СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ГОТОВНОСТІ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

 Початок підготовки до навчання шестирічних дітей у новій українській школі та, власне, сам освітній процес пов’язані з необхідністю врахування важливих психологічних законів їх розвитку. Сюди входить визрівання суперечностей між підвищеними інтелектуальними здібностями дитини і, специфічними саме для дошкільників здатністю їх досягти у цьому віці. За таких умов інтелектуальна сфера дитини не тільки готова до певного ступеня систематичного навчання, але й вимагає цього.      

Це протиріччя поширюється і на інші сфери особистості. У цьому віці дитина намагається самоствердитися у діяльності, яка вже підлягає суспільній оцінці та охоплює сфери життя, колись недоступні для дитини. Іншими словами, дитина не тільки готова прийняти нову соціальну позицію учня, але й шукає її. Особливого значення це набуває у дітей з особливими освітніми потребами. Цільовий педагогічний вплив є визначальним чинником психічного розвитку дітей у цей період.     

Проблемі готовності дітей до школи та підготовки присвячені наукові праці Л.С. Виготського, М. Вітязь, Г. Виноградова, К. Гуревич, Д. Ельконіна, Т. Ендовицької, В. Залогіної, Н. Корольової, О. Кравцової, В. Кузьменко, С. Максименка, З. Мануйленко, Н. Матюшиної, В. Мухіної, З. Обідової, Н. Оксаріної, О. Скрипченка, Л. Славіної, О. Усової та ін.

Приймаючи шестирічну школу, ми зважаємо на те, що це організм зростаючої дитини, дозрівання якої ще не завершено, функціональні характеристики якої ще не сформовані остаточно і робота якого досі обмежена.

Важливим є те, щоб дитина була фізично готова до школи. Однак психологічна готовність також необхідна через систему вимог, яку школа висуває до дитини. Як показують класичні  фундаментальні дослідження психологів (Б. Ананьєв, Л. Божович, В. Кузьменко, О. Леонтьєв, Д. Ельконін та ін.), вони пов'язані зі зміною соціального становища дитини в суспільстві, а також з особливостями навчальної діяльності у молодшому шкільному віці.                 

Конкретний зміст психологічної готовності не є постійним, він змінюється і збагачується. Дошкільник може робити багато речей, але не потрібно переоцінювати його можливості. Логічна форма мислення, хоч і існує, ще не є типовою або властивою. Його тип мислення специфічний. Вищі форми зорового мислення є результатом інтелектуального розвитку дошкільників. Інші психічні процеси та якості також мають цю специфіку.          

У дошкільному віці дитина повинна бути підготовлена до здійснення провідної діяльності в молодшому шкільному віці – навчальної. Важливо розвивати у дитини відповідні цій діяльності навички.          

Подолання остраху труднощів навчання, прагнення не «обійти» їх, а вирішити, не відмовлятися від наміченої мети у випадку перешкод, допомагає дитині подолати ці труднощі самотужки або з незначною допомогою, що виникнуть у неї в першому класі.

Розвиток дисципліни, організованості та інших якостей, які допомагають шестирічній дитині оволодіти та контролювати свою поведінку, багато в чому залежить від ступеня її сприйнятливості до вимог дорослого як носія соціальних норм та правил.

Останнім часом психологи провели багато досліджень, спрямованих на виявлення особистого потенціалу дітей 6-7 років. Результати показали, що шестирічні діти мають високі фізичні та когнітивні здібності, відносно високу чутливість до навчання. Одночасно для них характерні підвищений збудження, емоційність, стомлюваність, нестійкість уваги, ситуативна поведінка.    

У дослідженнях емоційно-вольової сфери дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами виявлено труднощі у контролі дітьми власних емоційних реакцій, встановленні тісних емоційних контактів, високий рівень тривожності, а також недостатню розвиненість вольових зусиль та вольових якостей [5]. Такі результати дослідження вказують на необхідність здійснення корекції емоційно-вольової сфери загалом та корекції тривожності, зокрема.

Усе більш широкого використання набуває термін «діти з особливими освітніми потребами», за якого робиться наголос на необхідності забезпечення додаткової підтримки в навчанні дітей, які мають певні відхилення в розвитку, що не дають їм змоги користуватись освітніми послугами.

Розвиток дитини з особливими освітніми потребами здійснюється, в умовах спеціально організованого, цілеспрямованого процесу навчання і виховання. Успішне пристосування дитини неможливе без формування соціальної компетентності, під якою розуміють систему знань про соціальну дійсність і про себе, систему складних соціальних умінь і навичок взаємодії, сценаріїв поведінки в типових соціальних ситуаціях [1; 2; 3; 4; 5; 6 та ін.].

