СІМЕЙНА СИСТЕМА В МЕТОДОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ СТРУКТУРИ І ФУНКЦІОНУВАННЯ

Розгляд сімейної системи потребує додаткового аналізу, адже останнім часом з’явилося багато психологічних праць, присвяченим змісту та функціонуванню сім’ї, що потребує методологічної систематизації. Найзручнішим варіантом є аналіз моделей функціонування сімейної системи, які пройшли верифікацію, серед яких:

-  комунікативна (мікродинамічна) модель функціонування сімейної системи виходить з концептуальних надіндивідуальних пояснень феноменів сімейної взаємодії як зумовлених типом комунікації та патернами взаємодії. Тому сімейні дисфункцій розглядаються як результат порушення системи внутришньосімейної комунікації у мікродинаміці сім’ї, закріплення незмінного патерна компліментарності або флуктуації напруження у симетричній комунікації [1; 7; 10 та ін.]

- модель сімейної системи М. Боуена ґрунтується на конструкті «емоційна система», яка є універсальною, еволюційно зумовленою, що здійснює автоматичне функціонування будь-яких живих істот. Основними пояснювальними категоріями в цій теорії є диференціація «Я», емоційний трикутник (тріангуляція), емоційний процес нуклеарної сім’ї, процес проекції в родині, процес трансмісії багатьох поколінь родини, емоційна відстороненість (емоційний розрив), сіблінгова позиція та емоційний процес в суспільстві (соціальна регресія) [9].

- структурна модель функціонування сімейної системи виходить з положення про те, що сім’я є природною системою, функціонування якої пов’язане з її структурою, яка є сукупністю складових та взаємозв’язків між ними. Такими структурними складовими є сімейні підсистеми, або холони (подружня, батьківська, сіблінгова), які являють собою диференційовані сукупності сімейних ролей, що спрямовані на реалізацію функцій сім’ї [4].

-  циркулярна модель функціонування сім'ї Д. Олсона побудована на ідеї співвідношення параметрів згуртованості та адаптації, які визначають тип сімейної структури, а також параметри комунікації в сім’ї. Сімейна згуртованість характеризує емоційне прийняття та близькість між членами сім’ї, в межах від роз’єднаності до заплутаності (зчепленості). Сімейна адаптація вміщує характеристики змін в родинному керівництві, ролях і правилах, що регулюють сімейні взаємини, в межах від ригідності до хаотичності трансформаційних можливостей сім’ї [за 3].

-  інтегративна модель функціонування сімейної системи спрямована на подолання протиріччя «індивід-система» та започаткована у мультимодальній діагностичній моделі Д. Оудсхоорна, у якій виокремлено такі сімейні проблеми: 1) сімейні проблеми зумовлені соціальним оточенням; 2) проблеми у сімейній системі; 3) когнітивні та поведінкові проблеми члена сім’ї, що зумовлює сімейні труднощі; 4) глибинні невротичні конфлікти членів сім’ї, що позначаються на сімейної взаємодії; 5) порушення розвитку та особистісні розлади як джерело сімейних проблем; 6) біологічні порушення, що обумовлюють сімейні проблеми. [6].

-  етнокультурна модель української сім’ї К. В. Седих вміщує перелік істотних властивостей традиційної української см’ї, що полягають у відносній паритетності подружніх стосунків, високої мірі відповідальності дорослих дітей за батьків, а також, впливу членів розширеної сім’ї на нуклеарну, відсутності балансу між привілеями та обов’язками, зв’язаність сім’ї зі спільнотою, перевазі сімейних інтересів над індивідуальними, паганому ставлені до особистої незалежності та індивідуації, пізньому прийнятті відповідальності дітей за себе [8].

-  рівнева модель сімейного функціонування при тютюнопалінні В. Крамченкової, у якій описано механізм соціокультурної, міжпоколінної сімейної трансляції патернів тютюнової адиктивної поведінки, сімейної регуляції тютюнопаління та його детермінацію, а також описано базові структурні компоненти функціонування сімейної системи при тютюнопалінні, що включають незадоволеність сімейним функціонуванням, не конгруентність у сімейних стосунках, сімейну лояльність та керованість сімейної системи [2].

-  модель психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей М. Мушкевич, у якій визначено зміст, динаміку, напрями, фокуси тощо системи такого супроводу, які зумовлені сімейним статусом, віковими характеристиками, гендерною диференціацією членів сімей, функційністю чи дисфункційністю сімейної системи [5].

Представлені моделі сімейної системи демонструють взаємопов’язані параметри сімейного функціонування, які повинні бути обов’язково враховані при побудові конкретних програм емпіричного вивчення цього феномену.

Список використаних джерел:

1. Вацлавик П., Бивин Д., Джексон Д. Прагматика человеческих коммуникаций: Изучение паттернов, патологий и парадоксов взаимодействия. Москва : Апрель-Пресс, 2000. 320 с.
2. Крамченкова В.О. Сім’я при тютюнопалінні: психологічні закономірності функціонування. Харків: Діса-плюс, 2018. 484 с.
3. Маданес К. Стратегическая семейная терапия / пер. с англ. Т. В. Снегиревой. Москва: Класс, 1999. 272 с.
4. Минухин С., Фишман Ч. Техники семейной терапии / пер. с англ. А.Д. Иорданского. Москва : Класс, 1998. 304 с.
5. Мушкевич М.І. Психологічний супровід сімей, що мають проблемних дітей: монографія. Луцьк: Вежа-Друк, 2021. 464 с.
6. Оудсхоорн Д.Н. Детская и подростковая психиатрия. Приложение к журналу «Социальная и клиническая психиатрия».  Москва, 1993. 311 с.
7. Сатир В. Психотерапия семьи. Санкт-Петербург : Речь, 2001. 284 с.
8. Седих К.В. Психологія сім'ї. Полтава, 2013. 197 с.
9. Теория семейных систем Мюррея Боуэна: Основные понятия, методы и клиническая практика / под ред. К. Бейкер, А. Я. Варги. Москва: Когито-Центр, 2012. 496 с.
10. Bateson G. A systems approach. Intenational Journal of Psychiatry. 1971. № 9. 242–244.