ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АКТИВІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Професійне самовизначення старшокласників – це віковий період, у якому здійснюється вибір професії, рівень інформованості, рівень домагань.

Вибір професії – складний та довгий процес, відображає певний рівень особистісних домагань, включає оцінку своїх об’єктивних можливостей та оцінку своїх здібностей. 

Підготовка молоді до праці та вибору професії – важлива справа. Необхідно забезпечити зв’язок загального та трудового виховання, організувати участь старшокласників у суспільно-корисній праці та активізувати свідомий вибір професійної підготовки.

У психології термін «активізація» часто вживається як синонім поняття «розвиток» і поєднується з актуалізацією творчих елементів у діяльності. У профорієнтації найбільш поширеним є поняття «професійна активізація» – процес включення учнів у реальну або змодельовану професійну діяльність, у якій створюються умови для спроби сил, перевірки і розвитку їх здібностей [6, с. 11].

У дослідженнях О. М. Степанова дається загальнопсихологічна трактовка поняття «активність», де показано, що активність – або бік взаємодії або дія, або сам процес, характер якого визначається перевагою внутрішньої детермінації над зовнішньою і виявляється у їх самозумовленості, саморусі і самозміні [5, с. 15].

Вчений М. В. Савчин зазначає, що активність пов’язана з поняттям «суб’єкт діяльності» і є його інтегральною характеристикою. А саме як активний суб’єкт діяльності людина здатна виконувати свідомі дії і вчинки, здійснювати самостійний вибір, планувати свою діяльність (ставити мету, визначати шляхи і засоби її досягнення). Описуються дві форми суб’єктивної активності людини: спрямованої на перетворення зовнішнього об’єктивного світу (ситуації) у відповідності з наявними планами і на саму себе. Остання форма активності реалізується в процесах цілеспрямованого саморозвитку. Суб’єкту діяльності властиві такі особистісні якості, як самостійність, здатність до самоорганізації, відповідальність, моральна стійкість, ініціативність, домінування інтернальності над екстернальністю [4, с. 27].

Таким чином, проблема активізації молоді у професійному самовизначенні є перш за все проблемою розвитку їх як активних суб’єктів навчальної, трудової діяльності і спілкування. Виходячи з такого трактування понять «активізація», «активність», «суб’єкт діяльності», можна передбачити наступне розуміння активного професійного самовизначення і вияву активності юнаків у процесі перетворення ситуації, що складається в цей період їх життя.

Розглядаючи суб’єктивну активність старшокласника, спрямовану на зміну самого себе з метою підготовки до успішного виконання вибраної професійної праці, треба виділити процеси самопізнання власних індивідуальних особливостей, захоплень та інтересів, самооцінювання, тобто співвіднесення одержаного в результаті самопізнання уявлення про самого себе з уявленням про вимоги рівня розвитку професійно важливих якостей у зацікавленій професії, саморозвитку, тобто дієвого ставлення учня до самого себе, що ґрунтується на уявленні про себе як суб’єкта професійної діяльності.

Як активний суб’єкт діяльності, людина не пасивно приймає ситуацію, що склалася, якщо її умови складають труднощі, які стоять на шляху до реалізації її професійних планів, а прагне змінити ці умови. Проте відомо, що не всі умови ситуації може змінити окрема особистість, тому для опису реальних шляхів зміни ситуації професійного самовизначення її умов, нами були поділені на дві групи: 1) умови-обмеження, 2) умови-можливості.

Перша група умов визначена соціально-економічними факторами і не піддається впливам однієї людини (суспільна потреба в кадрах певного профілю і кваліфікації, професійні і моральні традиції сім’ї і рівень її матеріального забезпечення та інше). Ці умови виконують функцію обмеження активності особистості і створюють необхідність адекватності її дій і вчинків, які склалися об’єктивною ситуацією.

