Вплив успішного самоприйняття на формування позитивного образу власного тіла

Людина як біосоціальна істота завжди обирає своїми екзистенційними пріоритетами власне тіло та свою душу. Усвідомлення власної тілесності як і осмислення своєї духовності постають визначальними завдяннями упродовж усього життєвого шляху, адже повинен відбутися особистісний саморух для самоототожнення та самореалізації у своєму цивілізаційно-культурологічному, матеріально-економічному, духовно-історичному та інших вимірах власного біологічного і суспільного життєіснування. Загальновизнаною тезою постає твердження про те, що наймилішим зображенням є власне фото або відображення в дзеркалі, а наймилішим звуком є звук власного імені, тому рецепція тілесності була, є і залишається одним із найважливіших чинників життєвої активності людини.

Імовірність незадоволенння своєю зовнішністю спонукає до численних розладів самосприймання та самоприйняття. Типовими реакціями на негативну самоакцептацію як прийняття/неприйняття своєї тілесності можуть бути як тимчасові розлади й перепади настрою (переживання, хвилювання, розпач, обурення) так і загрозливі девіантні маркери (депресія, вдіраза і заперечення власного Я, нервово-психічна  анорексія тощо). По суті, можна цілком аргументовано стверджувати, що   серйозні психопатологічні тенденції, зумовлені хибами у рецепції своєї тілесності (зовнішності, соціального іміжду на рівні одежі, зачіски тощо), призводять до інколи неспівмірно регресивних проявів у психо- і соціогенезі людини. Порушення харчової поведінки, поява численних адикій як залежностей від алкоголю, наркотиків, психотропних препаратів тощо, депресивні або й галюцинаторні розлади та ціла низка інших дисфункційних явищ можуть слугувати наслідками розладнаного самоприйняття на рівні тілесності. Безперечно, все це потужно блокує якість життя, дисгармонізує сімейні взаємини, ускладнює внутрішній психосвіт та спонукає до негативного й депресивного модусу самоусвідомлення.

Слід відзначити, що дисгармонії в рецепції свого тіла притаманні особам обох статей, у багатьох випадках потрібна нагальна і тривала медико-психологічна консультативно-корекційна допомога.

Отож актуальність вивчення феномену тілесної самоакцептації як специфічного ставлення до власного тіла не піддається сумнівам, адже йдеться про базальне екзистенційне позначення людиною себе і свого місця у системі життєвих цінностей, звязків, взаємовідносин, комунікативних і діяльнісних пріоритетів.

 Існує досить багато соціально-психологічних, клініко-психологічних досліджень у контексті окресленої проблеми, однак, на нашу думку, у вітчизняній психології одним із найпотужніших є вивчення особливостей самоприйняття дівчаток і жінок, здійснене Д. Гошовською. Серед багатьох праць авторки однією з найосяжніших у розумінні прийняття себе на рівні тілесності є монографія «Психогенеза фемінінної самоакцептації дівчаток-підлітків» [2].  

Отож вважаємо, що якраз на цьому відтинку онтогенезу людини, який досить часто називається «феноманально складний, перехідний, помежовий, кризовий підлітковий вік», проявляються найважливіші індикатори особистісного становлення, що аються взнаки згодом упродовж усього подальшого життєвого шляху.

 Підлітковість характеризується підвищеною невротичністю, імпульсивністю, вразливістю психоемоційної сфери, що зумволює загостену тривожність, явну або латентну фрустрованість, депресивність та інші афективні розлади. Емоційне неблагополуччя значною мірою детермінується розладами сприймання і прийняття/неприйняття власної зовнішності. У підлітковому віці активно появляються численні комплекси, які зазвичай негативно та руйнівним чином впливають на особистісний розвиток. Страждають як міжособистісні взаємини і сімейному мікродовкіллі, так і появляється багато внутріньопсихологічних суперечностей. Тіло, яке росте і видозмінюється внаслідок психофізіологічних, гормональних змін видається недосконалим і непривабливим, тому комплекси «гидкого каченяти» (дисморфофобії), «попелюшки», нервово-психічної анорексії, булімії та ціла низка інших лише засвідчуть важливість цієї проблеми.

