ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ ТРИВОГИ ТА ТРИВОЖНОСТІ ЯК СТАНУ ОСОБИСТОСТІ

Постановка проблеми: проблема тривожної особистості у більшості випадків є руйнівним психічним станом. На сьогодні вона постає однією з найактуальніших. Існує низка теорій, що пояснюють природу і суть тривожності. Серед деструктивних переживань людини тривожність займає особливе місце: часто вона приводить до зниження працездатності, продуктивної діяльності, до труднощів у спілкуванні. Людина з підвищеною тривожністю згодом може зіштовхнутися з різними соматичними захворюваннями. На даний час, обрана тема не є новою в вивченні психологів, але в кожному поколінні виникають різні причини формування тривоги. На даний момент, ця тема є актуальною через назрівання кризової і нестабільної політичної ситуації в країні.

Мета: здійснити теоретичний аналіз поняття тривога та тривожності на психологічний стан особистості.

На думку К. Ізарда стан тривожності характеризується, – як феноменологія поєднання гніву, роздратування, агресії та сорому[4].

Тривога – це неприємний емоційний стан, що характеризується очікуванням незручного піднесення подій, наявністю поганих передчуттів, страху, напруги і хвилювання.

Тривожність – це індивідуальна психологічна особливість, що виявляється в схильності людини часто переживати сильну тривогу з незначних приводів. Тривожність досить часто розглядають як особистісне утворення, або як пов’язану зі слабкістю нервових процесів особливість темпераменту[3].

На нашу думку, поняття тривожності носить різноплановий характер і тому немає конкретного визначення даного феномену, однак, можна зробити загальний висновок, що це стала константа та властивість людського організму, яка характеризує темперамент особистості.

Доволі часто люди поєднують поняття тривоги і страху, але насправді це не зовсім дотичні поняття. Страх – це реакція на реальну існуючу загрозу, а тривога – це стан неприємних очікувань часто без видимої причини. З. Фрейд підкреслював, що тривога поєднує в собі стан невизначеності та переживання внутрішнього стану [5].

Тривога, як правило, живе в нашій свідомості і впливає на тіло та розум. Тривога має три основні компоненти: емоційний, фізіологічний і когнітивний.

Якщо трапляється ситуація яка залежить лише від вас і вона може вийти з-під контролю, ви можете помітити почуття страху та жаху, два приклади емоційного компоненту. Ви також можете помітити тілесні відчуття, такі як: прискорене серцебиття, пітливість долонь,  – це є ознаки фізіологічного компоненту. Також у вас можуть зароджуватись такі думки як: «Я не можу це зробити…» або «Я боюсь». Занепокоєння та негативні думки про те, що може статися в майбутньому, є когнітивним компонентом[1].

Важливо, щоб симптоми тривоги не заважали повсякденному функціонуванню. Симптоматика тривоги може покращити увагу та розв’язання проблем, спонукати вас працювати наполегливіше для досягнення мети або попередити про потенційну загрозу. Наприклад, тривога з приводу майбутнього іспиту, ймовірно змусить добре підготуватися до нього. Даний приклад демонструє, як звичайний рівень тривоги може бути адаптивним і корисним у повсякденному житті.

Тривога – це природна реакція організму на стрес. За концепцією А. Адлера, дане визначення характеризується індивідуальним формуванням найважливіших структур життя людини – від народження до смерті [2]. Аналіз наукових літературних джерел дозволяє розглядати тривожність із різних точок зору, що допускають твердження про те, що підвищена тривожність виникає і реалізується в результаті складної взаємодії когнітивних, афективних і поведінкових реакцій,  що провокуються при впливі на людину стресовими ситуаціями.

Висновки та перспективи прийдешніх досліджень: проведений теоретичний огляд проблеми, дає змогу різнобічно класифікувати поняття «тривога» та «тривожність». Ми погоджуємось з ученими, що тривога – це невизначене відчуття, характеризується неконкретністю, «безпредметністю», може бути наслідком не правильних навичок спілкування.

Особливою властивістю тривоги у вираженні в поведінкових реакціях, може бути почуття невпевненості і безпорадності перед лицем справжньої чи уявної небезпеки. У найзагальнішому вигляді тривожність розуміється як негативне емоційне переживання, стан пов'язаній з передчуттям небезпеки, яке може перерости у загальну тривожність, і стати стійкою рисою особистості. Перспективним вбачаємо впровадження соціально-психологічних програм по подоланню тривоги та тривожності, глибоке емпіричне вивчення проблеми.

Джерела та література:

1. Freud S. Inhibitions, Symptoms and Anxiety. The Standard Edition of the Complete Psychological Works of Sigmund Freud, Volume XX (1925–1926): An Autobiographical Study, Inhibitions, Symptoms and Anxiety. The Question of Lay Analysis and Other Works. P. 75–176.
2. Адлер А. Понять природу человека / Пер. Е.А. Цыпина. Пер. изд.: Menschenkenntnis / Alfred Adler. Leipzig, 1931. СанктПетербург: Гуманитар. агентство «Акад. проект», 2000. 253 с
3. Айзенк Х. Психологические теории тревожности // Тревога и тревожность: Хрестоматия. - СПБ: - Питер,2001.
4. Ізард К.Є. Емоції людини. Москва: Вид-во МДУ, 1980. 439 с.
5. Фрейд З. Торможение, симптом и тревога. Психоаналитическая хрестоматия. Классические труды /. Москва: Геррус, 2005. С. 15–79.