Актуальність дослідження: протягом останнього часу гаджет-залежність постає як одна з пріоритетних напрямків дискусій і занепокоєння як для спеціалістів по роботі з дітьми, так і для батьків, оскільки чинники залежності значно впливають на успішність у навчанні та на поведінку дітей. Особливо це питання набуло актуальності протягом 2020-2023 років, коли учні вимушені були значну кількість часу проводити вдома на дистанційному навчанні з практично необмеженим доступом до гаджетів. Взаємодія особистості з гаджетом неоднозначно впливає на її здоров’я та соціальне становлення. З одного боку, гаджет надає величезні можливості для спілкування, читання книг, відвідування онлайн музеїв та перегляду кіно, а з іншого – містить віртуальні загрози, які можуть мати негативні наслідки для дітей шкільного віку та їх близьких у реальному житті.
Мета дослідження: здійснити теоретико-емпіричне дослідження психологічної характеристики гаджетозалежності дітей молодшого шкільного віку.
Виклад основного матеріалу: Проведені дослідження говорять про те, що особливо сприйнятливими до гаджетів є діти у віці до 10 років.
Аналіз наукової літератури виявив відсутність єдиного визнаного поняття психологічної залежності від гаджетів. У широкому значенні залежність є прагненням покладатися на когось або щось з метою отримання задоволення від адаптації.
Акцентуємо увагу на тому, що адикція особистості від гаджетів є серйозною соціальною проблемою, оскільки у вираженій формі може мати такі негативні наслідки, як втрата працездатності, конфлікти з оточуючими, вчинення злочинів. Крім того, це найбільш поширений вид девіації.
Проаналізувавши психолого-педагогічну та соціологічну літературу, резюмуємо, що гаджет-адикція не пов’язана з об’єктивними параметрами користування Інтернет-пристроєм (тривалістю використання, доступністю, сферою використання), а має особистісний характер, тобто набуває надзвичайної значущості для певної категорії людей завдяки певним особистісним властивостям. До цих характеристик вчені відносять підвищену чутливість до обмежень, що породжує бажання звільнитися від вимог соціального середовища та потреби в емоційній підтримці, а також сприймає пристрій як середовище, яке з більшою ймовірністю, ніж реальність, забезпечить цю підтримку.
Ми вважаємо, що поява гаджетів налагодила та пришвидшила багато процесів та взаємодій людей один з одним, та враховуючи особливості особистості, такі як бажання втікти від реальності, бажання визнання, життєве розчарування та ін. мотивують людину затримуватись онлайн і створюють високий ризик до виникнення адиктивної поведінки.
Залежність від гаджетів і нових технологій відбувається в значній мірі через те, що вони пропонують індивіду негайну сенсорну стимуляцію. Надання гаджетами задоволення швидким і легким способом завдяки постійній сенсорній стимуляції можуть активувати центри винагороди мозку. V. Dunckley зазначає, що використання розважальних функцій гаджетів, наприклад, гра у відеоігри, стимулює вироблення дофаміну – гормону задоволення. Навіть саме очікування моменту, коли можна буде грати у відеогру (використання гаджету) стимулює викид дофаміну. Тривала як фізіологічна, так і сенсорна активність може призвести до негативних наслідків для фізичного та психічного здоров’я, заважати нормальному функціонуванню особистості.
З метою вивчення впливу гаджетів на молодших школярів нами було проведено емпіричне дослідження. Дослідження проводилося у чотири етапи: констатувальний, емпіричний, формувальний, контрольний етап.
Дослідження проводилися на базі Приватного ліцею «Скарбниця мудрості», який розміщений у Луцьку, на території церкви «Фіміам».
Згідно з об’єктом, предметом, метою та завданням дослідження нами були обрані наступні методики: емпіричні – анкетування (анкета «Роль мобільного телефону в моєму житті»); тестування (методика «Шкала залежності від смартфону, коротка версія» – «SAS-SV»; тест на виявлення комп’ютерної залежності» (А. Шакурова, А. Дроздікова – Заріпова); методика діагностики ступеню залежності від Інтернету Кімберлі Янг; методика для визначення рівня тривожності «Оцінка рівня шкільної тривожності Філліпса».
1. Анкета «Роль мобільного телефону в моєму житті». Мета анкетування – виявлення ролі мобільних телефонів у житті дитини. Анкета містить 10 питань з варіантами відповідей (Додаток А).
