СТРЕС ЯК ЧИННИК ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Вивчення механізмів і наслідків емоційного стресу підкреслюється практично усіма провідними спеціалістами, на що з цього приводу А. Вейн писав, що основні хронічні поточні захворювання нашого часу виникають на тлі емоційного неблагополуччя, гострого або хронічного емоційного стресу» [1]. Якщо взяти до уваги динаміку і перібіг психосоматичних розладів органів дихання, то передусім слід підкреслити, що саме респіраторні прояви є чи не основним способом вираження психоемоційного стану та переживань людини. Обмеження свободи люди ототожнюють в браком повітря, захоплення, переляку, збентеження – зі збільшенням частоти дихання, неможливістю вербально виявити свої емоції (спазм в горлі) [2]. Отже, при психічній травмі, спричиненій стресом, виникають виражені порушення дихання, які вказують на зміни внутрішнього стану людини.

Нами розроблена програма емпіричного вивчення стресу як чинника психосоматичного розладу дихальної системи. Вибірку дослідження склали пацієнти, яким поставлено діагноз невротична бронхіальна астма, які неодноразово проходили госпіталізацію (n=12) (група ПСР) та пацієнти, які належать до клінічної норми перебігу розладів дихання (n=14) (група КН). Репрезентативність вибірки визначалася стратифіцированним випадковим відбором за властивостями генеральної сукупності.

Найкращим варіантом діагностичної методики в плані її оперативності використання є проективний колірний тест М. Люшера. Також з метою визначення рівня переживання стресу використано опитувальник самодіагностики типу поведінки в стресовій ситуації В. Бойко.

Базовою методикою визначення стресонаповнення життя пацієнтів став опитувальник самодіагностики типу поведінки в стресовій ситуації (В. Бойко), середньогруповий розподіл результатів якого у діагностованих групах показав суттєві розбіжності. Показники відсоткового розподілу середньогрупових значень типів особистості (А, В і АВ) подані у таблиці 1.

Таблиця 1

Відсотковий розподіл фіксації типів особистості в діагностованих групах пацієнтів

Отримані результати демонструють, що в групі пацієнтів із психосоматичними розладами органів дихання показники прояву типу А зафіксовані у 41,7 % досліджуваних, що дає можливість охарактеризувати їх як агресивних і запальних, у розмові вони швидкі і нетерплячі; багато хто з них різко рухається і поспішає. А групі пацієнтів з клінічною нормою перебігу розладів дихання спостерігаємо рівномірний розподіл у прояві типів В і АВ, що дозволяє їх охарактеризувати менш агресивними в міжособистісних стосунках, їм притаманне відчуття повільності плину часу; вони зазвичай не схильні до змагання, розслаблені, неспішні, мають спокійний характер (тип В). Щодо специфіки прояву типу АВ, то його носії увібрали усі або більшість перелічених рис якогось типу, але загалом це не заважає їм досягати цілей, бути активними та продуктивно працювати.

Суттєвим доповненням є результати кольорового тесту М. Люшера. Опрацювання отриманих протоколів дає змогу виділити певну закономірність в оцінюванні досліджуваними пацієнтами особистісного типу А свого ставлення до емоційного стану. Слід відмітити, що в інтерпретації кольорових виборів, основним кольором, з яким асоціювався емоційний стан пацієнтів був жовтий, що засвідчує їх виражену оптимістичність, потребу у вірі в позитивну перспективу в майбутньому. В той же час, комбінації вибору цього кольору, часто демонструють аспекти незадоволеності реальними ситуаціями життя. Людина прагне вирішити її по-новому з надією, що це принесе їй полегшення, але це напружене очікування приносить тільки збудження, що відображається на її стані здоров’я. Також пацієнти переживають почуття, що потрапили в ситуацію нерозуміння, яку сприймають як образу, і тому постійно напружено слідкують за ставленням до себе, уникаючи критику і зауважень. З огляду на інтерпретаційні результати прослідковується тенденція цих досліджуваних пацієнтів на потребу встановлення гармонійних взаємин з іншими людьми, вони мріють про доброзичливе ставлення до себе, потребують ніжності і задоволення від прийняття, щоб позбавитися від самотності.

