ВПЛИВ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ НА КОМУНІКАТИВНУ КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Постановка проблеми та її значення. У сучасних умовах розвитку й функціонування суспільства зросла значущість соціальної та комунікативної компетентностей, як важливого чинника професійної підготовки фахівців будь-яких галузей, особливо представників професій типу «людина-людина». Останні здійснюють роботу з людьми, з урахуванням знань про особистість і поведінку. Ефективність професійної діяльності фахівця зумовлена не лише професійними знаннями, вміннями та навичками, але і його мобільністю, здатністю адекватно реагувати на нові соціальні очікування, прагненням до професійного самовдосконалення.

Соціальний інтелект виступає домінуючим компонентом соціальної компетентності й забезпечує ефективність та успіх виконання професійної діяльності. Рівень розвитку соціального інтелекту в багатьох аспектах зумовлює особливості взаємодії людини з іншими людьми і з колективом в цілому. Це актуалізує потребу в більш детальному науковому аналізі соціального інтелекту як фактора успішності професійної діяльності.

Мета запропонованого дослідження – проаналізувати специфіку соціального інтелекту та особливості його впливу на комунікативну компетентність людини.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали праці Е. Торндайка, Г. Олпорта, Дж. Гілфорда, М. Саллівен, Л. Міхельсон, Ч. Спірмена, Н. Амінова, Ю. М. Ємельянова, О. О. Капустіна, В. Куніциної, А. Южанінової та інших науковців.

Виклад основного матеріалу та обгрунтування отриманих результатів. Для досягнення поставленої мети дослідження  була складена відповідна програма.

Психологічну діагностику соціального інтелекту можна проводити використовуючи різноманітні засоби, які входять до методичного арсеналу психологічної науки. Це наприклад експеримент, психологічний аналіз продуктів діяльності діагностованого тощо. Але найкращими у цьому розумінні виявилися стандартизовані психодіагностичні тести.

В якості основного діагностичного матеріалу нами були обрані такі методики: 1. Методика «Дослідження соціального інтелекту» (Дж. Гілфорда і М. Саллівена). 2. Методика «Тест комунікативних умінь Л. Міхельсона».

Проаналізуємо результати дослідження, отримані за допомогою методики «Дослідження соціального інтелекту» (Дж. Гілфорда і М. Саллівена).

Таблиця 1.

Результати дослідження за методикою «Дослідження соціального інтелекту» (Дж. Гілфорда і М. Саллівена)

Аналіз отриманих результатів тестування по субтесту 1, що вимірює фактор пізнання результатів поведінки (П1) засвідчив, що порівняно з показником (П2) спостерігається дещо більша кількість випробуваних, що виявили рівні вище середнього та високі. Результати дослідження засвідчили спроможність випробуваних передбачати наслідки поведінки людей у відповідній ситуації та вміти чітко вибудовувати стратегію власної поведінки для досягнення поставленої мети, досить добре орієнтуватися в загальноприйнятих нормах і правилах поведінки. Результати субтесту 3 (П3), показника (пізнання перетворення поведінки) показали, що порівняно з показниками П1 і П2 спостерігається дещо менша кількість випробуваних, що виявили високі рівні даного показника. В осіб з середнім та низьким рівнем за даним показником здатність розуміти характер людських взаємин і інтерпретувати слова співрозмовника в залежності від контексту ситуації спілкування розвинена недостатньо. Такі люди часто «говорять невлад»  і помиляються в інтерпретації слів співрозмовника. Аналіз даних наступного показника за методикою Дж. Гілфорда (пізнання систем поведінки), П4 показав, що половина випробуваних виявили рівні середній та нижче середнього, це вказує на те, що досліджувані відчувають деякі труднощі в аналізі ситуацій міжособистісної взаємодії і як наслідок, у них можуть виникати труднощі адаптації до різних систем взаємин між людьми. Аналіз композиційної оцінки соціального інтелекту (П5), яка визначається на основі розглянутих показників тесту Дж. Гілфорда показав, що досліджувані виявили середній (25%), нижче середнього (70%) та низький рівні розвитку даного показника. Тобто ми бачимо, що переважна більшість випробуваних (95%) виявили середній та нижче середнього рівні композиційної оцінки соціального інтелекту.