2. Методика «Шкала залежності від смартфона, коротка версія для дітей» (The Smartphone Addiction Scale, Short Version for Adolescents, «SAS-SV») спрямована на виявлення залежності від використання смартфону через пеляцію до проявів позитивного очікування щодо використання даного пристрою, відстороненість від інших справ, орієнтованість на кіберпростір, надмірне використання пристрою, толерантність.
3. «Тест на виявлення комп’ютерної залежності» (А. Шакурова, А.Дроздікова - Заріпова) (Додаток В).
Мета тесту – виявлення схильності до комп’ютерної залежності.
Даний тест дозволив визначити схильність дітей до комп’ютерної залежності та визначити її компонент.
4. Методика діагностики ступеню залежності від Інтернету Кімберлі Янг.
5. Для вивчення психічного стану молодших школярів було використано методику для визначення рівня тривожності «Оцінка рівня шкільної тривожності Філліпса».
У результаті проведеного анкетування за допомогою анкети виявлено, що 100% досліджуваних володіють мобільними телефонами, крім дзвінків та SMS, діти молодшого шкільного віку найчастіше використовують свої смартфони для фото, відеозйомки та користування соціальними мережами (78% опитаних), слухають музику в аудіоплеєрі телефону (75%), а також користуються Інтернетом, месенджерами та будильником (70%). Переглядають відео чи фільми на телефоні 2/3 досліджуваних (66,7%), а в ігри грають майже 60% досліджуваних. Опитування показало, що майже 45% дітей молодшого шкільного віку постійно користуються смартфоном протягом дня; 25% досліджуваних розмовляють по телефону більше 30 хв.; майже 15% досліджуваних говорить по телефону більше години протягом дня. При цьому на інші потреби, крім дзвінків та SMS, більше половини досліджуваних витрачає більше 3-х годин свого часу на смартфон (18,3% – від 3 до 5 год., 45% – більше 5 год.); лише 6,7% проводить у смартфоні не більше 30 хв. на день.
Найчастіше діти молодшого шкільного віку носять свій телефон у кишені штанів (2/3 досліджуваних) або тримають у руці (66,7%), що є одними з найбільш небезпечних для організму варіантів носіння телефону. Також більше половини досліджуваних під час сну тримають телефон недалеко біля ліжка, а 15% взагалі залишають свій телефон на ліжку біля подушки/під подушкою, що також є дуже шкідливим для організму. Хоча майже всі досліджувані (96,7%) дали відповідь, що знають про шкоду від мобільного телефону, серед переліку можливого негативного впливу мобільного пристрою найбільш згадуваним є погіршення зору (75% респондентів); лише 25% досліджуваних знає, що смартфон може викликати залежність. При цьому 11,7% досліджуваних дотримуються думки, що у разі правильного користування смартфоном (помірно) він не несе шкоди здоров’ю, а майже 16,7% досліджуваних вважають, що мобільний пристрій зовсім не несе ніякої шкоди для здоров’я. Більшість досліджуваних не буде звертати увагу, якщо на їхній телефон довгий час не приходитимуть сповіщення/дзвінки (86,7%), проте 13,3% будуть частіше перевіряти телефон, щоб упевнитись, що вони не пропустили сповіщення.
Дослідження показало, що майже 45% стали використовувати телефон частіше протягом останнього року. Майже половина дітей молодшого шкільного віку нервувала б, якщо б їхній телефон зламався та їм деякий час прийшлось бути без нього.
Потрібно зазначити, що дослідження проводилося змішане навчання й більшість із них використовувала смартфони для онлайн-навчання.
Отримані результати дозволяють констатувати, що для дітей молодшого шкільного віку залежність від смартфона проявляється збільшенням часу користування, появою негативних емоційних реакцій за відсутності смартфона, необхідністю постійного тримання смартфона в полі зору та постійною перевіркою стану соціальних мереж щодо зацікавленості життям інших людей в онлайн-контенті, появою негативних соматичних симптомів. Проведення методики показало, що 25% досліджуваних за результатами проведеної методики демонструють наявність залежності від мобільного телефону, маючи за сумою балів більше ніж 31 для дівчат та 35 – для хлопців, більшість із яких становлять дівчата – 60% з усієї вибірки залежних.
Досліджувані контрольної групи не надають першочергового значення комп’ютерним іграм у своєму житті, вони мають хобі та інші цікаві заняття, окрім комп’ютерних ігор. Досліджувані експериментальної групи надмірно захоплюються комп’ютерними іграми, приділяють їм багато часу та не проявляють зацікавлення оточуючим світом, в них не має хобі, окрім віртуальних ігор, їм важко знаходити спільну мову з однолітками.
