ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ЖІНОЧОЇ ВІКТИМНОСТІ ТА НАСИЛЛЯ В СІМ’Ї

Ключові слова: віктимність, сімейне насилля, жертва, віктимна поведінка.

The article presents a theoretical and empirical study of the manifestation of victimhood in women and its relationship with the occurrence of violence in the family.  Respondents' ideas about the state, motives, types of psychological violence, methods of resisting violence in families and its consequences for society were studied.  Concepts of victimhood and victim behavior in psychological studies, approaches to the classification of victims of violence, features and causes of family violence are considered, and types of family violence in modern studies of Ukrainian and foreign scientists are analyzed.  The psychological characteristics of women victims of domestic violence are analyzed.  The substantiation of the empirical study of the manifestations of women's victimization was carried out and the relationship between women's victimization and domestic violence was investigated.

 Key words: victimhood, family violence, victim, victim behavior.

Актуальність дослідження. Україна зробила величезний внесок у вибудові шляху всенаціональної протидії проблемі домашнього насильства. Так, у 2017 р. набув чинності Закон України від 07.12.2017 № 2229-VІІІ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у 2019 р. – Закон України від 06.12.2017 № 2227-VІІІ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами». Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2019 № 234 затверджено «Порядок формування, ведення та доступу до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі». У лютому 2021 р. Верховна Рада ухвалила Постанову № 1185–ІХ «Про прийняття за основу проєкту закону України про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі». 20 червня 2022 року, Верховна рада ратифікувала «Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами», відому як «Стамбульська конвенція». Конвенція охоплює низку заходів з запобігання та протидії насильству, захисту його жертв, переслідування та покарання кривдників.

Проте, у сучасному суспільстві, в ситуації невизначеності в Україні, зумовленої пандемією та війною, наявні процеси ентропії, хаосу та непередбачуваності буття. Це зумовлює збільшення діапазону ризиків і загроз для учасників суспільних відносин. Частина з них має об’єктивний характер. Недостатність вивчення проблеми взаємозв’язку віктимності особистості та насилля в сім’ї й зумовили вибір теми магістерського дослідження.

Мета дослідження полягала у виявленні й обґрунтуванні зв’язку віктимної поведінки жінки із проявами насилля в сім’ї.

Виклад основного матеріалу. 

Віктимність (або віктимогеність) особистості – це набуті людиною фізичні, психічні та соціальні риси і ознаки, які можуть зробити її схильною до стану жертви. Низка дослідників присвятили свою наукову увагу вивченню різних сторін зазначеного явища: 

·         різновидам віктимності (віктимогенна деформація особистості, професійна (рольова) віктимність, вікова віктимність, віктимність-патологія);

·         рівням (нормальний рівень, середньостатистичний рівень, високий рівень віктимності);

·         типам (особистісна, рольова, ситуативна).

Науковці визначили низку факторів, від яких залежить віктимність та умови, які роблять особистість вразливою і ставлять її в позицію жертви, а саме: соціально-демографічні характеристики; особливості поведінки та сприйняття ситуації до інциденту; стосунки, якими пов'язані кривдник і жертва.

Визначено суб'єктивну схильність до ролі жертви, що вміщує сукупність психологічних особливостей особистості, біофізіологічних властивостей та психопатологічні особливості.

Віктимність є феноменом, який реалізує себе на трьох рівнях: одиничному, особливому й загальному, структурується за чотирма критеріями: особистісному, антропологічному, соціально-рольовому і атрибутивному.

У віктимології жертва розглядається не як пасивний об'єкт кримінальної ситуації, а як активний суб'єкт процесу криміналізації. Сучасна наука пропонує низку класифікацій жертв злочинів, які враховують вік; стать; рольовий статус; морально-психологічні ознаки; тяжкість злочину, від якого постраждала жертва; ступінь вини жертви; характер поведінки потерпілого. За ситуативно орієнтованою роллю та характером поведінки науковці класифікують жертв, виокремлюючи агресивну, активну, ініціативну, пасивну, некритичну і нейтральну жертву. На основі аналізу наукової літератури визначені такі відмінні риси віктимної особистості: емоційна нестійкість, тривожність, конформність, боязкість, довірливість, некритичність, сугестивність, підвищена моральна відповідальність, зайва сумлінність, готовність жертвувати собою.