Ключовим ракурсом нашого дослідження постає вивчення найважливіших психологічних характеристик досліджуваних, які мають специфічне ставлення до власного тіла, своєї тілесності. На підлітковому етапі онтогенезу зацікавленість до пізнання свого фізично-тілесного Я і творення фізичного образу Я виокремлюється в особливо важливе завдання особистісного розвитку.  Якраз на підставі сформованих образів Я (фізичного, інтелектуального, презентованого, бажаного та ін.), адекватної самооцінки, позитивної самоакцептації вибудовується як розгалужена і гармонійна Я-концепція, так і все самоусвідомлення як осмислення себе в різних ролях і статусах.

Мета статті – здійснити теоретико-емпіричне вивчення образу власного тіла, констатувати найтиповіші психологічні характеристики підлітків з особливим ставленням до  свого тіла.

 Поміж різноманіття актуальних психологічних проблем виокремлюється коло питань, присвячених тілесності особистості, зокрема образу власного тіла та його рецепції.

Однією з найпотужніших праць у досліджуваній нами тематиці є монографічне дослідження Рождественського А. Ю., присвячене феноменології тілесності у просторі життєвих перспектив особистості. Згадана монографія є продовженням дисертаційного дослідження автора, а тілесність людини у всіх вимірах і ракурсах її прояву знайшла дуже детальне аналітико-синтетичне вивчення. Розкрито філософсько-психологічні підходи до розуміння тілесності як основного екзистенційно-позначувального утворення, яке «маркує» людину у світі і всесвіті людських взаємин, висвітлено конкретні концептуальні бачення представників різних психологічних теорій, крім класичних подано також і рідкозгадувані оригінальні бачення проблеми тілесності.

Автором презентовано як розуміння сутнісних компонентів тіла, тілесності людини, так і специфіку його сприймання та прийняття у єдності фізично-духовного самоздійснення. Висвітлено гендерні аспекти рецепції власної тілесності, констатовано як подібності, так і відмінності і сприйнятті свого тіла представниками різної статі, раси, національності тощо [8].  

   Носенко Е. Л., Аршава І. Ф. пишуть про сучасні напрями зарубіжної психології, заторкуючи, до речі, у контексті психології особистості ціле коло питань, повязаних з тілесністю як визнчальною та первинною біосоціальною ознакою людини. Дослідницями повномірно і цілісно розкрито історіогенез становлень наукових підходів щодо феномену особистості, а також виокремлено підходи з оптимізації значення тілесності, фізичного Я в пріоритетах людської міжособистісної комунікації, сімейних взаємин тощо [6].   

 Семиченко В.А., розкриваючи базові основи психології особистості, відзначає особливу роль тілесності для самопрезентації та самозвершення у всіх площинах соціальної дійсності, зокрема в інтимно-сімейних, комунікативно-перцептивних, а також дружньо-колективістських та інших вимірах [8].   

На думку Моргуна В.Ф., концепція багатовимірного розвитку особистості та її застосування повинна враховувати знаковий фактор людської тілесності, фізичного Я, образу тіла як біологічної домінанти психофізичного розвитку на всіх етапах онтогенезу. Від мови тіла в соціумі часто залежить не лише невербальна комунікація, але й сигніфікація особистості (наприклад, військова форма, білий халат тощо) [5]. 

 Як стверджує Brown S. D., самооцінка свого Я, власних фізичних параметрів, своєї конституційно-морфологічної психоструктури виступають чи не найважливішими факторами успішної самопрезентації, а також адаптації у соціумі з однолітками. Зазначено, що і занижена, і неадекватно завищена самооцінка, особливо ж своїх принадливих фізичних параметрів, є досить ризиконебезпечними для обоєктивного самоусвідомлення особистості та її спілкування і діяльності. Внаслідок цього можуть виникати численні перепони тощо [9].   

