ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Народження людини ще не створює її соціальної природи. Входячи в родинне середовище, вона лише починає процес формування своєї особистості.

Процес виховання, Збігнєв Тишка розглядає, як суттєвий елемент цілісної соціалізації, що охоплює всі впливи на людину (як спонтанні, так і цільові) [1, с. 8].

Соціалізація та виховання – це взаємопов'язані процеси, які доповнюють один одного. Кожна думка про виховання «шукає свого ідеалу» в культурі. Для того, щоб жити, людині потрібне людське середовище, їй потрібні інші люди.

У сім'ї відбувається процес первинної соціалізації, який містить як передбачувані, так і непередбачувані наслідки. Вплив сім'ї багатогранний, він стосується поведінки дитини та її ставлення до інших осіб, моделі поведінки, системи норм і цінностей. Сім'я впливає на дитину протягом усього її життя, а сімейна ситуація є важливим фактором, що регулює перебіг процесу соціалізації.

У міру дорослішання дитини простори її соціалізації розширюються. Найважливішими з них є школа та навколишнє середовище. Ці простори поза сімейної соціалізації називають вторинними – після сім’ї. Школа, її доступність та якість послуг, які пропонують, є одним із невід'ємних елементів простору соціальної адаптації особистості. Школа як соціальний простір окреслює межі соціальної ідентифікації суб’єкта (учня) з іншими учасниками суспільного життя (колегами, вчителями, батьками).

Як указує Матияс Божена, школа – це місце, де збираються не лише учні як представники соціальних груп і культур, а й простір, де вони обговорюють, дізнаються про значення та цінності суспільного життя [4, с. 49].

Отже, соціалізація – це ознайомлення індивіда зі способами функціювання в суспільстві. Соціалізація змінна. Ми постійно чогось вчимося, отримуємо доступ до інформації, досвід і нові навички. На першому етапі життя формуємо свою особистість, далі лише модифікуємо її. Крім того, соціалізація багатовимірна, адже працює в багатьох місцях і ситуаціях (під час сімейного життя, на роботі, під час шкільної освіти). У ній беруть участь багато суб'єктів (людей та установ). Тому це стосується всіх аспектів функціювання особи в суспільстві: від навичок ходити й говорити до професійних компетенцій та до найтонших навичок, які розкриваються в усіх можливих взаємодіях.

Зміни в способі соціалізації дітей і суспільному сприйнятті того, ким є дитина, можна побачити в різноманітних, часто навіть тривіальних, питаннях, як вказує Сікорська не тільки в правових змінах, але й в експертному дискурсі про методи виховання дітей [2, с. 13].

Соціалізація – це складна реальність з багатьма складними факторами. Усі дослідники цього явища вказують на складність цього процесу. На мою думку, соціалізація дітей і підлітків є специфічною формою навчання, за допомогою якої діти та підлітки стають повноправними членами суспільства, представниками певної культури. Отже, це процес становлення того, як хоче бачити нас наше соціальне середовище.

Більшість сучасних теорій соціалізації переважно припускають, що в підлітковому віці людина може активно й творчо формувати свої життєві процеси. Людину не можна розглядати як жертву соціалізації, адже вона може вплинути як на себе, так і на своє оточення. Людина здатна творчо й автономно регулювати свою поведінку. На думку М. Гаєвського, було б помилкою розглядати соціалізацію лише з погляду соціального детермінізму [3, с. 83].

Діти вчаться розпізнавати різні простори з раннього дитинства, рухатися в них, відкривати їх особливості, властивості та різні виміри. Сьогодні вони ростуть на перетині дуже різних просторів. Це фізичний, соціальний, психологічний, символічний, моральний, трансцендентний та інформативний. Матияс Божена у своєму досліджені «Сім'я - школа - локальне середовище як синергетичний простір соціалізації» вказує, що немає чіткої межі між згаданими просторами, оскільки зміст, який наповнює особистість, простори життя дитини взаємопроникають, доповнюють і зміцнюють один одного, створюючи сприятливі умови для біосоціокультурного розвитку [4, с. 46].

