Теоретико-емпіричний аналіз емпатії як складової емоційного інтелекту у системі психологічного консультування

На сьогоднішньому етапі розвитку, у час воєнних дій на території нашої країни, яка зазнала агресивного нападу Росії, актуальність теми емпатії як складової емоційного інтелекту особистості є надзвичайно актуальною і важливою у ракурсі двох напрямків: розвиток емпатії представляє собою невід'ємну частину професійної компетентності особистості від якої залежить якість виконання покладених зобовязань; розвиток емпатії впливає на розуміння і сприйняття клієнта під час консультації та віднайдення шляхів терапевтичного вирішення  проблем на рівні взаємодії « психолог-клієнт».

  Особливого значення набуває емпатія у структурі емоційного інтелекту психолога, і відповідно звертає на себе увагу в процесі підготовки студентів – майбутніх психологів.

Метою статті є аналіз емпатії в психологічних дослідженнях, розкриття її  важливості у роботі з клієнтами.

 У результаті теоретичного аналізу наукових публікацій вдалося виокремити наступні компоненти емпатії:

• Самопізнання - найперший та найнеобхідніший крок до знайомства з собою та щодо пізнання інших. Здатність ідентифікувати власні емоції, вміння розрізняти свої емоційні стани та мотивацію при прийнятті рішення, оцінювати власні сильні та слабкі сторони, визначати свої приорітети та життєві цінності.                          
• Саморегуляція - вміння контролювати власні емоції та стримувати імпульси, але в той же час не витісняти відчуття, а проживати їх екологічно та виявити джерела відновлення внутрішніх ресурсів та радості.
• Соціальні навички - вміння швидко знаходити спільну мову з оточуючими, легко пристосовуватись до обставин, що змінюються.
• Вплив на інших людей -  несвідоме зчитування і передача емоційних сигналів. Людський мозок подає і приймає емоційні сигнали, не потребуючи при цьому вербалізації. Саме тому ми часто говоримо навіть про мовчазний вплив на інших. Експерименти доводять, що люди «заражаються» один від одного емоційними реакціями.
• Розуміння почуттів інших людей - оволодіння попередніми вміннями поступово розвивають і наділяють здатністю тонше і точніше сприймати те, що відбувається з оточуючими людьми. Ця здатність пов’язана із здатністю до емпатії.
• Емпатія - здатність розуміти та відчувати внутрішній світ, поточні емоційні стани інших людей, співпереживати їм, де відчуття контролю над таким станом не втрачається і відповідно до цього скеровувати власну поведінку. Людину, здатну до емпатії, називають емпатом.

Емпатія може використовуватись в широкому спектрі емоцій – як негативних, так і позитивних. Різною є і глибина виявлення емпатії. Вона може відбуватися як легкий відгук на почуття іншої людини, і як глибоке занурення у світ її емоцій та почуттів. Деніель Гоулман описує емпатію  як розуміння емоційного складу людини, та як поводження з людьми відповідно до їх емоційних реакцій. Відповідно до висновків сучасних дослідників, емпатія є надважливим компонентом емоційного інтелекту, розвиває глибокі рівні відносин, довіри та є сильною внутрішнім пальним людини.

Емпатія - це людський феномен, який у поєднанні з емоціями та когнітивно-поведінковими здібностями впливає на розвиток особистості. Емоційний інтелект є формуючою складовою людини, який дає нам через самопізнання, саморегуляцію та соціальні навички можливість до розуміння інших людей, зокрема можливість стати емпатичною людиною.    Нейропсихологи вважають, що більшість людей мають щонайменше зародкові здібності до емпатії. Проблема полягає в неправильному розвитку, або відсутності її розвитку – зокрема, нестачі прикладів емпатії у найближчому оточенні, частої табуйованості почуттів та емоцій на робочому місці, прагненні виховувати «залізних», незворушних людей [20].

За допомогою психологічних тестів можна визначити власний рівень емпатії. Діагностика емпатії умовно поділяє людей на три рівні.

• Низький рівень. Людина відчуває труднощі у спілкуванні, не вміє співпереживати, емоційно відгукуватися на почуття. Не розуміє вчинків, скоєних під впливом душевних поривів. Таким людям притаманний прояв агресії, замкнутість, невміння підтримати, тривожні.
• Середній рівень. Людина тримає під контролем свої почуття, думки, емоції, не завжди здатна поділитися наболілою душевною проблемою. Розуміє емоційні метушіння інших людей, але вважає, що не варто виставляти свої почуття напоказ.
• Високий рівень. Це чуткі, уважні, толерантні, ввічливі та вразливі особи. Людина відчуває яскравий емоційний відгук на переживання. Часто не відокремлює свої емоційні проблеми від проблем інших людей, однаково співпереживає близьким і стороннім людям.

На думку вчених, доцільно розвивати емпатію лише в тому випадку, якщо її початковий рівень не нижче середнього.

