У контексті багатолітніх науково-психологічних досліджень [1] і викладання освітніх компонентів для здобувачів психологічної освіти в університеті [2] нами встановлено існування тісних співмірностей, якісних збігів/розбіжностей між заявленими в темі поняттями «синдром вигорання» і «материнська депресія». Нижче пропонуємо короткий аналітичний огляд такого вагомого для вітчизняної психології тематичного спектру питань у зарубіжній психологічній думці.
Chirico, F.; Crescenzo, P.; Sacco, A.; Riccò, M.; Ripa, S.; Nucera, G.; Magnavita, N. пишуть, що серед нагальних проблем медико-психологічної допомоги людині виокремлюється коло питань, зумовлених високою поширеністю синдрому вигорання серед людей соціономічно-допомагального циклу професій. Зокрема дослідники на підставі результатів перехресного дослідження прояву синдрому вигорання в італійських волонтерів Червоного Хреста констатують, що розуміння синдрому професійного вигорання неминуче повинно бути логічно пов’язане з безпосередньою виконуваною роботою. Насамперед це потрактовується як сукупність симптомів, що характеризується емоційним виснаженням, деперсоналізацією та особистими досягненнями.
Отож завдяки перехресному опитуванню для вивчення поширеності синдрому серед відібраної вибірки з 280 волонтерів італійського Червоного Хреста встановлено такі узагальнені результати : емоційне виснаження 8,0%, деперсоналізація 35,9% і сприйнята відсутність досягнень 23,5%. Волонтери, які надають невідкладну допомогу, повідомили про вищий рівень емоційного виснаження та деперсоналізації, а також про нижчий рівень особистих досягнень, ніж волонтери, які виконують соціальні та адміністративні обов’язки, що не пов’язані з охороною здоров’я. Сумарно всі досліджувані-волонтери зазначили різний рівень прояву такого негативного синдрому як психоепмоційне вигорання на роботі [5].
Bianchi, R., Boffy, C., Hingray, C., Truchot, D., & Laurent, E. у контексті вивчення особливостей психології здоров'я здійснили розгалужене вивчення проблеми порівняння симптоматики психоемоційного вигорання та депресії. Дослідники зазначають, що зв'язок між виснаженням і депресією не може бути лінійним і залишається значною мірою неясним. Порівняння симптомів депресії у 46 працівників, які пережили вигоряння, 46 амбулаторних пацієнтів, які пережили великий депресивний епізод, і 453 працівників, які не вигоряли, дало підстави для констатації відмінностей психоемоційного вигорання як клінічної деякої клінічної сутності. зазаначено, що досліджувані з виснаженням і великим депресивним епізодом повідомили про подібні, серйозні рівні загальних симптомів депресії. По суті, стверджується, що попри деякі відмінності у симптоматиці негативний вплив обох синдромів (вигорання і депресії) має вкрай негативний вплив на психофізичне благополуччя і життєдіяльність людини [3].
В іншому дослідженні Bianchi R, Schonfeld IS, Laurent E., присвяченому оглядові перехресних спвімірностей симптоматики вигорання та депресії, також авідзначено, що синдром професійного вигорання як форма депресії або як окреме явище більшістю вчених визнається як предмет наукових дискусій і суперечок. На підставі того, що було здійснено сучасний огляд літератури, присвяченої проблемам накладення синдрому вигорання та депресії (загалом було проаналізовано аж 92 дослідження), вдалося встановити найзагальніші збіги і розбіжності між ними. Дослідники констатують, що сучасний стан справ свідчить про те, що різниця між психоемоційним виснаженням і депресією є концептуально досить крихкою. Особливо незрозумілим визначається те, чим стан вигорання (тобто кінцева стадія процесу вигорання) відрізняється від клінічної депресії. Також відзначено, що емпірично отримані докази відмінності явища психоемоційного вигорання були суперечливими, а останні дослідження взагалі поставили під сумнів цю особливість і ймовірність взаємозвязку між ними. Однією з основних проблем називається відсутність консенсусних діагностичних критеріїв вигорання та недостатнє врахування гетерогенності депресивних розладів дослідженнями вигорання. Якраз вони і виступають головними перешкодами для вирішення окресленої проблематики. Фахівці стверджують, що на їхню думку, систематичне клінічне спостереження повинно посісти ключове місце в майбутніх дослідженнях накладення синдрому вигорання та депресії [4].
