Традиційно фемінінність трактується як поліфундаментальне явище, що характеризується сукупністю понять фізіологічного і психологічного функціонування, соціального і культурного тлумачення характеристик поведінки жінки та образу жіночого; елемент статевого символізму, пов’язаний зі статевою диференціацією набору соціальних ролей; вектор гендерної соціалізації жінки, що передається з вихованням та наслідуванням жіночих моделей поведінки; гендерний індифікатор який формується від 18 місяців до 3 років у сензитивний період; жіноча статеворольова поведінка і сексуальний потяг до носія маскулінності; жіноча ідентичність, щолежить в основі самопізнання та внутрішньо притаманна жінці; соціально очікувана поведінка яка канонічно вважається «жіночою» (С. Бем, Ш. Берн, О. Брюховецька, Л. Буланова-Дувалко, Т. Говорун, К Горні, О. Кікінеджі, О. Кісь, Ж. Мішле, М. Хоуп та ін.) [1].
У зв’язку з модернізаціями освітнього простору держави появилися інноваційні запити і пропозиції (наприклад, освіта літніх людей пенсійного віку), які істотно впливають на самосвідомість та життєдіяльність жінки. Тому в ракурсі нашого вивчення постали психологічні особливості перебігу і становлення самоприйняття дівчаток, дівчат, жінок різного віку, які навчаються в різнотипних освітніх закладах (загальноосвітня школа, гімназія, школа-інтернат, спеціалізована школа-інтернат, ліцей, коледж, інститут, університет тощо). Ми вважаємо, що освітня соціалізація в різнотипних освітніх закладах є однією з дуже важливих детермінант, які зумовлюють змістову і функціональну сутність самоакцептації та фемінінного самоусвідомлення загалом. Адже крім чинників соціального характеру, значний вплив мають статеві і вікові закономірності, а також особистісного самовизначення та самореалізації.
У психогенезі жіночої самоакцептації досить часто спостерігається розбалансування і конфлікт між власними атрибутивними проекціями та реальними настановленнями рецептивного чи нехтуючого соціального довкілля, складнощі у застосуванні механізмів ідентифікації, рефлексії, психозахисту, тому процес самоприйняття може супроводжуватися підвищеним рівнем особистісно-психологічного дискомфорту (тривожність, депресія, фрустрація, амбівалентність та інші амортизаційні психостани) [2].
Недостатньо вивченими є майже всі структурно-функціональні параметри самоакцептації, і навіть сам термін потребує достатнього обгрунтування для правомірного й остаточного занесення у вітчизняні наукові психологічні словники. Малодослідженість проблеми фемінінної самоакцептації в різнотипних освітніх закладах, а також її актуальність для успішної життєдіяльності жіноцтва якраз і зумовили вибір теми наших багатолітніх наукових досліджень. Ключове припущення нашого дослідницького підходу полягає в тому, що якщо вважати, що фемінінна самоакцептацiя є позитивним ставленням до себе, яке формується пiд впливом акцептуючих настановлень інших людей та різних інститутів соцiалiзацiї щодо жінки упродовж її життєвого шляху, то можна передбачити, що на різних відтинках онто- і соціогенезу у дiвчаток-дівчат-жінок з рiзнотипних освiтнiх закладiв вона матиме свою специфіку, зумовлену дiєю соціально-психологічних, вікових, статусно-рольових і власне статевих детермiнант. Фемінінна самоакцептацiя, вiдбуваючись як синтез настановлень референтного/індиферентного оточення (уникнення, акцептацiя, емоцiйна концентрацiя), по-рiзному проявлятиметься на рiвнi характеру й зовнiшностi, у соцiальнiй поведiнцi i ставленнi до виконання справ, що вплине на становлення образу Я, Я-концепції, орiєнтацiї й самореалiзацiї в жiночих статевих i соцiальних ролях та на розвиток самосвiдомостi загалом.
