Кохання. 2. Гарно налагоджений побут. 3. Бажання мати супутника життя. 4. Постійний сексуальний партнер. 5. Виховання дітей. 6. Вимушеність. 7. Страх самотності. 8. Бажання піти з батьківського дому. 9. Пошук матеріальних благ. 10. Помста. 11. Емоційний шантаж партнера.

Як бачимо, виражені гендерні відмінності за окремими мотивуваннями вступу у шлюб, що підтверджується статистичними даними. Нами встановлено, щодосить часто вибір супутника життя визначається не стільки справжніми почуттями між майбутніми чоловіком і дружиною, скільки сумою їхочікувань, тривог та уявлень про сімейнежиття. Тут і побоюваннясамотності, і наслідування правил соціальногосередовища, і просто помилки в оцінюваннімайбутнього партнера, щовикликалопроблеми, особливо в періодпервинноїсімейноїадаптації.

Узагальнення результатів емпіричногодослідження дозволило виділититакі структурно-функційні характеристики проблемного шлюбного партнерства.

Виявлено гендерні відмінності у таких структурно-функційних характеристиках проблемного шлюбного партнерства як: цінності, установки на шлюб та сім’ю, функційно-рольова поведінка, міжособистісна взаємодія, тип поведінки в ситуації конфлікту, емоційна сфера, характерологічні особливості партнерів, сімейна адаптація, мотивація взяття шлюбу.

Жінки у переважній більшості виконують традиційні ролі в сім’ї, при орієнтованості на егалітарність розподілу сімейних обов’язків, часто застосовують різні випробування для перевірки міцності шлюбу, проявляють активність у вирішенні проблемних ситуацій в сім’ї.

Чоловіки уникають вирішення конфліктних ситуацій у сім’ї, пасивні при вирішенні проблем, моделюють особливості партнерських взаємин та стилі виховання батьківських сімей.

За даними, отриманими нами в ході дослідження, дисфункції проблемного шлюбного партнерства можуть бути зумовлені розбіжністю сімейних цінностей та норм партнерів; некомплементарністю функцій та ролей; негативними рисами особистості та низькими адаптивними можливостями подружжя, взаємною недостатньою підготовленістю до сімейного життя; неадекватним вибором шлюбного партнера; низькою мотивацією шлюбу; що зумовлюють незадоволення потреб, конфлікти, нездатність долати труднощі.

Отже, у процесі емпіричного аналізу матеріалів дослідження нами було визначено особливості функціонування проблемного шлюбного партнерства, виявлено гендерні відмінності у структурно-функційних характеристиках, які детермінують дисфункційний характер подальшого розвитку сім’ї. Узагальнення результатів дослідження дало змогу зробити такі основні висновки.

1. Визначено гендерні відмінності за такими психологічними особливостями шлюбних партнерів, як лідерство, установки на шлюб, функційно-рольова поведінка, міжособистісна взаємодія, задоволеність шлюбом, адаптація.

2. Виявлено гендерні відмінності у структурно-функційних характеристиках: чоловіче домінування не є визначальним, а перевагу мають соціальні показники (рівень зарплати, кар’єра).

3. Виділено тенденцію жінок до емансипації, яка поєднується із прагненням відтворювати гендерні стандарти (відбуваються два альтернативні процеси: процес ліквідації гендерної асиметрії – «вільна і незалежна» та процес посилення гендерної асиметрії – «невільна, але захищена»).

4.  Встановлено неузгодженість між рольовими очікуваннями та домаганнями щодо гендерного розподілу у шлюбній взаємодії:

 – чоловіки орієнтовані на патріархальний устрій сім’ї, традиційний розподіл ролей, задоволення власних потреб;

 – жінки – на егалітарний розподіл ролей, почуття обов’язку).

