ОПТИМІЗАЦІЯ ІНДЕКСУ ЖИТТЄВОЇ ЗАДОВОЛЕНОСТІ БАТЬКІВ ДІТЕЙ З РАС

Серед сімей, які потребують особливої турботи суспільства і держави, важливо акцентувати увагу на сім’ях, які виховують дітей з обмеженими можливостями здоров’я і адаптації, зокрема РАС. Статистичні дані за останні кілька років свідчать про неухильне зростання кількості дітей з обмеженими можливостями та дітей-аутистів. В Україні відповідно до даних електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ) загалом обліковано 20 936 дітей до 18 років з діагнозом «аутизм». Допомога дітям потребує і суттєвої психологічної підтримки їх сімей, адже розвиток особливої дитини значною мірою залежить від благополуччя її сімейної ситуації, від участі батьків у її фізичному та моральному розвитку, правильності їх виховних впливів.

Але численні дослідження (К.О. Островська, Г.М. Хворова, К.Л. Мілютіна, О.О. Івашова, С.І. Бабатіна, Ю.Є. Ковний, Х.Я. Сайко, А.І. Руденок, І.Є. Ільницька, В. Бочелюк, М. Панов та ін.) свідчать про те, що поява в сім’ї дитини з РАС порушує життєдіяльність сім’ї, змінюється її психологічний клімат, подружні та сімейні відносини. Крім того, нерозуміння чи неприйняття батьками проблем, пов’язаних з обмеженнями здоров’я дитини, невміння дорослих контролювати свої негативні емоції та організувати конструктивну взаємодію з дитиною накладає відбиток на її подальший розвиток [1; 3; 4; 5; 6; 8]. Саме тому, увага фахівців, які працюють із сім’єю повинна сконцентруватися за такими напрямами: активізація соціальної позиції батьків, відновлення та розширення соціальних зв’язків; навчанні батьків методам та прийомам ефективної взаємодії з дитиною. Таким чином, це дозволить підвищити батьківські компетенції, створити сприятливі умови для розвитку дитини, а значить стати ефективними батьками для дитини з РАС.

Програма «Школа ефективного батьківства дітей з РАС» була реалізована в психологічній роботі, де приймали участь батьки дітей із РАС (вибірка становила 24 особи). Заняття проводились в індивідуальній та груповій формі, батьки були залучені (за згодою) як і до психолого-реабілітаційних заходів бази дослідження разом із дітьми, так і до суто батьківських занять.

Для діагностики якості життя батьків до Програми було використано опитувальник «Індекс життєвої задоволеності» (Life Satis faction Index A, LSIA), що відображає загальний психологічний стан тестованого, ступінь його психологічного комфорту та соціально-психологічної адаптованості [2]. Тест «Індекс задоволеності життям» може бути використаний для диференційованої оцінки особливостей стилю життя, потреб, мотивів, установок, ціннісних орієнтацій людини з метою визначення, які з них позитивно позначаються на її загальному психологічному стані, а які негативно.

Тест LSIA розроблений групою американських учених, які займалися соціально-психологічними проблемами геронтопсихології, був вперше опублікований у 1961 році і згодом набув широкого поширення. Опитувальник складається з 20 питань, які відображають різні аспекти загального психологічного стану людини та її задоволеності життям, максимальний індекс життєвого задоволення становить 40 балів, середня життєва задоволеність – 25-30 балів, показники менше ніж 25 балів вважаються низькими. Результати тестування представимо за гендерною ознакою, рис. 1.

Рис. 1. Результати методики «Індекс життєвої задоволеності»

Із 10 досліджуваних чоловіків лише 6 осіб мають середній індекс життєвої задоволеності, 4 особи – низький рівень. Серед 14 досліджуваних жінок одна особа визначила власний індекс життєвої задоволеності як високий, 7 осіб – середній рівень та 6 осіб – низький рівень. Суттєвої різниці між результатами чоловіків і жінок ми не виявили.

Загальні результати є наступними: середній рівень індексу життєвої задоволеності діагностовано у переважної більшості батьків – 13 осіб, низький рівень – 10 осіб (більша частина серед яких – жінки), одна особа має високий індекс життєвої задоволеності. Отже, зазначимо, що батьки дітей з РАС мають переважно середні та низькі показники індексу життєвої задоволеності, жінки мають нижчі результати за чоловіків. Представимо результати за шкалами методики, рис. 2.

Рис. 2. Результати методики «Індекс життєвої задоволеності» за шкалами

Шкала «Інтерес до життя» відображає позитивне ставлення досліджуваного до життя, ступінь ентузіазму, захоплення процесом життя, це ресурсний стан, що може мотивувати особу до подолання труднощів. З результатів можемо визначити, що жінки мають значно нижчі результати, ніж чоловіки (3,4 та 6,1 бал відповідно). Тобто, жінки цікавість до життя є пригніченою, можливо саме через постійне перебування із дитиною, неможливістю отримувати позитивні стимули в інших сферах життєдіяльності на відміну від чоловіків.

