ЕКОЛОГО-СВІТОГЛЯДНІ ЗНАННЯ В СИСТЕМІ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ ЗРОСТАЮЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

У теперішній час цілком актуалізується завдання ґрунтовних еколого-світоглядних переконань у кожного нашого сучасника. Завдання відкриття явищ і процесів має не лише естетичне значення, воно – смисложиттєвість для сучасної людини. Тому проблема органічного втілення екологічних компонентів у загальноосвітній процес надто важлива. Сучасні процеси у суспільстві зумовлюють необхідність зміни парадигми освіти, викликають необхідність та особливу значимість інновацій у цій сфері.

Щоб розумно взаємодіяти з навколишнім світом, необхідно мати знання та повну  обʼєктивну інформацію про нього. Слід відзначити, що рівень систематизації і повноти знань про взаємозвʼязок між природними та соціальними явищами і процесами, є недостатнім. У звʼязку із цим ця проблема досить активно вивчається психологами (А. М. Льовочкіна, Л. В. Потапчук, В. О. Скребець, В. А. Ясвін та ін.).

Сучасна дослідниця  А. М. Льовочкіна звертає увагу на формування екологічної свідомості як системи почуттів, настанов, які ґрунтуються на системі цінностей з домінантою природи, а також потреби в збереженні природи. На їх думку все це досягається в результаті загальної екологічної освіти та екологічного виховання [1].

В. О. Скребець вказував на те, що ядром, навколо якого здійснюється екологічна освіта та виховання є екологічна свідомість. Автор вважає, що предметом педагогічних технологій екологічної освіти повинні бути комплексні, інтегровані, міждисциплінарні наукові предмети природничого, управлінсько-технологічного, соціально-педагогічного, еколого-психологічного та інших циклів. Він зауважував, що саме на основі цих знань потрібно формувати навички екологічного мислення, а інші складові екологічної свідомості (психічні стани, суб’єктивні оцінки, ціннісні орієнтації, досвід) необхідно віднести до компетенції екологічного виховання [3].

Сучасний дослідник  В. А. Ясвін також розглядає цю проблему, вважаючи, що проблема формування нового типу екологічної свідомості потребує створення нової парадигми екологічної освіти, яка повинна спиратися на відповідну «психологічну базу». При цьому проблема дослідження психологічних механізмів взаємодії людини зі світом природи залишиться однією з центральних у процесі розроблення психологічних основ сучасної екологічної освіти [4].

На нашу думку, екологічні знання включають усвідомлення та розуміння дії екологічних законів, принципів взаємовідносин різних обʼєктів природи між собою та з людиною. Це перевірений практикою логічний результат процесу пізнання природи, її екологічних взаємозвʼязків, адекватне відображення її в свідомості людини у вигляді екологічних уявлень, понять, суджень, теорій [3].

За В. І. Вернадським екологічні знання охоплюють  усвідомлення та розуміння дії екологічних законів, принципів взаємовідносин різних обʼєктів природи між собою та з людиною на розумних началах, чи на принципах функціонування ноосфери [2].

Отже, екологічні знання в системі освіти забезпечують включення зростаючої особистості в процес регуляції та саморегуляції діяльності, орієнтації та самоорієнтації в оточуючому просторі, оволодіння соціальними та культурними стереотипами, спрямованими на збереження природного середовища.

Ми переконані, що сучасні процеси в суспільстві вимагають нових засобів спілкування людини і природи. Тому освіта має орієнтуватися не стільки на фіксовані знання, уміння й навички, скільки на розвиток потреб в оновленні знань, навичок самовдосконалення, творчого самовиразу у розрізі мінливості життєвих подій. Результатом такої освіти має стати вміння бачити, відчувати й усвідомлювати повноту явищ довкілля, розуміти свої потенційні можливості, співзвучно до природних процесів творити власне майбутнє не всупереч, а за для природної гармонії.

Надзвичайно важливе значення мають екологічні знання, які сприятимуть  здатності до екологічного прогнозу, можливості не тільки усвідомити сучасний стан, але й передбачити майбутнє. Крім того, це вносить у процес навчання і виховання елемент різноманітності, робить його багатогранним і емоційно насиченим, а також сприяє підвищенню рівня екологічної свідомості особистості.

Джерела та література:

1. Льовочкіна А. М. Основи екологічної психології : навч. посіб. Київ: МАУП, 2004.  136 с.
2. Потапчук Л. В. Екологічна психологія: навч. посіб.  Луцьк: Вежа-Друк, 2012.  212 с.
3. Скребець В.О. Екологічна психологія у віддалених наслідках екотехногенної катастрофи. Монографія.  Київ: видавничий Дім «Слово», 2004.  С. 39 – 84.
4. Ясвин В. А. Психология отношения к природе. Москва: Смысл, 2000.  456 с.