Реалії сьогоднішнього вітчизняного соціуму засвідчують існування численних агресивних дискурсів, що зумовлено як війною, так і спалахом психогенних реакцій на мілітарну дійсність. Психологічна безпека особистості зазнає повсякчасного впливу і втручання багатьох чинників, насамперед агресивного походження, що лише посилює умовний «індекс агресії» у воюючому суспільстві. Психологічний добробут пересічної особистості тісно корелює з психологічним здоровям мікро- і макросоціуму, тому психозахист від агресії постає важливою умовою функціонування як окремої людини, так і тих мікрогруп, в які вона входить (сімя, колектив на роботі, сусіди тощо).
Забезпечення особистісного комфорту на рівні державної політики істотно ускладнено умовами війни, тому крім загального негативно-агресивного фону важливу деструктивну роль відіграють такі форми й варіанти дискомфортно-руйнівної соціальної взаємодії, як міжнародний тероризм, різномодальне насилля (від фізичного й до сексуального), а також агресивне залякування, булінг, цькування, тролінг, мобінг тощо. Агресивні напади на людину, криваві міжособистісні конфлікти, бійки тощо постають частими сюжетами в засобах масової інформації, що лише посилює загальну психоемоційну розбалансованість соціуму. Різні форми соціального утиску людей або окремих груп за певною ознакою (національною, релігійною, ідеологічною та ін.) проявляються в численних згустках інформації про мікроклімат взаємин у сучасному світі.
Феноменологія насильства в освітньому психопросторі, констатація його мотиваційних витоків, форм прояву і причин застосування виступають одними із чільних завдань сучасної психологічної науки, насамперед з метою превенції та корекції.
Мета статті здійснити теоретико-емпіричне вивчення гендерно-психологічних особливостей поведінки старшокласників у ситуації застосування булінгу.
Виклад матеріалу. В умовах війни в нашому соціумі цілком можливе загострення проблеми насильства, агресії, булінгу та інших агресивних вчинків. Міжособистісна взаємодія руйнується через цькування людьми одне до одного та вилаштовує цілу низку перепон у мспілкуванні, фаховій діяльності, сімейному мікрокліматі тощо.
Булінг трактується як систематичне, регулярне, концентроване і цілеспрямоване завдання фізичної і/або психічної шкоди людині, дитині.
Булінг також розглядають як довготривале ігнорування, зневажання, уникнення і знехтування дитиною переважною більшістю членів класу, колективу, групи, мікрогрупи. Такий вид булінгу як внутрішньогрупового насильства притаманна особлива атмосфера знехтування, а також систематичний, повторюваний характер гніту, гноблення. цькування тощо.
За своїм походженням психологічне насильство може бути спеціально організованим, навмисним, злісним актом. а також може проявлятися неусвідомлено. Однак це завжди агресивна поведінка, яка культивується і застосовується упродовж досить тривалого часу та має вкрай негативні наслідки для постраждалого.
Структура булінгу обов’язково містить три базові складові : переслідувач (гнобитель, кривдник, буллі, насильник), жертва (скривджена, гноблена) і сторонні спостерігачі – діти й дорослі. В останніх зазвичай можна зауважити такі типові психостани як почуття неспроможності допомогти, певної моральної травми і провини.
Типовими видами булінгу є [3]:
1) фізичний булінг – штовханина, бійки, зачіпання, підніжки, ляпаси, стусани, удари ногою, завдання тілесних травм і ушкоджень тощо;
2) психологічний булінг – принизливі жести і погляди, розповсюджування чуток і неправдивої інформації про когось, погрози, шантажування, злі і жостокі жарти, цькування перед іншими, образливі мімічні гримаси, свідоме і навмисне ігноруваня тощо;
3) економічний булінг – вимагання грошей, послуг, крадїжки речей, нищення шкільного приладдя жертви тощо;
4) сексуальний булінг – підглядання, фотографування жертви в туалеті, роздягальні, образливі жести і рухи тіла, лайливі прізвиська сексуального характеру, інвективна лексика, лихослівя, сексуальні погорзи, шантаж згвалтуванням, оразливі жарти сексуального характеру, розповсюджування чуток про сексуальні девіації жертви тощо;
5) кібербулінг – розповсюджування за допомогою гаджетів, телефонів, світової павутини, соціальних мереж неправдивої інформації про жертву, розповсюдження образливих фотографій, негативних і цькувальних месенждів тощо.
Запобігання, протидія, превенція та психопрофілактика випадків шкільного булінгу як варіанту насильства є складним і відповідальним завдання для психологів, учителів. батьків, адже жорстоке, агресивне, цькувальне і принизливе ставлення до дитини руйнує її самоусвідомлення та самоствердження.
