ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ МІЛІТАРНОГО САМОПРИЙНЯТТЯ В КУРСАНТІВ ВІЙСЬКОВИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

У складних геополітичних, соціально-економічних, ментальних реаліях і викликах воєнної екзистенції вітчизняного соціуму істотно зростає рівень агресивності й мілітарності. Реалії війни вкрай гостро, кризово і болісно заторкують свідомість і діяльність особистості, зумовлюючи як афективні розлади й потужне психоемоційне вигорання та психофізичне виснаження, так і ускладнюючи конструкти й механізми її повномірного самоусвідомлення. Безперечно, посилення загальної девіантності та соціопатологізації людської спільноти в умовах кривавої війни дуже негативно впливає на  психогенезу особистісної самосвідомості, насамперед на розвиток адекватної самооцінки, багатогранного образу Я,  гармонійної Я-концепції. Вкрай складно відбуваються процеси набуття ідентичності, а також становлення і функціонування різнобічного прийняття себе як ототожненої та цілісної  особистості. Серед нагального кола сучасних різнопланових науково-психологічних студій окремого значущого дослідницького статусу набувають проблеми вивчення мілітарного самоприйняття як потужного й полімодального утворення, що маніфестує самоакцептацію людини у буттєвих вимірах воєнного простору і часу. По суті, йдеться про необхідність врахування надзвичайно складного філософсько-психологічного феномена Existentia militaria, зокрема в ракурсі аналітичного розгляду психологічних особливостей мілітарної свідомості/самосвідомості особистості.

Вочевидь, мілітарне самоприйняття доцільно розглядати насамперед у широкому контексті базових важелів людської самосвідомості (самоаналізу, самоосмислення, самосприймання,  самоствердження, саморегуляції тощо) під час кризового життєіснування в умовах воєнних дій.

Вважаємо, що мілітарне самоприйняття/самонеприйняття постає своєрідною екзистенційною рефлексією людини як готовність/неготовність засвоїти воєнні реалії та взяти відповідальність за віднайдення й утримування сенсу свого життя. Своєрідне продукування мети власного виживання і збереження самості відбуваються в драматичних умовах війни як загрозливого і руйнівного макрочинника.

Структурування позитивного самоприйняття залежить від спроможності людини до багатогранної рецепції себе на рівні тілесності, духовності, соціальності, патріотичності тощо. Водночас завдяки сформованому позитивному мілітарному самоприйняттю особистість стає адаптивнішою і виживальнішою, здатною чинити опір і вибудовувати копінг-поведінку щодо інколи абсурдних суперечностей воєнного часу. Звичайно, проблема вивчення психологічних особливостей розвитку мілітарного самоприйняття в курсантів військових закладів України набуває особливо актуального значення, адже якраз вони покликані очолити згодом різні командні ланки для потужного професійного спротиву жорстокому ворогові. Адекватне і позитивне прийняття себе як військового, фахової «людини війни» забезпечить як поглиблення патріотизму, так і покращання професіоналізму [2].   

На таких етапах соціалізації та щаблях формування професіогенези, як навчання у військових закладах, відбувається дуже знакове і потужне самоусвідомлення курсантів як на рівні оволодіння військово-фаховими компетентностями, так і в площинах ототожнення та прийняття себе як патріота і захисника Вітчизни.

Отож актуальність, соціальна значущість і недостатня розробленість  окресленої проблематики в сучасній вітчизняній науково-психологічній думці якраз і зумовили вибір теми нашого дослідження, ключовим ракурсом якого є встановлення специфіки прояву мілітарного самоприйняття в курсантів військових закладів України.

У запгальному науково-дослідницькому річищі ми намагаємося охопити аналітичний розгляд таких базових векторів: 1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми мілітарного самоприйняття у науково-психологічній літературі; 2. Обґрунтувати програму емпіричного вивчення проблеми психологічних особливостей мілітарного самоприйняття в курсантів  військових закладів; 3. Здійснити аналіз специфіки психогенези мілітарного самоприйняття в курсантів з різнотипних навчальних військових закладів;м 4. Розробити програму тренінгу для оптимізації мілітарного самоприйняття особистості.