В цілому узагальнено, що виділено такі структурно-функційні характеристики дисфункційного шлюбного партнерства: перевага традиційних взаємин; авторитарний розподіл влади; неузгодженість сімейних цінностей та ролей, ригідність рольової поведінки; деструктивний характер вирішення проблемних ситуацій; наявність сімейної напруги, почуття провини, тривоги; низький рівень задоволеності шлюбом та сімейної адаптованості; неузгодженість особистісних профілів; сімейна ситуація у більшості випадків оцінюється як дисфункційна.

Перспектива подальшої роботи полягає у вивченні потенційних можливостей шлюбних партнерів та механізмів опанування сімейними дисфункціями; впровадженні програми психологічного консультування та сімейної психотерапії у практику психологічного консультування шлюбних партнерів в залежності від гендерної диференціації. Гендерний аналіз структурних особливостей шлюбних партнерів дасть можливість прогнозувати функційність розвитку взаємин, попереджувати сімейні дисфункції.

Література

1)                Алексєєва М.І. Сімейна взаємодія та вплив на виховання особистості / М. І. Алєксєєва // Тези Міжнар. наук.-практ. конф. «Демографічна ситуація в карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ століття». – Чернівці-Київ, 1996. – С. 480–482.

2)                Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование / Ю. Е. Алешина. – Изд. 2-е. – Москва : Независимая фирма «Класс», 1999. – 208 с.

3)                Алешина Ю.Е. Цикл развития семьи: исследования и проблемы // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология. – 1987. – №2. – С. 60–72.

4)                Алешина Ю. Е., Гозман Л. Я., Дубовская Е. М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений / Ю. Е. Алешина, Л. Я. Гозман, Е. М. Дубовская. – Москва : МГУ, 1987. – 120 с.

5)                Альбуханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности / К. А. Альбуханова-Славская. – Москва : Наука, 1980. – 335 с.

6)                Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания : избр. психол. труды в 2 т. / Б. Г. Ананьев. – Т. 1 – Москва : Педагогика, 1980. – 178 с.

7)                Ачильдиева З. Ф., Яблонских Т. Г. Анализ некоторых аспектов подготовленности молодоженов к семейной жизни / З. Ф. Ачильдиева, Т. Г. Яблонских. – Вильнюс, 1996. – 97 с.

8)                Берн Ш. Гендерная психология / Шон Меган Берн. – Санкт–Петербург : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. – 320 с.

9)                Боришевский М. И. Психологические вопросы воспитания учащихся и их подготовки к семейной жизни / М. И. Боришевский // Проблемы преподавания курса «Этика и психология семейной жизни» : метод. реком. – Киев : Рад. школа, 1990. – С. 31–37.

10)           Боришевський М. Й. Дорога до себе : від основ суб’єктності до вершин духовності : монографія / М. Й. Боришевський. – Київ : Академвидав, 2010. – 416 с.

11)           Будинайте Г. Л. Классическая системная семейная терапия и постклассические направления : свобода выбора / Г. Л. Будинайте // Московский психотерапевтический журнал. – 2001. – № 3. – С. 79–90.

12)           Варга А. Я. Введение в системную семейную психотерапию (2-е изд. стереотипное) / А. Я. Варга. – Москва : Когито-Центр, 2011. – 240 с.

13)           Вацлавик П. Д. Прагматика человеческих коммуникаций / П. Д. Вацлавик, Д. Бивин, Д. Джексон. – Москва : Эксмо-Пресс, 2000. – 256 с.

14)           Волкова А.Н. Социально-психологические факторы супружеской совместимости. - М., 1979. – С. 16-29.

15)           Выготский Л. С. Собрание сочинений в 6–ти томах / Л. С. Выготский ; под ред. М. Г. Ярошевского. – Т. 6. – Москва : Педагогика, 1984. – 400 с.

16)           Говорун Т. В. Ґендерна психологія : навч. пос. для студ. вищ. навч. закл. / Т. В. Говорун, О. М. Кікінежді. – Київ : Академія, 2004. – 308 с.