Посилена й науково обгрунтована превенція і психопрофілактика булінгу в освітніх закладах має зважати посилену увагу на гендерні аспекти, оскільки дівчатка повинні бути захищені в першу чергу від цькувань, насилля та інших похідних булінгу.
Окремого наукового статусу набувають проблеми дослідження різновидового насилля у системі міжособистісного спілкування й не дотримання безпеки освітнього середовища. Особливо актуально це на етапі пост підлітковості, тобто на юнацьких щаблях онтогенезу, коли молода людина нагально потребує самореалізації та самоствердження в мережі міжособових взаємин.
Вкрай негативним є вплив різновидового насильства на формування особистості в ранньому юнацькому віці, коли відбувається формування Я-концепції як одного із базових конструктів самосвідомості. Особлива сензитивність і ранимість юнаків і юнок зумовлена як віковою кризою, так і крзиовми явищами в суспільстві, насамперед воєнними діями. Насилля, вербальна і/або інструментальна агресія вносять численні розбіжності у творення особистісної самості, зокрема породжують амбівалентність в ідеальному і реальному Я. Можуть виникати проблеми у розбудові самооцінки, виникати неадекватний рівень домагань, хаотизм і розбалансованість життєвих перспектив і особистісних планів. По суті, внаслідок насилля можуть набуватися девіантні форми поведінки, неадекватні самоуявлення, хибна самоакцептація тощо.
Аналітичний огляд науково-психологічного доробку, присвяченого широкій проблематиці міжособистісного насильства, мобінгу, булінгу в освітньому просторі сучасних навчальних закладів, засвідчує актуальність і доцільність подальшого систематичного вивчення цього складного соціально-психологічного явища.
Окремого значення набуває статево-гендерний ракурс дослідження феноменології булінгу як варіанту насильства.
Феномен людської агресивності – одна із найскладніших проблем психології, адже торкається базальних засад існування особистості як біосоціальної істоти.
Агресія, агресивність як механізми виживання, співіснування, конкуренції людини в соціумі набувають особливої актуальності для українського населення у звязку з війною, проте проблема є надзвичайно широкою та потребує спеціальних досліджень, насамперед зх метою встановлення сутнісних ознак явища.
Насилля однієї живої істоти над іншою постає у різних концепціях предметом дискусій і багатогранності трактувань. Якщо представники біологізаторських теорій стверджують, що агресія неминучий компонент людської природи і в «харчовому ланцюгу» виживає той, хто сильніший, агресивніший, експансивніший тощо, то, наприклад, прихильники християнської релігії можуть вважати агресію величезним диявольським лихом і злом.
На філософсько-психологічному рівні проблему агресивності і булінгу пропонував вирішувати Балл Г.О., відзначаючи, що на межі співвідношення принциповості й толерантності, на жаль, можуть виникати й прикрі факти насильства однієї людини над іншою, що є вкрай антигуманним і небезпечним для соціуму [3].
Серед різноманіття форм проявів агресії та людської агресивності одним із дуже негативних виокремлюється булінг.
На думку Адажій О., практиковане у сучасній школі цькування одними дітьми інших дітей, старшими молодших тощо має дуже несприятливі наслідки, особливо ж для жертв булінгу. Знущання і для жертви, і для агресора відіграє негативну роль, адже якщо першому це завдає болю, приниження, відчуттів безпорадності і приреченості, то другий може відчути себе безкарним циніком, якому дозволено все, що згодом може призвести до антисоціальної поведінки [ 1].
Багатоманіття варіантів і способів насильства у школі розкриває Богуславська А., констатуючи, що всі вони дуже негативно впливають на психічний світ і розвиток школярів, насичують мікроклімат шкільного закладу атфмосферою напруженості, агресії, неповаги та інших антигуманних відтінків. Психотравми від булінгу можуть залишатись упродовж усього життя, накладаючи негативні відбитки на онто- і соціогенез, сімейне і професійне життя [4].
Про негативний вплив булінгу в школах як чинника психічного нездоров’я пише Борщевська А. В., яка відзначає, що внаслідок цього негативного й небезпечного явища відбуваються психогенні розлади, які шкодять процеам навчання, а також особистісного становлення дітей, які зазнали тиску і приниження. Фізичні травми і психічне травмування мають споріднену основу – дитячий біль, який не можна порівняти ні з чим, адже під загрозою постають екзистенційні конструкти дитячого світосприйняття. Безпечне соціодовкілля повинно вибудовувати продидії ситуаціям булінгу, здійснювати психопрофілактичні заходи з метою недопущення прикрих випадків знущань над дітьми [5].