У наукових студіях визначені особливості сімейного насильства, а саме: наявність патернів насильства, ініціювання одним з партнерів, гендерна основа. Визначено чинники, які призводять до сімейного насильства: внутрішні й зовнішні. Зазначається, що виникнення та динаміка подружнього насильства в конкретній сім`ї визначається насильницькими тенденціями кривдника, і психологічними особливостями жертви (віктимністю). Сім’я, в якій здійснюється насилля, має особливі характеристики.

Аналіз досліджень в області віктимної поведінки жінок дозволив виділити низку психологічних особливостей жінок, які стають жертвами домашнього насильства: невротизованість, розлади когнітивних і афективних функцій, стан навченої безпорадності, деформоване самосприйняття і занижена самооцінка, конфліктність і суперечливість, посттравматичний стресовий розлад, порушення кордонів «Его», психотравмуючий досвід дитинства і моделі поведінки батьків.

У науковій літературі описано процес усвідомлення себе жертвою певного насильницького акту, який проходить жінка (віктимізація), який має певні етапи або рівні віктимізації: 1-й рівень – спотворення усталених переконань щодо себе і свого життя; 2-й рівень – повторне ураження; 3-й рівень – входження у роль жертви.

Отже, жертвами сімейного насилля є переважно жінки. Причини цього вбачаються в гендерній нерівності, впливі історичних, соціокультурних, економічних та політичних факторів, які відбиваються на психічному стані жертви та визначають віктимність їі поведінки. Вирішальним для віктимізації стає накопичувальний ефект багаторазових актів насилля, який вможливлює насилля в сім’ї як систему та спосіб співіснування партнерів.

Аналіз емпіричного дослідження.

У дослідженні нами використана модель констатуючого експерименту, яка полягає у фіксації рівня та форми віктимності у досліджуваних та встановлення зав’язків із таким явищем, як домашнє насильство. 

Вибірку дослідження склали 87 жінок у віці від 19 до 43 років. 

У дослідження застосовувалися наступні діагностичні методики: 

Дослідження наявності віктимності діагностовано за допомогою методики «Рефлексивна оцінка потенційної індивідуальної віктимності», що визначала наступні рівні:

118-132 бали – низький рівень віктимності, даний рівень виявлено у 22 жінок;

133-165 балів – середній рівень потенційної віктимності діагностовано у 46 жінок;

166-188 балів – високий рівень потенційної віктимності особистості, даний рівень зафіксовано у 19 респонденток. Графічно дані результати демонструємо на рис. 1.

Рис. 1. Результати методики «Рефлексивна оцінка потенційної індивідуальної віктимності»

Отже, дана методика виявила, що більшість досліджуваних мають середній рівень віктимності та мають невизначену віктимну тенденцію, проте при певних обставинах дана тенденція може стати домінуючою, що спричинить деструктивні особистісні зміни. Одна чверть досліджуваних демонструють низький рівень віктимності, а також чверть вибірки має високий рівень потенційної індивідуальної віктимності. 

Для детального опису і виявлення прояву та форм віктимності було застосовано методику «Схильність до віктимної поведінки». Методикою виділяється кілька рівнів віктимності, представимо їх результати:

- «нормальний рівень віктимності» характеризується гарною адаптацією, виявлено у 17 осіб за всіма шкалами опитувальника;

- «середньостатистичний рівень віктимності», який обумовлений певних соціальними умовами діагностовано у переважної більшості респонденток – 52 осіб;

- «високий рівень віктимності», який пов'язаний зі специфічними якостями, що підвищують ступінь вразливості особистості, погіршують адаптацію – виявлено у 9 жінок (від 1 до 3 шкали тесту) та 4-5 шкал яскраво виражені у 9 досліджуваних. Середні показники за шкалами та рівнями віктимності представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

Кількісні результати методики «Схильність до віктимної поведінки»

Стандартне відхилення вказує, яким чином розподілені значення відносно середнього арифметичного в даній вибірці, тобто завдяки стандартному відхиленню можемо зрозуміти наскільки велике рознесення вимірюваної величини. Стандартні відхилення, що зафіксовані у осіб із високим рівнем віктимності більшою мірою сконцентровані навколо середнього значення й впорядковані, ніж в інших групах, де фіксується більша розсіяність результатів. Це вказує на сформовану віктимність в даній групі досліджуваних.