17)           Зацепин В. И. Молодая семья : социально-экономические, правовые, морально-психологические проблемы / В. И. Зацепин. – Киев, 1991. – 313 с.

18)           Зацепин В.И. О жизни супружеской / В. И. Зацепин. – Москва : Молодая гвардия, 1984. – 192 с.

19)           Зацепин В.И. Справочник социально-психологической и этичной проблем семьи / В. И. Зацепин. – Киев : Политиздат Украины, 1989. – 254 с.

20)           Калмыкова Е. С. Психологические проблемы первых лет супружеской жизни / Е. С. Калмыкова // Вопросы психологии. – 1983. – №3. – С. 83–89.

21)           Кікінежді О.М. Ідентифікація як соціально-психологічний механізм диференціації статевої свідомості / О. М. Кікінежді // Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. – Київ : Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 1999. – С. 47–48.

22)           Кікінежді О.М. Проблема статевої ідентифікації у становленні особистості / О. М. Кікінежді // Ціннісні орієнтації в громадянському становленні особистості : наук.-метод. зб. – Київ-Дрогобич, 1998. – С. 28–32.

23)           Кон И. С. Отцовство как социокультурный институт / И. С. Кон // Педагогика. – 2005. – № 9. – С. 3–16.

24)           Кон И. С. Ребенок и общество : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / И. С. Кон. – Москва : Академия, 2003. – 336 с.

25)           Кочарян А. С. Личность и половая роль (симптомокомплекс маскулинности / фемининности в норме и патологии) / А. С. Кочарян. – Харьков: Основа, 1996. – 127 с.

26)           Кочарян А. С. Проведение психологического семейного консультирования : учеб.-метод. матер. по психологии семейных отношений. – Харьков : ХГУ, 1990. – 26 с.

27)           Кочарян А. С. Семейное консультирование : социальная или психическая адаптация / А. С. Кочарян // Психология – практике :тез. докл. I региональной школы-семинара. – Вологда, 1989. – С. 116–119.

28)           Кочарян Г. С., Кочарян А. С. Психотерапия сексуальных расстройств и супружеских конфликтов / Г. С. Кочарян, А. С. Кочарян. – Москва : Медицина, 1994. – 224 с.

29)           Кочарян О. С. Особистість і статева роль : симптомокомплекс маскулінності/фемінінності в нормі та патології : автореф. дис… д-ра психол. наук. – Київ, 1996. – 48 с.

30)           Кравець В. П., Говорун Т. В., Кікінежді О. М. Він та вона : різні від природи чи від виховання / В. П. Кравець, Т. В. Говорун, О. М. Кікінежді. – Тернопіль : Навчальна книга «Богдан», 2000. – 27 с.

31)           Кравець В. П., Шарган О. М. Про деякі особливості морально-психологічної підготовки молоді до шлюбу та сім’ї / В. П. Кравець, О. М. Шарган // Актуальні проблеми виховання учнівської молоді : наук.-метод. зб. – Вип. 1. – Тернопіль : ТГПІ, 1989. – С. 367–376.

32)           Кудряшов А. Ф. Лучшие психологические тесты для профотбора и профориентации / А. Ф. Кудряшов. – Петрозаводск : Петроком, 1992. – 172 с.

33)           Кукуруза Г. В. Теоретичні та методологічні основи оцінки дитячо-батьківських відносин в сім’ях, які виховують дітей раннього віку з порушеннями розвитку / Г. В. Кукуруза, А. М. Кравцова // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – Харків : Видавництво ХНУ ім. В. Н. Каразіна. – № 902. – Серія : Психологія. – Вип. 43. – 2010. – С. 159–162.

34)           Минухин С., Фишман Ч. Техники семейной терапии / С. Минухин, Ч. Фишман ; [пер. с англ.]. – Москва : Класс, 1998. – 304 с.

35)           Основи практичної психології : підручник для ВНЗ / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. – 3-тє вид., стереотип. – Київ : Либідь, 2006. – 536 с.