Про необхідність запровадження сучасної системи захисту дітей від жорстокого поводження пишуть Волинець Л., Дорошок Т., Євсюкова М. та ін., констатуючи, що в нових реаліях появляються нові форми насилля над дитячою психікою, які повинні бути зупинені та покарані. Проблема булінгу розглядається в широкому контексті агресивності людни, зокрема агресивної поведінки як асоціальної та небезпечної для суспільства. Система психологічного захисту повинна перетинатися з межею юридичних законодавчих документів і підходів щодо забезпечення комфортного освітнього середовища для дітей [6].
Герелес М. здійснено дослідження щодо того як, на думку молоді, можна і потрібно подолати булінг. Констатовані численні форми і варіанти булінгової поведінки в молодіжному середовищі згруповані за різними рівнями травмогенності і небезпечності, однак узагальнено відзначено, що будь-який булінг є небезпечним і протигуманним, адже несе агресію, приниження, цькування та інші форми моральних, психологічних і фізичних страждань [7].
За результатами емпіричного дослідження серед 60 досліджуваних найбільше актів булінгу діти спостерігали в шкільному приміщенні, на шкільному подвір’ї, у приміщенні класу. Показники вищі у дівчат. Також вищі показники у дівчат по спостереженню булінгу в Інтернеті – 64, 3% у дівчат і лише 20% у хлопців.
Приблизно однаковий відсоток у дівчат і хлопців по показнику спостереження булінгу на вулиці і в інших місцях («всюди») – 35,7%, 33,3% і 21%, 20% відповідно. Жертвами булінгу визнали себе 21,4% дівчат і 13,3% хлопців; розповіли батькам про даний епізод 28,5% дівчат і 13,3% хлопців. Отже, рівень довіри дітей до батьків невисокий.
Серед хлопців більше агресорів, ніж жертв, проте ті, хто відчував себе жертвою цькування почуваються більш принизливо і пригнічено, ніж дівчата. Дівчата називають в більшості тему цькування – зайва вага, недосконала фігура. Хлопці не вказували таку інформацію.
Рис.1. Участь в акті булінгу у ролі жертви
Дослідження показують, що безпечне середовище в школі є однією із психолого – педагогічних умов запобігання боулінгу, тому важливо виявляти як почуваються в ньому школярі. У нашій вибірці не виявлено 100%-го почуття безпеки.
За результатами анкетування, у безпеці в своєму класі почувають себе 64,3% дівчат і 86,7% хлопців. Потребує додаткової уваги дослідження даного факту - які причини перешкоджають 36,7% дівчат і 13,3% хлопців почуватися безпечно і захищено в шкільному колективі.
Нагадаємо, що значно більша кількість дівчат спостерігає за актами булінгу зокрема у школі. Можливо вони приховують свою участь в агресивних діях, або себе в ролі жертви. У будь якому випадку педагогічним працівникам та шкільному психологу слід звернути увагу на даний факт і ми рекомендували класним керівникам не залишатися байдужими до ситуації відчуття небезпеки дівчатами досліджуваних шкільних колективів.
Висновки. Отже, при проектуванні тренінгів з розвитку толерантності, протидії булінгу, слід звернути увагу саме на розвиток відчуття подяки, вміння поступатися, просити пробачення, бажання примирення саме у хлопців, в більшій мірі ніж у дівчат.
Список використаних джерел
- Адажій О. Цькування у школі. Наслідки знущання і для жертви, і для агресора. URL: https://glavcom.ua/ country/society/ckuvannya-u-shkoli-naslidki-znushchannya-i-dlya-zhertvi-i-dlya-agresora-464608.html
- Баєва, І.А., Лактіонова Є.Б. Експертна оцінка стану освітнього середовища на предмет комфортності і безпеки. Психологічна наука і освіта. 2013. № 6. С.5-8
- Балл Г.О. Про співвідношення принциповості й толерантності. Педагогіка толерантності. 1997. № 1-2. С. 110-111.
- Богуславська А. Насильство у школі. URL: http://www.umoloda.kiev.ua/number/ 904/171/32933/.
- Борщевська, А. В. Булінг в школах як чинник психічного нездоров’я Науквий вісник Міжнар. гуманітар. ун-ту. Серія: Медицина. Міжнар. гуманітар. ун-т. 2014. Вип. 6. С. 48–52. Текст статті доступний в Інтернеті: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_medf_2014_6_15
- Волинець Л., Дорошок Т., Євсюкова М. та ін. Система захисту дітей від жорстокого поводження: навч.-метод. посіб. К.: Держсоцслужба, 2005. 395 с.
- Герелес М. Як подолати булінг, на думку молоді. URL : https://ukraine.ureport.in/story/390/
inforum.in.ua@ukr.net