ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

Науковий керівник: Беата Барчі, кандидат психологічних наук, доцент, Мукачівський державний університет

В умовах соціально-економічних змін в українському суспільстві та демографічній кризі дуже важливим стає питання професійної орієнтації. Тому  що її рішення спрямовані на свідоме професійне самовизначення та успішну соціалізацію молоді.  Змінні соціальні умови нашого суспільства докорінно змінюють стратегії підготовки та підвищення кваліфікації майбутніх спеціалістів. Змінюються цілі, зміст та методи освітнього процесу. На перший план виходять питання підготовки фахівців за новими освітніми стандартами, включення та прийняття науково-технічних та технологічних нововведень, що впроваджуються у повсякденне життя з постійним прискоренням. Такі питання потребують негайної демонстрації та розробки систем психологічної підтримки особистості під час цілісного професійного розвитку.

Ідея психологічного супроводу знайшла своє відображення і в працях М. Битянової, І. Дубровиної, Т. Карась, Л. Шипициної та ін. Особливості проблеми професійного становлення студентів під час навчання у ЗВО розглядалась і розглядається багатьма вченими, зокрема Є.Еріксон, Д.Сьюпер.

Поняття «супровід» у психологічній науці почали використовувати із самого початку функціонування психологічної служби у системі освіти. Термін «супровід» увійшов у професійне життя практичних психологів. Він вживається як концептуально, так і відносно практичної діяльності щодо вирішення конкретних проблем. Але сьогодні ще немає єдності думок фахівців у визначенні даного поняття. Термін «психологічний супровід» у сучасній психологічній літературі використовується досить широко. Крім того, у науковій і методичній літературі не має єдиного підходу у визначенні цілей і завдань психологічного супроводу та його змісту.

Багато дослідників зазначають, що психологічний супровід передбачає підтримку природних реакцій, процесів і станів особистості. Окрім цього, успішно організований психологічний супровід відкриває перспективи особистісного зростання, допомагає людині увійти в таку «зону розвитку», яка їй ще недоступна. Психологічний супровід професійного становлення особистості – це складова частина професійного становлення особистості, що полягає в психологічній допомозі у подоланні труднощів професійного життя, корекції деструктивних тенденцій розвитку (криз, стагнацій, конфліктів, деформацій), підвищенні адаптованості фахівця до соціально-економічних й технологічних змін, розвитку в нього позитивної професійної перспективи [4].

Кожна ситуація вибору породжує різноманітність варіантів рішень, опосередкованих множинними умовами. Супровід може трактуватися як допомога суб’єктові у формуванні орієнтаційного поля розвитку, відповідальність за дію в якому несе він сам. Важливою характеристикою даного підходу є опора на внутрішній потенціал людини, на її право самостійно робити вибір і нести за нього особисту відповідальність.

Професійне становлення здобувача вищої освіти є також накопиченням досвіду практичної діяльності, придбання професійної майстерності, формування особистісного відношення до обраної професії. В цьому взаємозв’язку провідна роль належить спрямованості свідомості особистості: те, як усвідомлює особа свою спрямованість, своє місце і роль в майбутній професійній діяльності.

Ступінь сформованості професійної самосвідомості випускника ЗВО може служити показником успішності і завершеності його професійного самовизначення. Іноді навіть до моменту закінчення ЗВО у здобувача вищої освіти не складається відношення до себе як до суб’єкта майбутньої професійної діяльності. Не сформованість відносин до себе як майбутнього фахівця гальмує професійне становлення особи, так як саме завдяки самосвідомості особистість розуміє невідповідність своїх якостей вимогам професії, і тим самим внутрішньо спонукає до подолання цих суперечностей, формуючи своїми діями і вчинками власну особу.

На думку Е. Зеєра, професійне становлення, будучи «формоутворенням» особистості, адекватної вимогам професійної діяльності, припускає використання сукупності розгорнених у часі прийомів соціальної взаємодії особистості, включення її в різноманітні професійно значущі види діяльності [3]. Такий підхід до розуміння процесу соціалізації говорить нам про те, що особистість у цьому процесі повинна змінитися так, щоб відповідати вимогам професійної діяльності.

