ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКІВ ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЇХ СПОРТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Актуальність. Загальні здібності науковці [1; 2; 5] розглядають як сукупність потенційних (генетичних) психодинамічних властивостей людини, що визначають її здатність до діяльності як фізіологічної активності, без специфікації цієї властивості. В їх основі лежить психічна активність і здатність до саморегуляції. Психічна активність проявляється в швидкісному, варіаційному аспектах інтелектуальної, комунікативної і психомоноторної сфер діяльності.

Відповідно до домінуючих у психології концепцій, здібності відображають індивідуальні особливості людини, що відрізняють її від інших людей, і зумовлюють не всі особливості, а лише ті з них, які викликають успішність реалізації певної діяльності. Здібності не зводяться до умінь, навичок і знань, а виступають як внутрішній психічний регулятор, що визначає швидкість і міцність їх освоєння.

Мета дослідження полягає у визначенні та характеристиці особливостей соматичного розвитку підлітків та психофізіологічних передумов розвитку їх спортивних здібностей.

Визнання загальних і спеціальних здібностей не дає прихильникам особистісно-діяльнісного підходу підстав стверджувати, що здібності формуються виключно в діяльності. На різних етапах професійного і спортивного вдосконалення дольова участь загальних і спеціальних здібностей змінюється у бік спеціальних.

На першому етапі становлення професійної (спортивної) майстерності домінують загальні здібності у вигляді особливостей соматотипу, енергетики, механізмів киснево-транспортної системи, нервово-м’язового апарата й інших функцій.

На другому – переважають такі психофізіологічні механізми забезпечення діяльності, як здатність суб’єкта диференціювати просторно-часові і динамічні параметри рухів, швидко реагувати на прості сигнали, своєчасно розрізняти стимули різної модальності тощо.

На третьому етапі домінують психодинамічні механізми – увага, пам’ять, оперативне мислення, прогнозування. Істотне значення на цьому етапі мають генетичні характеристики індивіда – здатність до мобілізації волі, психоемоційна стійкість, рівень домагань і мотивація [4] У такому розумінні дійсно не існує людей без будь-якої здібності, але є люди з низьким рівнем певних здібностей. Їх і називають нездібними до успіху в конкретній діяльності.

У спорті особливого значення набуває спадкова норма реакції у вигляді резервних особливостей організму. З одного боку, існують сенситивні періоди розвитку рухливих здібностей, а з іншого – тренування цих здібностей жорстко лімітоване і зумовлюється специфічними вимогами конкретної діяльності. Задатки, істотно впливаючи на формування здібностей і їх розвиток, водночас не визначають обдарованості, схильності до певної діяльності. Розвиток здібностей є результатом складної взаємодії генетичних і середовищних чинників [3].

В основі будь-яких спортивних здібностей лежать задатки. Визначено, що люди з різними властивостями нервової системи володіють характерними особливостями не лише в поведінці, а й у розвитку своїх здібностей, навичок, якостей. До основних типологічних властивостей нервової системи людини відносяться:

• сила й слабість, що виражені мірою витривалості нервової системи відносно до тривалого подразника, а також до сильного, хоча й короткочасного подразнення;
• рухливість та інертність, які проявляються під час перебудови реакції нервової системи на подразники, які змінюються;
• урівноваженість чи неврівноваженість нервових процесів, тобто властивість, що розкриває співвідношення збудження й гальмування за їх силою і рухливістю;
• динамічність як замкнута функція кори головного мозку, що проявляється у швидкості створення тимчасових нервових зв’язків.

Поєднання цих властивостей нервової системи дає багато типологічних груп:

• сильний урівноважений тип – діяльність протікає без стрибків, рівномірно, рідко відбуваються спади в діяльності від перевтоми;
• урівноважений тип – добре виконує роботу, яка вимагає рівномірної затрати зусиль, тривалого й методично напруження, володіє високою витривалістю;
• неврівноважений тип – характерна циклічність у діях: сильні нервові підйоми, потім виснаження і спад;
• слабкий тип – низька працездатність і підвищена чутливість до стресових ситуацій [5].

При вивченні природних спортивних здібностей значна увага повинна приділятися тим властивостям, які визначають тип нервової системи – сили рухливості й урівноваженості (лабільності). Так, представники швидкісних видів спорту мають високу рухливість нервових процесів з переважанням збудження. Під час навантаження великої й помірної потужності спостерігається відносно менша рухливість, яка відрізняється високою врівноваженістю.

Висновок. Теорія і практика спорту засвідчують той факт, що типологічні особливості й основні властивості нервової системи значною мірою зумовлюють розвиток фізичних і рухових здібностей. Чим сильніша нервова система зі сторони збудження, тим краще спортсмен підвищує свої результати на змаганнях, в умовах стресової ситуації порівняно з тренуванням. І чим слабший процес збудження, тим помітніше погіршуються результати спортсмена порівняно з тренуванням. Таке явище пояснюється передусім тим, що емоційна дія змагальних умов здається для окремої групи спортсменів сильним подразником, який викликає оберігаюче гальмування. Протилежний ефект спостерігається у представників сильного типу нервової системи.

Список літературних джерел

1. Асаулюк І., Козлова К., Дмитренко С. Відбір та прогнозування здібностей в легкій атлетиці на основі оцінки моторної обдарованості школярів 10-12 років. Молода спортивна наука України : Зб. наук. пр. із галузі фізичного виховання і спорту. Львів : НВФ «Новітні технології». 2006. С.125-129.
2. Головченко О., Кудренко А. До проблеми відбору дітей для бігу на середні дистанції на етапі початкової спеціалізації. Молода спортивна наука України : Зб. наук. пр. із галузі фізичного виховання і спорту. Вип. 10. Т.2. Львів : НВФ «Новітні технології». 2006. С.125-129.
3. Іваськів Б. К., Васірук М. С. Виявлення спортивної схильності юних легкоатлетів до бігу на середні дистанції. Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні : Зб. наук. пр. Рівне. Принт Хауз. 2001. С.390-392.
4. Колесніченко Л. А., Борисенко Л. Л. Основи психології та педагогіки: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. Київ : КНЕУ, 2002. 157 с.

5. Ходорчук В., Кліш І. Психофізіологічні передумови розвитку спортивних здібностей юних легкоатлетів. Медико-біологічні проблеми фізичного виховання різних груп населення : матеріали VII наук.-прак. конференції. Кременець : КГОПА, 2021. С.131-133.