Відповідно жінки із низьким рівнем віктимності (17 осіб) мають знижену афективність, дратівливість, мають тенденцію до незалежності, авторитетності, відокремленості, їм притаманна турбота про власну безпеку, не піддаються сторонньому впливу, зокрема не схильні до аддикцій, чітко вибудовують причинно-наслідкові зв’язки, критично ставляться до змін, вироблений захисний спосіб поведінки уникати небезпечних ситуацій.

Особи із середньостатистичним рівнем віктимності (52 досліджуваних) не схильні проявляти агресивні форми поведінки, стримані, адекватно сприймають різні життєві ситуації, організують безпечний простір навколо, адекватно проявляють турботу про себе, приймають участь у соціальних подіях, критично їх аналізують, схильні до відокремлення, хоча швидко адаптуються до зміни умов, притаманна вдумливість та пересторога, адекватна критика себе та інших, рідко опиняються в критичних ситуаціях, проте за певних умов тенденція до віктимності може виявитись.

Жінки із високим рівнем віктимності (18 осіб) схильні потрапляти в несприятливі, навіть ризиковані ситуації, можуть провокувати конфлікти та агресію щодо себе(наприклад, прагнення домінувати, роздратування, нетерплячість), активні і приховані зовнішні прояви самоушкодження (роздирання шкіри на руках, висмикування волосся, порізи й опіки, відмова від їжі тощо), навіювані та схильні до некритичного сприйняття дійсності, довірливі та необачні у нових контактах, недбало ставляться до фінансів та власного здоров’я, невірно оцінюють ситуацію, можуть мати аддикції (алкоголізм, наркоманія),необережні, не розуміють наслідки власної поведінки, ознаки віктимності сформовані та активно проявляються ззовні. 

Представимо графічне вираження результатів за рівнем та формою віктимності (рис. 2.). На осі х викладено опис шкал методики дослідження схильності до віктимної поведінки, на осі у – середнє арифметичне значення результатів за визначеними шкалами та рівнем.

Рис. 2. Середнє значення рівнів віктимності за методикою дослідження схильності до віктимної поведінки

На рисунку спостерігаємо, що середні значення за високим рівнем віктимності майже не мають піків, тобто графік більш рівномірний, а середні та низькі результати мають виражені підвищення та зниження за шкалами, тобто яскраво виражена віктимність проявляється всіма формами поведінки жертви, в інших проявах – низькому та середньому – результати можуть різнитися. Шкала реалізованої віктимності в обох групах має тенденцію до зниження, що дає можливість профілактики та зниження рівня віктимності навіть в експериментальній групі.

Співставлення проведених двох методик підтверджує надійність обох вимірювань, дані представлені в табл. 2. 

Як бачимо в таблиці 2, більша чистина досліджуваних за двома методиками відповідає рівням, визначеним як в першому вимірі, так і в другому вимірі віктимності. Отже, результати діагностичних даних відповідають вимовам проведення психологічного дослідження.

Таблиця 2

Співставлення результатів діагностичних методик визначення рівня віктимності

Таким чином, узагальнюючи результати двох методик, умовно можемо виділити 3 групи жінок, таблиця 3: 1 група – жінки із низьким рівнем віктимності (за двома методиками) складають чверть досліджуваних (15 осіб), 2 група – група жінок із середніми показниками за шкалами віктимності, що може свідчити про тенденції до ризикованої поведінки за певних обставин (43 жінки), 3 група – група віктимного ризику – одна чверть досліджуваних жінок (15 осіб) із вираженими ознаками віктимності (за двома методиками).