Професійне становлення, крім необхідності відповідати вимогам конкретної професійної діяльності, повинне розглядатись у контексті вирішення професійно важливих завдань, які поступово ускладнюються та сприяють оволодінню фахівцем необхідним комплексом професійно значимих ділових, особистісних, комунікативних, моральних якостей тощо.

Професійна діяльність становить для особистості своєрідний професійний простір, в якому реалізуються та удосконалюються її здібності до професійної діяльності, формується, усвідомлюється та здійснюється система професійних ідеалів, цінностей та установок [2]. Тобто діяльність виступає засобом самореалізації працівника як особистості. Тому важливим у профорієнтації молоді є формування системи професійних цінностей, спрямованості на інноваційну діяльність та розвиток інноваційної культури в процесі професійної підготовки.

Психологічними умовами розвитку інноваційної культури є актуалізація потреби особистості в інноваціях, її занурення в інноваційно-педагогічне середовище та залучення до активної групи, що є референтною для особистості. Рушійними силами, чинниками розвитку інноваційної культури виступають інноваційне спілкування та інноваційна діяльність. Інноваційне спілкування включає обмін інноваційною інформацією, сприйняття традиційним працівником групи інноваційних (новатора, генераторів, інституалізатора, інноватора, традиціоналізатора) та навпаки, інтерактивну взаємодію між цими учасниками інноваційної професійної діяльності.

У психологічній структурі інноваційної професійної діяльності як діяльності з впровадження та створення новацій, нами визначені її види, інноваційні ситуації та стани особистості в змісті цих ситуацій [4]. Зміни, що відбуваються в структурі інноваційної професійної діяльності, є результатом розгортання інноваційних ситуацій та їх послідовного перебігу. Ці зміни викликають необхідність змін якісного стану особистості як розвитку його здібностей до інноваційної професійної діяльності.

Динаміка інноваційної діяльності зумовлює прояви динамічних аспектів особистісного розвитку працівників. Залежно від умов життя і діяльності лінія розвитку особистості може змінитися; міра постійності та мінливості різних особистісних властивостей, а також різних типів особистості неоднакова; різним типам особистості відповідають різні типи розвитку.

Враховуючи ці закономірності інноваційної професійної діяльності, можна створити цілісну систему професійної орієнтації та професійної підготовки  майбутніх фахівців. Для забезпечення використання інноваційних засобів профорієнтації в системі професійної освіти є доцільним створення на базі науково-дослідних інститутів, закладів вищої освіти чи відділів інноваційних профорієнтаційних технологій або відповідних центрів, де відбувалося б проведення семінарів, конференцій, круглих столів з відповідної проблематики, здійснювалося наукове обґрунтування, розробка та впровадження нових методів, засобів і технологій профорієнтаційної діяльності, проводилася б консультативна та психодіагностична профорієнтаційна робота з молоддю в системі освіти.

Список використаних джерел

1. Зязюн І. А. Гуманізм освіти ХХІ століття: філософський і психологічний аспект. Теорія і практика упр. соц. системами: Філософія, психологія, педагогіка, соціологія. 2002. № 2. С. 23-24.
2. Корень Т.О. Створення психологічних умов для успішної адаптації психолога у майбутній професійній діяльності / Т.О. Корень // Психологічні проблеми адаптації особистості до змінюваних умов життєдіяльності : тези доп. всеукр. наук.-практ. конф., м. Дніпропетровськ, 13–14 листопада 2008. – Д.: ДНУ, 2008.– С.77–78.
3. Литвинова Н. І. Алгоритм визначення професійної спрямованості особистості. Профорієнтаційна робота психолога / [упоряд. Т. Гончаренко]. — К. : Шк. світ, 2007. — С. 30-54.
4. Савчин М. В. Психологічні засади організації особистісно-професійного зростання майбутнього педагога : навчальний посібник / М. Савчин, Л. Василенко. – Дрогобич : РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2012. – 24 с.