СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ТІЛА ТА ПСИХОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ОСОБИСТОСТІ

У сучасному індустріальному суспільстві, в умовах вдосконалення технологій масових комунікацій та інтенсивного розвитку індустрії краси, активно постулюються ідеї про перевагу красивих людей над некрасивими, нав’язуються нереалістичні шаблони, стандарти і переконання в тому, що успіх безпосередньо залежить від зовнішнього вигляду. Це змушує сучасних людей пред’являти до своєї зовнішності все більшу кількість вимог, у зв’язку з чим зростає відсоток незадоволених власним зовнішнім виглядом чоловіків і жінок. Дана тенденція знайшла своє відображення у введенні зарубіжними психологами терміну «нормативна незадоволеність», який описує стан глобального неприйняття своєї зовнішності західним суспільством.

В даний час зростає роль зовнішнього вигляду при сприйнятті і оцінці особистості, він стає важливим компонентом її самоставлення, самосвідомості, що є продуктом існуючої культурної формації. Сучасне суспільство може бути охарактеризовано як тілесно-орієнтоване – набувають особливої значущості питання іміджу, посилюється мода на перетворення тіла, зростає популярність тілесних практик. Внаслідок цього збільшується число досліджень, присвячених когнітивним і оцінним аспектам образу фізичного «Я». У фокус уваги дослідників, як правило, потрапляють випадки невдоволення, незадоволеності своїм тілом в силу його невідповідності існуючим поглядам на ідеальні параметри зовнішності. Інакше кажучи, оцінюються естетичні запити щодо свого тіла у різних категорій осіб.

Наслідки незадоволеності зовнішністю мають властивість проявлятися як в незначних коливаннях настрою, так і в серйозних патологіях, таких як порушення харчової поведінки, залежності, депресії, що помітно знижують якість життя сучасних людей, яким у більшості випадків потрібна психологічна допомога. У зв’язку з цим актуальність дослідження феномену ставлення до власного тіла не викликає сумнівів, що підтверджується його активним вивченням як вітчизняними, так і західними фахівцями, в основному, в області соціальної і клінічної психології.

Суспільство та культура диктує свої норми щодо правильного і красивого вигляду тіла, тобто тілa, яке відповідає соціальним та культурним стандартам, стає новоутворенням, що виникає у результаті соціалізації індивіда, а виявлення не тільки фізичної вади, а й невідповідності певним ідеалам та соціокультурним еталонам краси, призводить до виникнення стану фрустрації, зумовлюючи підвищення ситуативної та особистісної тривожності, і навіть до дезадаптації [6].

Отже, у будь-якому випадку сприйняття й оцінка тілесних форм має як когнітивну складову, так й емоційне забарвлення та здійснюється на інтрасуб’єктному рівні. Варто зазначити, що перший рівень оцінки пов’язаний з порівнянням своїх зовнішніх даних із зовнішніми даними інших людей, другий – з переживанням задоволеності від сприйняття форм і якостей свого тіла, що відображає ступінь відповідності зовнішніх даних вимогам, запропоновані самою особистістю, спираючись на існуючі у суспільстві соціокультурні норми та стереотипи.

При цьому слід розрізняти сприйняття так званого «зовнішнього» тіла, яке співвідноситься з соціальною його оцінкою індивідом, і сприйняття «внутрішньої сторони» тіла, яка усвідомлюється тільки особистістю, тобто соціально не рефлексується.

За складом і структурою тілесність як цілісна система включає ряд взаємопов’язаних компонентів, які не зводяться до суми своїх частин і виходять за рамки тіла-організму.

Структурні складові тілесності, що відображають її складну просторову конфігурацію включають:

1. показники зовнішньої (зовнішність, образ фізичного Я, образ тіла) і внутрішньої тілесності (структура інтрацептивного досвіду, розуміння і опис внутрішньої тілесності);

2. межі тілесності, особливості зовнішніх шарів тілесності, що включають об’єкти зовнішнього світу (зокрема, одяг як «шкіру культурного тіла»);

3. оцінки суб’єктом власного тіла (показник задоволеності тілом), проявлене ставлення до нього і ін. [3; 4].

В. Шонфельд виділяє наступні складові образу тіла:

1) актуальне суб’єктивне сприйняття тіла, як зовнішності, так і здатності до функціонування;

2) інтерналізовані психологічні чинники, які є результатом власного емоційного досвіду індивіда, так само, як і викривлення концепції тіла, які проявляються в соматичних ілюзіях;

3) соціологічні чинники, пов’язані з тим, як батьки і суспільство реагують на індивіда;

4) ідеальний образ тіла, що полягає в установках по відношенню до тіла, в свою чергу, пов’язаних з відчуттями, сприйняттями, порівняннями і ідентифікаціями власного тіла з тілами інших людей [3].

А. Налчаджян  виділяє в образі тіла («тілесному Я») лише два елементи: суб’єктивне сприйняття тіла, в тому числі і зовнішності, і ідеальний образ тіла (порівняння і ідентифікація свого тіла з тілами інших і «індивідуальним ідеалом») [2].

Отже, тілесне самосприйняття організовується в індивідуальній  неповторності змістів зовнішньої і внутрішньої тілесності, межами тілесності та оцінкою свого тіла.

Викривлений образ тілесного (низька оцінка зовнішності/здатності до функціонування, інтерналізовані негативні оцінки тіла з боку оточуючих, бажання походити на недосяжний ідеал), розмиті або міцні, непроникливі межі тілесності, незадоволеність своїм тілом або окремими його частинами, яка провокує об’єктне ставлення – дають підстави для виникнення порушень тілесного самосприйняття і змушують людину шукати шляхи виправлення тілесних проблем.

В результаті теоретико-методологічного дослідження було виявлено, що людська тілесність є результатом онтогенетичного розвитку і виражає культурну, індивідуально-психологічну і смислову складові унікальної людської істоти.

Визначено, що на тілесне самосприйняття, ставлення до свого тіла впливає безліч факторів, провідне місце серед яких займають: оцінка тіла людини в ранньому дитинстві батьками, трансформації тіла в наслідку хвороби, травми або гормональних змін та засоби масової інформації, які насаджують ідеали і стандарти зовнішнього вигляду.

 

 

Список використаних джерел

 

1. Аршава І. Ф., Корнієнко В. В. , Єрошкіна Т. В. Особливості формування Я-концепції осіб з фізичними вадами в контексті соціально-психологічної адаптації. Проблеми сучасної психології. 2013.  Випуск 19.  С. 35-44.
2. Аршава І. Ф., Корнієнко В. В. Основні початкові прояви психоемоційних розладів у дітей і підлітків [Текст] : Навч. посібник; Дніпропетровський національний ун-т. Д. : РВВ ДНУ, 2003. 58 с.
3. Аршава І. Ф., Корнієнко В. В. , Єрошкіна Т. В. Особливості формування Я-концепції осіб з фізичними вадами в контексті соціально-психологічної адаптації. Проблеми сучасної психології. 2013.  Випуск 19.  С. 35-44.
4. Бандура Г. Р. Теоретичні основи вивчення емоційних проявів у підлітків. Актуальні питання гуманітарних наук : міжвузівський збірник наукових праць молодих учених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. – Дрогобич : Просвіт, 2013. Вип. 4. С.226-231.
5. Бацилєва О. В. Особливості харчової поведінки як складової здорового способу життя сучасної молоді.  Актуальні проблеми психології. 2015.  Вип. 38. С. 57-68.
6. Кириленко Т. Психологія : емоційна сфера особистості : навчальний посібник. К. : Либідь, 2007. 256 с.