ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ КРЕАТИВНОСТІ В СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Сучасні глобалізаційні процеси та виклики вимагають від людини нових ідей і способів розв’язання проблем, шляхів у її реалізації в соціумі. Креативність постає тією необхідною якістю, характеристикою особистості, яка сприяє не лише її успішній самореалізації, а й розвитку суспільства загалом. Адже в авангарді прогресивного руху та змін завжди стоять саме непересічні, креативні особистості. Незважаючи на достатню кількість праць, присвячених вивченню проблеми креативності, це явище потребує подальшого поглибленого дослідження.

Мета статті полягає емпіричному з’ясуванні особливостей вияву креативності в юнацькому віці.

Проблема креативності – це одна з найбільш перспективних галузей сучасної науки. Ще в 60-ті роки ХХ ст. було надано понад шістдесят визначень креативності, проте жодне з них не було універсальним. У західній психології вивченням феномену креативності в різні періоди займались Е. Торранс, Дж. Гілфорд, Р. Стернберг та інші. У вітчизняних психологів креативність займає чільне місце в дослідженнях В. Моляко, О. Музики, І. Манохи, Н. Хазратової, А. Кульчицької, Т. Федотової та інших.

Для визначення особливостей сформованості креативності в студентської молоді було проведено емпіричне дослідження за допомогою Google форми. Загальний обсяг вибірки – 60 осіб віком 17-19 років. Діагностованими виступили студенти І-VI курсів: Волинського національного університету імені Лесі Українки (факультети загальної та соціальної психології та соціології; іноземної філології; історії, політології та національної безпеки; міжнародних відносин;  фізичної культури, спорту та здоров’я; навчально-науковий медичний інститут), Національної академії внутрішніх справ (факультет психології), Тернопільського національного економічного університету (факультет комп'ютерних інформаційних технологій), Луцький педагогічний коледж (початкова освіта), Луцький національний технічний університет (факультет бізнесу), Волинський фаховий коледж Національного університету харчових технологій (факультеті інженерії програмного забезпечення), Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського (медичний факультет), Київський національний університет імені Тараса Шевченка (факультет філософії).

Після аналізу літератури з психодіагностики було відібрано методики: Методику діагностики особистісної креативності (О. Тунік) та Методику на визначення соціальної креативності особистості.

За результатами методики «Діагностика особистісної креативності» (О. Тунік) та методики на визначення соціальної креативності особистості було виокремлено три групи досліджуваних: група 1 (з низьким рівнем креативності) – 9% осіб, група 2 (середній рівень) –  69% осіб та група 3 (високий рівень креативності) – 22% опитаних. Середньогрупові значення по шкалами методики «Діагностика особистісної креативності» (О. Тунік) зображено на рис.1

Рис. 1. Середньогрупові значення діагностованих трьох груп за шкалами за методикою «Діагностика особистісної креативності» (О. Тунік).

Отже, рис.1 дозволяє зробити наступні висновки: в діагностованих із низьким рівнем креативності визначено значно нижчі показники за усіма шкалами методики (найнижчі за шкалами «складність» та «уява»); в опитаних із середнім рівнем креативності встановлено високі середньогрупові результати за шкалами «схильність до ризику» і «допитливість» та середні – за шкалами  «складність» і «уява»; в осіб із високим рівнем креативності констатовано високі значення за усіма шкалами методики (причому найвищі за шкалою «допитливість»). Тобто, креативна особистість вирізняється допитливістю, фантазією, здатна ризикувати та розуміти складні проблеми і вирішувати їх.

Перспективу подальшого наукового пошуку вбачаємо у розширенні вибірки досліджуваних і поглиблені методичного інструментарію дослідження з метою вивчення особливостей вияву креативності в юнацькому віці з урахуванням гендерного аспекту.

Джерела та література:

1. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. СПб.: Питер. 2000.  368 с.
2. Моляко В.А. Проблемы психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности // Вопросы психологии. 1994. №5. С. 27-32.
3. Федотова Т.В., Кульчицька А.В. Особливості вияву когнітивно-стильових характеристик та креативності в публічних службовців // Психологічні перспективи. Випуск 36. Луцьк : ВНУ імені Лесі Українки, 2020. С. 208-224.
4. Федотова Т.В. Основні підходи до проблеми розвитку креативності особистості // Практична психологія та соціальна робота.2007. №9 . С. 60-64
5. Фетискин Н. П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. М.: Психотерапия. 2002. 490 с.