Сучасні трансформації взаємостосунків в сім’ї, емоційний стан будь-якої особистості та відсутність фізичної безпеки, пов’язані з військовими діями в країні, постійно підвищують вимоги до материнства, перекладаючи відповідальність за здоров’я і розвиток кожної дитини на матір. Американка Шерон Хейз вперше охарактеризувала «хорошу матір» як «інтенсивну матір», яка прагне перфекціонізму в реалізації материнських обов’язків [8].
Поєднання домашніх обов’язків, намагання забезпечити безпечне і здорове дитинство, пошук додаткових фінансових надходжень, при відсутності необхідної підтримки з боку партнера, а також відсутність можливості відновити ресурси – все це сприяє зростанню вимогливості матері щодо себе, вона намагається використовувати всі найкращі експертні та наукові знання у вихованні дитини, що є дуже витратним для жінки і може призвести до емоційного вигорання.
Герберт Фрейденбергер [7, с. 53-70] визначає емоційне вигорання як емоційне виснаження, яке з часом зростає. Незважаючи на широкий спектр досліджень питань, що до емоційного вигорання, пов’язаного з професійною сферою, проблема емоційного вигорання матерів стала предметом наукового інтересу не так давно. Аналізуючи дослідження помічено, що більшість з них спрямовані на визначення механізмів подолання сильної емоційної напруги у жінок, які виховують дитину з особливими потребами [9], проте, останнім часом зʼявляється дедалі більше досліджень, у яких синдром емоційного вигорання спостерігається у матерів, які виховують здорових дітей (О.В. Баринова, А.А. Допшинська, Т.І. Ільїна, Г.Г. Філіппова) [2; 3; 5 ].
Значну увагу розгляду питання емоційного вигорання матерів приділив у свої моделі К. Маслач. В ході дослідження виявлено, що батьківське вигорання – це унікальний специфічний синдром, що відрізняється від базової концепції професійного емоційного вигорання і характеризується трьома вимірами: 1) Виснаження від догляду за дітьми; 2) Емоційне дистанціювання від дітей; 3) Низький рівень особистісних досягнень.
Перший вимір батьківського вигорання – виснаження – вважається ключовим виміром цієї моделі. Наслідком цього є відчуття перевантаженості і виснаженості емоційних та фізичних ресурсів, спричинених виконанням материнської ролі. Другий вимір материнського вигорання – емоційне дистанціювання – відноситься до ситуацій, коли мати дистанціюється емоційно (не фізично) від дітей як від джерела виснаження. Це означає, що фізично мати забезпечує потреби дитини, але стає менш емоційною і відповідно менше реагує на сигнали та потреби дитини. Третій вимір материнського вигорання відноситься до відчуття себе як некомпетентної матері і відчуття відсутності досягнень у ролі матері [7, с. 34].
В свою чергу, дослідниця Г.Г. Філіппова визначає наступні прояви емоційного вигорання у матерів: фізичні, емоційні, інтелектуальні, соціальні [4, с. 155-156]. Наряду з вищезазначеними проявами, одним із факторів, які можуть спричинити емоційне вигорання – спроби відповідати надуманим ідеалам материнства.
У процесі освоєння ролі матері нерідко проявляється психологічний захист, несвідомі прояви особистісних особливостей жінки, що свідчать або про неприйняття цієї ролі, або труднощі її засвоєння, або надмірність ідентифікації з нею [6]. Отже, наступним можливим фактором емоційного вигорання матері під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х років може бути відсутність внутрішньої згоди з прийняттям ролі матері щодо змісту свого життя та організації життя дитини, а також негативні психічні стани матері, що виникають у результаті взаємодії з дитиною [1].
Серед інших причин емоційного вигорання психологи відзначають: рішення матері працювати до пологів (відсутність лікарняного), ускладнений перебіг вагітності, важкі пологи і тривалий реабілітаційний період.
Значна частина жінок, які відчувають брак допомоги і підтримки в перші місяці після пологів, перебувають у стенічній фазі емоційного вигорання, так званій «стадії витримування». Для цієї стадії характерне постійне відчуття втоми, роздратування, невдоволення, часом безвихідь або агресія, але ще вистачає сил опанувати себе й доглядати за малюком. Поступово «дрібні радощі життя» перестають приносити задоволення. Починається нескінченна гонка, заради ідеального виконання домашніх обов’язків. Але хаос і безлад постійно перемагають, через що «прокидається» почуття провини і формується комплекс неповноцінності: «Я погана мати!» У цей період може виникнути дисбаланс між уявленням щодо материнства і реальним його втіленням. Все це може призводити до агресивних дій, щодо малюка, який сприймається тригером негативних станів. На цій стадії проблему емоційного вигорання можна вирішити за допомогою спілкування з близькими, які підтримають і запевнять, що все добре.