Kirsi Ahola , Teija Honkonen, Erkki Isometsä, Raija Kalimo, Erkki Nykyri, Arpo Aromaa, Jouko Lönnqvist пропонують висвітлення взаємозв’язку між професійним вигоранням і депресивними розладами на підставі результатів фінського дослідження. Констатувавши, що депресія та виснаження є поширеними проблемами здоров’я серед працюючого населення сьогодні та є досить взаємопов’язаними, а отже потребують уточнення. Вчені дослідили збіги пов’язаного з роботою професійного вигорання і депресивних розладів, тобто особливості великого депресивного розладу, дистимії та малого депресивного розладу. Національно-репрезентативна вибірка склала 3276 працівників у віці 30-64 років і було встановлено, що вигорання та депресивні розлади явно пов’язані. Зокрема діагностовано, що ризик депресивних розладів, особливо великого депресивного розладу (12-місячна поширеність), був більшим, коли вигорання було важким. Майже половина досліджуваних із сильним вигоранням мали певний депресивний розлад, а досліджувані, які перенесли великий депресивний епізод зараз, страждали від серйозного вигорання частіше, ніж ті, хто переніс великий депресивний епізод раніше. Зроблено узагальнення про те, що поняття професійного вигорання та депресії доповнюють одне одного й охоплюють явища, що частково збігаються. Депресивні розлади пов’язані з професійним вигоранням, особливо коли воно важке. Свіжий щойно пережитий великий депресивний епізод, ймовірно, пов’язаний із досвідом вигорання. Дослідники рекомедують, що під час зустрічі з працюючими пацієнтами доцільно оцінювати в них як наявність синдрому вигорання, так і наявність певних депресивних розладів, оскільки вони доволі співмірні [9]. Синдром вигорання і материнська депресія відзначаються взаємним впливом, а також вкарй складно впливають на адаптацію дитини. Таку думку підтримують Frank J Elgar , Patrick J McGrath, Daniel A Waschbusch, Sherry H Stewart, Lori J Curtis, які зазначають, що довлі часто депресія матері й вигоарння матері постають невиявленими й погано піддаються керованню та допомозі, внаслідок чого виникають численні проблеми як з пристосуванням дитини, так із іншими поширеними проблемами здоров’я. Безперечно, це складає значний тягар для суспільства, до того ж розбалансований такими потужними негативними чинниками (вигорання і депресія) психосвіт несприятливо позначається на функціонуванні діати «матір-дитина). Депресія у матерів істотно підвищує ризик психоемоційних зривів і поведінкових проблем у дітей і навпаки. Дослідники констатують, що біологічні механізми (насамперед генетика, внутрішньоутробне середовище) значним чином опосередковують вплив матері на дитину, натомість психосоціальні механізми (дедепривована прихильність, дисциплінованість дитини, моделювання, функціонування сім’ї тощо) і механізми соціального капіталу (соціальні ресурси, соціальна підтримка) опосередковують трансакційні впливи на депресію матері та проблеми адаптації дитини. Детально висвітлено ключові результати вивчення динамічної взаємодії дистресу матері й дитини й чітно та доказово проаналізовано якісні переваги врахування біопсихосоціальної моделі опосередкувальних факторів з метою стимулювання інклюзивних підходів і методів надання допомоги таким сім’ям [8]. Окремим дуже складним ракурсом, є проблематика материнської депресії в контексті народження і виховання дитини з порушенняи розвитку, адже вигорання постає ледь не найпершою загрозою. На думку Donald B Bailey Jr , Robert N Golden, Jane Roberts, Amy Ford, різнопланова депресія матері в сім’ях, де є дитина з інвалідністю, містить дуже широку симптоматику, що свідчить доволі часто про її відповідність клінічним критеріям депресивного розладу. Материнська адаптація до інвалідності у дитини в сім’ї може (і повинна) відбуватися внаслідок подолання частих випадків клінічно діагностованої депресії. констатовано, що матері дітей з обмеженими можливостями, як правило, демонстрували вищий за середній рівень симптомів депресії та більш схильні до ризику клінічної депресії. Важливе значення належить вивченню проблеми поведінки дитини, материнського