Виявити особисту активність, самостійність, ініціативу в ситуації професійного самовизначення молода людина може в процесі зміни умов другої групи, наприклад при реалізації професійних планів, практичній перевірці своїх можливостей у зацікавленій діяльності. До умов-можливостей відносяться рівень інформованості старшокласників про суспільну потребу в кадрах певного профілю і кваліфікації; поради старших членів сім’ї, вчителів і знайомих; особистий досвід участі у навчальній, трудовій діяльності і спілкуванні. Дані форми активності учня, спрямовані на зміну себе самого і ситуації, що склалася в період професійного самовизначення, є взаємозв’язаними, оскільки при розвитку внутрішніх засобів самопізнання  формуванні адекватної самооцінки змінюються активні форми поведінки молодої людини, і, навпаки, перетворення умов-можливостей веде за собою розвиток особистості старшокласника [2, с. 63].

Важливим етапом дослідження є пошук методів виховання, які забезпечать розвиток учня як активного суб’єкта професійного самовизначення. Одночасно потрібно враховувати специфічні особливості виховної роботи – професійну орієнтацію учнів. Виховний процес повинен бути організований, як процес суб’єкт-суб’єктних взаємодій вихователя і вихованця. При цьому виховна діяльність перетворюється у спільну діяльність дорослого і учня, містить у собі два взаємопов’язані джерела активності: від вихователя і до  вихованця. Дії вихователя активізують пізнавальну, емоційно-вольову і комунікативну активність вихованця [1, с. 16].

Для того, щоб старшокласник зміг реалізувати себе в якості суб’єкта діяльності, необхідно створювати умови повного емоційного включення його в діяльність, яка організована на заняттях.

Для розв’язування суто профорієнтаційних завдань необхідно активізувати самопізнання учнів своїх індивідуальних особливостей; розвивати функцію самооцінювання, прагнення до саморозвитку, навчити їх аналізувати ситуацію, яка склалася в період вибору професії і виділяти умови, які можна змінювати [3, с. 134].

Зазначені умови найбільш успішно можуть бути реалізовані в процесі використовування активних методів у профорієнтації. У нашому дослідженні була розроблена комплексна програма активної професійної орієнтації молоді, у якій були реалізовані принципи активного соціально-психологічного впливу. Програма є комплексною за змістом, оскільки її проведення пов’язане з використанням різних методів профорієнтаційної роботи: елементів активного проінформування, профконсультування, профдіагностики, розробки рекомендацій по створенню програми самовиховання професійно важливих якостей. Комплексний характер організаційної форми програми полягає в тому, що в ній відображені різні активні методи: рольова гра, колективна дискусія, метод взаємної групової оцінки, психотерапевтичні прийоми роботи з групою та інше.

Програма побудована на основі поданих вище визначень активного професійного самовизначення особистості і тих умов ситуації, що склалися. Програма складається із трьох етапів: 1) умови ситуації професійного самовизначення; 2) типові помилки і труднощі при виборі професії; 3) розгляд конкретних ситуацій професійного самовизначення. Програма включає дев’ять занять. Послідовність занять складена з врахуванням і поступовим ускладненням, як із організаційного, так і психологічного боку. На кожному занятті розв’язувалося спеціальне виховне завдання і організаційна форма заняття відповідала поставленому завданню. Так, з метою профорієнтації школярів було проведено декілька занять («Світ професій і моє ставлення до професійних вимог», «Природні передумови здібностей людини»). На занятті: «Що я знаю про світ професій і професійні вимоги» досліджуваним пропонували придумати різні нові класифікації професій; проводили зустрічі під час бесіди з представниками різних професій.

З метою активізації самопізнання і самооцінювання юнаків на заняттях організовувалися наступні ситуації: порівняльний аналіз самооцінки обраного групою учня, пропонувалося вибрати двох учнів і визначити для них професію, описати її особливості і вимоги, уявити психологічний портрет вибраних учнів і показати, що вибір професії для кожного з них був правильним.