36)           Особистість як суб’єкт подолання кризових ситуацій : психологічна теорія і практика : монографія / за ред. С. Д. Максименка, С. Б. Кузікової, В. Л. Зливкова. – Суми : Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2017. – 540 с.

37)           Практикум по экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. пособие / Вансовская Л. И., Гайда В. К., Гербачевский В. К. и др. ; под. ред. А. А. Крылова. – Ленинград : Изд-во Ленинград. ун-та, 1990. – С. 212–221.

38)           Про роль спадковості, середовища і виховання в психічному розвитку дитини / Г. С. Костюк // Праці республіканської наукової конференції з педагогіки і психології / за заг. ред. проф. Г. С. Костюка. – Київ : Радянська школа, 1941. – Т. 2. – Психологія. – С. 3–35.

39)           Психологические проблемы семьи и личности в мегаполисе / отв. ред. А. Л. Журавлев, А. И. Ляшенко, В. Е. Иноземцева, Д. В. Ушаков. – Москва : Изд-во «Институт психологии РАН», 2002. – 341 с.

40)           Розин В. М. Судьба молодой семьи / В. М. Розин. – Москва : Моск. рабочий, 1990. – 107 с.

41)           Солодовников В. В. Предразводная ситуация в молодой семье / В. В. Солодовников // Социологические исследования. – 1994. – №6. – С. 38–44.

42)           Столин В. В. Семья в психологической консультации : Опыт и проблемы психологического консультирования / В. В. Столин / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. – Москва : Педагогика, 1989. – 208 с.

43)           Федоренко Р. П. Діагностика реакцій подружжя на сімейну кризу в практиці консультування / Р. П. Федоренко. – Київ : Знання, 1999. – 27 с.

44)           Федоренко Р. П. Психологічні особливості перебігу сімейної кризи у молодого подружжя : дис. ... канд. психол. Наук / Р. П. Федоренко. – Київ, 1999. – 156 с.

45)           Франкл В. Психотерапия на практике / В. Франкл ; пер. Н. Паньков, В. Певчев. – Москва : Ювента, 1999. – 256 с.

46)           Ходаков Н. М. Молодым супругам / Н. М. Ходаков. – Москва : Медицина, 1991. – 172 с.

47)           Эйдемиллер Э. Г., Александрова Н. В., Юстицкис В. Семейная психотерапия / Э. Г. Эйдемиллер, Н. В. Александрова, В. Юстицкис. – Санкт-Петербург : Питер, 2000. – 512 с.

48)           Эйдемиллер Э. Г., Юстицкий В. В. Семейная психотерапия / Э. Г. Эйдемиллер, В. В. Юстицкис. – Ленинград : Медицина, 1990. – 189 с.

49)           Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи / Э. Г. Эйдемиллер, В. В. Юстицкис. – Санкт-Петербург : Питер, 1999. – 656 с.

50)           Якобсон П. М. Психологические компоненты и критерии становления зрелой личности / П. М. Якобсон // Психологический журнал. – Т. 2. – 1981. – №4. – С. 141–149.

51)           Bandura A. Self-efficacy : toward a unifying theory of behavioral change / A. Bandura // Psychological Review. – 1977. – Vol. 84. – № 2. – P. 191–215.

52)           Bernard J. Remarriage. A Study of Marriage / J. Bernard. – New York, 1956. – P. 128–146.

53)           Blood R., Wolfe D. Husbands and wives: the dynamics of married living / R. Blood, D. Wolfe. – New York, 1960. – P. 76–98.

54)           Floyd H. Н. Values assessment-comparison (VAC) : A family therapy technique / H. Н. Floyd // Family therapy. – 1982. – IX (3). – Р. 280–288.

55)           Jackson D. D. The study of the family. Family Process. / D. D. Jackson. – 1965. – № 4. – Р. 1–20.