Таблиця 3

Оцінка ризику насильства

Рівень загрози в даному дослідженні визначали самі опитувані, проте для об’єктивності відповідей надавались роз’яснення про види насилля та рівня загрози: низький рівень – відсутність насилля, середній рівень – поодинокі випадки психологічного, економічного насилля або погроз (підвищення голосу, ігнорування партнера, обмеження контактів тощо), високий рівень – будь-які випадки фізичного або сексуального насилля, повторювані випадки психологічного, економічного насилля або погроз. Для зручності обрахування кожен пункт оцінено у балах – від 1 до 3, відповідно мінімальна кількість балів при відсутності насилля дорівнює 5, середній прояв насилля – 8 балів (по 2 бали психологічне, економічне насилля та погрози та по 1 балу за фізичне та сексуальне) та високий рівень загрози насильства позначаємо від 9 балів та вище. Найвищий бал, який може позначити жінка – 15, що вказує на всі види насилля в родині й небезпеку для неї.

Провівши опитування можемо констатувати, що із 87 жінок низький рівень насильства або його повну відсутність виявлено у 9 осіб, середній рівень – у 51 респондентів, високий рівень мають 27 досліджуваних. Представимо середні арифметичні значення за видами та рівнями загрози насилля у групах жінок із середнім та високим рівнями, рис. 3.

Рис. 3. Середнє арифметичне значення видів насилля у досліджуваних

Представлений графік демонструє розбіжність видів насилля у жінок із середнім та високим рівнем. Отже, у осіб, яких умовно віднесено до групи із середнім проявом агресії, переважають погрози та психологічне або вербальне насилля, сексуальна та фізична агресія виявляється найменше. У жінок із високим рівнем насильства на однаковому рівні виявлено погрози та фізичну агресію, інші види насильства представлені також на однаковому рівні (2,1 та 2,2 бали). Таким чином, проведене вимірювання ризику насильства демонструє суттєву різницю прояву видів агресії серед досліджуваних та дозволяє припустити, що проблема насилля є актуальною в сучасному українському суспільстві.

Експериментальне дослідження за визначеною темою магістерської роботи передбачає порівняння наступних значень: 

1) порівняння результатів методики «Рефлексивна оцінка потенційної індивідуальної віктимності» та наявності сімейного насилля;

2) порівняння результатів методики «Схильність до віктимної поведінки» та наявності сімейного насилля.

Співставлення результатів за першим варіантом психологічного виміру змінних розмістимо у таблиці 4.

Таблиця 4

Співставлення результатів методики «Рефлексивна оцінка потенційної індивідуальної віктимності» та наявності сімейного насилля

Графічно співставлення залежних змінних має наступну форму, рис 4:

Рис. 4. Співставлення результатів методики «Рефлексивна оцінка потенційної індивідуальної віктимності» та наявності сімейного насилля

Жінки, які мають високий рівень загрози сімейного насилля мають у переважній більшості високий рівень віктимності за вказаною методикою (17 із 27 досліджуваних). Проте, 10 осіб, які зазначили високий рівень насилля за результатами методики мають середній рівень віктимності. 

Для визначення взаємозв’язку віктимності та насилля у жінок нами використаний метод бісеріальної кореляції. Даний метод виміру психологічних досліджень дозволяє проаналізувати відношення змінних, одна із яких виміряна в дихотимічній шкалі найменувань, а інша – в інтервальній або порядковій шкалі. Назва метода пов’язана з тим, що порівнюються дві альтернативні шкали виміру, одна із яких приймає тільки 2 значення та має умовно позначається 1 або 0 (наявна ознака – відсутня ознака), у випадку даного магістерського дослідження – наявне сімейне насилля (позначено «1») та відсутнє сімейне насилля (позначено «0»). Для опису зв’язку між вказаними змінними використовується точковий бісеріальний коефіцієнт кореляції Пірсона.

Значення коефіцієнта r_pb варіюється від -1 до +1. Проте, точковий бісеріальний коефіцієнт кореляції немає своєї таблиці для знаходження критичних значень. Оскільки статистика коефіцієнта кореляції має розподіл Стьюдента, то пошук критичних значень здійснюється за таблицею критичних значень критерію t-Стьюдента. Якщо емпіричне значення t дорівнює або більше критичного значення для заданого α-рівня, то H₀ відхиляється і формулюється висновок, що коефіцієнт кореляції статистично значуще відрізняється від нуля. Показником розміру ефекту виступає безпосередньо саме емпіричне значення точкового бісеріального коефіцієнта Пірсона.