До початку і після закінчення занять проводилось діагностичне дослідження динаміки суб’єктивної активності учнів у професійному самовизначенні. Були виділені певні показники, до яких добиралися відповідні методики: 1) зміни у загальній активності особистості учнів оцінювалися за допомогою експертної оцінки вчителів, спостереження у процесі проведення занять і аналізу результатів консультування; 2) самопізнання і самооцінювання учнів досліджувалися за допомогою анкети «Самооцінка»; 3) характеристики ціннісних орієнтацій (ЦО); 4) діагностичні методики та інше. Заняття проводилися у двох школах м. Луцька. Були виділені експериментальна та контрольна групи.

Аналіз результатів діагностики показав, що у більшості учасників суттєві зміни відбулися за показником загальної активності особистості (у експериментальній групі вона зросла із 7,95 до 20,45 %, а у контрольній групі було виявлено незначне зниження). Що стосується самооцінки, то до початку занять число учнів із завищеною самооцінкою становило 19,3 % і із заниженою - 21,6 % від загальної кількості учнів (88 чол.), а після закінчення занять ці цифри зменшились відповідно до 9,09 і 10,22 % (показники контрольної групи суттєво не змінилися). Підвищилася ініціатива і самостійність у побудові особистих планів, змінилася структура ціннісних орієнтацій старшокласників у напрямку формування загальної спрямованості і професійно значущих орієнтацій.

Найбільш інформативним виявився показник вибору професії: до початку занять він складав 70,5 % досліджуваних (у контрольній групі – 72,7 %). Після закінчення занять у експериментальній групі він знизився до 27,3 %, у  контрольній – до 68,2 %. Це свідчить про те, що молоді люди почали більш відповідально ставитися до своїх рішень.

Отже, проблема активізації учнів у особистісному та професійному самовизначенні є проблемою виховання учнів як суб’єктів пізнавальної, трудової діяльності і спілкування. Підвищення суб’єктивної активності  безпосередньо у професійному самовизначенні пов’язане з розвитком їх самопізнання, самооцінки і саморозвитку. Найбільш ефективною формою активізації старшокласників у професійному самовизначенні є спеціальні програми, розроблені за типом активних методів виховання і навчання. На наш погляд, необхідно рекомендувати індивідуальні форми активізуючої профорієнтаційної роботи (консультування з використанням спеціальних активних прийомів).

Список використаних джерел

1. Кордунова Н. Розвиток ціннісних орієнтацій сучасної молоді. Особистість і суспільство: методологія та практика сучасної психології: матеріали Х Міжнар. наук.-практ. Інтернет-конф. (15-19 травня 2023 р. / за заг. ред. Я.О. Гошовського, О.В. Журавльової, Т.І. Дучимінської, А. В. Кульчицької, А.Б. Мудрик, Т.В. Федотової.  Луцьк : ФОП Мажула Ю.М., 2023.  С. 15-17.
2. Кордунова Н., Мазурок Д. Психологічні особливості розвитку професійного самовизначення у юнацькому віці. Психогенеза особистості: норма і девіація : зб. наук.статей і тез ; гол. ред. Я. Гошовський. Луцьк : ФОП Мажула Ю. М., 2022.  С. 62-67
3. Кордунова Н., Михайлевський П. Особистісна зрілість як необхідна умова формування особистості в юнацькому віці. Психогенеза особистості: норма і девіація :зб. наук.статей і тез ; гол. ред. Я. Гошовський. Луцьк : ПП Іванюк В. П., 2021. С.131 – 136.
4. Савчин М. В., Василенко Л.П. Вікова психологія: навч. посіб. Київ: Академвидав, 2011. 384 с.
5. Степанов О. М. Психологічна енциклопедія. Київ: Академвидав, 2006. 424 с.
6. Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. Харків: Прапор, 2007. 640 с.