У структурі емпатії ми виділяємо декілька каналів, зокрема:

1) раціональний канал, який характеризує фокус уваги, сприйняття та думки суб'єкта, що виражає емпатію, по суті іншої людини - в її ситуації, проблемах, поведінці. Саме спонтанний інтерес до іншого сприяє подальшому емоційному та інтуїтивному відображенню партнера. У раціональній складовій емпатії відсутня логіка чи спонукання до інтересу до іншого, партнер привертає увагу від свого власного буття;

 2) емоційний канал емпатії, який відображає здатність суб’єкта емпатії емоційно резонувати з іншими - співпереживати, брати участь тощо. Емоційна чутливість у цьому випадку стає засобом «входу» в енергетичне поле партнера. Зрозумійте внутрішній світ, спрогнозуйте поведінку та ефективно впливайте, лише якщо суб’єкт емпатії розробив певний канал [21];

3) інтуїтивний канал емпатії, який свідчить про здатність суб’єкта бачити поведінку партнерів, діяти в умовах дефіциту вихідної інформації про них, спираючись лише на досвід, який є у підсвідомості.

Для того, щоб пізнати психологічну сутність емпатії як компонента духовності ми визначили особливості виникнення та перебігу емпатійного процесу.

Емпатійна взаємодія виникає у випадку наявності трьох основних її чинників: емпатогенна ситуація, тобто ті обставини, які спричинили у певної особи (істоти) особливий емоційний стан та потребу у підтримці зі сторони іншої особи (істоти). Такі ситуації можуть бути як психотравмуючими, так і приємними. Відповідно, емоції носять негативний або позитивний характер;

• об'єкт емпатії, тобто особа (істота), яка потребує підтримки або сприяння;
• суб'єкт емпатії, тобто особа, у якої виникають певні переживання щодо об'єкта емпатії, а також є здатність надати відповідну підтримку.

Психолог, входячи у світ клієнта, повинен слідкувати за кордонами свого внутрішнього світу. Тобто, маючи емпатійний контакт з клієнтом, може привідкривати особисті життєві ситуації, але при цьому розуміти ціль цього відкриття. Терапевт повинен вміти дисоціюватися від світу клієнта, але може розкривати себе повністю в емпатійному процесі, але не допускати його в свій емоційний стан.

Одне із перших важливих пунктів у закріпленні контракту є емпатійне слухання, яке допомагає психологу спрямувати основну увагу на головні слова та стан пацієнта. Тому те, що в них криється прихований зміст причин, які турбують або не дають спокою клієнту. Також важливо розуміти, що розголошуючи зроблені ним висновки, можуть травмувати пацієнта, оскільки він може бути до них ще не готовим.

Емпатійний спосіб спілкування з іншою особистістю має кілька меж. Він передбачає входження в особистий світ іншого і перебування в ньому "як вдома". Він охоплює постійну чутливість до мінливих переживань іншого - до страху або гніву, або засмученості, або сорому - одним словом, до всього, що відчуває він або вона. Це означає тимчасове життя іншим життям, делікатне перебування в ньому без оцінювання й осуду. Це означає вловлювання того, що інший сам ледь усвідомлює. Але при цьому відсутні спроби розкрити абсолютно неусвідомлюване почуття, оскільки вони можуть виявитися травмуючими. Це включає повідомлення про ваші враження, про внутрішній світ іншого, коли ви дивитеся свіжим і спокійним поглядом на ті його елементи, які хвилюють або лякають вашого співрозмовника. Це передбачає часті звернення до іншого для перевірки своїх вражень і уважне прислуховування до отриманих відповідей. Ви довірена особа для іншого, вказуючи на можливі смисли переживань іншого, ви допомагаєте йому переживати більш повно і конструктивно. Бути з іншим у такий спосіб означає на деякий час залишити осторонь свої точки зору і цінності, щоб увійти у світ іншого без упередженості. У певному сенсі це означає, що ви залишаєте осторонь своє "я". Це можуть здійснити тільки люди, які почуваються досить безпечно в певному сенсі: вони знають, що вони загубили себе в деколи дивному й чудернацькому світі іншого і що зможуть успішно повернутися у свій світ, коли захочуть.

Головним завданням емпіричного дослідження було виявлення рівня емпатійності, самооцінки на саморефлексії майбутніх психологів та проаналізувати їх вплив на подальшу роботу з клієнтами. Відповідно об’єктом дослідження виступали студенти психологічних напрямків, а предметом – рівні емпатій, самооцінки та саморефлексії майбутніх студентів психологічних напрямків. Як уже зазначалось, існує позитивна кореляція між розвинутою емпатією психологів та клієнтом. Вибірка досліджуваних складалась із 60 досліджуваних, середній вік досліджуваних – 23 роки.

За результатами емпіричного аналізу методики «Шкала емоційного відгуку» В.В. Бойко діапазон прояву емпатії варіюється досить широко: від легкого емоційного відгуку до повного занурення у внутрішній світ співрозмовника .