Перевіримо статистичну значимість даного психологічного виміру. Критерій r_pb= 0,599, що вказує на кореляцію середньої сили між змінними. Перевіримо її статистичну значущість: t=2,69 (при р(0,01)≤2,634 та р(0,05)≤1,988). Застосування точкового бісеріального коефіцієнта кореляції дає підстави стверджувати, що існує статистично значуща залежність середньої сили між віктимністю та сімейним насиллям (r_pb= 0,599; р < 0,01; n = 87).

Співставлення результатів за другим варіантом психологічного виміру змінних представимо у таблиці 5.

Таблиця 5

Співставлення результатів методики «Схильність до віктимної поведінки» та наявності сімейного насилля

Розподілення даних відповідає більш точному вимірюванню, а саме жінки, які мають високий рівень віктимності за методикою О.О. Андроннікової відзначили наявність у них високого рівня загрози сімейного насилля (18 осіб). Графічно співставлення залежних змінних має наступну форму, рис. 5. 

Визначення статистичної значущості психологічного виміру за шкалою «Реалізована віктимність» та наявністю сімейного насилля дало можливість отримати наступні результати.

Рис. 5. Співставлення результатів методики «Схильність до віктимної поведінки» та наявності сімейного насилля

Критерій r_pb= 0,674, що вказує на позитивну кореляцію середньої сили між змінними. Перевіримо її статистичну значущість: t=2,807 (при р(0,01)≤2,634 та р(0,05)≤1,988). Застосування точкового бісеріального коефіцієнта кореляції дає підстави стверджувати, що існує статистично значуща залежність середньої сили між реалізованою віктимністю та сімейним насиллям (r_pb= 0,674; р < 0,01; n = 87).

Таким чином, проведене емпіричне дослідження вказує на наявність взаємозв’язку віктимності жінок та сімейного насилля.

Вибірку дослідження склали 87 жінки у віці від 19 до 36 років, за результатами первинної діагностики за допомогою методики «Рефлексивна оцінка потенційної індивідуальної віктимності» виявили, що у більшості жінок переважає середній рівень віктимності, проте 19 осіб мають виражену високу віктимність. Методика, що дозволяє виявити форми віктимності «Схильність до віктимної поведінки» виявила високий рівень віктимності у 18 жінок із досліджуваної вибірки. Співставляючи результати двох методик, умовно виділено 3 групи жінок: 

1) жінки із низьким рівнем віктимності (15 осіб), 

2) жінки із середніми показниками за шкалами віктимності (43 жінки), що може вказувати на тенденції до віктимності за певних обставин, 

3) група віктимного ризику – жінки із вираженими ознаками віктимності (15 осіб).

Провівши опитування досліджуваних щодо оцінки ризику насилля констатовано:

·         низький рівень насильства або його повну відсутність у 9 осіб, 

·         середній рівень – у 51 респондентів, 

·         високий рівень мають 27 досліджуваних. 

У осіб, яких умовно віднесено до групи із середнім проявом агресії партнера, переважають погрози та психологічне або вербальне насилля, сексуальна та фізична агресія виявляється найменше. У жінок із високим рівнем насильства на однаковому рівні виявлено погрози та фізичну агресію, інші види насильства представлені також на однаковому рівні. Вимірювання ризику насильства демонструє суттєву різницю прояву видів агресії серед досліджуваних та дозволяє припустити, що проблема насилля є актуальною в сучасному українському суспільстві.

Застосування точкового бісеріального коефіцієнта кореляції Пірсона дає підстави стверджувати, що існує статистично значуща позитивна залежність середньої сили між віктимністю та сімейним насиллям (rpb= 0,599 та rpb= 0,674; р < 0,01; n = 87).