Шкала «Послідовність в досягненні цілей» констатує наявність таких особистісних вольових рис як стійкість та спрямованість на досягнення цілей, низькі результати за шкалою свідчать про пасивне ставлення до досягнень, підпорядкованість життєвим ситуаціям, компромісне ставлення до невдач тощо. Зазначена шкала у групі досліджуваних має достатньо високий показник (на рівні 5,5), що свідчить про бажання батьків мати гарні результати, докладати зусиль до реабілітації дітей з РАС. Гендерні відмінності за шкалою «Послідовність в досягненні цілей» незначні.

Шкала «Узгодженість між поставленими і досягнутими цілями» має незначні гендерні відмінності, а саме чоловіки мають вищий результат, ніж жінки (4,8 та 5,6 балів). Отже, чоловіки реалістичніше ставляться до досягнення власних цілей, мають більше фіксованих результатів, здатні досягати і виконувати ті завдання, які вважають для себе важливими. Досліджувані жінки мають нижчі результати за визначеною шкалою, проте їх середнє значення також є вищим за середній рівень.

Шкала «Позитивна оцінка себе і власних вчинків» є відповідним еквівалентом самооцінки особистості, ставлення батьків до себе, власних якостей та вчинків. В результатах батьків маємо значні гендерні відмінності, а саме: жінки – 3,7 бали, чоловіки – 6,2 бали, що свідчить про високу самооцінку у чоловічої частини досліджуваних. Це можна пояснити тим, що жінки можуть ототожнювати власні досягнення із досягненнями сім’ї, так само як і невдачі, труднощі родини привласнювати і вважати власними невдачами. Дана тема є актуальною і потребує подальшого детального дослідження, особливого значення вона набуває у сім’ях із нормотиповими дітьми.

Шкала «Загальний фон настрою» виявляє ступінь оптимізму і життєвий настрій. Шкала має незначні відмінності за статтю, і чоловіків загальний фон настрою і оптимізму вищий – 5,1 бали, у жінок – 4,5 бали.

Можемо констатувати, що за окремими показниками індексу життєвої задоволеності чоловіки мають значно вищі бали, ніж жінки, а отже, індекси задоволення життям у жінок значно нижчий. Це можна пояснити тим, що жінки дітей із РАС відмовляються від професійної діяльності на користь виховання і реабілітації дитини, їх життєве середовище і потреби звужуються до інтересів розвитку дитини, що значно погіршує самосприйняття жінок, їх реалізацію і самооцінку. Саме тому особливого значення набувають освітні та розвиваючі центри, які можуть оптимізувати розвиток дитини, вивільнити час для жінок, що таким чином підвищить індекс життєвої задоволеності і реалізації.

На наступному етапі дослідження здійснювалася практична реалізація програми, а саме корекційно-розвиваюча робота із дітьми з РАС, зустрічі з батьками, спільні заняття батьків, дітей та відповідних спеціалістів (психологів, дефектологів, вихователів). Комплекс заходів передбачав психологічне втручання, корекція та розвиток дітей, що сприяє оптимальному розвитку, благополуччю та підвищенню якості життя дітей з аутизмом. Своєчасні науково обґрунтовані психосоціальні інтервенції у ранньому віці можуть покращувати здатність дітей з РАС ефективно спілкуватися та взаємодіяти з оточуючими. Фахівці, які забезпечували реалізацію Програми, забезпечили послідовність всіх етапів розвитку і реабілітації дітей, супровід батьків. Батькам була надана детальна інформація щодо особливостей розвитку дітей з РАС, їх взаємодії з оточуючим світом, комунікацію і поведінку. Батьки отримали індивідуальну психологічну допомогу у вигляді консультацій, групових занять та групи взаємопідтримки.

З метою визначення результативності психологічної роботи з батьками дітей з РАС було проведено повторне діагностичне обстеження, а саме здійснено оцінку індексу життєвої задоволеності батьків. Порівняємо результати опитувальника «Індекс життєвої задоволеності» до та після Програми. Результати тестування представлені за гендерною ознакою у табл. 1.

Таблиця 1

Результати методики «Індекс життєвої задоволеності»

Аналіз результатів до та після психологічної роботи із батьками дітей з РАС свідчить, що як жінки, так і чоловіки демонструють позитивну динаміку. Зокрема, зменшилась кількість осіб (чоловічої і жіночої статі) із низьким індексом життєвої задоволеності, збільшилась кількість осіб із середнім і високим індексом задоволеності. Також середнє арифметичне значення збільшилось майже на пів одиниці у досліджуваних, рис. 3.

