ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ

Процес  соціалізації  під  час  війни  у молодшому  шкільному  віці  –  це  взаємозумовлена взаємодія особистості з навколишнім  соціальним  середовищем  [2, с. 87-125], що впливає на емоційно-ціннісну  сферу  особистості молодшого школяра та засвоєння негативного досвіду життєдіяльності.

Соціалізація  є  педагогічним  процесом,  що  контролюється,  скеровується  у правильному напрямі для формування соціальної  наповненості  особистості  як  передумови  засвоєння  соціального  досвіду [3, с. 48-69]. Такий умовивід дає підстави сподіватися на досягнення  позитивної  соціальної  адаптації молодшого школяра, якщо він перебуватиме в родинному середовищі.

У  своїх  наукових  дослідженнях В. А. Нікітін, стверджує, що процес соціалізації та ресоціалізації особистості можна регулювати освітньо-виховними засобами [1, с. 31], а це уможливлює корекцію педагогами емоцій та почуттів молодших школярів, їхні реакції на події; формування інтерактивної атмосфери та навчання щодо застосування соціальних правил  поведінки  та  рекомендацій  щодо самозбереження в умовах війни.

Ураховуючи   наукові   висновки Л. В. Мардахаєва та розуміючи, що соціальна адаптація – насамперед прерогатива позитивного розвитку особистості в процесі соціалізації, маємо потребу вдосконалювати (крім корекції негативних станів) внутрішній  світ  молодших  школярів  і  в морально-естетичному  спектрі  [4, с. 13-14], що у воєнний час  можливо  відтворювати  через  методи ігрової  діяльності,  етичні  імперативи  та взаємодію з батьками, педагогами, дітьми; стимулювання моральної та естетичної поведінки; роз’яснення ситуацій війни та опанування морально-естетичними знаннями.

Воєнні  умови  є  незапланованою дисгармонійною новою фазою в розвитку молодших  школярів  та  супроводжуються підвищеною емоційною вразливістю. Розвиток у цьому контексті – зміна пріоритетних  структур  мислення, що  визначаються генетикою, а соціалізація – розбудова когнітивної сфери особистості [5, с. 47-57], яка активізується від засвоєння нової когнітивної навички, інтегрується та закладає основу для нових здобутків, одночасно виробляючи ставлення до людей та середовища, що оточує.

У процесі соціальної адаптації провідною діяльнісною рисою особистості молодшого школяра є творчість. На важливості збереження цієї здатності наголошував А. Г. Маслоу, оскільки креативний підхід до речей значно пом’якшує вплив соціальних труднощів на формування особистості [7]: зберігає психологічну  гнучкість,  зміцнює  гуманістичну  позицію, допомагає комунікувати та долати труднощі без особливих внутрішніх травм, швидко  оволодівати  новими  знаннями  та вміннями.

Негативний досвід, який дитина набуде від війни, стане етапом її соціалізації або десоціалізації. Війна та роль жертви в її умовах стане джерелом не лише психологічного каліцтва, а й психічного збагачення для сучасних дітей.

Якщо дорослі під час війни спроможні десоціалізуватися та, залежно від низького рівня розвитку, потрапити в асоціальні групи або ж згодом ресоціалізуватися, то формування особистості дитини в процесі соціалізації під час війни організовується із перешкодами.

Український науковець С. В. Савченко, вивчаючи гібридну війну на території самопроголошених ДНР та ЛНР, пропонує розглядати  процес  соціалізації  в  умовах війни, які є несприятливими та небезпечними для звичного життя людей, як абераційну соціалізацію, тобто негативну, хибну, спотворену,  викривлену  соціалізацію,  та виокремлює абераційну поведінку, що не заснована на розумі та не пояснюється з погляду здорового глузду [6, с. 64], та для категорії молодшого шкільного віку такий вид також стає двигуном діяльності та самозахисту.

На основі аналізу досліджень проблеми соціалізації особистості та з урахуванням особливостей існування під час війни (повітряний простір заповнений ракетами та бомбардувальниками; на поверхні землі, під ногами можуть бути розкидані міни; доводиться  чути  гучні  вибухи;  є  можливість побачити смерть людини чи втратити когось із близьких; виникла потреба у переховуванні та ймовірності відчути знущання на собі) спробуємо означити поняття соціалізації молодших школярів в умовах воєнного часу: соціалізація молодших школярів в умовах воєнного часу – керований та мотивований  психолого-педагогічний  процес прямої  та  зворотної  взаємодії  особистості  з  соціальним  оточенням,  спрямований на збагачення її соціального досвіду (успішно пройти всі види адаптації війни та оволодіти  ціннісними  орієнтаціями),  саморелізацію (у можливих рамках), збереження

емоційного  стану  та  вдосконалення  морально-естетичного спектра, формування позитивних  реакцій  на  противагу  абераційній поведінці в спеціально створених інтерактивних та атрактивних умовах.

Для  дитини  молодшого  шкільного віку вирішальною є роль батьків і рідних у формуванні навколо неї атмосфери захищеності. Окреме місце відводиться педагогу, що тренує поведінку самозахисту під час війни та забезпечує єдині вимоги відповідно до морального виховання в родині.

На основі аналізу філософської, психологічної і педагогічної літератури з проблеми соціалізації особистості та з урахуванням  умов  життя  молодших школярів, зокрема навчання та виховання, чинників самозбереження  у  період  воєнного  часу, визначено зміст та обсяг поняття «соціалізація молодших школярів в умовах воєнного часу».

Список використаних джерел

1. Варій М. Ю. Психологія особистості : навч. посіб. К. : Центр учбової літератури, 2008. 592 с.
2. Капська А. Й. Соціальна педагогіка : підруч. К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. 328 с.
3. Лавриченко Н. М. Педагогічні основи соціалізації учнівської молоді в країнах Західної Європи : дис. ... докт. пед. наук : 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педа-гогіки. Ін-т педагогіки АПН України. Київ, 2006. 447 с.
4. Мардахаев Л. В. Социальная педагогика : учебник. М. : Гардарики, 2003. 269 с
5. Пиаже Ж. Природа интеллекта. Хрестоматия по общей психоло-гии. М. : Изд-тво Московского ун-та, 1981. С. 48-58.
6. Савченко С. В., Караман О. Л. Абераційна соціалізація в контексті соціалізації особистості в сучасному інформаційному суспільстві/ Освіта та педа-гогічна наука. 2019. No 2 (171). С. 60–68. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dspace.luguniv.edu.ua/xmlui/handle/123456789/4750.
7. Maslow, A. H. (1970). Motivation and Personality (2nd ed.). N.Y.: Harper & Row.