ВИСНОВКИ

Нами визначено чинники, які призводять до сімейного насильства: внутрішні й зовнішні. Зазначається, що виникнення та динаміка подружнього насильства в конкретній сім`ї визначається насильницькими тенденціями кривдника, і психологічними особливостями жертви (віктимністю). Сім’я, в якій здійснюється насилля, має особливі характеристики. Аналіз досліджень в області віктимної поведінки жінок дозволив виділити низку психологічних особливостей жінок, які стають жертвами домашнього насильства: невротизованість, розлади когнітивних і афективних функцій, стан навченої безпорадності, деформоване самосприйняття і занижена самооцінка, конфліктність і суперечливість, посттравматичний стресовий розлад, порушення кордонів «Его», психотравмуючий досвід дитинства і моделі поведінки батьків.

Список використаних джерел

1. Актуальні проблеми сімейного насильства : монографія / Перцева Т.О., Огоренко В.В., Кожина Г.М., Зеленська К.О., Носов С.Г., Терьошина І.Ф., Гненна О.М., Мамчур О.Й., Тимофєєв Р.М., Шорніков А.В.; за заг. Ред. Проф. Т.О.Перцевої та проф. В.В. Огоренко. Дніпро, 2021. 188 с.
2. Белоусова З. И., Гиренко С. П. Проблемы виктимного поведения личности. Запорожье: [б.в.], 1996. 231 с.
3. Бовть О.Б. Віктимна поведінка як психологічна проблема. Соціальна психологія.  2004. № 4 (6). С.14-22.
4. Бовть, О. Дослідження психологічних детермінант віктимної поведінки підлітків. Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології», (25). 2019.
5. Бойко-Бузиль Ю.Ю. Домашнє насильство як соціальна проблема: психологічний ракурс. Науковий журнал «Габітус» : «Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій», 2021. С. 125 – 130.
6. Бут В. В. Конструкт «людської деструктивності» як предмет соціально-філософського аналізу. Гуманітарний вісник ЗДІА. 2013. № 52. С. 89-99.
7. Вакуліч Т. М. Психологічні фактори формування віктимної поведінки жінок. «Врачеб. Дело». 2017, № 7. С.16-21.
8. Вакуліч, Т. М. (2021). Механізми віктимізації особистості жінки. Психологічне здоров’я, (1). С. 30-44.
9. Віктимологія : навч. Посіб. / В. В. Голіна, Б. М. Головкін, М. Ю. Валуйська та ін. ; за ред. В. В. Голіни і Б. М. Головкіна. Харків : Право, 2017. 308 с.
10. Гавриловська К.П. Нормативні сімейні кризи. Сучасні аспекти модернізації науки: стан, проблеми, тенденції розвитку: матеріали XXII Міжнародної науково-практичної конференції / за ред. І.В. Жукової, Є.О. Романенка. М. Любляна (Словенія): ГО «ВАДНД», 07 липня 2022 р. С. 262-268.
11. Герман Д. Психологічна травма та шлях до видужання. Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. 416 с.
12. Горбова, Г. О., Галунько В.В. Адміністративно-правове регулювання протидії насильству в сім’ї : монографія  Київ : Інститут публічного права, 2016. 226 с.
13. Гошовська Д., Гошовський Я. Психологічні особливості тривожності й саногенності депривованої особистості. Психологічні перспективи. Вип. 39. 2022. С. 56–68.
14. Гура С. О. Психологічні особливості віктимної поведінки молодих людей. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2017. Вип. 21. С. 30–39.
15. Дроздова І.В. Насильство в сім’ї як одна із детермінант девіантної поведінки дітей та молоді. Наук. Вісник Льв. Держ. Ун-ту внутр. Справ. Серія юридична. 2011. № 2. С. 273-280.
16. Дучимінська Т. І. Психологічна діагностика особистісної безпорадності. Психологія: реальність і перспективи. 2016. Вип. 6. С. 52-56. 
17. З початку року у Києві до психологів звернулися майже 10 тисяч людей. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://suspilne.media/302452-z-pocatku-roku-u-kievi-do-psihologiv-zvernulisa-majze-10-tisac-ludej/ 
18. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» /(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 5, ст.35)/{Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2671-VIII від 17.01.2019, ВВР, 2019, № 18, ст.73}/ [Електронний ресурс], Режим доступу URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text
19. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 – №2789-111.
20. Закон України від 07.12.2017 № 2229-VІІІ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text.