Отримані результати свідчать про схильність досліджуваних контрольної групи до продуктивного проведення часу поза межами комп’ютеру, а досліджувані експериментальної групи схильні до компенсації поганих відносин з оточуючими компенсації у віртуальному світі.
Таким чином, аналіз схильності молодших школярів до комп’ютерної залежності контрольної та експериментальної групи виявив, що у більшості досліджуваних контрольної групи переважає низький рівень схильності до комп’ютерної залежності, а у експериментальної групи переважає – високий рівень схильності до комп’ютерної залежності. У більшості досліджуваних контрольної групи переважає надцінний компонент, а у експериментальної групи – компенсаторний компонент. Отже, досліджувані контрольної групи схильні до продуктивного проведення часу поза межами комп’ютеру, а досліджувані експериментальної групи – до компенсації поганих відносин з оточуючими компенсації у віртуальному світі.
Причинами виникнення такої залежності є бажання школярів втекти від реальності хоча б на певний час через сукупність проблем пов’язаних з внутрішніми факторами, такими як самооцінка, темперамент, тощо та з соціальними, до них відносяться успішність молодших школярів в навчанні, відношення однолітків, міжособистісні стосунки. Якщо учень має проблеми у цих сферах то це цілком ймовірно може привести до виникнення залежності від Інтернету. Даний стан є досить небезпечним, адже якщо не звертати на нього увагу, то він може перейти до високого ступеню залежності і повної втечі від реальності.
Дослідження рівня шкільної тривожності за методикою Філліпса виявило у молодших школярів підвищення рівня загальної тривожності. В учнів виявлялося підвищення рівня тривожності та схильності до високих рівнів.
Цими показниками характеризується загальна тривожність учнів молодших класів, що може мати відношення до навчального процесу та шкільних взаємовідносин, а може бути проявом особистісних рис. Проте високому рівневі тривоги притаманне сприяння неуспішності у навчанні, порушення міжособистісних стосунків та особистісного становлення.
У 40,76% виявляється підвищений рівень тривожності в школі. Це може бути свідченням знаходження дітей у негативному емоційному стані, що має зв’язок з різноманітними формами включення в шкільне життя. 40,10% дітей мають підвищений рівень переживання соціального стресу. Це може вказувати на наявність сприятливих умов для соціальної комунікації, особливо з однолітками. У 30,70% виявлений середній рівень фрустрації потреби у досягненні успіху. Це є показником перебування цієї частини учнів у несприятливих умовах, що гальмують розвиток власних потреб до успіху та досягнення бажаних наслідків. 53,80% досліджуваних виявляло підвищення рівню страху самовираження. Це може бути висновком того, що необхідність саморозкриття та представлення себе іншим викликає у дітей переживання негативних відчуттів. У 46,10% відмічався високий рівень страху ситуацій перевірки знань. Ця цифра вказує на те, що відчуття сильної тривожності з приводу перевірки знань спостерігається у меншій кількості дітей. Більшості же учнів притаманна нормальне пристосування до ситуацій стресогенності. 61,50% - підвищений рівень тривожності стосовно проблем та страху у відносинах з викладачем. Це може покращувати шкільну навчальну успішність. Більшість з учнів початкових класів демонструє тривожність на низькому рівні.
Отже, залежність від гаджетів визначається наявним рівнем тривожності й може бути викликана бажанням позбутися даного емоційного стану за рахунок переходу від реального життя до життя в онлайн за допомогою смартфону. Активність дітей молодшого шкільного віку у даному випадку буде зумовлена бажанням усунути перешкоди щодо використання гаджету або ж постійною навігацією в онлайн-просторі для пошуку необхідного контенту.
Використання мобільних телефонів впливає на зміни в природних комунікативних механізмах, які призводять до того, що діти молодшого шкільного віку готові безперервно спілкуватися телефоном, писати SMS, перевіряти сторінки у соціальних мережах, що порушує процес звичайного життя, впливає на появу відчуття тривоги, дискомфорту, погіршення самопочуття та настрою в ситуації вимушеної деривації від мобільного зв’язку.
