ВПЛИВ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ НА ПРОФЕСІЙНЕ СТАНОВЛЕННЯ

Сучасна соціокультурна ситуація характеризується постійним підвищенням вимог до ефективного функціонування особистості в суспільстві. Студентська молодь, як специфічна соціально- вікова група, відчуває ці суспільні виклики з особливою гостротою, оскільки поставлена перед необхідністю вибору життєвої стратегії, формування особистих і професійних якостей, соціальної і особистісної ідентифікації. Перед студентською молоддю стоїть низка особливо важливих завдань, що пов’язані із власним самоствердженням, досягненням значимих результатів, формуванням власної позиції та моделі успішності, що сприятиме ефективній адаптації у різних сферах суспільної життєдіяльності.

Мотивація це один із важливих чинників формування прагнення до самовдосконалення, як система взаємоповязаних між собою мотивів, потреб, інтересів і т.д. Як показують соціально-психологічні дослідження, мотивація навчальної діяльності неоднорідна, вона залежить від безліч факторів: індивідуальних особливостей студентів, характеру найближчої референтної групи, рівня розвитку студентського колективі й т.д.

Останнім часом у психологічній науковій літературі питанням мотивації навчальної діяльності приділяється особлива увага. Це не випадково, оскільки питання про мотиви – це фактично питання про якість навчальної діяльності. Переважання зовнішніх мотивів веде до того, що навчання набуває формального характеру, відсутній творчий підхід, самостійна постановка навчальних цілей [1].

Мотивація навчальної діяльності студентів є суттєво необхідною умовою для ефективного здійснення навчального процесу, оскільки негативне чи байдуже ставлення до навчання може бути причиною низької успішності або неуспішності студента. Основним фактором, що впливає на мотивацію до навчання студентів, є оволодіння знаннями, уміннями та навичками, які у подальшому сформують фундамент професійної діяльності. У студентів, зацікавлених науковою діяльністю, виявляються мотиви саморозвитку та досягнень. Саме вони змушують багато працювати, розв’язувати складні завдання, займатися самоосвітою, долати труднощі для досягнення найвищих результатів. У випадку низької мотивації викладачам доводиться використовувати різні способи стимулювання навчальної діяльності [2].

Ефективність навчального процесу безпосередньо пов’язана з тим, що наскільки високими є мотивація і стимул оволодіння майбутньою професією.

Для дослідження використовували методику вивчення мотивів навчальної діяльності студентів, модифіковану А. А. Реаном, В. А. Якуніним [3].

Зазначена методика визначала ефективність таких типів мотивації:

1. Стати висококваліфікованим фахівцем;
2. Отримати диплом;
3. Успішно продовжити навчання на подальших курсах;
4. Успішно вчитися
5. Постійно отримувати стипендію
6. Набути глибоких і міцних знань
7. Досягти поваги викладачів
8. Бути прикладом однокурсникам
9. Домогтися схвалення батьків і оточуючих.

Проаналізувавши дані, отримані за допомогою модифікованої методики вивчення мотивів навчальної діяльності студентів, виділяють у студентів 5 основних мотивів навчальної діяльності: стати висококваліфікованим спеціалістом – 68,8%, отримати диплом – 48%, отримати інтелектуальне задоволення – 43,2%. Крім того, більшість студентів виділяє позитивним мотиваційним аспектом отримання схвалення і похвали від колег і викладачів.

Мотивація досить складний процес, що може мати різне спрямування. Внутрішня мотивація знаходиться в самій людині і є більш значимою, ефективною і необхідною формою мотивації. Зовнішня мотивація виходить від батьків, педагогів, суспільства.

Механізм самоорганізації у професійному саморозвитку є не менш значущим. Він має відповідати висуненим вимогам, забезпечувати їх дотримання. Варто зазначити, що система вимог має потворні вияви, якщо вона відображає принцип "вимоги не для всіх". Особистість може розвивати в собі орієнтацію на пристосування до обставин, пов’язаних з відходом від вимог. Можливість не дотримуватися вимог є мірою особливого становища, що забезпечується певним статусом, наближенням до впливової особи, згодою розв’язувати ситуації некоректними або неприпустимими способами.

Готовність до самопізнання, уміння організовувати власну діяльність, формування настанови на самоосвітню діяльність протягом життя є підставами професійної самореалізації особистості. Тому мотивація професійного саморозвитку має ґрунтуватися саме на досягнення цієї мети.

Одним зі способів формування професійної спрямованості студентів є розширення їхнього досвіду фахової діяльності, якого вони набувають у процесі фахової практики. У цей період відбувається вдосконалення і коригування сформованих у процесі вивчення фахових дисциплін знань і навичок. Практика – це можливість виявити наявність (чи відсутність) інтересу до обраної професії, життєвих налаштувань, пов’язаних із цією професією, ступеня готовності до здійснення професійної діяльності.

Отже, для підвищення рівня підготовки сучасних фахівців до успішної конкурентоспроможної професійної діяльності на світовому ринку праці суттєвим завданням є розвиток професійної мотивації вищих навчальних закладів. Вища школа має систематично формувати мотивацію студентів до професійної діяльності за допомогою фахової практики, розкриття можливостей позитивного використання професійного досвіду.

Список використаних джерел:     

1. Бакшаева Н. А. Психология мотивации студентов / Н. А. Бакшаева, А. А. Вербицкий. – М. : Логос, 2013. - 184 с.
2. Гурова Н. А. Мотивация студентов к учебной и научной деятельности / Н. А. Гурова // Личность, семья и общество: вопросы педагогики и психологии : сб. ст. по материалам XLVII Междунар. науч.-практ. конф.  -Новосибирск : СибАК, 2014. – № 12 (47). – С. 102–105.
3. Бадмаева Н. Ц. Влияние мотивационного фактора на развитие умственных способностей : монография / Н. Ц. Бадмаева. – Улан-Удэ, 2004. – 280 с.