Міжособистісні стосунки часто пов’язані з конфліктами. Особливо різноманіття поведінкових реакцій помітно, коли в конфлікті беруть участь чоловіки та жінки. Знання про те, як стать впливає на вибір особистістю певного стилю поведінки, допоможе зрозуміти істинні причини поведінки людей, а також допоможе вибрати правильну тематики поведінки в конфлікті.
Люди залучаються в конфлікт як особистості, проявляють в ньому риси свого характеру, індивідуальні властивості та особливості. Учасники конфлікту по різному бачать способи виходу з конфлікту. Неоднаковість у сприйнятті ситуації та в поведінці пов’язана з багатьма факторами, один з яких є стать [3, с. 37]. Але різниця пов’язана не з самою приналежністю до певної статі, а з засвоєнням різних норм поведінки. Цим нормам, за існуючими в певному суспільстві стереотипами, мають відповідати представники певної статі.
Вибір стратегії поведінки в конфлікті зумовлює орієнтація на певну статеворольову модель, особливо на стереотипізовану. Чим більш стереотипізована модель обрана людиною, тим легше спрогнозувати поведінку людини в конфлікті [1, с. 22].
Було з’ясовано, що в нашому суспільстві типово чоловічий образ – це набір рис, пов’язаний з соціально необмежуваним стилем поведінки, компетенцією та раціональними здібностями, активністю та ефективністю. Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні та комунікативні вміння, теплоту та емоційну підтримку. При цьому надмірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінних рис набуває вже негативне оцінне забарвлення: типово негативними якостями чоловіка визнаються грубість, авторитаризм, гіперраціоналізм та ін., а жінок – залежність, пасивність, емоційна вразливість, плаксивість та ін.
Слід зазначити, що орієнтація на традиційний розподіл ролей зумовлена значною мірою астеноневротичними особливостями розвитку особистості. А орієнтація на традиційний розподіл ролей зумовлює вибір стратегії уникнення та пристосування жінками, які орієнтуються на фемінний стиль поведінки, і стратегії суперництва – чоловіками маскулінного типу [4, с. 77].
Існує певний зв’язок між статевотипізованими рольовими орієнтаціями та рівнем тривожності. У жінок, які зорієнтовані на фемінну поведінку, рівень реактивної та особистісної тривожності високий або помірний з тенденцією до високого. Цей факт говорить про те, що фемінна поведінка корелює з високим рівнем особистісної тривожності. На нашу думку, висока тривожність часто спричиняє появу стану тривоги у людини в ситуаціях оцінки її компетентності та самостійності поведінки. Це призводить до невпевненості у собі, низького рівня домагань, підлеглості, неможливості приймати рішення та відповідати за свої вчинки, постійного пристосування до чужого погляду, відмови від того способу життя, який є найкращим для цієї людини. Високий рівень тривожності також прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, з емоційними і невротичними зривами та з психосоматичними захворюваннями [2, с. 80].
Орієнтації на маскулінну поведінку у чоловіків корелюють з низьким рівнем тривожності, але дуже низька тривожність подекуди виявляється результатом активного витіснення особистістю високої тривоги з метою показати себе в найкращому образі.
Існує певний зв’язок між наявністю акцентуацій та орієнтацією на стереотипізовану модель поведінки.
Встановлено, що хлопцям з маскулінним типом поведінки, більшою мірою властива гіпертимна акцентуація, що, очевидно, пов’язано з тим, що такі особистості люблять панувати у суспільстві. В сімейному житті вони відчувають себе господарями, часто не приховують свою роздратованість та невдоволеність іншими. При збудливій акцентуації люди проявляють невдоволеність усім навколо, неприборкану збудливість зі спалахами гніву, неконтрольованість поведінки та емоцій.
Жінки, які орієнтуються на фемінний тип поведінки, схильні до таких акцентуацій, як демонстративність та емотивність. При демонстративній акцентуації спостерігається емоційність, демонстрація почуттів, думок, бажання привернути до себе увагу. Жінкам з емотивною акцентуацією властива висока чутливість та емоційна вразливість, хвилювання.
