ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕДІАРЕЛІГІЙНОСТІ ОСОБИСТОСТІ У ГРУПАХ ІЗ РІЗНИМ РІВНЕМ ОСВІТИ

Медіарелігійність як феномен та предмет наукового дослідження є відносно новим, тому емпіричних даних щодо реального функціонування у житті особистості практично немає. Дане дослідження є одним із перших спроб комплексного психологічного вивчення явища медіарелігійності особистості з врахуванням рівня освіти.

Мета дослідження – емпіричний аналіз психологічних особливостей медіарелігійності особистості у групах із різним рівнем освіти.

Для реалізації мети було використано авторську апробовану методику дослідження медіарелігійності особистості [2]. Вибірка на цьому емпіричному замірі склала 685 осіб (181 чоловічої та 504 жіночої статі), середній вік 22,7 років з 16 областей України. Опитування проводилось через додаток Google forms.

У межах аналізу демографічних особливостей медіарелігійності особистості ми розглянули також відмінності пов’язані із рівнем освіти респондентів (рис. 1). Результати аналізу відсоткового розподілу рівнів загальної медіарелігійності у осіб із різним рівнем освіти демонструє, що найвищі показники за досліджуваною ознакою у респондентів із повною вищою освітою (33,5% – високий рівень, 35,6% – середній рівень). Трохи менш медіарелігійними виявилися опитані із базовою вищою освітою (24,3% – високий, 31,6% – середній рівень). Найменш схильними до медіарелігійності визначено досліджуваних із середньою освітою (22,4% – високий, 26,1% – середній рівень). Також аналіз відсоткових значень продемонстрував, що з кожним наступним рівнем освіти, кількість опитаних з низьким рівнем медіарелігійності зменшується (середня освіта – 51,5%; базова вища – 44,1%; повна вища – 30,9%). Такі результати підтверджені статистично значимим кореляційним зв’язком (r= 0,145; p>0,01). Тобто, чим вищий рівень освіти, ти більший рівень загальної медіарелігійності. Загалом така тенденція може мати декілька пояснень. Одне із них може бути пов’язане із уже виявленими віковими особливостями медіарелігійності (чим старшими є респонденти, тим більше звертаються до такої практики). А також, можливість реалізовувати релігійність з використанням медіатехнологій передбачає наявність доступу до останніх, що теж може збільшуватись по мірі дорослішання і можливостей заробітку.

Отримані нами результати щодо прямопропорційного взаємозв’язку медіарелігійності та рівня освіти суперечать аналогічним дослідженням щодо традиційної релігійності. В. Докаш у своїх останніх дослідженнях описує закономірність, що «рівень релігійності знижується з мірою підвищення рівня освіти» та демонструє результати відсоткового розподілу власних наукових пошуків [1, c. 30]. Схожу тенденцію зазначають й інші науковці [3].

Рис.1. Рівні медіарелігійності та її компонентів у респондентів з різним рівнем освіти, %

Примітка. В.р. – високий рівень; С.р. – середній рівень; Н.р. – низький рівень.

Афективно-мотиваційний компонент медіарелігійності у осіб з різним рівнем освіти має відмінності. У респондентів з середньою освітою майже половина опитаних (49,3%) демонструють низький рівень, тобто домінування зовнішньої релігійності, 30,6% – середній і лише 20,1% – високий рівень і внутрішню релігійну орієнтацію особистості. При наявності базової вищої освіти низький рівень проявляють 42,9%, високий – 19,7%, середній – 37,4% опитаних. Досліджувані з повною вищою освітою демонструють вищі показники емоційно-мотиваційного компоненту медіарелігійності (29,8% – високий, 43,6% – середній рівень). Низький рівень у представників цієї групи зафіксовано лише у 26,6%. Загалом, аналіз рівнів афективно-мотиваційного компонента медіарелігійності дозволив прослідкувати тенденцію – чим вищий рівень освіти, тим більше розвинена внутрішньо релігійна орієнтація у досліджуваних. Такий зв'язок підтверджується і статистично (r= 0,177; p>0,01).

Щодо конативного компоненту, то аналіз отриманих даних демонструє відсутність тенденцій та особливостей щодо рівня освіти у респондентів. Для усіх груп домінуючим є середній рівень медіарелігійної поведінкової активності (середня освіта – 66,4%; базова вища – 57,7%; повна вища – 57,4%). Третина представників з усіх груп є дуже активними у медіарелігійній практиці (середня освіта – 28,4%; базова вища – 39,4%; повна вища – 36,7%). Незначна частина опитаних виявилась пасивною у релігійній діяльності у медіасередовищі (середня освіта – 5,2%; базова вища – 2,9%; повна вища – 5,9%). Загалом поведінковий компонент медіарелігійності особистості притаманний більшою чи меншою мірою майже усім опитаним і статистично значимого зв’язку між такою активністю та рівнем освіти виявлено не було.

Когнітивний компонент медіарелігійності найкраще розвинений у досліджуваних з повною вищою освітою (9,6% – високий, 51,1% – середній рівень). У респондентів із базовою вищою (8,7% – високий, 47,8% – середній рівень) та середньою освітою (15,7% – високий, 37,3% – середній рівень) ці показники нижчі. Тенденція незначного збільшення індикаторів когнітивного компоненту можна виявити при огляді динаміки відсоткових значень у проявах низького рівня: середня освіта – 47,0%; базова вища – 43,5%; повна вища – 39,4%. Таким чином, аналіз отриманих результатів демонструє збільшення показників когнітивного компоненту медіарелігійності з кожним наступним рівнем освіти. Проте, коефіцієнт кореляції не досягає критичного рівня значимості.

Аналіз особливостей медіарелігійності та її компонентів у групах досліджуваних з різним рівнем освіти продемонстрував тенденцію, яка протилежна стосовно таких особливостей у вимірах традиційної релігійності особистості. Рівень медіарелігійності особистості зростає з рівнем освіти. Така тенденція більшою мірою стосується афективно-мотиваційного компоненту, де ми отримали статистичне підтвердження такого зв’язку. Що стосується поведінкового компоненту медіарелігійності, то тут рівень освіти не є визначальним, адже більша частина досліджуваних є активними щодо релігійної інформації у медіасередовищі. Когнітивний компонент як схильність осмислювати власну релігійність, показники якого хоч і зростають з рівнем освіти, не демонструє такого зв’язку на статистично значимому рівні.

Джерела та література:

1. Докаш В. (2017). Релігійний простір українського соціуму в його соціологічних вимірах. Релігія та Соціум, 1 (25), 25-33.
2. Коструба, Н. (2021). Апробація методики дослідження медіарелігійності особистості. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Психологія. Том 32 (71) №5. 28-33. https://doi.org/10.32838/2709-3093/2021.5/05
3. Сальнікова С. А. (2010). Конструювання змісту, особливостей та рівнів вимірювання релігійності (за даними емпіричного соціологічного дослідження). Укр. Соціум, 4 (35), 108-119.