Останні роки стали надзвичайним випробуванням для світу та нашої країни зокрема. Пандемія, природні катастрофи, війни, масові переселення – все це негативно впливає як на фізичний, так і на психологічний стан людей.
Людство перебуває у стані хронічного стресу, який з часом призводить до професійного вигорання.
Стрес – це реакція нашого організму, яка допомагає нам адаптуватися та «вижити» в умовах високої загрози. Та коли ці «загрози» стають постійними, стресори професійної діяльності переслідують нас кожного дня, ми попадаємо в капкан хронічного стресу, що веде до постійної реакції на стрес, що призводить до виснаження та професійного вигорання.[1; 2; 3]
Оскільки працівників державної служби працюють у системі «людина-людина», вони часто піддаються вигоранню.
На сьогоднішній день актуальність дослідження психологічних особливостей професійного вигорання працівників державної служби в умовах невизначеності як ніколи висока. На всій території України вже більше року триває війна: ракетні обстріли, активні бойові дії, перебої електропостачання, значне підвищення цін на всі товари та послуги, а також щодня нова інформація про десятки загиблих та поранених. Та працівники державних служб щоденно продовжують працювати на благо нашої країни. На жаль, такі умови роботи можуть швидко привести до професійного вигорання.
Проблему професійного вигорання вивчали такі визначні світові вчені, як К. Маслач, С. Джексон, Г. Фрейденбергер, Е. Аронсон, А. Пайнс, Д. Дірепдопк, В. Шауфелі, X. Сіксма, Дж. Грінберг, Б. Перлман, А. Хартман та М. Буріш.
Серед українських вчених поняття професійного вигорання досліджували С. Максименко, Т. Зайчикова, Л. Карамушка, Г. Гнускіна, А. Мудрик, А. Кульчицька, Л. Малімон.
Проаналізувавши теоретичні та методологічні основи дослідження професійного вигорання працівників державної служби в умовах невизначеності, визначено необхідність емпіричного дослідження професійного вигорання у державних службовців.
В ході даного емпіричного дослідження використано різні опитувальники для визначення рівня професійного вигорання та їх основні причини:
- опитувальник на вигорання МВІ, розроблений Крістіною Маслач [4];
- опитувальник згідно методики Д. Фонтана, який визначає рівень професійного стресу [4; 5];
- опитувальник для визначення шкали тривоги Спілбергера (State-Trait Anxiety Inventory, STAI) [6];
- опитувальник для визначення інтегральної задоволеності працею [7; 8; 9; 10; 11];
- опитувальник Міссісіпської шкали для оцінки посттравматичних реакцій [4; 12; 13; 14];
- опитувальник для визначення шкали оцінки якості життя О. С. Чабана [15; 16].
Окрім цього, опитувальник містить кілька особистих питань, які дають змогу розбити групу респондентів за такими критеріями, як:
- стать;
- вік;
- сімейний стан;
- наявність дітей до 18 років;
- стаж роботи;
- специфіка роботи ;
- виїзд у будь-яке безпечне місце після 24 лютого 2022 року.
Розглянемо детальніше результати опитувань щодо такого показника як «виїзд у будь-яке безпечне місце після 24 лютого 2022 року», адже частина громадян України намагалася уникнути фізичної та психологічної шкоди після повномасштабного вторгнення.
У респондентів, які виїжджали, переважає помірний рівень професійного стресу – 66,7 %, стрес не є проблемою для 14,3 %, а є проблемою для 19,0 %.
Опитувані, які не виїжджали у безпечне місце, мають схожий відсоток помірного рівня професійного стресу – 64,1 %. А от стрес не є проблемою для більшої кількості опитуваних – 20,5 %, та є проблемою для меншої відповідно – 15,4 %.
Рис. 1. Відсотковий розподіл рівнів професійного стресу відповідно до виїзду у відносно безпечне місце після 24 лютого 2022 року
Можна зробити висновок, що у респондентів значно переважає помірний рівень професійного стресу, а рівень стресу, коли він є проблемою, та рівень, коли стрес не є проблемою, зафіксовано у приблизно однакової кількості опитуваних, а виїзд у безпечне місце не знизив рівень професійного стресу.