Якщо ситуація погіршується, ресурси мами вичерпуються і не поповнюються, виникає ризик переходу на наступну стадію – астенічну («стадія невитримування»). На місце постійної напруги приходить емоційна спустошеність, виникає бажання все кинути і втекти. У жінки в астенічній стадії вигорання може зникнути апетит, порушується сон (неможливо прокинутися зранку і мучить безсоння вночі), можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, знижується імунітет, агресію змінюють апатія і часті сльози. Ні сон, ні улюблені заняття, ні спілкування вже не приносять полегшення. Мама стає «холодною», не виявляє емоцій до своєї дитини, дитяче лепетання й нові досягнення перестають тішити. Спроби допомогти від близьких викликають тільки злість і відчуття, що ці люди нічого не розуміють. На цьому етапі може стати в нагоді робота з психологом.
Третя стадія – руйнування. Мозок, намагаючись захиститися від постійного тиску, який чинять стрес і почуття провини, змінює стратегію поведінки. Всі накопичені негативні емоції виливаються в неконтрольовані спалахи гніву по відношенню до дитини і близьких, проявляється фізичне насильство. У цій ситуації вже не обійтися без кваліфікованого психолога та підтримки і розуміння з боку сім’ї. Тільки усвідомлення ситуації мамою та корекційна роботи над собою допоможе відновити роботу нервової системи і скорегувати поведінку.
В особливій групі ризику розвитку емоційного вигорання в декреті опиняються жінки у великих містах, які живуть далеко від батьків, звикли до активного способу життя, опинилися в ізоляції від друзів та звичного кола спілкування, більшість часу проводять наодинці з дитиною. Особливо нелегко жінкам, діяльність яких була повʼязана з інтенсивним спілкуванням, ефективністю, досягненнями, конкретними результатами. У групі підвищеного ризику розвитку емоційного вигорання також мами діток, які мають проблеми зі здоровʼям, і ті, хто переживає конфлікти й нерозуміння у стосунках із чоловіком.
Список використаних джерел
1. Базалева Л.А. Личностные факторы эмоционального «выгорания» матерей в отношениях с детьми: дис. ... канд. псих. наук / Л.А. Базалева. – Краснодар, 2010. – 202 с.
2. Баринова О.В., Допшинская А.А. Взаимосвязь эмоционального выгорания с личностными характеристиками матерей разных социальных типов / О.В. Баринова, А.А. Допшинская // Вестник ТвГУ. Серия «Педагогика и психология». – 2019. – Выпуск 1(46). – С. 13-20.
3. Ильина Т.И. Социально-психологический феномен эмоционального выгорания у женщин, находящихся в отпуске по уходу за ребенком: дис. ... канд. псих. наук / Т.И. Ильина. – СПб., 2021 – 292 с.
4. Филиппова Г.Г. Психология материнства (сравнительно-психологический анализ): дис. ... д-ра псих. наук / Г.Г. Филиппова. – Москва, 2000. – 453 с.
5. Филиппова Г.Г. Эмоциональное выгорание матери: новая проблема в перинатальной психотерапии / Г.Г. Филиппова // Материалы итогового международного конгресса «Возможности психотерапии, психологии и консультирования в сохранении и развитии здоровья и благополучия человека, семьи и общества». – Москва. – 2017 г. – С. 154-159.
6. Deci E.L., & Ryan R.M. The “what” and “whyˮ of goal pursuits: Human needs and the internal motivation of behavior / E.L. Deci & R.M. Ryan // Psychological Inquiry. – 2000. – Vol. 11. – P. 227–268.
7. Maslach, C. Burnout: A social psychological analysis. In The Burnout syndrome ed.J.W.Jones, pp. 30−53, Park Ridge, IL: London House, 1982
8. Hays S. The cultural contradictions of motherhood / S. Hays. – New Haven: Yale University Press, 1996. – 252 p.
9. Hoffmann L.W. The value of children to parents and child-rearing patterns / L.W. Hoffmann // Social Behavior. – 1987. – Vol. 2. – P. 123-141.
inforum.in.ua@ukr.net