56)           Jackson D. D. Family rules: Marital quid pro quo / D. D. Jackson // Archives of General Psychiatry. –1965. – №12 (6). – Р. 589–594.

57)           Jackson D. D. The individual and the larger contexts  / D. D. Jackson // Family process. –1967. – №6. – P. 32–76, 139–154.

58)           Norton K., Dolan B. Personality disorders and parenting / K. Norton, B. Dolan // Parental Psychiatric Disorder. Distress Parents and Their Families / Eds. M. Gopfert, J. Webster, M.V. Seeman. – Cambridge : University Press, 1996. – P. 219–231.

References

1)      Aleksieieva M.I. Simeina vzaiemodiia ta vplyv na vykhovannia osobystosti / M. I. Alieksieieva // Tezy Mizhnar. nauk.-prakt. konf. «Demohrafichna sytuatsiia v karpatskomu rehioni: realnist, problemy, prohnozy na KhKhI stolittia». – Chernivtsi-Kyiv, 1996. – S. 480–482.

2) Aleshina Yu. E. Individualnoe i semeynoe psihologicheskoe konsultirovanie / Yu. E. Aleshina. – Izd. 2-e. – Moskva : Nezavisimaya firma «Klass», 1999. – 208 s.

3) Aleshina Yu.E. Tsikl razvitiya semi: issledovaniya i problemyi // Vestnik MGU. Ser. 14. Psihologiya. – 1987. – #2. – S. 60–72.

4) Aleshina Yu. E., Gozman L. Ya., Dubovskaya E. M. Sotsialno-psihologicheskie metodyi issledovaniya supruzheskih otnosheniy / Yu. E. Aleshina, L. Ya. Gozman, E. M. Dubovskaya. – Moskva : MGU, 1987. – 120 s.

5) Albuhanova-Slavskaya K. A. Deyatelnost i psihologiya lichnosti / K. A. Albuhanova-Slavskaya. – Moskva : Nauka, 1980. – 335 s.

6) Ananev B. G. Chelovek kak predmet poznaniya : izbr. psihol. trudyi v 2 t. / B. G. Ananev. – T. 1 – Moskva : Pedagogika, 1980. – 178 s.

7) Achildieva Z. F., Yablonskih T. G. Analiz nekotoryih aspektov podgotovlennosti molodozhenov k semeynoy zhizni / Z. F. Achildieva, T. G. Yablonskih. – Vilnyus, 1996. – 97 s.

8) Bern Sh. Gendernaya psihologiya / Shon Megan Bern. – Sankt–Peterburg : Praym-EVROZNAK, 2001. – 320 s.

9) Borishevskiy M. I. Psihologicheskie voprosyi vospitaniya uchaschihsya i ih podgotovki k semeynoy zhizni / M. I. Borishevskiy // Problemyi prepodavaniya kursa «Etika i psihologiya semeynoy zhizni» : metod. rekom. – Kiev : Rad. shkola, 1990. – S. 31–37.

10)    Boryshevskyi M. Y. Doroha do sebe : vid osnov subiektnosti do vershyn dukhovnosti : monohrafiia / M. Y. Boryshevskyi. – Kyiv : Akademvydav, 2010. – 416 s.

11) Budinayte G. L. Klassicheskaya sistemnaya semeynaya terapiya i postklassicheskie napravleniya : svoboda vyibora / G. L. Budinayte // Moskovskiy psihoterapevticheskiy zhurnal. – 2001. – # 3. – S. 79–90.

12) Varga A. Ya. Vvedenie v sistemnuyu semeynuyu psihoterapiyu (2-e izd. stereotipnoe) / A. Ya. Varga. – Moskva : Kogito-Tsentr, 2011. – 240 s.

13) Vatslavik P. D. Pragmatika chelovecheskih kommunikatsiy / P. D. Vatslavik, D. Bivin, D. Dzhekson. – Moskva : Eksmo-Press, 2000. – 256 s.