Вплив соціалізації на індивіда може бути як позитивним, так і негативним залежно від змісту стандартів, особистісної моделі, правил поведінки та ієрархії цінностей, затверджених у групі.

Більш вузький підхід до терміну підкреслює, що соціалізація відбувається переважно в період дитинства й приносить довготривалу користь дітям і підліткам, адаптуючи їх до «правильного» суспільного життя. Вплив навколишнього середовища на особистість відбувається або через зовнішні впливи, або через участь особистості у власному розвитку. Враховуючи залежність впливу зовнішнього середовища й активної свідомої добровільної участі в процесі розвитку індивіда, на думку М. Гаєвського, ми приходимо до розуміння соціалізації як процесу, за допомогою якого індивід несвідомо піддається впливу навколишнього середовища або повністю навмисно й керовано протистоїть, або поступається їм [3, с. 86].

Усі вищезгадані простори соціалізації складають світ сучасної людини, ознайомлення з рідною мовою, культурою, традиціями, історією, цінностями та нормами. Не забуваймо, про так званий інформаційний простір, створений засобами масової інформації. Матияс Божена вказує, що аналіз цього простору соціалізації доводить, що він може бути джерелом, що сприяє розвитку різноманітних сфер розвитку особистості [4, с. 52].

Більшість людей довіряють телебаченню та недостовірним новина. Це навіть певна форма влади, яка безупинно впливає на людей та їхні рішення. Є позитивні й негативні моменти впливу масової інформації на сучасну людину, але, якщо розглядати цю проблему шляхом соціальної адаптації в час пандемії, то це добрий спосіб нав’язування контакту з однолітками, навчання та розвитку. З-поміж інших цінностей, пропагованих у масовій культурі, отримання миттєвого задоволення, успіху, вражень і відчуттів.

Проте наразі саме ЗМІ стають ключовим інститутом соціалізації та фундаментальною силою формування реальності. На думку Матеуша Марчиняка, це пов'язано з їхньою універсальною доступністю (незалежно від того, хочемо ми цього чи ні). Вони формують думки, ставлення та надають інформацію для процесів прийняття рішень. Сучасні медіа впливають і впливатимуть на образ світу у свідомості людей, на життєві стратегії, але, на жаль, вони не відповідають за результат [5, с. 149].

Якщо говорити про особливості нашої сучасної культури, то це, однозначно, її гібридність, адже все поступово «змішується», це й стиль життя, системи цінностей, традиційні кордони, не порушуючи навіть тему одружень з чужоземцями, що останнім часом є популярним явищем.

Соціалізацію та соціальну адаптацію не варто ототожнювати з вихованням. Виховання – це передусім сума цілеспрямованого впливу на індивіда, соціалізація, як неодноразово зазначалося, складається інколи з ненавмисних та незапланованих  впливів на людину.

Соціалізація, безсумнівно, багатогранний процес, під час якого людина визначає себе в контексті складної соціальної системи. Тому варто порушувати цю проблематику, особливо в сфері розвитку майбутнього покоління.

Список використаних джерел:

1. Tyszka, Z. (2000). Stan rodziny współczesnej a wewnątrzrodzinna socjalizacja dzieci.
2. Sikorska, M. (2009). Nowa matka, nowy ojciec, nowe dziecko. O nowym układzie sił w polskich rodzinach. Warszawa: Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne.
3. Gajewski, M. (2019). Proces socjalizacji dzieci i młodzieży: podstawowe mechanizmy, funkcje, rodzinne i społeczne konteksty. In Tradiţie şi inovaţie în educaţie (Vol. 2, pp. 81-90).
4. Matyjas, B. (2017). Rodzina–szkoła–środowisko lokalne jako synergiczna przestrzeń socjalizacji. Horyzonty wychowania, 16(38), 41-54.
5. Marciniak, M. (2020). Kultura popularna a zaangażowanie społeczno-obywatelskie młodzieży akademickiej. Podstawy Edukacji, (13), 147-162.