Для психологічного обрамлення окресленої проблематики ми залучили розлогу торетико-методологічну базу. Вивчення психологічних особливостей  мілітарного самоприйняття базуватиметься на загальнометодологічних принципах системності, цілісності, розвитку й детермінованості людської психіки (Г. Балл, Г. Костюк, С. Максименко, В. Роменець, П. Чамата та ін.); теоретико-емпіричних дослідженнях  мілітарної свідомості (А. Артеменко, Ю. Лобода, В. Осьодло, Ch. Hedges,  А. Moseley, A. J. Toynbee  та ін.), мілітарної ідентифікації (В. Зливков, С. Лукомська та ін.);  наукових поглядах на мілітарну ідентичність і соціальну адаптацію комбатантів і ветеранів (А. Артеменко, К. Батаєва, В. Мушкевич, М. Мушкевич, І. Черненко, L. Ell, R. Lock-Pullan, L. McCormack та ін.); науково-психологічних підходах до самосвідомості, самооцінки, образу Я, Я-концепції особистості, самоприйняття, самоакцептації (Ю. Візнюк, Т. Говорун, А. Грись, Д. Гошовська,  Я. Гошовський, О. Гуменюк, Р. Каламаж, З. Кірєєва, Н. Кривоконь, В. Майструк, А. Маслюк, Р. Моляко, І. Слободянюк, О. Стельмах, В. Татенко, Т. Титаренко та ін.); теоретико-емпіричних студіях особливостей самосвідомості курсантів (Ю. Александров, О. Баклицька, Л. П’янківська,  Р. Сірко та ін.).

     Ми вважаємо, що феномен особистісного самоприйняття доцільно розглядати у широкому психологічному контексті самосвідомості особистості, маркуючи його (разом із самооцінкою, самоствердженням, самоповагою, самопрезентацією, саморегуляцією тощо) як один із її найважливіших компонентів. Самоприйняття є бажанням і спробою людини відкрити і засвоїти власне багатовимірне Я, а також сприяє концептуалізації людиною себе. Повномірність самоосмислення складної багатогранної суті людської самості позитвно впливає на формування особистісного самоприйняття.

      Самоприйняття як емоційно-ціннісне ставлення до самого себе формується завдяки результатам самосприймання,  самопізнання  й  самовизнання та є базальною ознакою суб’єктності. Разом із адекватною самооцінкою, розгалуженим (фізичним, інтелектуальним, презентованим, бажаним та ін.) образом Я, вибудованою гармонійною Я-концепцією позитивне самоприйняття людини забезпечує результативність її самоусвідомлення й екзистенційного ототожнення у певних цивілізаційно-культурологічних нормах і реаліях. Негативне самоприйняття (самонеприйняття) свідчить про існування психологічних проблем девіантного, деструктивного або й патологічного походження та може слугувати симптомами надмірної аутизації або й суїцидальних намірів і тенденцій.

    Термінологічне наповнення «самоприйняття» характеризується багатоваріантністю поглядів, підходів і тлумачень, а сама проблема є відкритою для різнопланового теоретико-емпіричного осмислення і вивчення. Науково-психологічні уявлення про особливості самоприйняття людини є поєднанням різновекторних концептуальних підходів насамперед щодо його змістового і функціонального наповнення [3; 8]. Розвиток самоприйняття як складної емоційної, інтелектуальної, соціальної конструкції залежить як від рівня і якості ідентифікації, так і від структурних та змістих саморепрезентацій упродовж життєвого шляху. Самоприйняття вибудовується на підставі самоставлень, а також завдяки ототожненню себе з певними системами цінностей. Позитивне самоставлення сприяє формуванню сприятливого самоприйняття як усвідомленого ототожнення і реалізації себе в певних аксіологічних пріоритетах (справжніх вартостях) і різних статусно-рольових  вимірах. Самоприйняття твориться  успілкуванні та діяльності і передбачає визнання людиною самоцінності. Прийняти і зрозуміти себе та інших є важливим досвідом для самоприйняття людиною свого внутрішньопсихологічного світу й атрибутів власної зовнішності та соціальності. Формування самоприйняття істотно залежить від оцінок інших, насамперед референтних осіб. Шлях через  рефлексії інших людей та вахування їхніх оцінок досить часто є підставою для самоцінювання та самоприйняття.