14) Volkova A.N. Sotsialno-psihologicheskie faktoryi supruzheskoy sovmestimosti. - M., 1979. – S. 16-29.

15) Vyigotskiy L. S. Sobranie sochineniy v 6–ti tomah / L. S. Vyigotskiy ; pod red. M. G. Yaroshevskogo. – T. 6. – Moskva : Pedagogika, 1984. – 400 s.

16)    Hovorun T. V. Genderna psykholohiia : navch. pos. dlia stud. vyshch. navch. zakl. / T. V. Hovorun, O. M. Kikinezhdi. – Kyiv : Akademiia, 2004. – 308 s.

17) Zatsepin V. I. Molodaya semya : sotsialno-ekonomicheskie, pravovyie, moralno-psihologicheskie problemyi / V. I. Zatsepin. – Kiev, 1991. – 313 s.

18) Zatsepin V.I. O zhizni supruzheskoy / V. I. Zatsepin. – Moskva : Molodaya gvardiya, 1984. – 192 s.

19) Zatsepin V.I. Spravochnik sotsialno-psihologicheskoy i etichnoy problem semi / V. I. Zatsepin. – Kiev : Politizdat Ukrainyi, 1989. – 254 s.

20) Kalmyikova E. S. Psihologicheskie problemyi pervyih let supruzheskoy zhizni / E. S. Kalmyikova // Voprosyi psihologii. – 1983. – #3. – S. 83–89.

21)    Kikinezhdi O.M. Identyfikatsiia yak sotsialno-psykholohichnyi mekhanizm dyferentsiatsii statevoi svidomosti / O. M. Kikinezhdi // Psykholohiia samosvidomosti: istoriia, suchasnyi stan ta perspektyvy doslidzhennia. – Kyiv : Instytut psykholohii im. H. S. Kostiuka APN Ukrainy, 1999. – S. 47–48.

22)    Kikinezhdi O.M. Problema statevoi identyfikatsii u stanovlenni osobystosti / O. M. Kikinezhdi // Tsinnisni oriientatsii v hromadianskomu stanovlenni osobystosti : nauk.-metod. zb. – Kyiv-Drohobych, 1998. – S. 28–32.

23) Kon I. S. Ottsovstvo kak sotsiokulturnyiy institut / I. S. Kon // Pedagogika. – 2005. – # 9. – S. 3–16.

24) Kon I. S. Rebenok i obschestvo : ucheb. posobie dlya stud. vyissh. ucheb. zavedeniy / I. S. Kon. – Moskva : Akademiya, 2003. – 336 s.

25) Kocharyan A. S. Lichnost i polovaya rol (simptomokompleks maskulinnosti / femininnosti v norme i patologii) / A. S. Kocharyan. – Harkov: Osnova, 1996. – 127 s.

26) Kocharyan A. S. Provedenie psihologicheskogo semeynogo konsultirovaniya : ucheb.-metod. mater. po psihologii semeynyih otnosheniy. – Harkov : HGU, 1990. – 26 s.

27) Kocharyan A. S. Semeynoe konsultirovanie : sotsialnaya ili psihicheskaya adaptatsiya / A. S. Kocharyan // Psihologiya – praktike :tez. dokl. I regionalnoy shkolyi-seminara. – Vologda, 1989. – S. 116–119.

28) Kocharyan G. S., Kocharyan A. S. Psihoterapiya seksualnyih rasstroystv i supruzheskih konfliktov / G. S. Kocharyan, A. S. Kocharyan. – Moskva : Meditsina, 1994. – 224 s.

29)    Kocharian O. S. Osobystist i stateva rol : symptomokompleks maskulinnosti/femininnosti v normi ta patolohii : avtoref. dys… d-ra psykhol. nauk. – Kyiv, 1996. – 48 s.

30)    Kravets V. P., Hovorun T. V., Kikinezhdi O. M. Vin ta vona : rizni vid pryrody chy vid vykhovannia / V. P. Kravets, T. V. Hovorun, O. M. Kikinezhdi. – Ternopil : Navchalna knyha «Bohdan», 2000. – 27 s.

