ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОДОЛАННЯ СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Впродовж юнацького віку особистість досягає високого рівня інтелектуального розвитку, збагачує ментальний досвід, уперше масштабно аналізує свій внутрішній світ, свою індивідуальність, формує цілісний Я-образ, самовизначається у життєвих і професійних планах, осмислено спрямовує свій погляд у майбутнє, що свідчить про перехід її до етапу дорослості [4].

Різноманітні ознаки юнацтва як особливої соціально-психологічної, демографічної групи, якій властиві специфічні цінності, мова і норми поведінки, стиль, дозвілля, рішучість в реалізації задумів, є свідченням властивої тільки йому соціальної, психологічної ситуації розвитку.

На цьому віковому етапі відбувається формування механізму цілетворення, основними проявами якого є наявність у людини певного задуму, плану життя, життєвої мети, проєкту цілі, загального досвіду свого буття. Цей механізм пов’язаний із прагненням і здатністю особистості здійснювати самопроєкцію на майбутнє. Йдеться про його прагнення і здатність ставити конкретні цілі, переносити себе в майбутнє, вибудовувати своє реальне життя з проєкцією на майбутнє [5].

У зрілому юнацькому віці актуальною стає проблема незалежного життя. Для її розв’язання необхідні вміння організовувати свою діяльність, приймати відповідальні рішення і втілювати їх у життя. Вони передбачають наявність певних психологічних передумов, передусім цілісності Я, яке володіє необхідним досвідом екзистенційних переживань вибору між власним буттям і небуттям, між добром і злом.

У своєму дослідженні ми виходили з припущення, що в юнацькому віці існують типові стратегії подолання виникаючих складних життєвих ситуацій. Тому підготувати особистість до «зустрічі» з життєвими кризами можна за допомогою спеціально розробленого тренінгу, який базується на характерних особливостях розвитку самопізнання й самореалізації в юнацькому віці та спрямований на оволодіння прийомами і способами регуляції своїх емоційних станів, формування необхідних знань, навичок, умінь щодо переживання та подолання складних життєвих ситуацій, що можуть виникнути [1].

У організації дослідження було виділено три етапи – констатувальний, формувальний та контрольний.

На констатувальному етапі дослідження нами була проведена діагностика ставлення юнаків до типових складних життєвих ситуацій та вибору типових стратегій їх подолання. Оскільки вибір стратегій залежить від багатьох факторів, як зазначалося вище, (зовнішніх та внутрішніх), ми дослідили такі внутрішньоособистісні характеристики юнаків як тривожність та самооцінка. На основі аналізу діагностичних даних ми виділили групу студентів з високими показниками рівня тривожності та низькою самооцінкою для продовження нашого дослідження.

Основне завдання формувального етапу нашого дослідження полягало у тому, щоб за допомогою спеціально розробленого тренінгу, який базується на характерних особливостях розвитку самопізнання й самореалізації в юнацькому віці та спрямований на оволодіння прийомами й способами регуляції своїх емоційних станів, формування необхідних знань, навичок, умінь щодо переживання та подолання складних життєвих ситуацій, що можуть виникнути, підготувати особистість до «зустрічі» з життєвими кризами.

На контрольному етапі була проведена оцінка ефективність проведеної корекційної роботи шляхом порівняльного аналізу (кількісного та якісного) результатів діагностики до і після тренінгової роботи.

Основу констатувального етапу дослідження склала діагностика за допомогою опитувальника, створеного на основі методик «Індикатор копінг-стратегій» Дж. Амірхана (The Coping Strategy Indicators) в адаптації Н. О. Сироти, В. М. Ялтонського та методики визначення стресостійкості та соціальної адаптації Холмса та Раге, методики «Копінг-тест» Лазаруса, Фолкмена, методики дослідження рівня тривожності Тейлора (адаптація Т.А. Немчинова) та тесту «Самооцінка» [1].

У результаті опитування студентів були виявлені ситуації, що сприймаються студентами як складні та класифікуються за наступними типами: ситуації, в яких проявляються проблеми стосунків, міжособистісної взаємодії, ситуації загострення проблем власного особистісного розвитку, ситуації, пов’язані з актуальною діяльністю, виконанням певних обов’язків, загрози і ризики для здоров’я та життя, ситуації соціальної взаємодії та адаптації.

Ситуації відсутності взаєморозуміння; напружених стосунків в сім’ї; наявності фінансових проблем; ситуації, пов’язані з навчанням (екзамени, заліки тощо); усвідомлювання необхідності прийняття рішення; хвороби або втрати близької людини є такими, що їх найчастіше зазначали всі респонденти, як ситуації, актуальні в їхньому житті (відповідно 51%; 33,6%; 33%; 24%; 23% і 18% опитуваних студентів).Відносний рівень актуальності ситуацій різних типів представлений на рис. 1.