Таким чином, залежність від гаджетів і нових технологій відбувається в значній мірі через те, що вони пропонують індивіду негайну сенсорну стимуляцію через активування центрів винагороди мозку, вироблення дофаміну; проте тривала як фізіологічна, так і сенсорна активність може призвести до негативних наслідків для фізичного та психічного здоров’я, заважати нормальному функціонуванню особистості, особливо ще недостатньо сформованій психіці молодшого школяра. Визначено, що залежність від гаджетів – це нехімічна технологічна залежність, що передбачає зловживання індивідом гаджетів. З’ясовано, що залежність від мобільного телефону є найпоширенішою формою гаджет-адикції, а діти молодшого шкільного віку є уразливою групою з високим ризиком надмірного використання смартфону. Проблемне використання смартфону пов’язано з розладами самопочуття, настрою, активності, появою тривожності внаслідок знаходження довгого часу без гаджету або відсутності сповіщень на нього; збільшенням часу щодо використання пристрою; зниженням самоконтролю; появою неприємних фізіологічних відчуттів. Визначено, що надмірне використання гаджетів викликає технострес і, як наслідок, тривожність, безсоння, дратівливість, фрустрацію, що, врешті-решт, призводить до серйозних проблем із ментальним здоров’ям та психосоматикою. Для зниження рівнів гаджетзалежності пропонуємо корекційну програму для дітей молодшого шкільного віку.
Американські психологи стверджують, що сучасні молодші школярі можуть бути на порозі психічної кризи. Кажуть, що у тих, хто проводить багато часу перед екранами, розвивається апатія до навколишнього світу, часта зміна настрою або агресія.
Психіка молодших школярів нестабільна і знаходиться в стадії формування, тому дуже важливо намагатися захистити їх від негативного впливу гаджетів. Навпаки, ті, хто займається спортом, відвідують різні гуртки або роблять уроки, значно знижують ризик. Дитяча депресія – поширене і серйозне захворювання, яке негативно впливає на поведінку дитини.
Надмірне використання пристроїв не розвиває інтелекту у дітей. Деякі експерти припускають, що у сучасного покоління повільніше йде інтелектуальний розвиток. Завдяки гаджетам у дитини не розвивається логіка, фантазія та уява, знижується концентрація уваги. Крім того, діти мають проблеми з живим спілкуванням. Вони вже звикли до віртуальних «смайликів». Діти не хочуть висловлювати свою думку, ділитися своїми почуттями, переживаннями.
Але водночас у техніці є «інь» та «янь», які важко збалансувати як батькам, так і вчителям. Наприклад, при користуванні телефоном покращуються когнітивні здібності – це здатність обробляти інформацію, міркувати та аналізувати ситуації.
Тому у всьому важливий баланс. В умовах сучасного світу неможливо (і навіть неправильно) відмовлятися від цифрових технологій. Вони можуть розвивати здібності молодшого школяра і водночас їх руйнувати. Тому батькам важливо уважно стежити за особливостями поведінки своєї дитини і при необхідності звертатися до фахівця.
Тривале спілкування з гаджетами з раннього дитинства незворотно послаблює кору головного мозку та уповільнює розумовий розвиток. Це підтверджують дослідження американських, канадських, корейських учених. В результаті погіршується пам’ять, сон і зір. Діти гірше вчаться і стають більш дратівливими.
Висновок. Отже, аналізуючи результати нашого дослідження, стає зрозуміло, що поява гаджетів багато в чому полегшила процеси і завдання, але разом з тим маємо наслідки залежності від тривалого перебування за ними, зокрема дітей молодшого шкільного віку. Аби уникнути таких наслідків впливу гаджетів, батькам варто контролювати час праці дитина за гаджетом, а також мотивувати дитину мати хобі, відвідувати різноманітні гурки, щоб цікавим було реальне життя, а не віртуальне.
Список використаних джерел
1. Дідок О. Інтернет-залежність : «за» і «проти» користування соціальними мережами. День. 2017. 24 черв. С. 2.
2. Карпук Ю. Я. Проблема гаджет-залежності у сучасному світі. Особистість і суспільство: методологія та практика сучасної психології : матеріали VІ Міжнар. наук.- практ. інтернет-конф. (13 трав. 2019 р.) / За заг. ред. Я. О. Гошовського, О. В. Лазорко, А. В. Кульчицької, Т. В. Федотової. С.42 – 44.
3. Петрушко Г. В. Місце і роль інтернету у житті молодших школярів 2020рік: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 14 квіт. 2020 рік Львів ЦПО «Генезум», 2020 URL: https://genezum.org/library/misce-i-rol-internetu-u-jyttimolodshyh-s
4. Сімович О. Г. Психологічні особливості прояву психічних станів у дітей молодшого шкільного віку. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2015. №2 (27). С. 69 – 77
5. Яворська Л. М. Фактори становлення психологічного благополуччя особистості. Наука і освіта. 2017. №12. С. 212 – 220
inforum.in.ua@ukr.net