Аналіз системи діагностики дітей з особливими освітніми потребами вказує на те, що такі дослідження проводяться вкрай рідко та вузькоспеціалізовано. Це зумовлено, перш за все, складністю самого процесу діагностики таких дітей.

 У нашому дослідженні доведено, що соціальна складова психологічної готовності дитини дуже важлива. Якщо дитина не готова до соціальної позиції учня, то навіть маючи необхідні вміння та навички, високий рівень інтелектуального розвитку в школі важкий. Соціальну складову розглядаємо як здатність встановлювати та підтримувати ділові та особисті стосунки з дорослими, однолітками, дотримуватися моральних норм та правил поведінки в колективі. Представлено результати емпіричного вивчення рівня підготовки старших дошкільників до шкільного навчання, зокрема, обґрунтовано методику визначення готовності дітей до шкільного навчання, розкрито діагностики рівня сформованості різних компонентів шкільної готовності дітей з особливими освітніми потребами.

Існують різні методи визначення зрілості школи. На наш погляд, для первинного знайомства з дитиною, є тест шкільної зрілості Керна-Їрасека. Він є найзручнішим способом, оскільки він стандартизований, займає небагато часу і використовується для вивчення шестирічних дітей.  Тест на шкільну зрілість Керна-Їрасека проводився на початку навчального року в одному із закладів дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу ради міста Луцьк. У тестуванні взяли участь 19 дітей логопедичної групи, серед яких десять дівчаток та дев'ять хлопчиків.            

Дослідження показало, що більшість дітей мають високу і середню готовність до школи. Окремий аналіз кожного субтесту показав, що діти мають добре розвинену дрібну моторику рук (субтести 2 і 3), але малювання чоловічої фігури з пам’яті (1 субтест) їм важко. На основі цих малюнків ми виявили, що багато дітей стурбовані, не впевнені у своїй безпеці та не готові до соціального статусу учня. І якщо дитина не готова до соціальної позиції учня, навіть маючи необхідні вміння та навички, високий рівень інтелектуального розвитку, в школі їй буде складно. Для того, щоб дитина могла краще адаптуватися до умов соціального середовища, потрібна спеціальна робота, яку у формі гри виконували з дітьми.          

Маленьких дітей часто захоплюють емоції, оскільки вони ще не здатні контролювати свої почуття, що може призвести до імпульсивної поведінки, труднощів у спілкуванні з однолітками та дорослими. Лише з рівнем розвитку особистості у них поступово формується здатність усвідомлювати і контролювати свої переживання, розуміти емоційний стан інших, розвивати довільну поведінку, почуття стають стійкішими і глибшими.  

У зв’язку з цим ми розробили програму формування соціальної складової готовності до школи. Основна мета програми – сприяти розумовому та особистісному розвитку дитини шляхом розширення зони найближчого розвитку і тим самим допомогти їй адаптуватися до умов соціального середовища.

Список використаних джерел:     

1. Агавелян О. К. Социальноперцептивные особенности детей с нарушениями развития. Челябинск : Издатель Татьяна Лурье. 1999. 356 с.
2. Компанець Н. М., Луценко І.В. Моделювання індивідуального розвитку дитини з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного ДНЗ. Киїів. 2018. 66 с.
3. Коць М., Ващеня Г., Кузьмич О., Гендерні особливості емоційного інтелекту дітей з особливими освітніми потребами. Психологія: реальність і перспективи: збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 16 / упоряд. Р.В. Павелків, Н. В. Корчакова; ред.кол.: Р.В. Павелків, В.І. Безлюдна, Н.В. Корчакова. Рівне: РДГУ, 2021. С. 98-105.
4. Коць М., Дучимінська Т. Полікарчик С. Гендерні відмінності поведінкового компоненту соціального інтелекту дітей з особливими освітніми потребами. Психологічні перспективи. Вип.37. 2021. 96–110.
5. Коць М., Ятчук Т. Особливості психологічної корекції емоційно-вольової сфери дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами. Психологія: реальність і перспективи: збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 10 / упоряд. Р.В. Павелків, Н. В. Корчакова; ред.кол.: Р.В. Павелків, В.І. Безлюдна, Н.В. Корчакова. Рівне : РДГУ, 2018. С. 85-92.
6. Троянова Т. В. Спадкоємність у процесі соціалізації дітей з особливими потребами дошкільного віку і початкової ланки освіти. Педагогічні науки : збірник наукових праць / редкол.: Є. С. Барбіна, В. Л. Федяєва, В. В. Кузьменко та ін. Херсон. 2007. Вип. 45. С. 408–411.