ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ, ЩО ЗАЗНАЛИ СТРЕСУ

Постановка проблеми та її значення. В умовах сьогодення  важливим є питання збереження психічного здоров’я дошкільників. Вплив стресогенних факторів, викликаних війною, безумовно позначається на фізичному, психічному та інтелектуальному розвитку дітей. З огляду на те, що на часі у державі відбуваються зміни у сферах людської життєдіяльності, діти є більш вразливою категорією. Оскільки дошкільники не можуть самостійно справитись з наслідками стресових ситуацій, то консультування потребує і найближче доросле оточення дошкільника. Організація консультативного процесу з дітьми, що зазнали стресу потребує особливої модифікації, як і цілі самої консультації.

Актуальність проблеми. На даному етапі для гармонійного розвитку дитини важливим є створення сприятливих соціокультурних, сімейних, психолого-педагогічних умов. Порушення механізмів розвитку та психологічної структури дошкільника можуть нанести непоправний вплив на подальший розвиток його психіки та поведінки. Значною мірою на розвиток впливають конкретні стресові ситуації, які закарбовуються в пам’яті дитини і залишають підґрунтя для розвитку невротичних розладів у майбутньому.

Актуальність проблеми полягає у попередженні формування невротичних розладів у дітей дошкільного віку, як наслідку стресу. Сильні стреси та їх вплив на особистість є серйозним випробування для психіки. Перед консультантом постає завдання допомогти дитині подолати внутрішні страхи, психологічний дискомфорт, що забезпечить їй гармонійний ріст розвиток у подальшому.

Питання залишається актуальним, особливо у сфері дитячої та вікової психології. Метою статті є висвітлення впливу стресу на розвиток і формування особистості дитини.

Виклад основного матеріалу. В ході консультативного процесу важливо робити акцент на основних особливостях розвитку в даному віковому періоді, оскільки саме в цей період формується поведінка, інтенсивно розвиваються здібності і пізнавальні процеси. Аналіз психосоціального середовища, в якому перебуває дитина, надасть інформацію про потребу дитини та оточення в корекційній роботі.  Масштаби проблеми (в разі виявлення) можна визначити вже після проведення ряду досліджень.

Стрес – це багаторівневе явище, що впливає на здоров’я та благополуччя дитини. Стресові ситуації у дитячому віці розглядаються як особливий психічний стан, що є своєрідною формою відображення суб’єктом складної, екстремальної ситуації, в якій вона знаходиться. Ознаками стресу у дітей дошкільного віку може бути: тривога, проблеми з харчуванням, страх, дратівливість, неконтрольований страх. Під впливом стресу можливі соматичні прояви, а саме: гіпертонія, тахікардія, серцево-судина дистонія, хвороби органів дихання, шкіряні висипи, проблеми з диханням, травленням, хронічна депресія.

Хронічна депресія – в медицині має назву дистимія, частіше свій початок вона бере ще у дитинстві чи у юнацтві, у більшості випадків, батьки не зважають на це, беручи ознаки дистимії за вади характеру. Хронічна депресія вважається легким розладом, що несе хронічний характер, але бувають випадки, коли вона може перерости в більш тяжку форму – так звану подвійну депресію. Дистимію досить складно діагностувати. Хронічна депресія – це захворювання дорослих, але як зазначалось вище – зароджується вона часто в дитинстві, тобто постійні стреси часто є підґрунтям хронічної депресії.

Для того, щоб не запустити механізм цього підступного діагнозу, спеціалісти радять більше часу приділяти своїм маленьким та дорослим дітям, підтримувати їх, хвалити, не знижати їх самооцінку та просто любити, не дивлячись ні на що.

Важливим аспектом у роботі з батьками є необхідність навчити їх розпізнавати стрес у дитини за ознаками та навчити  як правильно заспокоювати дитину. У стресових ситуаціях необхідно дотримуватися певних вимог: не намагатися заспокоїти почуття дитини. Не потрібно говорити дитині «не турбуйся, все нормально». По-перше, це викликає у дитини стурбованість тим, що його почуття не нормальні і не природні. По-друге, впевненість, що в сім’ї її не розуміють і не поділяють її почуттів. Важливо дати зрозуміти дитині, що її почуття нормальні та природні. Батьки можуть не помітити, що дитина перебуває в стресі, бо не завжди це нервові зриви та відчуття страху. Будь які зміни можуть свідчити про те, що дитина пережила стрес, або перебуває в ньому.

Ослаблена подіями дитина намагаючись впоратись з внутрішньою спустошеністю намагається якось її заповнити і не завжди це щось хороше. Насправді ж, якщо розуміти стрес як умови, в яких ми зазнаємо сильної напруги та тиску, через те, що не відчуваємо можливості з ними впоратись, не маємо ресурсів, знань, умінь, досвіду – то дитяче життя виглядає набагато вразливішим, тому і впоратись дітям набагато важче і самостійно практично нереально.

Повертаючись до мети статті варто зазначити, що  коли дитяча особистість, яка зазнає надмірного стресу є більш вразливою до соматичних хвороб, тому щоб попередити розлади необхідно вдаватись до особистісно-орієнтованого консультування, аналізувати психосоціальне середовище, працювати з батьками, а не лише оцінювати рівень розвитку дитини на даному етапі життя, оскільки наслідки стресу можуть проявитись в будь якому віці.

Висновки. Вірогідність виникнення пов’язаних із стресом психічних, особливо невротичних, розладів залежить від співвідношення стресорів, що впливають на дитину.  Перед консультантом постає завдання допомогти дитині подолати внутрішні страхи, психологічний дискомфорт, що забезпечить їй гармонійний ріст розвиток у подальшому.

Джерела та література:

1. Вальдман А. В. Психофізіологічна регуляція емоційного стресу [Текст] / А. В. Вальдман //Актуальные проблемы стресса. – Кишинев: «Штиинца», 1996. – С. 34–43.
2. Кижаев-Смык Л. А. Психология стресса  / Л. А. Кижаев-Смык. – М.: Наука, 1983. – С. 114–184.
3. Кокс Т. Стресс [Текст] / Т. Кокс. – М.: Медицина, 2001. – 216 с.