МОТИВАЦІЯ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД

Постановка проблеми. Зростаючий інтерес до психології особистості, до складних динамічних змін в її діяльності та вчинках робить вивчення мотивації поведінки людини важливим завданням психологічної науки. Зокрема, численні дослідження свідчать про те, що мотивація досягнення успіху є особливо важливою для становлення особистості. Від неї, як стверджують дослідники, багато в чому залежить доля і становище людини в суспільстві.

В юнацькому віці, в період перших кроків професійного становлення, відбувається формування мотивації досягнення успіхів. Мотивація досягнення успіхів сприяє досягненню успішності в тій чи іншій діяльності, що й зумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Мета роботи полягає у теоретичному дослідженні, узагальненні та систематизації уявлень про мотивацію досягнення успіху в працях вітчизняних та зарубіжних вчених.

Виклад основного матеріалу. Вивченням поняття «мотивація» займаються зарубіжні та вітчизняні науковці у різних напрямках психології. Мотивація – це сукупність всіх факторів (як особистісних, так і ситуативних), які спонукають людину до активності. Людина, яка має більш високу мотивацію, підвищений рівень домагань зазвичай досягає великих успіхів у діяльності. Таким чином, мотивація – це важливий та основний фактор, який забезпечує успіх в суспільстві.

Проблема мотивації досягнення успіху знайшла своє відображення в роботах вітчизняних психологів, де підкреслюється, що для становлення особистості має велике значення формування компонентів мотивації досягнення успіху. Зарубіжні вчені досліджують мотивацію досягнення успіху у різних напрямках психології, а саме: біхевіорестичному, когнітивному, гуманістичному та ін.

Проблема мотивації досягнення успіху знайшла своє відображення в роботах радянських та вітчизняних психологів (Р. С. Немов, Д. Б. Ельконін, А. Н. Леонтьєв, С. Д. Максименко, Б. Я. Дмитришин, О. М. Беш, О. В. Гилюн), де підкреслюється, що для особистості має велике значення формування компонентів мотивації досягнення успіху.

У працях сучасних науковців розглядаються такі етапи розвитку психології мотивації: природничо-науковий, антропологічний, ситуаційно-динамічний і особистісний. [5]

На першому етапі (до кінця 1960-х рр.) домінуючою концепцією теорії мотивації був біхевіоризм: на принципово природничій основі будувалися роботи Фрейда і ранні роботи Адлера, Хорні, Роджерса та Маслоу. Вони не припускали введення в психологію мотивації людини принципово інших пояснювальних принципів у порівнянні з психологією мотивації тварин. Однак уже в 1920-30 рр. були висунуті революційні ідеї, що збігаються зі становленням психології особистості як особливої предметної області психології. На другому етапі розвитку психології мотивації саме модель мотивації, рушійних сил поведінки і розвитку є основним змістом більшості теорій особистості [4]. На цій підставі другий етап Д. А. Леонтьєв називає антропологічним. Когнітивна психологія в цей період збагачує психологію мотивації теоріями Дж. Келлі, Л. Фестінгер, Дж. Роттера і «раннього» А. Бандури, Д. Мак-Клелланда, Дж. Аткінсона і «раннього» Х. Хекхаузена. Для цих мотиваційних концепцій характерним є визнання провідної ролі свідомості в детермінації поведінки людини. У зв’язку з цим Є. П. Ільїн пише, що «когнітивні теорії мотивації спричинили введення в науковий обіг нових мотиваційних понять: соціальні потреби, життєві цілі, когнітивні чинники, когнітивний дисонанс, цінності, очікування успіху, боязнь невдачі, рівень домагань» [1].

Діяльність досягнення ґрунтується на еволюційно-біологічних і еволюційно-психологічних передумовах. Вперше «досягнення» було представлено як джерело людських мотивацій в кінці 1930-х рр. Мюрреєм: «Досягати чогось важкого. Опановувати, маніпулювати або організовувати фізичні об’єкти, людей або ідеї. Робити це якомога швидше і/або краще. Долати перешкоди і досягати високих стандартів. Перевершувати себе (в своїх досягненнях). Змагатися з іншими і перевершувати їх. Піднімати свою самоповагу завдяки успішності свого таланту (здібностей)»[2].

Т. О. Гордєєва [3] вважає, що в сучасному індустріальному суспільстві ключовими цінностями людського буття є професійний успіх і реалізація себе як людини люблячої. Отже, потреби в досягненні, а також в любові і прийнятті можуть бути визнані фундаментальними, зміст яких не може бути зведений до інших потреб.

