ПРОБЛЕМИ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ З ГІПЕРАКТИВНІСТЮ ТА ДЕФІЦИТОМ УВАГИ

Квашук Оксана
студентка 2 курсу факультету психології, Волинський національний університет імені Лесі Українки
Кихтюк Оксана Василівна
кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної та клінічної психології, Волинський національний університет імені Лесі Українки

Постановка проблеми та її значення. Дітям з гострим розладом дефіциту уваги (надалі з ГРДУ), необхідне цілеспрямоване вивчення і удосконалення комплексного підходу до їхнього навчання, соціалізації та розвитку. Саме тому вирішення проблем дітей з надмірною гіперактивністю, за останні десятиріччя набуло значного поширення. Але загалом рівень обізнаності щодо проблем дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги в суспільстві, і серед фахівців, зокрема залишається низьким.

Аналіз останніх досліджень з цієї проблеми. Проблема ГРДУ почала вивчатись і висвітлюватись в науковій, медичній, психологічній і педагогічній літературі не так давно. В основному це були зарубіжні дослідження (Р.Берклі, С. Шах, С. Гольдштейн, С. Хіншоу, С. Джонсон, І. Томас та інші). Наукова розробка проблеми ГРДУ у вітчизняному та науковому просторі пов’язана з такими іменами, як Л. Алєксєєва, І. Брязгунов, В. Гарбузов, Ю. Домбровська, А. Кошельова, Є. Лютова, В. Трошин, О. Холецька та інші [1; c. 64].

Мета дослідження полягає в теоретичному аналізі останніх сучасних наукових обґрунтувань цього питання, вивченні уявлень про особливості синдрому та характеристик практичної діагностичної роботи з дітьми з ГРДУ та їх сім’ями.

Виклад основного матеріалу. Синдром ГРДУ вважається одним із найпоширеніших розладів у дітей [2; c. 45,]. Діти з симптомами ГРДУ мають дуже багато позитивних рис. Вони характеризуються чесністю, щирістю, доброзичливістю, проте не зважаючи та це, у їх поведінці багато такого, що часто створює бар’єри для їх спілкування з людьми. Саме через ці особливості поведінки, вони часто зустрічаються з негативним ставленням зі сторони оточуючих: нерозумінням, осудженням і деякою мірою відкиненням. Тому розвиток дітей з гіперактивністю їх самореалізація знаходиться під великою загрозою.

Дослідження науковців свідчать, що діти з ГРДУ становлять групу  ризику серйозних вторинних проблем, таких як: депресивні розлади, порушення особистісного розвитку, зловживання алкоголем, наркотиками і ряду багатьох інших проблем. Тому у 2004 році Всесвітня асоціація дитячої і підліткової психіатрії, визнала ГРДУ проблемою № 1 у сфері психічного здоров’я дітей.[2; с. 44].

Більшість проблем дітей з ГРДУ зумовлені не їх злою долею чи поганим доглядом батьків, це швидше залежить від функціонування ЦНС. Але нажаль цей розлад дуже часто діагностується невірно або взагалі не виявляється, і тому велика частина дітей не отримує потрібної допомоги. Дітей із ГРДУ часто характеризують як не вихованих.

На думку дослідниці цього питання Елізабет Барклі (1995), «проблема дітей з ГРДУ не в тому, що вони не знають як поводитися, а в тому, що вони знають, але не можуть поводитись так, як потрібно» [2; с.47]. Таким чином робота та цілепрямована діяльність психолога, педагога та батьків у навчально-виховній роботі по супроводу дітей з гіперактивністю передбачає комплексний підхід. Для успішної соціалізації та навчання таких дітей, потрібно разом із вихователями здійснювати аналіз середовища з можливостей, які воно надає для розвитку дитини та її навчання у цілому. Психолого-корекціна робота повинна бути точною та вчасною. Психологу необхідно визначити індивідуальні критерії ефективності розвитку окремої дитини,  впровадження і розроблення  певних форм та методів роботи. Також використовувати загальні методи, що допомагають успішному навчанню та вихованню дітей із гіперактивністю. Гіперактивий розлад з дефіцитом уваги часто застосовують як каталізатор складних життєвих проблем, однак він може бути і позитивною особливістю дитини. Комплексна і в деякій мірі компетентна, фахова допомога цим дітям та їх родинам, ще у дошкільному віці може змінити їхнє життя в кращу сторону, попередити розвиток інших ускладненьв навчально-виховному процесі [4].  В наш час дуже багато уваги приділяється проблемі ГРДУ.  Але на сьогодні існує не достатньо високий рівень освіти щодо проблем гіперкінетичних розладів у громадськості та серед фахівців він є дуже низький. Проте, це не говорить нам, що Україна ще далека до міжнародних стандартів допомоги дітям з ГРДУ, оскільки наші фахівці розвиваються у цій сфері [2, с. 50].

Висновки та перспективи прийдешніх досліджень: значне інвестування в сферу охорони психічного здоров’я дітей та підлітків, дозволить лікарям, клінічним психологам, педагогам, вихователям та батькам вчасно попереджувати багато соціальних та психологічних проблем вже в дорослому віці у підростаючого покоління. Майбутнє нашої країни залежить від турботи про психічне та фізичне здоров’я нації.

 

Список використаних джерел:

  1. Мушкевич М.І. Особливості діагностичної роботи з дітьми з гіперактивним розладом та дефіцитом уваги // Вісник ОНУ. – Том 14, випуск 5. – 2009 – с. 64-69;
  2. Романчук О. Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги у дітей / Навчально-реабілітаційний центр «Джерело». – с. 44-50;
  3. Підлипняк І.Ю. Особливості психокорекційної роботи з гіперактивними дітьми: збірник наукових праць «Педагогічні науки» - №1 (78). – 2017. – С. 92-96;
  4. Барклі Р. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю: посібник з діагностики та лікування. Друге видання – Нью-Йорк: 1996.
Коментарі до статті:
© inforum.in.ua, 2014 - 2024
+38 (068) 322 72 67
+38 (093) 391 11 36
inforum.in.ua@ukr.net