Рис. 3. Результати методики «Індекс життєвої задоволеності»

Низький індекс життєвої задоволеності знизився вдвічі – з 10 до 5 осіб, середній індекс – з 13 до 17 осіб, високий індекс діагностовано 2 осіб. Отже, результати до та після проходження психологічної роботи свідчать про покращення самооцінки та самосприйняття себе у різних сферах.

Обрахування статистичної значимості (табл. 2) визначено φ_емпір=1,58 (емпіричне значення), що відповідає невизначеності результатів (р_0,05≥1,64 та р_0,01≥2,31), тому дані відмінності не є достовірними, а отже потребують подальших уточнень, рис. 4 [7].

Таблиця 2

Результати статистичної значимості результатів методики «Індекс життєвої задоволеності» за критерієм кутового перетворення Фішера

Рис. 4. Результати методики «Індекс життєвої задоволеності» за шкалами

Суттєві зміни (більше, ніж на 0,5 балів) можемо спостерігати за шкалами «Інтерес до життя» та «Позитивна оцінка себе і власних вчинків», що свідчить про покращення самооцінки і ентузіазм у досліджуваних. Незначні позитивні зміни відслідковуємо і за іншими шкалами: «Послідовність в досягненні цілей», «Узгодженість між поставленими і досягнутими цілями», а також «Загальний фон настрою», що свідчить про оптимізацію як загального настрою, так і логічності постановки цілей у родині.

Можемо констатувати, що за окремими показниками шкал індексу життєвої задоволеності батьки після проходження Програми мають позитивні зміни, загальний показник індексу задоволеності також збільшився. Отже, психологічне втручання для допомоги дітям з аутизмом та іншими порушеннями розвитку повинні плануватися та здійснюватися за участю усієї родини, що значно підвищує реабілітаційний потенціал сім’ї, її соціальний статус та індекс життєвої задоволеності.

Вчасно надана психологічна допомога та підтримка, а також залучення членів сім’ї до участі у корекційно-розвиваючих, профілактичних та інших заходах дозволяє:

- підвищити шанси успішної адаптації дітей з особливостями розвитку та їх сімей до життя;

- дозволить запобігти відмовам від дітей, які народилися зі складними порушеннями;

- забезпечить реалізацію права дітей із обмеженими можливостями здоров’я на виховання у ній.

Формування психологічної готовності батьків до виховання дітей, що мають порушення розвитку, є одним із можливих способів подолання соціальних проблем, пов’язаних з розвитком особливої дитини, її вихованням, соціалізацією та навчанням. Оскільки важливою умовою надання ефективної допомоги дітям з РАС є включення батьків у процес розвитку власних дітей, формування їхньої активної суспільної позиції щодо системи реабілітації, соціалізації дітей, актуальним питанням стає залучення батьків до вирішення проблем навчання, виховання та розвитку дітей.

Список використаних джерел

1. Гошовська Д., Гошовський Я. Самоусвідомлення особистості з психофізичними вадами : емпіричний вимір проблеми. Психологічні перспективи. 2019. № 33. 91-102.
2. Зливков В.Л., Лукомська С.О., Федан О.В. Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях. Київ : Педагогічна думка, 2016. 219 с.
3. Іванашко О., Вірна Ж. і Сіпко Л. Психологічні індикатори емоційної безпеки батьків дітей з особливими освітніми потребами. Психологічні перспективи. Вип. 39. 2022. 153–165.
4. Кисличенко В. А., Бавольська О. В. Візуальні стратегії в корекційній роботі з дітьми, які мають розлади аутистичного спектра. «Technologies, innovative and modern theories of scientists» (May 23–26, 2023). Graz, Austria. International Science Group. 2023. 525 p. DOI: https://doi.org/10.46299/ISG.2023.1.20
5. Ковний Ю. Є., Сайко Х. Я. Використання психотерапевтичних методів у роботі з сім’ями, які виховують дітей із особливими потребами. Psychological journal. Volume 7 Issue 6 (50). 2021. 21 - 29. DOI (Article): https://doi.org/10.31108/1.2021.7.6.2
6. Кротенко В. Взаємодія з батьками як складова ефективного психологічного  супроводу  дітей  в  умовах  інклюзивної  освіти. Освіта  осіб  з особливими потребами: шляхи розбудови, 1(13), 2017. 370-378.
7. Руденко В. М. Математична статистика. Навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури, 2012. 304 с.
8. Руденок, А. І., Ільницька, І. Є. Особливості стосунків в сім’ях з дітьми з розладами аутистичного спектру. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, (3). 2022. C. 71-75. URL: https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2022.3.14