Існує п’ять основних стратегій людської поведінки в конфліктній ситуації: уникнення, суперництво, пристосування, компроміс, співробітництво [6; 7].
Вибір стратегії уникнення означає, що людина ігнорує конфліктну ситуацію, робить вигляд, що її не існує, і не робить ніяких дій для її вирішення. При даній стратегії поведінки людина не відстоює свої інтереси, що говорить про її невпевненість у своїй позиції або про низьку самооцінку і невпевненість у собі. Ці факти говорять про наявність високого рівня тривожності, вибір такої тактики поведінки може бути пов’язаний із небажанням відкрито конфліктувати та псувати взаємовідносини, що властиво жінкам з емотивною акцентуацією характеру.
Така тактика більш характерна для фемінних жінок. Це найчастіше
пов'язане з тим, що вони невпевнені в собі, тривожні і звикнули до
позиції підпорядкування.
Маскулінні чоловіки не приймають такої поведінки. Стратегія уникнення
означає для них відмову від своїх інтересів, приниження їхньої гідності і
зазіхання на незалежність.
Стратегія пристосування характеризується повним виконанням вимог
опонента. Така стратегія не допустима для маскулінних чоловіків. Фемінні
жінки більш емпатійні, тому вони можуть поступитися, вважаючи, що підсумок
важливіший для їхнього опонента, ніж для неї самої.
Тактика суперництва виражає прагнення людини задовольнити тільки свій
інтерес, не приймаючи в розрахунок інтересів партнера, змушуючи інших людей приймати її рішення, не турбуючись про зберігання міжособистісних відносин. Суперництво дозволяє домагатися необхідного результату, у той же
час може порушувати відносини між людьми.
Дану стратегію вибирають маскулінні чоловіки, для яких бажання виграти
стоїть на першому місці, а також переважає бажання самоствердитися за
рахунок інших людей. Суперництво веде до деструкції міжособистісних відносин на всіх рівнях. З цієї причини такий стиль поведінки неприпустимий
для фемінних жінок, оскільки вони не впевненні в собі, у своїх силах, емоційні відносини для них відіграють головну роль [5, с. 12].
Кожна з даних стратегій поведінки ефективна у певній ситуації. Для вдалого вирішення міжособистісних конфліктів необхідно знати, яку саме лінію поведінки обере опонент, тому, з цієї причини, необхідні знання про вплив статевого чинника на вибір стратегії поведінки.
Врахування особистісних якостей людини й особливостей її поведінки, пов’язаних зі статтю, допоможе зменшити кількість конфліктних ситуацій, які переростають у конфлікт і вміти конструктивно їх вирішувати.
Список використаних джерел
- Берлач А. І., Кондрюкова В. В. Конфліктологія: Навчальний посібник. Київ : Ун-т “Україна”, 2017. 203 с.
- Ващенко К. Антиконфліктні технології: теоретичні засади та українська дійсність . Стратегія україни. державотворення. Філософ.-політолог. та екон. аналіз (Філософія. Економіка. Політика. Освіта.). Полтава : АСМІ, 2018. C. 78-87.
- Кавиліна Г. К. Конфліктологія: навчальний посібник для здобувачів вищої освіти спеціальності: 012 Дошкільна освіта. Одеса: Видавництво ТОВ «Лерадрук», 2021. 153 с.
- Конфлiктологiя: психотехнологiї запобігання i управління конфліктами: [навч. посіб.] / I. I. Русинка. Київ : Професiонал, 2013. 332 с. .
- Конфліктологія: Практикум [Електронний ресурс]: навч. посіб. для студ. спеціальності 051 «Економіка» освітньою програмою «Управління персоналом та економіка праці» КПІ ім. Ігоря Сікорського ; уклад.: М. М. Дученко, О. А. Шевчук. Електронні текстові дані (1 файл: 2,05 Мбайт). Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020. 88 с.
- Степанов О. М. Психологічна енциклопедія. Київ: Академвидав, 2006. 424 с.
- Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. Харків: Прапор, 2007. 640 с.
inforum.in.ua@ukr.net