ТЬЮТОРИНГ В ІНКЛЮЗИВНІЙ ОСВІТІ

Мета статті: розкрити поняття тьюторинг і його складові, пояснити супровід в інклюзивній освіти, визначити проблеми супроводу інклюзивної освіти на сучасному етапі.

Ключові слова: тьюторинг, тьютор, тьюторство, інклюзивна осіта, діти з обмеженими можливостями здоров'я, психолого-педагогічний супровід.

Вступ. В систематичній індивідуальній допомозі потребують усі учні, а не тільки діти з тими чи іншими відхиленнями. Оскільки проблем виникає в самому навчальному процесі, породжується соціальним середовищем, фізіологічними і психічними особливостями підлітків. Поодинці, без вмілої педагогічної підтримки дитині з ними не впоратися. Супроводом розвитку дитини прийнято називати тьюторинг. Завдяки тьютору відбувається повноцінне засвоєння знань, вмінь та навичок дитини, яка не в змозі самостійно опановувати всі аспекти навчання.  І якщо ми хочемо перейти до особисто-орієнтованої педагогіки, домогтися гуманізації освіти, нам необхідно створити систему психологічної та педагогічної допомоги учням, обґрунтувати концепцію, функції, напрямки діяльності.

Виклад основного матеріалу. Феномен «тьюторства» сформувався приблизно в ХIVст. в класичних англійських університетах: Оксфорді, і трішки пізніше, в Кембриджі. Протягом першого року впровадження тьюторства відвідування тьютора для всіх студентів було обов’язковим. Вони кожен тиждень відзвітовувались за проведену роботу[4].

В кінці XVI ст. сфера діяльності розширилася: більшого значення стали набирати не тільки освітні, а і виховні функції. Тьютор стає ближчим радником студента і помічником у всіх його труднощах.

Богданов виділяє три основні напрями тьюторської діяльності в англійських університетах того часу:

• навчальний - тьютор відповідав за індивідуальну готовність кожного студента до здачі іспиту, ставив шлях (вибудовував траєкторію) освоєння студентом матеріалу, поглиблюючи і розширюючи знання (прагнув, щоб його підопічні зайняли перше місце в списку екзаменуючих);
• виховний - тьютор стежив за виконанням студентом правил співжиття в університеті: поведінкою студента, відвідуванням ним церкви, за його зовнішнім виглядом (костюмом), за відвідуванням лекцій, за дотриманням правил режиму дня, за участю в загальних обідах;
• дозвільний - тьютор приймав активну участь в клубних заходах, спортивних заняттях, іграх і розвагах (гонки, полювання, крокет, шахи, політичні суспільства, футбол) [3].

Традиційна структура тьюторської системи включає в себе три елементи:

-  власне тьюторство, навчання здійснюється протягом семестру чи навчального року;

-  керівництво заняттями (кураторство), навчання студентів і робота;

-  моральне наставництво, що припускає супровід життя студента в університеті [5].

У всі ці три процеси тьютор був включений не з зовнішньої позиції, як фахівець, але як включена фігура: він, як правило, продовжував займатися науковим дослідженням, самоосвітою і жив разом зі студентом за законами університетського життя, одними цінностями і одним чином.

Освіта дуже сильно змінилась, вона стала багатоманітною, різним людям потрібен інший, індивідуальний набір освітніх послуг. Присутність тьютора є необхідною у зв’язку зі скороченням спеціалізованих шкіл, як для обдарованих дітей, так і для дітей з обмеженими освітніми потребами.

Тьютор в інклюзивній освіті — це асистент дитини з особливими освітніми потребами. Не всім таким дітям потрібен тьютор, утім для багатьох підтримка дорослого під час занять у школі важлива.

За кордоном, а тепер і в Україні тьютори працюють з дітьми з розладом аутистичного спектра, синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю та всіма іншими, хто потребує підтримки. Асистент дитини, залежно від потреб, може допомагати їй з навчанням, спілкуванням з однолітками або виконанням побутових завдань.

Тьютор знаходиться «позаду» дитини в усіх сенсах, він підказує як вчинити, як відреагувати в тій чи іншій ситуації, він супроводжує її впродовж всього начального дня.

У кожної дитини впродовж року може відбутися зміна тьютора. Це необхідний етап в освітньому плані, для того, щоб дитина навчилася взаємодіяти з різними дорослими і навчилася слухати прохання і сприймати підказки різних людей в залежності від їх типу зовнішності, голосу, варіанти подачі інструкції та багато іншого[1].

Тьютор - не вчитель. І тут важливо пам’ятати те, що тьютору не обов’язкоко володіти знаннями з математики, української мови, хімії чи фізики, так як педагогу. Тьютор є провідником між учителем та учнем, дитиною, яка має порушення. Завдання тьютора полягає в тому, щоб стимулювати дитину до успіху, засвоєнню нових навичок, умінь та не допускати прояву агресивності чи паніки.

На сучасному етапі розвиток інклюзії дітей з обмеженими можливостями здоров'я в освітніх установах різного типу не тільки є відображенням часу, індикатором розвитку суспільства, а й дає можливість реалізації прав дітей на отримання доступної, повноцінної освіти, адекватної і ефективної соціалізації незалежно від фізичних, розумових здібностей і соціального статусу. Інклюзивна освіта орієнтована на зміну загальної освіти, умов для навчання різних дітей з урахуванням їх індивідуальних освітніх потреб і можливостей [6]. Спільне навчання дітей з обмеженими можливостями здоров'я з нормативно розвиваючими однолітками важливо і цінно всім категоріям учнів: дітям з особливими потребами необхідно активно взаємодіяти з іншими дітьми для отримання якісної освіти і соціально-психологічної адаптації у суспільстві; а дітям, які не мають ніяких обмежень в розвитку, таке спілкування допоможе бути толерантними, сформує позитивні моделі поведінки з «незвичайними» дітьми.

Висновок. Таким чином, проблема впровадження тьюторингу в наш час є дуже популярною. Існує багато питань над якими варто добре попрацювати, віднайти, те своє, особливе, яке буде не тільки допомагати дітям, а й приносити певну користь всім верствам населення. Інклюзивні процеси в освіті не тільки сприяють нормалізації життя дітей з особливостями розвитку, але і впливають на успішність звичайних однолітків за рахунок підвищення педагогічної майстерності і професійної компетентності педагогів.

Список використаних джерел:     

1. Дем’яненко, Н.М. (2018). Тьюторство як професія та інструмент індивідуального супроводу в освіті. Історико-педагогічні студії: науковий часопис, (11-12), 5 – 11. [3]
2. Кравченко, І.М. (2016). Тьюторство: досвід. Освіта, (13 - 14 (6 - 13 квітня), 6 – 7.
3. Барбарига А. А., Федорова И. В. Британские университеты. — М., 1979.
4. Лошакова, И. И. Интеграция в условиях дифференциации: проблемы инклюзивного обучения детейинвалидов [Текст].  И. И. Лошакова, Е. Р. Ярская Смирнова. – Социально-психологические проблемы образования нетипичных детей. – Саратов : Изд-во Педагогического института СГУ, 2002. – С. 15–21.
5. Мамардашвили М. К. Современная европейская философия (XX век). Логос:философско-литературный журнал. 1991. №2. С. 109-130.
6. Рыбалкина Н. В. Идея тьюторства — идея педагогического поиска. Тьюторство: идея и идеология: Материалы 1-ой Межрегиональной тьюторской конференции. — Томск, 1996. — С. 15—30.