31)    Kravets V. P., Sharhan O. M. Pro deiaki osoblyvosti moralno-psykholohichnoi pidhotovky molodi do shliubu ta simi / V. P. Kravets, O. M. Sharhan // Aktualni problemy vykhovannia uchnivskoi molodi : nauk.-metod. zb. – Vyp. 1. – Ternopil : THPI, 1989. – S. 367–376.

32) Kudryashov A. F. Luchshie psihologicheskie testyi dlya profotbora i proforientatsii / A. F. Kudryashov. – Petrozavodsk : Petrokom, 1992. – 172 s.

33)    Kukuruza H. V. Teoretychni ta metodolohichni osnovy otsinky dytiacho-batkivskykh vidnosyn v simiakh, yaki vykhovuiut ditei rannoho viku z porushenniamy rozvytku / H. V. Kukuruza, A. M. Kravtsova // Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu im. V. N. Karazina. – Kharkiv : Vydavnytstvo KhNU im. V. N. Karazina. – № 902. – Seriia : Psykholohiia. – Vyp. 43. – 2010. – S. 159–162.

34) Minuhin S., Fishman Ch. Tehniki semeynoy terapii / S. Minuhin, Ch. Fishman ; [per. s angl.]. – Moskva : Klass, 1998. – 304 s.

35)    Osnovy praktychnoi psykholohii : pidruchnyk dlia VNZ / V. Panok, T. Tytarenko, N. Chepelieva ta in. – 3-tie vyd., stereotyp. – Kyiv : Lybid, 2006. – 536 s.

36)    Osobystist yak subiekt podolannia kryzovykh sytuatsii : psykholohichna teoriia i praktyka : monohrafiia / za red. S. D. Maksymenka, S. B. Kuzikovoi, V. L. Zlyvkova. – Sumy : Vyd-vo SumDPU imeni A. S. Makarenka, 2017. – 540 s.

37) Praktikum po eksperimentalnoy i prikladnoy psihologii: Ucheb. posobie / Vansovskaya L. I., Gayda V. K., Gerbachevskiy V. K. i dr. ; pod. red. A. A. Kryilova. – Leningrad : Izd-vo Leningrad. un-ta, 1990. – S. 212–221.

38)    Pro rol spadkovosti, seredovyshcha i vykhovannia v psykhichnomu rozvytku dytyny / H. S. Kostiuk // Pratsi respublikanskoi naukovoi konferentsii z pedahohiky i psykholohii / za zah. red. prof. H. S. Kostiuka. – Kyiv : Radianska shkola, 1941. – T. 2. – Psykholohiia. – S. 3–35.

39) Psihologicheskie problemyi semi i lichnosti v megapolise / otv. red. A. L. Zhuravlev, A. I. Lyashenko, V. E. Inozemtseva, D. V. Ushakov. – Moskva : Izd-vo «Institut psihologii RAN», 2002. – 341 s.

40) Rozin V. M. Sudba molodoy semi / V. M. Rozin. – Moskva : Mosk. rabochiy, 1990. – 107 s.

41) Solodovnikov V. V. Predrazvodnaya situatsiya v molodoy seme / V. V. Solodovnikov // Sotsiologicheskie issledovaniya. – 1994. – #6. – S. 38–44.

42) Stolin V. V. Semya v psihologicheskoy konsultatsii : Opyit i problemyi psihologicheskogo konsultirovaniya / V. V. Stolin / Pod red. A. A. Bodaleva, V. V. Stolina. – Moskva : Pedagogika, 1989. – 208 s.

43)    Fedorenko R. P. Diahnostyka reaktsii podruzhzhia na simeinu kryzu v praktytsi konsultuvannia / R. P. Fedorenko. – Kyiv : Znannia, 1999. – 27 s.