Особи, які отримали високу оцінку соціального інтелекту здатні розуміти поведінку людей, прояви невербального спілкування, успішно прогнозувати поведінку людей в тих чи інших обставинах. Їм притаманна доброзичливість, фактичність, товариськість, інтерес до інших людей. Особи, з низьким соціальним інтелектом зазнають труднощів у розумінні та прогнозуванні поведінки людей, що перешкоджає їхній соціальній адаптації. Низький рівень соціального інтелекту може бути скорегований під час активного соціально-психологічного навчання.

В загальному результати дослідження рівня розвитку соціального інтелекту за методикою Дж. Гілфорда виявили, що більшість випробуваних за показниками даних субтестів (пізнання результатів поведінки (П1), пізнання класів поведінки (П2), пізнання перетворення поведінки (П3), пізнання систем поведінки (П4) знаходяться на рівнях середньому та нижче середнього. Це вказує на те, що вдосконалення програми розвитку соціального інтелекту є актуальною проблемою.

Аналізуючи емпіричні дані досліджуваних за методикою «Тест комунікативних вмінь (Л. Міхельсона)» було виявлено, що переважаючим стилем спілкування є компетентний стиль, хоча залежний та агресивний також наявні.

Отже, в результаті проведення методики ми з’ясували, що домінуючим стилем у спілкуванні є компетентний у 12 досліджуваних (60%), що передбачає високий рівень орієнтації в ситуації спілкування, адекватну оцінку інших, розуміння підтексту спілкування та емоційного стану співбесідника; у 6 досліджуваних (30%) домінуючий стиль спілкування – залежний, що характеризується виявом певною мірою як одних, так і інших тенденцій, тобто розуміння людей і ситуацій неповне, вплив на інших не завжди ефективний у відповідній ситуації; у 2 досліджуваних (10%) переважаючий стиль спілкування агресивний, тобто у даних людей відсутній достатній аналіз своєї і чужої поведінки, неадекватна оцінка інших, погане володіння собою, часті емоційні спалахи, відсутність вміння знаходити доцільну форму спілкування для здійснення ефективного впливу на співрозмовника.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, за результатами теоретико-емпіричного дослідження ми зробили такі висновки. Соціальний інтелект є одним з найважливіших компонентів життєдіяльності особистості, оскільки дає можливість людині пізнавати саму себе, забезпечує правильне розуміння вчинків оточуючих, їх вербальних і невербальних реакцій. Соціальний інтелект є важливою когнітивною складовою структури комунікативних здібностей особистості. Під комунікативною компетентністю розуміють здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і навичок , що забезпечують ефективне спілкування.

Соціальний інтелект є підгрунтям компетентності. Результати емпіричного дослідження рівня розвитку соціального інтелекту за методикою Дж. Гілфорда виявили, що більшість випробуваних за показниками даних субтестів (пізнання результатів поведінки (П1), пізнання класів поведінки (П2), пізнання перетворення поведінки (П3), пізнання систем поведінки (П4) знаходяться на рівнях середньому та нижче середнього. Це вказує на те, що вдосконалення програми розвитку соціального інтелекту є актуальною проблемою.

Рівень соціального інтелекту пов’язаний із певними соціокультурними чинниками життя особистості: місцем проживання, особливостями виховання, змістом навчання, а також із досвідом різнопланової діяльності як головною умовою його розвитку.

Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо у вивченні гендерних особливостей розвитку компонентів соціального інтелекту підлітків.

Джерела та література:

1. Гилфорд Дж. Структурная модель интелекта/Дж. Гилфорд //Психология мышления - М., 1965 с. 433-456.
2. Куницына В.Н, Казаринова Н.В, Погольша В.М. Межличностное общение: учебник для вузов/В.М.Куницына. Н.В.Казаринова, В.М. Погольша — СПБ.: Питер, 2002. -544с.
3. Ollport, G.W. Personality: a psychological Interperetation/ G.W/ Ollport.//1937 p. 513-516.