  Гуменюк О.Є., висвітлюючи особливості психології творення Я – концепції людиною, зауважує важливу роль для її гармонійності фізичного Я, рецепції власної тілесності в усіх вимірах соціального буття : від імені до оджежі, від ідентичності до самоприйняття – ключових факторів розвитку самосвідомості [3].  

 Цікавим і специфічним ракурсом є висвітлення клініко-психологічних варіантів проблеми сприймання свого тіла. Аршава І. Ф., Корнієнко В. В., Єрошкіна Т. В. пишуть про психологічні особливості формування Я-концепції осіб з фізичними вадами в контексті соціально-психологічної адаптації та зазначають ціле коло проблем, з якими зустрічаються такі люди. Отож ймовірні або реальні розлади, істотні або навіяні самому собі дефекти власної психофізичної тілесності призводять до численних соціальних і власне психологічних проблем, які потребують системного і нагального вирішення [2].

   Моляко Р. В. у дисертаційному дослідженні різнопланово аналізує проблему образу фізичного Я, особливо ж у варіанті його становлення та деформації у пацієнтів з косметичними вадами. Проаналізовано цілий комплекс характерологічних ознак, параметральних особливостей у рецепції своєї зовнішності людьми, які маю виражені косметичні вади обличчя. Зазначено необхідність комплексного медико-психологічного підходу для надання допомоги і корекції, адже усвідомлення вад та їхнє приховування, маскування впливають як на систему самооцінювання, так і на все загальноособистісне самоусвідомлення [4].

Результати емпіричного дослідження дали можливість зробити кореляційний аналіз.

Аналізуючи результати кореляційного аналізу, ми виявили значимі взаємозв’язки, за допомогою яких можемо підтвердити наші припущення.

За допомогою кореляційного аналізу ми виявили зв’язок між задоволеністю власним тілом та рівнем самооцінки (r=0,72 при p≤0,05), і між образом власного тіла та рівнем самооцінки (r=0,73 при p≤0,05), що каже про те, що чим менше підліток буде задоволений своїм тілом, його образом та характеристиками – тим нижче буде його самооцінка. Але треба зазначити, що надмірна задоволеність власним тілом буде сприяти розвитку завищеної самооцінки.

Також виявлено зв’язок між задоволеністю власним тілом та самоповагою (r=0,47 при p≤0,05), і між образом власного тіла та самоповагою (r=0,48 при p≤0,05). Це означає, що самоставлення впливає на рівень самоповаги: чим менше рівень задоволеності власним тілом – тим меншим буде рівень самоповаги підлітка.

Вищесказане підтверджує, що особи, незадоволені зовнішністю і параметрами власного тіла мають низьку самооцінку та низький рівень самоповаги.

Виявлено зворотній зв’язок між рівнем задоволеності власним тілом та агравацією (r=-0,76 при p≤0,05), і між образом тіла та агравацією (r=-0,79 при p≤0,05). Це означає, що чим менше людина задоволена свої тілом, тим більше вона буде схильна підкреслити проблеми що має та складності свого характеру.

Також виявлено зворотній кореляційний зв’язок між задоволеністю власним тілом та ригідністю (r=-0,75 при p≤0,05), і між образом тіла та ригідністю (r=-0,66 при p≤0,05). Можемо зробити висновок, що незадоволеність власним тілом сприяє виникненню критичності у відношенні до чужих думок, суб’єктивізму.

Ще один виявлений зворотній кореляційний зв’язок між задоволеністю власним тілом та тривожністю (r=-0,51 при p≤0,05), і між образом тіла та тривожністю (r=-0,68 при p≤0,05), що каже про те, що незадоволеність тілом та його образом підвищує рівень тривожності людини, її емоційність та незахищеність.

