ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДВИЩЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ УЧНІВ СТАРШОЇ ШКОЛИ НА СЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТТЯХ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ

Останні дослідження показали, що фізична підготовка школярів вимагає, насамперед, розробки педагогічних умов, які дозволяють ефективно розвивати рухові якості в процесі навчальних занять [ 9] Педагогічні умови – це структурна оболонка педагогічних технологій та педагогічних моделей. Завдяки педагогічним умовам реалізуються компоненти технології. Реалізація педагогічних умов має на меті: забезпечення організаційно-педагогічного й психолого-педагогічного супроводу розвитку рухових якостей, та дозволяють ефективно здійснювати виховну та навчальну роботу. Педагогічні умови, швидше за все, розуміються як одна із сторін закономірності виховання (освітнього, навчального та ін.) процесу [3.9]

У практиці фізичного виховання можна спостерігати, коли одні і ті ж самі легкоатлетичні вправи дають різні ефекти, а різні фізичні вправи можуть привести до однакових результатів. Аналіз цих явищ показує, що ефективність фізичного виховання залежить не лише від фізичних вправ, які використовуються, але й від тих умов, які супроводжують їх виконання. Тому знання умов, у яких відбувається вплив фізичних вправ на організм учнів,  дозволить підвищити рівень керованості педагогічним процесом і, як наслідок, підвищити його ефективність. Отже, будь яка система може успішно функціонувати при дотриманні певних умов. Тому є необхідним виявити педагогічні умови розвитку рухових якостей учнів вищої школи.

Мета роботи: систематизувати дані про педагогічні умови розвитку рухових якостей учнів старших класів під час занять легкою атлетикою.

Однією з важливих умов підвищення рівня фізичної підготовленості учнів старшої школи є формування в них позитивного ставлення до занять фізичною культурою в секційній роботі. Позитивне ставлення учнів до занять фізичною культурою може бути вироблене, по-перше, через формування звички та стійкого інтересу до таких занять, по-друге, через пошук та визначення життєвих цінностей (здоров’я, фізична досконалість тощо). Як стверджує М. Фіцула, позитивний вплив фізичних вправ можливий лише за умови їх систематичного виконання, що переростає у звичку і потребу. Для формування такої потреби, на думку науковця, необхідно пробудити в учнів інтерес до занять фізичною культурою і вчасно заохотити їх до різних видів фізкультурно-оздоровчої діяльності.       

Фізкультурно-оздоровча активність учнів – це ключова ланка в процесі

формування звички та стійкого інтересу до систематичних занять фізичною культурою. Активність особистості В. Семеренський розуміє, як здатність людини брати участь в суспільнозначущих змінах на основі засвоєння багатств матеріальної й духовної культури. Тому, на наш погляд, фізкультурно-оздоровча активність – це внутрішнє прагнення учня до активної участі в різних видах фізкультурно-спортивної діяльності та пошук ним самостійних шляхів свого фізичного вдосконалення. За твердженням Г. Лещенко, активність учнів залежить від мотивів. Важливою метою виховної діяльності є забезпечення позитивної мотивації особистісного вдосконалення. Тому перед сучасною школою стоїть проблема формування дійових мотивів, прищеплення інтересу та потреби до систематичних занять фізичними вправами. Зробити це можна лише усунувши жорстку регламентацію, яка стримує ініціативу, самостійність і творчість вчителя та учнів, підриває інтерес до занять [1,5]. Слід зазначити, що позитивне ставлення учнів старшої школи до занять фізичною культурою має формуватися через усвідомлення вихованцями потреби у власному здоров’ї, яке визначається як один із найважливіших чинників суспільства взагалі, створення сприятливих умов, ефективної системи виховання, освіти та організації навчання.

Однією з педагогічних умов підвищення рівня рухової підготовленості учнів старшої школи є систематичне використання у навчально-виховному процесі освітньо-виховних можливостей міжпредметних зв’язків. Як справедливо стверджує В. Максимова, методологічна функція міжпредметних зв’язків зумовлена, по-перше тим, що вони удосконалюють процес навчання й виховання в умовах предметної системи на основі закономірних зв’язків і явищ як відбиття об’єктивної реальності. Саме засвоєння учнями за допомогою міжпредметних зв’язків провідних ідей, положень та ключових знань у спромозі забезпечити єдність функцій освіти, розвитку і виховання в предметній системі навчання [6,8].

Педагогічний процес фізичного виховання повинен ґрунтуватися на оптимальному поєднанні принципів, методів і засобів фізичного виховання, тобто використання необхідних умов його ефективності. Ефективність педагогічного процесу обумовлена обов’язковою наявністю педагогічних умов. Проведений аналіз наукових даних та власні висновки дозволили узагальнити дані та тлумачення поняття «педагогічні умови». Таким чином «педагогічні умови» можна трактувати як:

• структурну оболонку педагогічних  моделей, завдяки яким реалізується компоненти технології;
• особливості, від яких залежить успішність функціонування та розвиток певної педагогічної системи;
• вимоги, які мають виконувати педагоги з метою забезпечення ефективності педагогічного процесу.

         Нами запропоновані педагогічні умови формування мотивації до занять фізичним вихованням, які враховують теоретичні та практичні основи організації освітньо-виховного процесу, серед яких:

• ставлення до фізичного виховання і спорту;
• відношення до занять фізичної культури;
• взаємодія з вчителем фізичної культури;
• використання опитування, анкетування для виявлення відношення школярів до видів рухової активності.

Систематизація даних на основі вимог до розвитку рухових якостей дозволила виділити ряд умов, які визначають вплив легкоатлетичних вправ на організм школяра.

Для досягнення високих результатів у розвитку рухових якостей та підвищенні фізичної підготовленості потрібно знати і враховувати морфологічні, фізіологічні і психологічні особливості учнів старшої школи. Розвиток рухових якостей залежить від віку, спадковості, соціальних умов, організації фізичного виховання, рухового досвіду, стану здоров’я.

Джерела та література:

1. Арефьєв В.Г. Фізичні можливості учнів загальноосвітньої школи різного рівня фізичного розвитку. Вісник Чернігівського національного університету імені Т.Г.Шевченка. 2013. Вип.112. С.26-28 
2. Бальсевич В. Фізична підготовка в системі виховання здорового способу життя. Теорія і методика фізичної культури. 1990. № 1. С. 22–26.
3. Борисенко А. Ф. Руховий режим учнів. Київ: Радянська школа. 1989. 192 с.
4. Бухановська Т.М. Стан здоров’я сучасних школярів, шляхи його збереження та поліпшення. Україна. Здоров’я нації. 2012. №1. С.44-50.
5. Ведмеленко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами ФК. Київ: Либідь. 1993. 114 с.
6. Горащук В. П. Теоретичні і методологічні засади формування культури здоров’я школярів: автореф. дис. доктора пед. наук: 13.00.01 .  Харків, 2004.  28 с.
7. Глазирін І.Д. Основи диференційованого фізичного виховання. Черкаси: «Відлуння-Плюс». 2003. 352 с.
8. Діхтяренко З. М. Виховання наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.07. Київ, 2008. 20 с.
9. Іщенко О.С. Педагогічні умови формування мотивації підлітків до занять фізичним вихованням. Спорт.вісник. Придніпров’я. 2015. №2. С. 64-68