ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ КОНФЛІКТНОСТІ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Ключові слова:  конфлікт, конфліктність, підлітки.

Конфлікти займають суттєве місце в нашому повсякденному житті. Поняття «конфлікт» багатозначне, походить (від лат. Соnfliktus) – зіткнення протилежно спрямованих, несумісних між собою тенденцій в свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних відносинах індивідів або груп людей, що пов’язане з гострими негативними емоційними переживаннями.

Існують різні визначення конфлікту, і всі вони підкреслюють наявність суперечності, яка приймає форму розбіжностей, якщо йдеться про взаємодію людей.

Здравомислов А. Г. зазначає, що «конфлікт» – це найважливіша сторона взаємодії людей в суспільстві, свого роду клітинка соціального буття. Це форма відносин між потенційними або актуальними суб'єктами соціальної дії, мотивація яких обумовлена протиставляючими цінностями і нормами, інтересами та потребами » [1].

Розглядаючи проблему конфліктів потрібно звернути увагу на таке важливе поняття як «конфліктність». Конфліктність у психології прийнято розуміти або як особистісну властивість, або як зовнішньо-внутрішнє утворення, характерне для процесу спілкування й взаємодії між людьми.

М. М. Кашапов, Н. І. Добіна тлумачать конфліктність на рівні особистості як інтегративну її властивість. Під конфліктністю особистості розуміють психологічну схильність до сприймання ситуації,  як конфліктної та до реалізації конфліктної поведінки у міжособистісній взаємодії [3].

Отже, конфліктність у психології розглядається як інтегральне об’єктивно-суб’єктивне утворення, що зумовлене певними особистісними властивостями й знаходить прояв у її спілкуванні, взаємодії, взаєминах з навколишніми.

В сучасній психології підлітковий вік оцінюється як один з критичних періодів розвитку. Він пов’язаний з кардинальними перетвореннями у сфері свідомості, діяльності, системі взаємостосунків.

Конфліктність підлітків відрізняється низкою особливостей, які повʼязані з недостатністю їхнього життєвого досвіду, низьким рівнем самокритики, нездатністю до адекватної оцінки життєвих обставин, підвищеною емоційною збудливістю, імпульсивністю, руховою й вербальною активністю, загостреним почуттям залежності, прагненням до набуття певного статусу у референтній групі, негативізмом, неврівноваженістю збудження й гальмування. При цьому підліткова схильність до конфліктності може пояснюватися не тільки емоційними і фізіологічними віковими змінами.

На думку Л. Котлової, підлітки володіють різними формами прояву конфліктної поведінки. Так, підлітковому віку притаманні переважно  особистісні конфліктні форми поведінки. Це можна пояснити тим, що у цей віковий період особистісні форми конфліктної поведінки пов’язані з прагненням до самовираження, реалізації власних особистісних прагнень. Отже, конфліктність підлітків пов’язана з постійною переоцінкою цінностей, яка відбувається в процесі спілкування з найближчим соціальним оточенням [2].

Однією з таких особливостей є переживання підлітком нерозв’язаного внутрішньо-особистісного конфлікту. Будучи неспроможним конструктивно розв’язати внутрішньо-особистісний конфлікт, підліток закріплює в своєму «Я» дисбаланс між моральними цінностями,  глибинними потягами і переживаннями, даючи підґрунтя для прояву деструктивної конфліктності у поведінці.

Встановлено, що у підлітків конфліктність особистості зумовлюється суперечностями взаємовідносин з дорослими, які ігнорують прагнення підлітка «бути дорослим» та є несправедливими у відносинах з ним.

Конфліктність підлітків тісно пов’язана із внутрішнім світом та становленням їх самосвідомості, що є найголовнішим завданням даного вікового періоду. Виникаючи на основі внутрішньо-особистісного конфлікту, загальна конфліктність підлітків значно впливає на їх відносини з оточуючими.

Підлітки  здебільшого не вміють конструктивно вирішувати виникаючі конфлікти, проявляють конфліктні риси своєї особистості, тому важливим є залучення до тренінгових форм роботи, які повинні включати способи  зниження  конфліктності, як особистісної властивості та подолання проявів конфліктної поведінки. Доцільно зауважити, що за умови залучення підлітків до комплексної психологічної роботи зі зниження особистісної конфліктності та подолання проявів конфліктної поведінки можна досягти вищих результатів у напрямку оптимізації особистісного розвитку підлітків.

Джерела та література:

1. Здравомыслов А. П. Социология конфликта. – Москва : Аспект-пресс, 1995.  318 с.
2.  Котлова Л. О. Гендерні особливості конфліктних форм поведінки у підлітковому та юнацькому віці. Педагогічна освіта: теорія і практика. Педагогіка. Психологія: Зб. наук. пр.  2013.  Вип. 19.  С. 95−99.
3.  Чайковська О. М. Психологічні особливості конфліктності особистості у підлітковому віці. Проблеми сучасної педагогічної освіти. Педагогіка і психологія.  2013.  Вип. 38 (1).  С. 251−257.