Також виявлено зворотній кореляційний зв’язок між задоволеністю власним тілом та інтроверсією (r=-0,68 при p≤0,05), і між образом тіла та інтроверсією (r=-0,76 при p≤0,05). Це означає, що особа, незадоволена своїм тілом буде замикатися у власному світі переживань, уявлень, ілюзій та фантазій, стане стриманою та замкнутою.

Ще один виявлений зворотній кореляційний зв’язок між задоволеністю власним тілом та сенситивністю (r=-0,79 при p≤0,05), і між образом тіла та сенситивністю (r=-0,68 при p≤0,05), що означає вплив незадоволеності власним тілом на схильність до рефлексії, песимістичність в оцінці перспектив.

Також маємо зворотній кореляційний зв’язок між задоволеністю власним тілом та лабільністю (r=-0,78 при p≤0,05), і між образом тіла та лабільністю (r=-0,72 при p≤0,05), що вказує на те, що незадоволеність власним образом тіла впливає на мотиваційну нестабільність, переміни настрою.

Ще один виявлений зворотній кореляційний зв’язок між задоволеністю власним тілом та схильністю до психопатій (r=-0,61 при p≤0,05), і між образом тіла та схильністю до психопатій (r=-0,73 при p≤0,05), що означає, що під впливом незадоволеності власним тілом у підлітків можуть виникати психопатії – порушення розвитку особистості, дисгармоній в емоційній і вольовій сферах.

Вищесказане підтверджує, що незадоволеність зовнішністю і параметрами свого тіла має статистично значущий зв’язок з такими особистісними диспозиціями як агравація, ригідність, тривожність, інтроверсія, сенситивність, лабільність, схильність до психопатій.

Виявлено прямий кореляційний зв’язок між задоволеністю власним тілом та нарцисизмом (r=-0,68 при p≤0,05), і між образом тіла та нарцисизмом (r=-0,66 при p≤0,05), тобто чим вище буде задоволеність тілом, тим вищою буде схильність до нарцисизму.

Висновки. Отже, результати емпіричного дослідження дозволяють стверджувати, що існує надмірна задоволеність зовнішністю і параметрами свого тіла має статистично значущий зв’язок з такими особистісними диспозиціями як нарцисизм, макіавеллізм, завищена самооцінка.

Тобто, особи з особливим ставленням до власного тіла мають певні психологічні характеристики, які є запорукою задоволеності-незадоволеності особливостями формування власного тілесного образу.

Список використаних джерел

1. Аршава І. Ф., Корнієнко В. В. Основні початкові прояви психоемоційних розладів у дітей і підлітків : Навчальний посібник. Д. : РВВ ДНУ, 2003. 58 с.
2. Гошовська Д. Психогенеза фемінінної самоакцептації дівчаток-підлітків: монографія. Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2021. 330 c.
3. Гуменюк О.Є. Психологія Я – концепції.   Тернопіль: Економічна думка, 2002.  186 с.
4. Моляко Р. В. Психокорекційні стратегії деформації Я-образу зовнішності в юнацькому віці Практична психологія та соціальна робота. 2004. № 6.  С. 78-80.
5. Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку особистості та її застосування  Філософська і соціологічна думка.  1992  №2.   С. 27-40.
6. Носенко Е. Л., Аршава І. Ф. Сучасні напрями зарубіжної психології: психологія особистості : підручник. Д. Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2010. 261 с.
7. Рождественський А. Ю. Феноменологія тілесності у просторі життєвих перспектив особистості: монографія. Київ: Міленіум, 2005. 294с.
8. Семиченко В.А. Психологія особистості.  К.: Видавець Ешке О.М., 2001.   427 с.
9. Brown S. D. Self-esteen and self-evaluation: feeling is beliving. Psychological perspectives on the self.  1993. Vol. 4. P. 27 - 57.