    Розвиток самоприйняття залежить від впливу соціальних, гендерних і культурних та інших змінних, які детемінують усі процеси самоусвідомлення.    Проблеми самоприйняття активно вивчаються і практикуються в різноманітних духовних і теологічних традиціях (християнство, буддизм, індуїзм тощо).        Розвиток самоприйняття відбувається упродовж психогенези людини, зокрема сензитивними періодами є підлітковий та юнаціький вік.

      Існує тісний  безпосередній взаємозв’язок між безумовним самоприйняттям і психологічним здоров’ям людини як біосоціальної істоти. Зазвичай вважається, що низька самооцінка є неадекватною, нездоровою та гальмує особистісну самопрезентацію, проте, наприклад, у вимірах раціонально-емоційної поведінкової терапії будь-який рівень самооцінки відображає дисфункційну звичку глобально оцінювати свою цінність. Людині варто приймати себе такою, якою вона є, тобто саморецепція повинна бути беззастережною. Особистісне самоприйняття як прийняття себе навіть з певними недосконалостями є способом підвищення самоствердження і впевненості, а у випадку залучення поглибленого самоаналізу (правда, без надмірного самокопирсання, самокартання, самокритики) – шляхом для саморозвитку.

Мілітарне самоприйняття ми розуміємо як емоційно-оцінний, когнітивний і поведінковий компоненти самосвідомості, що проявляються в позитивному ставленні людини, яка обрала своєю професією (або процес навчання і підготовки до неї) військову діяльність, до самої себе та прийняття себе на рівні усвідомленої та засвоєної мілітарної суб’єктності. Разом із самооцінкою, самоакцептацією, образом Я, Я-концепцією та іншими феноменами самоусвідомлення мілітарне самоприйняття маніфестує  цілісність свідомості/самосвідомості особистості військового.

Параметральну базу мілітарного самоприйняття можна узагальнено звести до акцептації своїх: 1) зовнішності (прийняття себе, власної тілесності у військових утилітарно-матеріальних вимірах як «людини в мундирі»); 2) характеру (прийняття своїх характерологічних рис насамперед як військової людини) ; 3) соціальної поведінки (прийняття себе у вимірах просоціальної поведінки військового); 4) ставлення до виконання справ (прийняття себе у контексті свідомого ставлення до виконання військового обов’язку, присяги, службових військово-посадових функцій тощо).

Едукаційний контекст військової академії загалом активно і сприятливо впливає на розвиток самооцінки, саморегуляції, самоствердження, самоефективності, самомотивованості курсантів, які, будучи тісно взаємопов’язаними параметрами самоусвідомлення, сумарно позитивно впливають на формування такого цілісного особистісного утворення як мілітарне самоприйняття. Поміж різноманіття виховних функцій офіцерської вищої школи однією з найважливіших постає активне сприяння ототожненню слухачів з військовою професією, мілітарними цінностями, фаховою престижністю, тобто набуттю ними своєрідної «офіцерської ідентичності» [1; 4; 5]. Різнобічне самоототожнення майбутніх офіцерів з військовою професією дозволяє набути досвіду актуального і подальшого успішного мілітарного самоствердження та самореалізації. У курсантів військових академій позитивне самоприйняття сприяє їхній соціально-психологічній адаптації, що разом з адекватною (з тенденцією до підвищення) самооцінкою культивує впевненість, лідерські потенціали тощо. Сформоване позитивне самоприйняття стимулює в курсантів військової академії впевненість у собі, соціальну сміливість, ініціативність у контактах і прийнятті рішень, тобто культивує розвиток рис, необхідних майбутньому офіцерові. Впевнене й адекватне прийняття власного Я сприяє самоефективності курсантів на рівня навчально-професійної підготовки   у військовій академії та особистісній самореалізації. Позитивне мілітарне самоприйняття курсанта як маскулінної молодої людини, що посідає гідні й поціновувані статусно-рольові місця у соціумі, зумовлює відчуття психологічного благополуччя, спроможність опірності стресогенним чинникам, загальне психофізичне здоров’я.