Аналіз наведених даних дозволяє зробити висновок про те, що найбільш типовими і актуальними для студентів, що брали участь у дослідженні, є ситуації, в яких проявляються проблеми стосунків, міжособистісної взаємодії. Ситуації, пов’язані з діяльністю, виконанням певних дій, обов’язків посідають друге місце за кількістю їх у відповідях студентів-першокурсників, що пояснюється недостатнім рівнем оволодіння ними новими для себе формами діяльності, навичками її регуляції та організації.

Рис. 1. Відносний рівень актуальності ситуацій різних типів  (у%)

Аналіз співвідношення загальної кількості зазначених складних життєвих ситуацій та кількості опитаних студентів дозволяє зробити попередні висновки про рівень усвідомлення «складності життя» студентами, який складає – 2,9.

Такий, на перший погляд невисокий рівень усвідомлення «складності життя» нашими респондентами може підштовхувати до висновку про об’єктивно невелику кількість складних життєвих ситуацій в житті студентів, але результати попередніх бесід, спостережень, результати інших досліджень свідчать про протилежне – про високий рівень проблемності життя першокурсників. Низький рівень диференціації сприйняття складних ситуацій може свідчити про наявність достатньої кількості складних життєвих ситуацій у житті, але при цьому недостатній рівень готовності студентів до вирішення цих проблем, і в тому числі недостатній рівень сформованості у них особистісних копінг-ресурсів.

Перелік  популярних поведінкових стратегій, що їх обирають молоді люди в складних для себе життєвих ситуація, є досить обмеженим. Аналіз психологічних особливостей обраних стратегій можна об’єднання у наступні три групи:

• стратегії, спрямовані на когнітивну переоцінку ситуації, зміну свого ставлення до неї і за рахунок цього – пристосування. Цю стратегію обрали 28 % респондентів;
• стратегії, спрямовані на активне вирішення проблемної ситуації обрали 58% досліджуваних;
• стратегії, що спрямовані на реалізацію емоційної регуляції,  були обрані 14% респондентів.

Деякі із стратегій можна віднести до кількох груп, а саме, стратегія пошуку допомоги і підтримки інших людей в залежності від контексту може бути і стратегією активного вирішення ситуації і стратегією емоційної регуляції, зменшення напруги; така ж неоднозначність є і стосовно стратегії пошуку компромісу.

Особистісні якості, які варто розвинути, врівноваженість, вміння спілкуватися були зазначені респондентами, як ресурси, які необхідні для підсилення їх можливостей щодо подолання складних життєвих ситуацій.

Також, респонденти сподіваються, що у вирішенні складних життєвих ситуацій їм допоможуть знання людей і життєвий досвід, розуміння та підтримка з боку інших та гроші.

Результати за методикою «Копінг-тест» дають можливість порівняти частоту використання певної копінг-стратегії та підтвердити дані, отримані у процесі опитування та описані і представлені вище, адже 55 % респондентів у складних життєвих ситуаціях обирають переважно активні стратегії їхнього подолання (прийняття відповідальності, планування у вирішенні проблеми та пошук соціальної підтримки), 35 % віддають перевагу компенсаторним копінг-стратегіям (позитивна переоцінка, самоконтроль), 10% пасивним способам копінгу (дистанціювання, втеча-уникнення, конфронтаційна поведінка). Особливості вибору поведінкових стратегій за шкалами «Копінг-тесту» представлена на рис.2.

Рис. 2. Результати вибору студентами поведінкових стратегій за методикою «Копінг-тест»  (у особах)

Для аналізу впливу особистісних характеристик (тривожність та самооцінка) проаналізуємо отримані результати за методиками Тейлора та «Самооцінка».

За результатами методики дослідження рівня тривожності Тейлора, ми встановили, що у 14 (35% ) студентів мають середній рівень тривожності, у 12 (30%) – високий, у 14 (35%) – дуже високий. З низьким рівнем тривожності не було виявлено жодної особи (рис. 3.).

Рис. 3. Рівень тривожності студентів за методикою Тейлора.

Проаналізувавши дані, отримані за допомогою методикою «Самооцінка», ми визначили, що у 7,5% обстежуваних мають неадекватно низький рівень самооцінки; 22,5% – низький рівень; 12,5% – нижче середнього; 22,5% – середній; 17,5 – вище середнього; 17,5% – високий рівень самооцінки. З неадекватно високим рівнем не було виявлено жодного респондента.

Для того, щоб зрозуміти, як взаємопов’язані і взаємозалежні досліджувані нами психологічні змінні використаємо метод математичної статистики, а саме визначимо коефіцієнти кореляції за Пірсоном.

В якості міри статистичного зв’язку використовуються (в залежності від характеру даних) різні види коефіцієнтів кореляції. Як правило, величина коефіцієнта кореляції змінюється в межах від +1 (прямий функціональний зв’язок) до – 1 (зворотній функціональний зв’язок), якщо коефіцієнт кореляції рівний 0, то зв’язок між ознаками відсутній. Ступінь відмінності коефіцієнта кореляції від 0 (в межах від +1 до –1) виражає статистичний зв’язок між ознаками.

