ПСИХОКОРЕКЦІНІ МЕТОДИ В РОБОТІ З ОСОБАМИ З ПСИХОСОМАТИЧНИМИ НЕДОМАГАННЯМИ

Іноді скарги людини на тілесні недуги здаються безпідставними і бентежать лікарів загальної практики, які у всьому схильні винити "нерви".  Але частіше всього за цими скаргами приховані не вигадані а реальні конфлікти, точніше кажучи, специфічна стійкість несприятливих зовнішніх стимулів, токсичних відносин. Зазвичай люди прагнуть припинення токсичних взаємовідносин. Психосоматичний пацієнт поводиться інакше. Він протягом років може терпіти відносини, які не тільки не приносять задоволення, але виснажують і руйнують його особистість. Важко пояснити, чому це відбувається.

Зовні така людина ніби не страждає, проте психолог може з повною очевидністю переконатися в стражданні її тіла. Незрозуміло чому відбувається придушення злості, але відомо, що психосоматичні пацієнти дуже чутливі до будь-якого прояву  озлобленості в собі та  інших.

Психологу потрібно не лише допомогти людині усвідомити свою озлобленість, але і вказати, як вона позначається на поведінці. Одні психосоматичні пацієнти приємні в спілкуванні, з усім погоджуються, і важко повірити в їх ворожість. Інші не здатні відчути, та і не відчувають недоброзичливості навколо себе.

Людину потрібно підготувати до вербалізації своїх переживань. Для цього можна включати в розмову емоційно забарвлені слова, аналізувати різні емоційні прояви, переклад умовиводи  клієнта на диференційовану мову емоцій. Така підготовка далеко не у всіх випадках буває ефективною, вона певною мірою допомагає усвідомити і вербалізувати внутрішні емоційні конфлікти, які є причиною соматичних розладів [2, с.189- 193].

Когнітивно-поведінкова психотерапія. В основі деяких сучасних підходів до вивчення психосоматичних розладів лежить «оцінна теорія стресу», що акцентує увагу на ролі каузальної атрибуції і атрибутивних стилів. Залежно від того, яким чином пояснюються причини стресу, його подолання є або фокусуванням на проблемі (спробою змінити ситуацію), або концентрацією на емоційній стороні події, що переживає людина (спробою змінити відчуття, що виникли в результаті стресу). Найважливішими детермінантами каузальної атрибуції є особистий атрибутивний стиль і локус контроль. Дослідження підтверджують, що локус контроль може стримувати травмуючий ефект події. Що стосується каузальної атрибуції, то вона значно впливає на обрані стратегії подолання стресу. Терапевти когнітивно-поведінкового напряму припускають, що психопатологічні і психосоматичні розлади є наслідком неадекватної оцінки подій, і отже, зміна оцінки цих подій повинна привести до зміни стану пацієнта.

Поведінкові техніки, також застосовується при вирішенні таких проблем, як головні болі, розлади харчової поведінки, астма, епілепсія, розлади сну, нудота у онкологічних хворих у зв'язку з променевою терапією, страхи госпіталізації і операції у дітей [4, с. 351-356].

Вегетотерапія В. Райха. Один з головних принципів терапевтичної роботи В. Райха - «лікувати не хворобу, а хворого», розглядаючи його організм як цілісну систему. Райх у повній відповідності з клінічним підходом показав, що потрібно лікувати людину в цілому, прагнути виправити той психологічний стереотип, який він назвав структурою характеру. В клінічному плані Райх виділяв такі типи структури характеру, як оральний; мазохістичний; ригідний (анальний, нав'язливо-компульсивный, хаотично-діяльнісний) і істеричний (фалічно-нарцисичний). [5, с. 135-154]

Біоенергетичний аналіз Лоуена. А. Лоуен розробив синтетичний підхід, на базі Райхівського характерологічного аналізу, даний підхід отримав назву біоенергетичний аналіз. А. Лоуен систематизував опис психічної норми - природного, гармонійного психофізичного стану, властивого всебічно здоровій людині. При цьому досягнення гармонії тіла важливе не тільки саме по собі, але в першу чергу для досягнення гармонії душевної, точніше, гармонійних відносин між свідомістю і тілом. [3, с. 3 -7], [6, с. 64-72].

Метод Ф. Александера. Метод Александера можна назвати методом раціонального використовування м'язів. Саме це на думку автора визначає якість функціонування організму, і навпаки – спосіб функціонування організму, що приводить до виникнення хвороб виявляється у неправильному керуванні м'язів тіла [3, с. 5-7].

Початковим етапом корекційної роботи по методу Александера є виправлення рухових стереотипів і зняття «м'язових затисків». Якщо сеанс  проводить методист, спеціально навчений техніці Александера, він своїми дотиками м'яко регулює положення тіла пацієнта, причому дія на тіло пацієнта проводиться в строгій послідовності.

В основі методу Александера лежать наступні загальні принципи:

1. Важливо знати своє тіло, щоб використовувати можливості свого організму (тілесно-психологічні ресурси).
2. При одній думці про те, щоб зробити рух, м'язи тіла починають рухатися (принцип ідеомоторики).
3. Звична поза може виявитися неправильною, і людина неусвідомлено заподіює собі шкоду (що збігається  з уявленнями В. Райха про м'язовий панцир і А. Лоуена про правильну поставу і заземлення).
4. Звички виробляються, а значить, від них можна позбутися (принцип психології біхевіоризму).
5. Все в людському організмі взаємопов'язано, тому те, що відбувається в одній частині тіла відображається на всьому організмі (принцип системності).
6. Потрібно пам'ятати про свої звички і контролювати себе (принцип саморегуляції і самоконтролю).
7. Успіх залежить від зосередженості на процесі змін (з інтеграцією в повсякденну діяльність людини) [1, с. 14, 22-32].

Успішність психокорекції у великій мірі залежить від достовірності та об'єктивності діагностичних даних, вміння психолога складати діагностичний висновок, та враховувати свідомі прагнення клієнта з його так званою несвідомою логікою при створенні терапевтичних сесій. Але ретельний контроль та дотримання вимог, щодо проведення сеансів, забезпечує помітну ефективність психокорекції з особами з психосоматичними недомаганнями. 

Список використаних джерел:     

1. Барлоу У. Техника Александера / www.koob.ru - Онлайн Библиотека
2. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. – М.: Академический Проект. – 1999. – 239 с.
3. Лоуэн А. Психология тела: биоенергетический анализ тела. –  М.: Институт общегуманитарных исследований. – 2004. – 240 с.
4. Малкина-Пых И. Г. Психосоматика: справочник практического психолога. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 992 с.
5. Райх В. Анализ личности. - М.: „КСП”; СПб.: Ювента, 1999. -  333 с.
6.  Телесно-ориентированная психотерапия. Хрестоматия /Автор- составитель Л. С. Сергева. – СПБ. – 2000. – 209 с.