Однією з плідних концепцій, з успіхом застосовуються для пояснення мотивації досягнення успіху в діяльності є теорія В. Вайнера. Відповідно до неї всілякі причини успіхів і невдач можна оцінювати за двома параметрами: локалізації та стабільності. Перший з названих параметрів характеризує те, в чому людина вбачає причини своїх успіхів і невдач: у самому собі або незалежно від обставин, що склалися. Стабільність розглядається як сталість або стійкість дії відповідної причини.

Відповідно до теорії діяльнісного походження мотиваційної сфери А. М. Леонтьєва (60-і рр. XX ст.), в процесі дорослішання мотивація поведінки з часом стає настільки характерною для людини, що перетворюється в риси її особистості – так зазначає у своїх працях А. М. Леонтьев. До їх числа поряд з мотивацією влади, альтруїзму, агресивних мотивів поведінки та інших слід віднести мотивацію досягнення успіху і мотивацію уникнення невдачі. Домінуюча мотивація стає однією з основних характеристик особистості, що відбиваються на особливостях інших особистісних рис.

Стернберг довгий час вивчав можливості передбачення успіху в різного роду діяльностях (навчальній, професійній) за допомогою тестів інтелекту приходить до висновку, що рівень мотивації є найкращим предиктором успіху, ніж інтелект. Він пише: «... Причина, чому мотивація настільки важлива, полягає в тому, що люди в рамках даного середовища наприклад, класу – зазвичай виявляє досить малий діапазон здібностей порівняно з діапазоном мотивації. Таким чином, мотивація стає ключовим джерелом відмінностей в досягненні успіху між окремими людьми, що живуть в цьому середовищі»[6].

Б. М. Теплов говорив, що успішність професійної діяльності залежить від індивідуальних здібностей людини, описуючи їх таким чином: «Здібностями можна називати лише такі індивідуально-психологічні особливості, які мають відношення до успішності виконання тієї чи іншої діяльності. Однак, не окремі здібності як такі безпосередньо визначають можливість успішного виконання будь-якої діяльності, а лише своєрідне поєднання цих здібностей, яке характеризує цю особистість»

Представляючи термін мотивація досягнення успіху в професійній діяльності, Н. В. Самоукіна висловлюється наступнимчином: «Досягнення успіху у професійній діяльності проявляється насамперед у досягненні працівником значимої мети і подоланні або перетворенні умов, що перешкоджають досягненню цієї мети» .

Висновки та перспективи подальших досліджень. Проблема мотивації досягнення успіху знайшла своє відображення в роботах вітчизняних психологів, де підкреслюється, що для старшокласників має велике значення формування компонентів мотивації досягнення успіху. Зарубіжні вчені досліджують мотивацію досягнення успіху у різних напрямках психології, а саме: біхевіорестичному, когнітивному, гуманістичному та ін.

Проаналізувавши роботи багатьох дослідників з даної теми, можна відзначити, що вони не суперечать один одному, а, скоріше, доповнюють один одного, сприяючи кращому розумінню мотивів, від яких може залежати успіх у різних сферах життя особистості. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у емпіричному вивчені мотивації досягнення успіху в юнацькому віці.

Джерела та література:

1. Бендас Т. В. Гендерная психология: учебное пособие / Т. В. Бендас. – СПб. : Питер, 2007. – 432 с
2. Гордеева Т. О. Диагностика оптимизма как стиля объяснения успехов и неудач : (опросник СТОУН) / Т. О. Гордеева, Е. Н. Осин, В. Ю. Шевяхова // Практична психологія та соціальна робота. – 2010. – № 9. – С. 29-41; № 10.– С. 20-25.
3. Городняк І. Сучасні типи особистостей щодо досягнення успіху / І. Городняк // Соціальна психологія. – 2008. – № 6. – С. 43-48.
4. Занюк С. Психология мотивации / С. Занюк. – К. : Эльга-Н, Ника-центр – 2001. – 352 с.
5. Коробка Л. Фактор успіху в розвитку особистості / Л. Коробка // Початкова освіта. – 2010. – № 23. – С. 40-43
6. Максименко Н. Психологічна формула успіху / Н. Максименко // Психолог. – 2010. – № 8. – С. 20-23
7. Смірнова Т. Психологічний супровід створення ситуації успіху / Т. Смірнова // Завуч. – 2010. – № 33. – С. 5-9.