Основними дослідницькими завданнями було: 1) здійснити теоретичний аналіз, методологічне обгрунтування та розкрити сутність фемінінної самоакцептації на різних етапах онтогенезу; 2) шляхом порівняльного аналізу встановити найістотніші відмінності у процесі становлення і функціонування змістово-семантичних механізмів самоакцептації дівчаток-дівчат-жінок різного віку; 3) порівняти і відстежити динаміку розвитку самоакцептації представниць жіночої статі, які навчаються в освітніх закладх різного типу. Теоретико-методологічну основу дослідження склали положення психологічної науки про опосередкований характер і єдність діяльності, свідомості та самосвідомості (Л. Виготський, Г. Костюк, С. Максименко, П. Чамата та ін.); про специфіку розвитку особистості упродовж онтогенезу (М. Клє, С. Максименко та ін.); про психологічний розвиток особистості в різних освітніх системах (; про психологічну складову в теоріях фемінізму (С. Бовуар, Л. Ірігарей, О. Кісь, Ю. Крістєва, Д. Мітчел, Д. Дінерстайн, Н. Чодороу та ін.); про статеворольову соціалізацію особистості та її гендерну ідентичність (С. Бем, Ш. Берн, Л. Боярин, Т. Говорун, В. Кравець, Дж. Міллер та ін.); про статеві відмінності в процесі самоусвідомлення (Т.Говорун, О. Кізь та ін.); про психологічні особливості гендерної ідентичності (С. Бем, І. Гофман, В. Джонсон, О. Кізь, О. Кікінежді та ін.); про становлення самоакцептації як невід’ємного компонента самосвідомості (М.Алексєєва, О.Насонова, О.Фінів та ін.). Для вирішення поставлених завдань нами застосовувався комплекс взаємодоповнюючих методів: теоретичні – системно-структурний, історико-логічний та порівняльний аналіз науково-психологічних джерел для розкриття змістово-функціональної сутності самосвідомості та психогенези особистості; вивчення та узагальнення наукового психолого-педагогічного досвіду з проблем статі, статевої свідомості і самосвідомості, гендерної ідентифікації та самоприйняття особистості (фемінінний ракурс); порівняння, класифікація і систематизація наявних підходів до вивчення самосвідомості, зокрема самоприйняття, самоакцептації в різнотипних освітніх закладах; емпіричні – бесіда, інтерв’ю, анкетування, тестування; констатувальний і формувальний експеримент, кількісний аналіз та якісна інтерпретація його результатів; методи активного соціально-психологічного навчання; методи математичної обробки даних (факторний, дисперсійний аналіз). Вважаємо, що наукова новизна дослідження психологічних особливостей фемінінного самоприйняття упродовж онтогенезу полягає насамперед у теоретичному й експериментальному обгрунтуванні змістових і функціональних параметрів фемінінної самоакцептації дівчаток-дівчат-жінок з різнотипних навчальних закладів; у створенні концептуально-теоретичної моделі психогенези особистісної самоакцептації як успішного й позитивного сакмоприйняття; у розкритті основних психологічних механізмів розвитку жіночої самоакцептації в залежності від акцептуючих настановлень соціального довкілля та від їх статусно-рольових диспозицій; у визначенні найвпливовіших детермінуючих чинників у розвитку фемінінної самоакцептації; у констатації істотних відмінностей у формуванні самоприйняття дівчаток-дівчат-жінок різного віку, які навчаються в різнотипних освітніх закладах. Істотне значення вивчення проблеми фемінінного самоприйняття полягає у здійсненні цілісного системного аналізу розвитку фемінінної самоакцептації, виявленні змістово-семантичної та структурно-функціональної суті самоакцептації як успішного позитивного самоприйняття осіб жіночої статі на різних етапах онто- і соціогенезу, зокрема упродож перебування і навчання в різнотипних освітніх закладах, виведенні психолого-педагогічних засад і розробці концептуальної моделі психогенези жіночої самоакцептації, внесенні уточнень у теорію самосвідомості й самоакцептації та доповнень у систему показників самоакцептивної атрибуції особистості в залежності від статі. Практичне значення досліджуваної тематики полягає в тому, що розроблені нами концептуальні засади вивчення фемінінної самоакцептації можуть використовуватися для оптимізації особистісного розвитку, зокрема самоусвідомлення як позитивної самоакцептації, осіб жіночої статі з різнотипних освітніх закладів (загальноосвітня школа, гімназія, школа-інтернат, спеціалізована школа-інтернат, ліцей, коледж, інститут, університет тощо). Теоретико-емпіричні положення і сформульовані на їх основі психологічні висновки можуть бути використані у процесі фахової підготовки та професійної діяльності майбутніх учителів, психологів, соціальних педагогів, насамперед з метою розробки рекомендацій для консультативно-корекційної роботи з метою оптимізації самоприйняття на загальноособистісної психогенези осіб жіночої статі різного віку. Отож фемінологія як наука про становище і соціальні ролі жінок, а також про соціально-економічні, правові, політичні, соціокультурні та інші умови для реалізації екзистенційних інтересів жінок, однакових з чоловіками проте водочас і специфічних, набирає «сцієнтичних обертів», обростаючи різногалузевими дослідженнями, зокрема у ракурсі психології, насамперед у плані вивченння самосвідомості і самоприйняття.
Список використаних джерел :
1. Гошовська Д. Психологія фемінінної самоакцептації дівчаток-підлітків: монографія. Луцьк : ПП Іванюк В.П., 2021. 354 с.
2. Гошовська Д., Гошовський Я., Фінів О. Специфіка самосвідомості жінок: деприваційний делінквентно-пенітенціарний ракурс. Abstracts of VII International Scientific and Practical Conference «Science and practice, problems and innovations» (February 25 – 27, 2021,
inforum.in.ua@ukr.net