Між самооцінкою і тривожністю r=-0.472 (p<=0.002) p="">

Співставлення отриманих у процесі діагностичної роботи результатів дає нам підстави стверджувати, що вибір копінг-стратегій пов’язаний з індивідуальними особливостями особистості студентів. Так, досліджувані з середнім рівнем тривожності та адекватною (середня, нижче-вище середньої) самооцінкою в першу чергу обирали стратегії, спрямовані на активне вирішення проблемної ситуації, прийняття відповідальності, планування у вирішенні проблеми та пошук соціальної підтримки. Респонденти з середнім рівнем тривожності та високою самооцінкою обирали стратегію дистанціювання та конфронтаційної поведінки.

На основі отриманих діагностичних даних ми виділили групу з 10 студентів, які характеризувалися низькою самооцінкою та високою тривожністю, і запропонували їм взяти участь у формувальному етапі нашого дослідження.

Тренінгові заняття проводилися відповідно до загальноприйнятих норм та принципів проведення групової роботи (І.Вачков, Л.Петровська, К.Рудестам, Т.Яценко та ін.) [3]. Вправи та ігри, що входили до складу тренінгу, були запозичені в інших дослідників та адаптовані відповідно до мети і завдань програми тренінгу.

Програма тренінг-курсу передбачала проведення 8 занять з щотижневою періодичністю, тривалість кожного заняття – 60-90 хвилин.

Мета тренінгу: розвиток у студентів особистісних можливостей щодо ефективного подолання життєвих труднощів та вибору ефективних копінг-стратегій.

З метою перевірки ефективності психокорекційної роботи,  була проведена повторна діагностика, що дозволила простежити динаміку змін у учасників експериментальної групи.

У результаті повторного діагностування студентів за допомогою методики дослідження рівня тривожності Тейлора було зафіксовано зменшення рівня тривожності. Динаміка показників представлена на рис. 1.

Таблиця 1.

Результати первинної та повторної діагностики рівнів тривожності респондентів експериментальної групи

Аналізуючи результати першого та повторного дослідження самооцінки студентів можна констатувати, що до проведення корекційної роботи у 20% обстежуваних був неадекватно низький рівень, у 40% – низький, у 30% – нижче середнього і у 10% – вище середнього рівень самооцінки. Після здійснення корекційного впливу ми отримали наступні результати: у 30% низький рівень самооцінки, у 20% нижче середнього, у 40% середній, у 10% вище середнього.

Також нами бралися до уваги результати опитування щодо обрання студентами у складних життєвих ситуаціях тих чи інших стратегій їхнього подолання. Аналіз динаміки змін переважного обрання студентами стратегій копінгу різного типу показав, що проведена робота сприяла зростанню особистісної активності студентів експериментальної групи у подоланні ними складних життєвих ситуацій.

Крім кількісного аналізу даних, отриманих за допомогою використання стандартизованих методик, був проведений якісний аналіз самозвітів студентів. Практично всі студенти, з якими проводилася визначена відповідною метою й завданнями корекційна робота, відмітили позитивність її результатів. Вони відзначали, що отримали нову і дуже корисну інформацію, змінилися їхні погляди та ставлення до деяких речей в житті, до інших людей, до видів поведінки, ситуацій, самих себе тощо.

Ситуації, котрі сприймаються і переживаються юною особистістю як складні життєві ситуації, викликані неможливістю задовольнити потреби в безпеці, незалежності, коханні, взаємності, а також пов’язані зі стосунками з найближчим соціальним оточенням і самооцінним ставленням до себе. У юнацькому віці проблеми особистісного та професійного змісту, становлення  ієрархічної системи цінностей, розвиток рефлексії суттєво впливають на перебіг та переживання складних життєвих ситуацій [2].

Список використаних джерел

1. Зливков В.Л., Лукомська С.О., Федан О.В. Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях. Київ : Педагогічна думка, 2016. 219 с.
2. Маннапова К.Р. Роль життєстійкості у подоланні складних життєвих ситуацій. Теорія і практика сучасної психології.  2019. № 1. Т. 2. С. 75-78.
3. Пилипенко Н. М. Соціально-психологічний тренінг формування особистісних змін в умовах моделювання екзистенційної кризи. Практична психологія та соціальна робота. 2014. № 1. С.68-70.
4. Титаренко Т. Життєві кризи: технології консультування. Київ : Главник, 2017. 144 с.
5. Чіп Р. Психологічні особливості переживання життєвої кризи особистістю в ранньому юнацькому віці. Актуальні проблеми психології розвитку особистості. Психологія особистості. 2011. № 1 (2). С. 289–296.