44)    Fedorenko R. P. Psykholohichni osoblyvosti perebihu simeinoi kryzy u molodoho podruzhzhia : dys. ... kand. psykhol. Nauk / R. P. Fedorenko. – Kyiv, 1999. – 156 s.

45) Frankl V. Psihoterapiya na praktike / V. Frankl ; per. N. Pankov, V. Pevchev. – Moskva : Yuventa, 1999. – 256 s.

46) Hodakov N. M. Molodyim suprugam / N. M. Hodakov. – Moskva : Meditsina, 1991. – 172 s.

47) Eydemiller E. G., Aleksandrova N. V., Yustitskis V. Semeynaya psihoterapiya / E. G. Eydemiller, N. V. Aleksandrova, V. Yustitskis. – Sankt-Peterburg : Piter, 2000. – 512 s.

48) Eydemiller E. G., Yustitskiy V. V. Semeynaya psihoterapiya / E. G. Eydemiller, V. V. Yustitskis. – Leningrad : Meditsina, 1990. – 189 s.

49) Eydemiller E.G., Yustitskis V. Psihologiya i psihoterapiya semi / E. G. Eydemiller, V. V. Yustitskis. – Sankt-Peterburg : Piter, 1999. – 656 s.

50) Yakobson P. M. Psihologicheskie komponentyi i kriterii stanovleniya zreloy lichnosti / P. M. Yakobson // Psihologicheskiy zhurnal. – T. 2. – 1981. – #4. – S. 141–149.

51) Bandura A. Self-efficacy : toward a unifying theory of behavioral change / A. Bandura // Psychological Review. – 1977. – Vol. 84. – № 2. – P. 191–215.

52) Bernard J. Remarriage. A Study of Marriage / J. Bernard. – New York, 1956. – P. 128–146.

53)           Blood R., Wolfe D. Husbands and wives: the dynamics of married living / R. Blood, D. Wolfe. – New York, 1960. – P. 76–98.

54)           Floyd H. Н. Values assessment-comparison (VAC) : A family therapy technique / H. Н. Floyd // Family therapy. – 1982. – IX (3). – Р. 280–288.

55)           Jackson D. D. The study of the family. Family Process. / D. D. Jackson. – 1965. – № 4. – Р. 1–20.

56)           Jackson D. D. Family rules: Marital quid pro quo / D. D. Jackson // Archives of General Psychiatry. –1965. – №12 (6). – Р. 589–594.

57)           Jackson D. D. The individual and the larger contexts  / D. D. Jackson // Family process. –1967. – №6. – P. 32–76, 139–154.

58)           Norton K., Dolan B. Personality disorders and parenting / K. Norton, B. Dolan // Parental Psychiatric Disorder. Distress Parents and Their Families / Eds. M. Gopfert, J. Webster, M.V. Seeman. – Cambridge : University Press, 1996. – P. 219–231.

M. I. Mushkevych

Ya. O. Shabala

GENDER DIFFERENTIATION OF THE FUNCTIONING OF A DYSFUNCTIONAL MARRIAGE PARTNERSHIP

The article presents an analysis of gender differentiation of dysfunctional marital partnership. Gender differences were identified according to such psychological features of marriage partners as leadership, attitudes to marriage, functional-role behavior, interpersonal interaction, marital satisfaction, adaptation. Gender differences in structural and functional characteristics were revealed: male dominance is not decisive, and social indicators (salary level, career) prevail. The tendency of women to emancipation is combined with the desire to reproduce gender standards (there are two alternative processes: the process of eliminating gender asymmetry - "free and independent" and the process of strengthening gender asymmetry - "not free but protected"). There is a mismatch between role expectations and demands for gender distribution in marital interaction: men are focused on the patriarchal structure of the family, the traditional distribution of roles, meeting their own needs; women - on the egalitarian division of roles, sense of duty).

Key words: gender, marriage, interpersonal interaction, marital subsystem, dysfunctions.