вигорання, стресу і підтримки дитини і матері із симптомами депресії. Наголошено, що різниця між клінічною депресією та симптомами депресії може бути важливою для концептуалізації того, як дитина з обмеженими можливостями може вплинути на членів сім’ї та характеру підтримки, яка може знадобитися. Вчені також акцентують, що майбутні дослідження повинні включати діагностичні інструменти золотого стандарту та оцінювати історію, тяжкість і тип депресії. Дослідження також необхідні для вивчення методів як лікування, так і психолоогічноїпідтримки для зменшення появи як депресивних симптомів, так і клінічної депресії [6]. Унаслідок проведненя чотирирічного перехресного дослідження, присвяченого причинно-наслідковим умовам взаємозвязку материнського настрою та адаптації дитини, Elgar FJ, Curtis LJ, McGrath PJ, Waschbusch DA, Stewart SH. вказують на стабільність і співвідношення психоемоційних розладів (вигорання, депресія, стрес, фрустрація тощо) між наслідками для матері та дитини. Перехресна панельна кореляція показала, що симптоми депресії у матері, як правило, передували дитячій агресії та гіперактивності, але мали тенденцію слідувати за емоційними проблемами дитини. Часові відносини трактувалися в контексті механізмів передачі ризику між матір'ю та дитиною. Логістичний регресійний аналіз показав двоспрямований ризик між настроєм матері та адаптацією дитини після статистичного контролю попередніх симптомів. На думку дослідників, отримані результати свідчать про те, що материнська депресія підвищує ризик проблем адаптації у дітей Також підкреслюється високий ризик передачі психопатології від покоління до покоління [7].
Окреслена проблематика потребує подальших поглиблених досліджень з метою встановлення як детальнішої симптоматики, так і розробки сучасних психотехнологій превенції подібних нагативних явищ та надання кваліфікованої допомоги. Ми активно інкультуруємо у вітичзняний психокорекційний простір розвивальні підходи ревіталізації як потужного і різнопланового бачення психологічної допомоги матерям і дітям з проблемами розвитку.
Список використаних джерел :
1. Гошовська Д. Перинатальна психологія та післяпологові депресивні стани : методичні рекомендації. Луцьк : ФОП Манжула Ю.М., 2023. 44 с.
2. Гошовська Д., Гошовський Я., Рудницький О. Особливості впливу психоемоційного вигорання на деформацію Я-концепції депривованої особистості : теоретичний ракурс проблеми. Психологічні перспективи, (41). 92 – 107. DOI: https://doi.org/10.29038/2227-1376-2023-41- 3.
3. Bianchi, R., Boffy, C., Hingray, C., Truchot, D., & Laurent, E. (2013) Comparative symptomatology of burnout and depression. Journal of Health Psychology, 18(6), 782-787.
4. Bianchi R, Schonfeld IS, Laurent E. (2015). Burnout-depression overlap: a review. Clin Psychol Rev. Mar; 36, 28-41.
5. Chirico, F.; Crescenzo, P.; Sacco, A.; Riccò, M.; Ripa, S.; Nucera, G.; Magnavita, N. (2021). Prevalence of Burnout Syndrome among Italian Volunteers of the Red Cross: A Cross-Sectional Study. Ind. Health 59, 117–127.
6.Donald B Bailey Jr , Robert N Golden, Jane Roberts, Amy Ford (2007). Maternal depression and developmental disability: research critique. Ment Retard Dev Disabil Res Rev. 13(4):321-9. DOI: 10.1002/mrdd.20172
7.Elgar FJ, Curtis LJ, McGrath PJ, Waschbusch DA, Stewart SH. (2003). Antecedent-consequence conditions in maternal mood and child adjustment: a four-year cross-lagged study. J Clin Child Adolesc Psychol. Sep;32(3):362-74. doi: 10.1207/S15374424JCCP3203_05. PMID: 12881025
8.Frank J Elgar , Patrick J McGrath, Daniel A Waschbusch, Sherry H Stewart, Lori J Curtis (2004). Mutual influences on maternal depression and child adjustment problems Clin Psychol Rev. Aug;24(4):441-59. doi: 10.1016/j.cpr.2004.02.002.
9.Kirsi Ahola , Teija Honkonen, Erkki Isometsä, Raija Kalimo, Erkki Nykyri, Arpo Aromaa, Jouko Lönnqvist (2005). The relationship between job-related burnout and depressive disorders--results from the Finnish Health 2000 Study. J Affect Disord. Sep;88(1):55-62 doi: 10.1016/j.jad.2005.06.004.
inforum.in.ua@ukr.net