АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ ПЕРЕКЛАДАЧА У ЗВО

Для успішного виконання будь-якої професійної діяльності фахівець повинен мати професійно - важливі якості.

На думку провідних зарубіжних учених (С.Я. Батишев [1] А.В. Карпов [2], В.Л. Марищук [З], А.К. Маркова [4], В.Д. Шадриков [5; 6 ]), у функції професійно-важливих якостей можуть виступати як власне психічні та особистісні, так і біологічні властивості суб'єкта професійної діяльності - соматичні, морфологічні, нейродинамічні та ін. Певні біологічні якості індивіда, якщо вони недостатньо розвинені, можуть бути протипоказами до тієї чи іншої професійної діяльності. А.В. Карпов [2, с. 190-191] називає дані якості анти-професійно важливими якостями.

У праці досліджується проблема підвищення якості професійної підготовки перекладачів. Особливого значення у даному процесі відводиться необхідності формування професійно важливих якостей майбутнього фахівця.  Розкривається поняття професійно важливих якостей перекладача як психолого-педагогічного феномена,  педагогічні засоби формування даних якостей у студентів-лінгвістів у процесі навчання іноземним мовам у вузі.

Структура професійної придатності передбачає наявність мінімальної кількості анти-професійно важливих якостей або взагалі їх відсутність. Наприклад, людина, яка страждає на сильне заїкання, або з недорозвиненим слуховим аналізатором навряд чи зможе працювати усним перекладачем. Якщо психічні та особистісні якості майбутнього спеціаліста — це динамічне явище, то професійно - важливі якості, що мають біологічну природу, ледве піддаються формуванню або не піддаються взагалі.

Як показує досвід, процес формування професійно - важливих якостей перекладача у студентів-лінгвістів у вузі пов'язаний із вирішенням низки проблем.
Аналізуючи чинний Державний стандарт вищої освіти [7], стає очевидним, що цей документ не дає можливості детально подати цілісну модель професійної підготовки перекладача. Так, у Держстандарті вказується, що дипломовані фахівці: «Лінгвіст, викладач», «Лінгвіст, перекладач», «Лінгвіст, спеціаліст з міжкультурного спілкування» можуть в установленому порядку провадити професійну діяльність у сфері лінгвістичної освіти та міжкультурної комунікації. Як випливає з тексту Держстандарту, три в принципі близькі, але, по суті, різні спеціальності мають один загальний об'єкт професійної діяльності: теорія іноземних мов, іноземні мови та культури, теорія культури та міжкультурна комунікація. З цим важко погодитись, особливо якщо врахувати, що професійна діяльність перекладача та професійна діяльність викладача, який навчає іноземної мови  - різні види діяльності. Крім того, якщо дотримуватися вимог цього документа, виходить, що незалежно від майбутньої професії всі, хто навчається за спеціальністю «Лінгвістика та міжкультурна комунікація», повинні оволодіти однаковими знаннями, насамперед мовними, і, відповідно, однаковими професійно важливими якостями.

Подібне ігнорування специфіки перекладацької праці іноді властиве і викладачам іноземної мови. Мовна підготовка заснована лише на чіткому визначенні фонетичного, лексико-граматичного змісту та комунікативної компетенції, досі навчання мов іде стихійно і практично однаково при підготовці до будь-якої професії. Це викликано відсутністю чіткого системного уявлення про професійно значущі якості фахівця, що, безсумнівно, перешкоджає організації раціонального та ефективного освітнього процесу.

Відмінною особливістю західної моделі від вітчизняної системи підготовки перекладачів є те, що навчальні програми західних перекладацьких шкіл передбачають підготовку за двома різними спеціальностями: письмовий перекладач та усний перекладач. Причому умови прийому на спеціальність усного перекладу жорсткіші, ніж на спеціальність письмового перекладу.

Українські вузи випускають універсального фахівця — лінгвіста-перекладача. Результатом цього є недостатній рівень професіоналізму випускника, тому що в ході професійної підготовки відбувається усунення, по суті, двох різних спеціальностей, що вимагають формування у студентів-перекладачів специфічних професійно-важливих якостей, умінь та навичок.

Отже, було б доцільно, починаючи з 2 або З курсу проводити відбір студентів на спеціалізації «письмовий переклад» та «усний переклад», що має знайти своє відображення у навчальних планах, які повинні максимально враховувати як майбутню професійну діяльність фахівців, так і сприяти формуванню  у них відповідних професійно-важливих якостей.

Список використаних джерел:

1. Батишев С.Я. Професійна педагогіка. – М.: Професійна освіта, 1997. – 512 с.
2. Карпов А.В. Поняття професійно важливих якостей діяльності. Психологія праці: Підручник для студентів вищих. навч. Закладів. За ред. А.В. Корпова. - М: ВЛАдОС-ПРЕС, 2003. - 352с.
3. Маркщук В.Л. Психологічні засади формування професійно важливих якостей. Автор. дис. на зд. ступ. док. псих. наук, Л., 1982. -36 с.
4. Маркова А.К. Психологія професіоналізму. - М.: Знання, 1996. - 308 с.
5. Шадріков В.Д. Проблеми системогенезу професійної діяльності: Монографія. - М.: Наука, 1982. - 185с.
6. Шадріков В.Д. Психологія діяльності та здібності людини: Навчальний посібник. - М: Логос, 1998. – 320 с.
7. https://studentguide.ru/bilety-po-pedagogike-ukr/derzhavnij-osvitnij-standart-z