Виділяються такі рівні:

1. Низький рівень емпатії. Заснований виключно на роботі дзеркальних нейронів. Просто зчитування невербальних сигналів та зіставлення їх із тим, що бачив раніше. Він вказує на те, що індивіди звикли дбати лише про себе. У них сформувалася звичка не звертати уваги на емоційний стан тих, хто знаходиться поруч. Ці люди зазвичай цілком занурюються в якісь повсякденні справи і мало часу приділяють емоціям. Навіть власні почуття у них за рідкісним винятком залишаються досить несвідомими і нерозкритими. Людина може довгий час не розуміти, що з нею відбувається, заперечувати свої почуття і проявляти нетерпимість до слабкостей оточуючих. Низький рівень емпатії не дозволяє співпереживати людям, брати участь в бесідах, де почуття проявляються найбільш активно. Духовна сторона особистості розвивається слабо, оскільки у людини відсутнє прагнення аналізувати власні вчинки.
2. Середній рівень емпатії. Хочеться зрозуміти людину, з'ясувати причину її переживань, вислухати передісторію. Виявляється вміння ставити себе місце співрозмовника.Мають більшість людей незалежно від професійної діяльності і займаної посади. Середній рівень емпатії характеризується умінням надати підтримку в потрібний момент. Люди в основній своїй масі вміють слухати один одного. Розуміння народжується з схожого досвіду, коли одна людина ясно уявляє собі, що в даний момент відчуває інший. Середній рівень емпатії означає, що особистість цілком здатна зрозуміти переживання іншого індивіда. Однак постійно фокусувати увагу тільки на цих думках вона не стане. Більшість людей здатні втішити і надати своєчасну підтримку, при цьому особливо не заглиблюючись в чужі проблеми. Так спрацьовує реакція психологічного захисту: кожного в першу чергу турбують свої власні обставини, а труднощі трапляються у всіх.
3. Найвищий рівень емпатії. Здатність швидкого зчитування нових людей без перетягування їх на себе. Раціональний аналіз емоційного стану людини, що дозволяє надавати їй реальну допомогу. Високий рівень емпатії проявляється прагненням бути максимально корисним оточуючим. Така людина дійсно переживає, якщо на його очах з кимось несправедливо обійшлися. Індивід намагається чимось допомогти в будь-якому випадку, незалежно від того, чи зручно це для нього особисто чи ні. Він вважає за краще взаємодіяти з людьми обережно, щоб виключити будь-яку можливість образити співрозмовника.
4. Високий рівень емпатії відзначається у порівняно невеликої кількості осіб. Адже для того, щоб зробити співпереживання важливою складовою свого життя, потрібно навчитися думати не тільки про себе. В основному люди настільки сильно занурені у свої проблеми, що не знаходять моральних сил для того, щоб довгий час концентруватися на переживаннях навколишніх.

Отже, за результатами проведеної методики «Шкала емоційного відгуку» В.В. Бойко можна стверджувати, що на даний момент рівень емпатії у більшості досліджуваних відображає середній рівень розвитку ідентифікації (56,6% досліджуваних), що вказує на розвиток емпатії у майбутньому, а  це значить,  що зміст емпатійного стосунку прямо залежить від психологічної зрілості психотерапевта і зрілий терапевт пропонує ту форму емпатії, яка зрозуміла і підтримується клієнтом, натомість молоді психотерапевти демонструють клієнту свою улюблену форму емпатії.

Також ми звернули увагу на те, що 7 учасників (12,8 %) показали дуже знижений рівень емпатії. Це може бути пов'язано напряму з тим, що зараз більшість людей через війну знаходяться у стані стресу, і відповідно психіка може блокувати теперішні реальності, які на пряму впливають на наші відчуття, емоції та ресурси.

       Отже,   результати теоретико- емпіричного дослідження показали необхідність планомірної роботи над самооцінкою, підвищенням рівня емпатії та глибокої саморефлексії  у майбутніх психологів. З урахуванням результатів наших досліджень, та на основі сильного теоретичного матеріалу, нами були підібрані важливі та результативні програми, які комплексно будуть розвивати наших студентів.

Список використаних джерел

1. Бородулькіна Т.О. Динаміка образу професії у майбутніх практичних психологів: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. Київ, 2011. 20 с.
2. Бояндіна Г.С. Філософське розуміння біологічних засад феномену емпатії. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2010. Випуск 97. С. 3-8.
3. Василишина Т.В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна і вікова психологія. Київ, 2000. 20 с.
4. Вілюжаніна Т. А. Динаміка ціннісно-смислової сфери особистості в процесі професійного становлення майбутніх психологів: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07. К, 2006. 22 с.
5. Полянська В.В. Емпатія як механізм формування політико-естетичного досвіду: політико-психологічні функції. Наукові записки. №4. С. 42-52.
6. Столярчук О.А. Динаміка професійного становлення студентів. Психологічний часопис: збірник наукових праць. Київ, 2017. №2 (6). Випуск 6. С. 99-110.
7. Сурякова М.В. Уявлення студентів-психологів про майбутню професійну діяльність. Вісник Дніпропетровського університету економіки та права імені А. Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія». 2011. №1 (1). С. 136-141.