ПРОБЛЕМИ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ З ГІПЕРАКТИВНІСТЮ ТА ДЕФІЦИТОМ УВАГИ

Постановка проблеми та її значення. Дітям з гострим розладом дефіциту уваги (надалі з ГРДУ), необхідне цілеспрямоване вивчення і удосконалення комплексного підходу до їхнього навчання, соціалізації та розвитку. Саме тому вирішення проблем дітей з надмірною гіперактивністю, за останні десятиріччя набуло значного поширення. Але загалом рівень обізнаності щодо проблем дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги в суспільстві, і серед фахівців, зокрема залишається низьким.

Аналіз останніх досліджень з цієї проблеми. Проблема ГРДУ почала вивчатись і висвітлюватись в науковій, медичній, психологічній і педагогічній літературі не так давно. В основному це були зарубіжні дослідження (Р.Берклі, С. Шах, С. Гольдштейн, С. Хіншоу, С. Джонсон, І. Томас та інші). Наукова розробка проблеми ГРДУ у вітчизняному та науковому просторі пов’язана з такими іменами, як Л. Алєксєєва, І. Брязгунов, В. Гарбузов, Ю. Домбровська, А. Кошельова, Є. Лютова, В. Трошин, О. Холецька та інші [1; c. 64].

Мета дослідження полягає в теоретичному аналізі останніх сучасних наукових обґрунтувань цього питання, вивченні уявлень про особливості синдрому та характеристик практичної діагностичної роботи з дітьми з ГРДУ та їх сім’ями.

Виклад основного матеріалу. Синдром ГРДУ вважається одним із найпоширеніших розладів у дітей [2; c. 45,]. Діти з симптомами ГРДУ мають дуже багато позитивних рис. Вони характеризуються чесністю, щирістю, доброзичливістю, проте не зважаючи та це, у їх поведінці багато такого, що часто створює бар’єри для їх спілкування з людьми. Саме через ці особливості поведінки, вони часто зустрічаються з негативним ставленням зі сторони оточуючих: нерозумінням, осудженням і деякою мірою відкиненням. Тому розвиток дітей з гіперактивністю їх самореалізація знаходиться під великою загрозою.

Дослідження науковців свідчать, що діти з ГРДУ становлять групу  ризику серйозних вторинних проблем, таких як: депресивні розлади, порушення особистісного розвитку, зловживання алкоголем, наркотиками і ряду багатьох інших проблем. Тому у 2004 році Всесвітня асоціація дитячої і підліткової психіатрії, визнала ГРДУ проблемою № 1 у сфері психічного здоров’я дітей.[2; с. 44].

Більшість проблем дітей з ГРДУ зумовлені не їх злою долею чи поганим доглядом батьків, це швидше залежить від функціонування ЦНС. Але нажаль цей розлад дуже часто діагностується невірно або взагалі не виявляється, і тому велика частина дітей не отримує потрібної допомоги. Дітей із ГРДУ часто характеризують як не вихованих.

На думку дослідниці цього питання Елізабет Барклі (1995), «проблема дітей з ГРДУ не в тому, що вони не знають як поводитися, а в тому, що вони знають, але не можуть поводитись так, як потрібно» [2; с.47]. Таким чином робота та цілепрямована діяльність психолога, педагога та батьків у навчально-виховній роботі по супроводу дітей з гіперактивністю передбачає комплексний підхід. Для успішної соціалізації та навчання таких дітей, потрібно разом із вихователями здійснювати аналіз середовища з можливостей, які воно надає для розвитку дитини та її навчання у цілому. Психолого-корекціна робота повинна бути точною та вчасною. Психологу необхідно визначити індивідуальні критерії ефективності розвитку окремої дитини,  впровадження і розроблення  певних форм та методів роботи. Також використовувати загальні методи, що допомагають успішному навчанню та вихованню дітей із гіперактивністю. Гіперактивий розлад з дефіцитом уваги часто застосовують як каталізатор складних життєвих проблем, однак він може бути і позитивною особливістю дитини. Комплексна і в деякій мірі компетентна, фахова допомога цим дітям та їх родинам, ще у дошкільному віці може змінити їхнє життя в кращу сторону, попередити розвиток інших ускладненьв навчально-виховному процесі [4].  В наш час дуже багато уваги приділяється проблемі ГРДУ.  Але на сьогодні існує не достатньо високий рівень освіти щодо проблем гіперкінетичних розладів у громадськості та серед фахівців він є дуже низький. Проте, це не говорить нам, що Україна ще далека до міжнародних стандартів допомоги дітям з ГРДУ, оскільки наші фахівці розвиваються у цій сфері [2, с. 50].

Висновки та перспективи прийдешніх досліджень: значне інвестування в сферу охорони психічного здоров’я дітей та підлітків, дозволить лікарям, клінічним психологам, педагогам, вихователям та батькам вчасно попереджувати багато соціальних та психологічних проблем вже в дорослому віці у підростаючого покоління. Майбутнє нашої країни залежить від турботи про психічне та фізичне здоров’я нації.

Список використаних джерел:

1. Мушкевич М.І. Особливості діагностичної роботи з дітьми з гіперактивним розладом та дефіцитом уваги // Вісник ОНУ. – Том 14, випуск 5. – 2009 – с. 64-69;
2. Романчук О. Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги у дітей / Навчально-реабілітаційний центр «Джерело». – с. 44-50;
3. Підлипняк І.Ю. Особливості психокорекційної роботи з гіперактивними дітьми: збірник наукових праць «Педагогічні науки» - №1 (78). – 2017. – С. 92-96;
4. Барклі Р. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю: посібник з діагностики та лікування. Друге видання – Нью-Йорк: 1996.