З семи досліджуваних пацієнтів троє знаходяться у стані дезадаптації, що демонструє наявність серйозного внутрішнього конфлікту. Комбінації вибору червоного кольору визначають їх стан пригніченості через їх зневажливе ставлення до себе, і в результаті вони відчувають себе скутими, а це призводить до психологічної трансформації у стан нестерпного напруження, що може викликати спазми в органах дихання. Часто вони переживають сильні хвилювання і є надмірно роздратованими; також у них з’являється відчуття, що немає сил чинити опір, адже вони вважають, що до них зневажливо ставляться інші люди чи то хочуть їх експлуатувати. Це заставляє, в свою чергу, займати позицію оборони, стримувати збудження і захищатися зовнішніми обмеженнями поведінки.

В однієї особи виявлено сильний прояв психологічного та фізіологічного стресу, який пов’язаний із її станом супротиву особистих відносин, які не задовільняють її і в яких відчуває себе залежною. Комбінації синього кольору демонструють критичну налаштованість та заперечення зв’язку з партнером, прослідковується гірке розчарування у взаєминах, що супроводжується загостреною образливістю та чутливістю. Комбінації зеленого кольору демонструють помірне вираження внутрішнього конфлікту, адже на фоні загальної емоційної напруженості прослідковується прагнення справитися із ситуацією і адаптуватися до неї.

Опрацювання отриманих протоколів пацієнтів особистісних типів В і АВ дає змогу прослідкувати певні особливості в оцінюванні власного емоційного стану із тенденцією зменшення переживання внутрішнього конфлікту. З огляду на результати інтерпретації помітною є тенденція в групі досліджуваних пацієнтів із хронічною бронхіальною астмою на потребу досягнення самоповаги і визнання з боку інших, вони проявляють силу волі, оптимістичну готовність розпочати нову діяльність.

З дев’ятнадцяти досліджуваних пацієнтів семеро з них демонструють серйозний внутрішній конфлікт, серед яких п’ятеро переживають сильне емоційне напруження, один – виражений психологічний та фізіологічний стрес; та один – високий рівень дезадаптації. Їх домінуючим емоційним станом є страхи перед різноманітними незначними обмеженнями та страх бути забутим, та незадоволене домагання на власну силу, твердість та неперевершеність, що підтверджує вибір чорного і сірого кольорів. Ці пацієнти з підвищеною роздратованістю реагують на перешкоди і супротив, які перешкоджають здійсненню намірів.

У решти дванадцяти осіб зафіксовано незначну тривожність, що є ознакою несерйозного внутрішнього конфлікту. Цікавим виявився факт, що саме ці випробувані належать до психологічного типу В і АВ. У їх поведінці домінує прагнення вивільнення з неприємних ситуацій, вони прагнуть до доброзичливих та гармонійних відносин, є досить чутливими і легко ображаються. В той же час вони не позбавлені прагнення до нових стосунків (адже переважно за умови їх відсутності у них відбувається надмірне накопичення і застій фізичних потреб), готові до розгортування власної активності та підвищену чутливість до моментів симпатії та відвертості.

Хотілося б відмітити, що саме у цій підгрупі було найбільше жінок до 32-х років, які в момент тестування страждали від відсутності душевного емоційного зв’язку з партнером, тому емоційно вони є надмірно чутливі, і вони прагнуть віднайти необхідну розрядку і гармонію. Підґрунтям таких висновків стала фіксація вибору синього кольору у його комбінаціях на підтвердження вираженої потреби бути емоційно захищеними.

Такі результати, ще раз підтверджують, що психосоматичний розлад дихальної системи зумовлений неусвідомленими переживаннями, прихованість яких часто є потужним регулятором психічних проблем людини. Дійсно астматикам в реальному житті притаманна низка проблем: суперечність між здатністю брати і давати; бажання відгородитись; претензії на домінування; прагнення захиститися від темних сторін життя. І, ці характеристики потребують професійного занурення фахівця у їх психологічний світ переживань і надання кваліфікованої допомоги.

Список використаних джерел:

1. Вегетативные расстройства : клиника, диагностика, лечение. ; под ред. А.М. Вейна. Москва : МИА, 2000. 749 с.
2. Максименко С.Д., Коваль І.А., Максименко К.С., Папуча М.В. Медична психологія : підручник. Вінниця : Нова книга, 2008. 520 с.