ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ КОНФЛІКТІВ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Конфлікти відіграють важливу роль не лише в житті окремої людини, але і в життєдіяльності школи. Саме в загальноосвітній школі закладаються основи поведінки людини в майбутньому в передконфліктних і конфліктних ситуаціях.

Як для будь-якого соціального інституту, для загальноосвітньої школи характерні різноманітні конфлікти. Основними суб’єктами діяльності в загальноосвітній школі є учні, вчителі (педагогічний колектив) і батьки. Залежно від суб’єктів конфліктної взаємодії дослідники виокремлюють різні типи конфліктів, найпоширенішими з яких є конфлікти між учнями, а також конфлікти між учнями і вчителями [1, 2].

В.Сухомлинський так пише про конфлікти в школі: «Конфлікт між педагогом  і дитиною, між вчителем і батьками, педагогом і колективом – велика біда школи. Частіше всього конфлікт виникає тоді, коли вчитель думає про дитину несправедливо. Думайте про дитину справедливо – і конфліктів не буде. Вміння уникнути конфлікту – одна з складових частин педагогічної мудрості вчителя. Попереджуючи конфлікт, педагог не тільки охороняє, але й створює виховну силу колективу» [4, 234].

Виявлення причин виникнення конфліктів в колективах загальноосвітніх шкіл займає ключове місце в їх профілактиці і конструктивному завершенні. Без знання рушійних сил розвитку конфліктів важко чинити на них який-небудь ефективний регулюючий вплив [3].

Дослідження причин і типів конфліктів в загальноосвітніх закладах здійснювалось за допомогою авторської анкети вивчення конфліктної поведінки учнів, методики дослідження стилю поведінки в конфлікті К. Томаса (досліджувались стратегії поведінки в конфлікті учнів і вчителів), методик дослідження ефективного спілкування та раціональної поведінки в конфлікті, а також готовності до переговорів і розв’язання конфліктів (тільки для вчителів). Вибірка дослідження: 40 вчителів віком 26-59 років зі стажем педагогічної діяльності 4-36 років; 65 учнів віком 15-16 років (32 хлопців і 33 дівчат). Аналіз результатів за віком і статтю досліджуваних не проводився.

За результатами дослідження, основним конфліктогенним  фактором, який визначає особливості конфліктів між учнями є вік учнів, а також їхні індивідуально-психологічні особливості, зокрема підвищена  агресивність. Впливає на конфлікти також характер навчально-виховного процесу, його організація в конкретному  загальноосвітньому закладі, а також сімейний устрій і соціально-економічна ситуація в сім’ї. Основними причинами конфліктів між учнями є міжособистісна неприязнь (ненависть), несприйняття інакших (відмінних від своїх) думок і поглядів, порушення загальноприйнятих норм в поведінці школярів.  Результати емпіричного дослідження показали, що конфлікти між учнями виникають найчастіше через зневагу, образу, плітки, заздрість, доноси; через відсутність порозуміння; у зв’язку з боротьбою за лідерство. Ненависть до однолітків виникає частіше  через: брехню, зарозумілість, пихатість; через підлість і зраду; через підлабузництво, існування «липових» відмінників і улюбленців вчителів. На виникнення агресії впливають: взаємовідносини у класі; бажання виділитись серед однолітків, а також досліджувані вважають, що  агресивність явище вікове, пов’язане з надлишком енергії. Частіше всього школярі схильні до таких порушень норм поведінки: куріння; грубість, хамство у спілкуванні;  вживання у розмовах нецензурних слів; неповага учнів один до одного.

 До основних конфліктів між вчителями і учнями можна віднести: конфлікти діяльності, які проявляються у відмові учня виконувати навчальне завдання або поганому виконанні його; конфлікти вчинків, які виникають тоді, коли вчитель помилився при аналізі вчинку учня, не вияснив його мотиви, або зробив необґрунтований (і на думку учня – несправедливий) висновок; конфлікти відносин, які часто виникають внаслідок невмілого вирішення педагогом проблемних ситуацій. Причини, через які виникають конфлікти між вчителем і учнем: різне розуміння подій і їхніх причин (конфлікт «очима вчителя» і «очима учня» бачиться по різному); різний життєвий досвід. Причини, через які учні не люблять своїх вчителів: несправедлива оцінка вчителями знань учнів; негативні особисті якості вчителя. Учні вважають, що для того, щоб вчитель міг завоювати їхню любов, він повинен: справедливо оцінювати знання учнів; любити дітей; мати індивідуальний підхід до кожного учня. На думку учнів, вік вчителя не впливає на їхню любов до нього.

Дослідження показало, що найчастіше вчителі використовують такі саботажників спілкування: слова, що зобов’язують; допит; несвоєчасні поради; відмова від вирішення питання; інтерпретація; заспокоєння відсутністю існування проблеми.

Найчастіше у конфліктній ситуації учні вибирають такий стиль поведінки, як поступливість і боротьба, а вчителі такий стиль поведінки, як відхід від конфлікту.

Більшість вчителів не мають достатніх навичок раціональної поведінки в конфлікті, а  для успішного ведення спорів, переговорів і розв’язання конфліктів найбільше їм бракує знань по цій проблемі.

Кореляційний аналіз підтверджує, що чим більше вчителі будуть обізнані з проблемою конфліктів, чим більше вони будуть підготовлені до розв’язання конфліктів, тим більш раціональною буде їхня поведінка в конфліктних ситуаціях.

Але оскільки педагогічна діяльність спрямована на цілеспрямоване формування особистості, її мета – передача школярам певного соціального досвіду, більш повне освоєння досвіду, тому саме в школі необхідно створити сприятливі соціально-психологічні умови, що забезпечують душевний комфорт як вчителям, так і учням.

Список використаних джерел:    

1. Гарькавець С.О., Волченко Л.П. Конфлікти в освітньому середовищі: діагностика та практика вирішення: навчально-методичний посібник. Харків : Друкарня Мадрид, 2020. 92 с.
2. Карамушка Л.М., Дзюба Т.М. Психологія управління конфліктами в організації (на матеріалі діяльності освітніх організацій): монографія.К.: Полтава, 2009. 268 с.
3. Коваль Р. Шкільна служба розв’язання конфліктів: досвід упровадження. Посібник.К.: Видавець Захаренко В.О., 2009. 168 с.
4. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / В. О. Сухомлинський ; [редкол.: О. Г. Дзеверін (голова) та ін.].  Київ : Рад. шк., 1976. Т. 1 : Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості ; Духовний світ школяра ; Методика виховання колективу.  1976. 653с.