Відповідно до виїзду державними службовцями у відносно безпечне місце після 24 лютого 2022 року зафіксовано рівні ситуативної та особистісної тривожності, які показано на рисунку 2.
По шкалі ситуативної тривожності у опитуваних, які виїжджали у відносно безпечне місце, переважає високий рівень тривожності – 71,4 %, середній рівень у 28,6 %, низький рівень не встановлено. У респондентів, які нікуди не виїжджали, високий рівень у 53,8 %, середній – у 41,0 %, низький – у 5,1 %.
За шкалою особистісної тривожності у опитуваних, які виїжджали у відносно безпечне місце, переважає високий рівень тривожності – 61,9 %, середній рівень у 33,3 %, низький рівень – у 4,8 %. У респондентів, які не виїжджали, високий рівень у 41,0 %, середній – у 53,8 %, низький – у 5,1 %.
(а) 
(б) 
Рис. 2. Відсотковий розподіл рівнів ситуативної тривожності (а) та особистісної тривожності (б) відповідно до виїзду у відносно безпечне місце після 24 лютого 2022 року
Можна зробити висновок, що у респондентів по шкалі ситуативної тривожності переважає високий рівень тривожності, а по шкалі особистісної тривожності – високий та середній рівні мають приблизно однакові показники.
Відповідно до того, виїжджали респонденти у відносно безпечне місце після 24 лютого 2022 року чи ні, зафіксовано рівні інтегральної задоволеності працею, які відображено на рисунку 3.
У респондентів, які виїжджали, переважає високий рівень інтегральної задоволеності працею – 66,7 %, середній рівень у 23,8 %, а низький у 9,5 %.
74,4 % опитуваних, які не виїжджали у безпечне місце, високо оцінюють свою задоволеність працею, 15,4 % – середньо, а 10,3 % – низько.
Рис. 3. Відсотковий розподіл рівнів інтегральної задоволеності працею працівниками державних служб відповідно до виїзду у відносно безпечне місце після 24 лютого 2022 року
Проаналізувавши дані, які отримано згідно опитувальника інтегральної задоволеності працею, можна зробити висновок, що більшість респондентів задоволена своєю працею, а отже вона не є основною причиною професійного вигорання працівників державних служб.
Відповідно до того, виїжджали респонденти у відносно безпечне місце після 24 лютого 2022 року чи ні, зафіксовано рівні адаптації після пережитої травми, які відображено на рисунку 4.
У респондентів, які виїжджали, переважає хороший рівень адаптації – 61,9 %, порушення у 38,1 %.
76,9 % опитуваних, які не виїжджали у безпечне місце, мають хороший рівень адаптації, а порушення зафіксовано у 23,1 %.
Рис. 4. Відсотковий розподіл рівнів адаптації після перенесеної травми працівниками державних служб відповідно до виїзду у відносно безпечне місце після 24 лютого 2022 року
Можна зробити висновок, що відповідно до опитувальника Міссісіпської шкали для оцінки посттравматичних 28 % респондентів стикнулися з порушенням адаптації після пережитої травми, а виїзд у безпечне місце не допоміг знизити цей показник.
Відповідно до того, виїжджали респонденти у відносно безпечне місце після 24 лютого 2022 року чи ні, зафіксовано рівні оцінки якості життя, які відображено на рисунку 5.
У респондентів, які виїжджали, переважає дуже низький рівень якості життя – 42,9 %, низький у 9,5 %, середній у 19,0 %, високий у 23,8 %, а дуже високий у 4,8 %.
48,7 % опитуваних, які не виїжджали у безпечне місце, дуже низько оцінюють свій рівень якості життя, 10,3 % – низько, 17,9 % – середньо, 10,3 % – високо та 12,8 % – дуже високо.
Рис. 5. Відсотковий розподіл рівнів оцінки якості життя працівників державних служб відповідно до виїзду у відносно безпечне місце після 24 лютого 2022 року
Респонденти, які виїжджали у відносно безпечне місце, все ж трішки вище оцінюють свою якість життя, ніж ті, хто лишився на своєму звичному місці проживання. Можна припустити, що це явище є наслідком погіршення політичної, економічної та соціальної ситуації в середині країни.
Загалом в результаті емпіричного дослідження психологічних особливостей професійного вигорання працівників державної служби в умовах невизначеності встановлено, що середній показник професійного вигорання у досліджуваної групи складає 51 %.