 Аналіз особливостей навчально-виховного процесу у передових військових академіях, зокрема у Вест-Пойнті, дав підстави стверджувати,  що разом з інтелектуальною, фізичною, моральною, власне військовою підготовкою дуже важливе місце відведено психологічній підготовці. Навчання курсантів самостійності, самоаналізу, самоконтролю, самооцінюванню, самоефективності, самоприйняттю сприяє формуванню поглибленого самоусвідомлення, рецепцію себе як самодостатньої мілітарної особистості. У контексті дотримання положень ключової тріади «обов’язок, честь, країна» курсанти здебільшого активно працюють над сприйманням і прийняттям  власної тілесності як успішної реалізації свого фізичного Я. Разом з академічною успішністю, виконанням військових обов’язків, фізичними здібностями, лідерством та іншими параметрами відбувається розвиток мілітарного самоприйняття [6; 7; 9]. По суті, в академії відбувається ототожнення і прийняття курсантом себе як «військової людини», що набуває професіоналізму у важливій військовій справі.

Безперечно, розлади особистісної самості, самооцінювання, самоприйняття можуть негативно впливати на життєдіяльність, професійну підготовку й ефективність військових курсантів, що потребує поглибленої уваги з метою превенції та надання психологічної допомоги.

Список використаних джерел

1. Артеменко А., Батаєва К. (2022). Мілітарна ідентичність та соціальна адаптація ветеранів АТО/ООС: монографія. Харків: Вид-во ХГУ «НУА».  
2. Бойченко А. В. (2021). Психологічні особливості становлення автономності особистості в умовах війни. Науковий журнал «Гуманітарні студії: історія та педагогіка»,  1(01), 125–128. http://nauksgf.wunu.edu.ua/index.php/npsgf/issue/view/3 (дата звернення: 18.08.2022).
3. Гошовська Д. (2021). Психогенеза фемінінної самоакцептації дівчаток-підлітків: монографія. Луцьк : ПП Іванюк В.П.
4. Зливков В.Л. (2022). Євроінтеграційний вектор сатновлення мілітарної ідентичності українців. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. Спецвипуск. С. 47–54. DOI https://doi.org/10.30970/PS.2022.spec.7
5. Зливков, В. Л., Лукомська, Л.О. (2023). Психологічні засади становлення мілітарної ідентичності особистості. Соціально-психологічні технології розвитку особистості : зб. наук праць за матеріалами VІІІ Усеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених, аспірантів та студентів «Соціально-психологічні технології розвитку особистості» (м. Херсон,07 квітня 2023 р.) [Електронний ресурс] / ред. колегія : І. Р. Крупник, І. С. Попович, Н. І. Тавровецька, О. М. Танасійчук (відп. за випуск) та ін. Херсон : Херсон ; Івано-Франківськ : ХДУ. С. 213 – 216.
6. Mayer, John D., Skimmihorn, William (2017). Personality attributes that predict cadet performance at West Point. Journal of Research in Personality. Volume 66, February, Pages 14-26 https://doi.org/10.1016/j.jrp.2016.10.012
7. Мyrseth, H., Hystad, S. W., Safvenbom, R., & Olsen, O. K. (2018). Perception of specific military skills – the impact of perfectionism and self-efficacy. Journal of Military Studies, X(X), 1-15. https://doi.org/10.2478/jms-2018-0002
8. Shepard L. A. (1978). Self-acceptance: The evaluative component of the self-concept construct. American Educational Research Journal,  16(2), 139–160.
9. Wrzesniewski, A., Schwartz, B., Cong, X., Kane, M., Omar, A., & Kolditz, T. (2014). Multiple types of motives don't multiply the motivation of West Point cadets. Proceedings of the National Academy of Sciences, 111(30), 10990-10995.