Більшість досліджуваних високо оцінюють свій рівень інтегральної задоволеності працею. Це дає зробити висновок, що ключовою причиною професійного вигорання є не місце роботи.
Основними чинниками професійного вигорання у досліджуваної групи є професійний стрес та ситуативна тривожність, що в загальному впливають на оцінку якості життя. Вік, стаж та специфіка роботи досліджуваних суттєво не вплинули на результати досліджень, по всіх показниках вони приблизно однакові.
Можна зробити висновок, що у респондентів, які покинули свою домівку задля збереження свого життя та здоров’я, спостерігається дещо вищий рівень професійного стресу, а також надзвичайно високий рівень тривожності, як ситуативної, так і особистісної. Натомість опитувані, які залишилися на своєму постійному місці проживання, мають кращий рівень адаптації після пережитої травми.
Список використаних джерел
1. Linda V. Heinemann and Torsten Heinemann, Burnout Research: Emergence and Scientific Investigation of a Contested Diagnosis, SAGE Open January-March 2017. 1–12 p.
2. Наґовські Е. А. Вигорання. Стратегія боротьби з виснаженням удома та на роботі; пер. з англ. С. Новікової. – Харків: Книжковий клуб, КСД, 2021. – 320 с.
3. Gans S. Burnout Symptoms and Treatment Elizabeth Scott Medically, MD Updated on March 20, 2020.
4. Коцан І. Я., Ложкін Г. В., Мушкевич М. І. Психологія здоров’я людини / За ред. І. Я. Коцана. Луцьк: РВВ-Вежа. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011. 430 с.
5. Максимюк Ю. О. (2012). Професійний стрес службовій діяльності персоналу державної прикордонної служби України. Держава та регіони, 4(40), 44-48. http://pa.stateandregions.zp.ua/archive/4_2012/8.pdf
6. Шкала тривоги Спілбергера (STAI). https://mozok.ua/depressiya/testy/item/2703-shkala-trivogi-splbergera-STAI
7. Психічне здоров’я працівників державних установ: монографія / Д. П. Власюк, Л. В. Засєкіна, О. В. Кихтюк та ін. / за заг. ред. Л. В. Засєкіної, А. В. Кульчицької. – Луцьк : Вежа-Друк, 2018. – 148 с.
8. Малімон Л. Я. (2020) Взаємозв’язок психологічного благополуччя і задоволеності працею персоналу державної служби. Психологічне здоров’я персоналу організацій в умовах пандемії covid-19: проблеми та технології забезпечення, 109-112.
9. Малімон Л. Я. (2018). Професійна самореалізація як чинник психічного здоров’я персоналу державної служби. Психологічні перспективи, 31, 195-206.
10. Малімон Л. Я. (2017). Психологічні аспекти оцінювання персоналу в системі державної служби. Психологічні перспективи, 29, 161-174.
11. Мудрик А. (2019). Психологічні особливості розвитку професійної кар’єри державних службовців. Psychological Prospects Journal, 33, 192-204.
12. Зливков В.Л., Лукомська С.О., Федан О.В. Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях. Київ: Педагогічна думка, 2016. 219 с.
13. Котлова Л. О., Степанюк І. А. (2012). Особливості роботи над професійно-орієнтовним завданням з курсу «Психологія травмуючих ситуацій». Професійно-орієнтовані завдання з психології для студентів V курсу спеціальності, 157-185.
14. Агаєв Н.А., Кокун О.М., Пішко І.О., Лозінська Н.С., Остапчук В.В., Ткаченко В.В. Збірник методик для діагностики негативних психічних станів військовослужбовців: Методичний посібник. Київ: НДЦ ГП ЗСУ, 2016. 234 с.
15. Чабан О. С., Хаустова О. О., Безшейко В. Г., Москаленко О. В. (2017). Валідизація «Шкали оцінки якості життя». Нові моделі діагностики, лікування та реабілітації пацієнтів з психічними та поведінковими розладами, 25(1), 159-160.
16. Шкала оцінки якості життя (Чабан О.С.). https://mozok.ua/depressiya/testy/item/2965-shkala-otcnki-yakost-zhittya--chaban-os
inforum.in.ua@ukr.net