СПЕЦИФІКА ЗВ’ЯЗКУ ВЗАЄМОВІДНОСИН З МАТІР’Ю ТА РОЗВИТКОМ АГРЕСИВНОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

У складних і напружених реаліях нашого часу, в умовах російсько-української війни феноменологія людської агресивності набуває найбільшого прояву, маючи своїми наслідками зруйновані людські долі, втрачені життя, розбиті надії та мрії.

Агресія як потужне філософсько-психологічне явище від вимірів загальнолюдського горя і трагедії знаходить своє заземлення в конкретній ситуації біди і  болю, травми і страждання. Внаслідок цього відбуваються багаторівневі видозміни й модифікації життєвого шляху людини, спотворюється оптимістична картина й легенда життєвого шляху, знижується рівень її соціального оптимізму тощо.

Мета статті - здійснити теоретико-емпіричний аналіз проблеми агресивності на підлітковому етапі онтогенезу у ракурсі взаємин з матір’ю.

Виклад матеріалу. Індивідуальна адаптація пересічної особистості в ускладнених війною умовах відбувається вкрай складно й неоднозначно, адже через підвищений рівень агресивності в соціодовкіллі кожна людина намагається частіше застосовувати психологічний захист, залучати механізми, тактики і стратегії копінг-поведінки.

Особливо складно перебігають процеси конфліктності й агресивності на рівні міжособистісних взаємин, зокрема у психопросторі сімейного мікросоціуму. Проблемні, конфліктні й неоптимальні батьківсько-дитячі взаємини руйнують канву взаєморозуміння та взаємопідтримки і наповнюють комунікативне поле вербальною або й інструментальною агресією. Виникає розбалансований мікроклімат, побудований на недовірі, підозрі, агресії та неповазі до статусно-рольових преференцій кожного із членів сім’ї.

Внутрішньоособистісні конфлікти накладаються доволі часто на систему міжособистісного конфліктування, що зумовлює перепади психоемоційного характеру, вибудовує комунікативно-перцептивні перепони між дітьми і батьками, порушує когнітивно-регулятивні засади спільного життєіснування. Конфлікти й агресія стають повсякденним способом і вирішення проблем, і пояснення світу, і навіть інколи стилю життя. Внаслідок культивування парадигми насилля зазвичай відбувається істотна і болісна деформація індивідуально-психологічних особливостей  дитини. 

Окремого наукового статусу набуває проблема взаємин підлітка з найближчими людьми, адже внаслідок сформованого «почуття дорослості», вибудованої системи образів Я він прагне до самостійності та демонструє дуже активно поведінкові нонконформні моделі.

Психологічні проблеми відносин з матір’ю містять особливу складність та потребують дуже виваженого підходу щодо психоконсультативної або психокорекційної допомоги. Взаємини з матір’ю постають потужним корелятом розвитку і прояву агресивності в підлітка, зокрема через процеси сепарації як намагання відірватися від опіки, гіперопіки, досягнути свободи у системі владно-підвладних сімейних стосунків.

Підліткова агресія, агресивні підліткові субкультури, специфіка аутоагресії дітей підліткового віку мають значну кількість науково-психологічних досліджень, які спрямовані на багатовимірне пізнання як причинно-наслідкової сутності агресивності, так і структурно-фунціонального наповнення і пояснення кожного окремого випадку підліткової агресії.

У цілій низці вітчизняних і зарубіжних теорій, концепцій і шкіл пропонуються різнобічні підходи щодо пояснення суті підліткової агресії. У різних науково-психологічних напрямках і підходах можна відстежити багатоманіття трактувань та інтерпретацій : від сублімаційної природи підліткової агресивності внаслідок пубертату як розладнаного статевого дозрівання до порушення афективного балансу між батьками і дітьми-сиблінгами підліткового віку.

Типовими моделями вимірювання і пояснення підліткової агресивності є такі :

1) це спричинено суворим поводженням з дитиною, причому змалку, а також намаганням і активним прагненням лише силовими способами і методами домогтися від неї чемності, старанності, слухняності тощо (вважається, що такий підхід корелює з розвитком у майбутньому репресивності, тривожності, боязкості, низької емпатійності тощо цих дітей (Fesback Н., Salztein Х., Xoffman М.));

2) це зумовлено стилями спілкування, зокрема підлітки із сімей з ліберальним, автократичним і непослідовним стилями виховання значно частіше й інтенсивніше демонструють поведінкову агресивність. Вони також задіюють значно ширший репертуар агресивних вербальних і поведінкових реакцій, ніж діти, які виховувалися в родинах з демократичним і люблячим стилем виховання і ставлення (Borecka-Biernat D.);

3) це появляється внаслідок різновидової депривації, коли агресивний соціум тисне на беззахисну дитину-сироту (Дж. Боулбі, Я. Гошовський, Й. Лангмейєр, З. Матейчек та ін.).

Агресивна поведінка підлітків проявляється в різних видах.  Вчені виділяють наступні види агресії [2;4]:

1) фізична агресія (напад) – при якій використовується фізична сила проти іншої особи;

2) вербальна агресія – негативні почуття виражаються у формі сварки (крик), так через зміст вербальних реакцій (загрози, прокляття, лайка);

3) пряма агресія направлена проти будь-якого об'єкта або суб'єкта;

4) непряма агресія – передбачає дії, спрямовані на іншу особу обхідним шляхом, і дії, що характеризуються невпорядкованістю;

5) інструментальна агресія досягається засобом досягнення будь-якої мети;

6) ворожа агресія – виражається в дії, що має метою заподіяння шкоди об'єкту агресії;

7) аутоагресія – проявляється в самоприниженні, нанесенні собі тілесних ушкоджень аж до самогубства;

8) альтруїстична агресія – захист від чиїхось агресивних дій [3].

За формальними характеристиками виділяють наступні форми агресивних дій:

- негативні – позитивні (деструктивні – конструктивні);

- явні – латентні (агресія зовні – прихована агресія);

- вербальні – фізичні (словесний напад – фізичний напад);

- прямі – непрямі (безпосередньо спрямовані на об'єкт – зміщені на інші об'єкти);

- ворожі – інструментальні (з метою заподіяння шкоди, болю іншій людині або з іншою метою);

- прийняті особистістю – чужі для себе (осуджені самою особистістю) [6].

Традиційно у сучасних вітчизняних дослідженнях агресивність підлітка трактується як типовий випадок і наслідок вираженого неблагополуччя в сім’ї, у розладнанні сімейних взаємин. Досить часто відзначається важлива роль впливу агресивного батьківського ставлення, на акцентуації характеру підлітка, авторитарної батьківської ролі на підліткові комплекси тощо.

Окреме місце у психологічних моделях розвитку агресивної поведінки має материнське неприйняття дитини підліткового віку. Отож, беззаперечно, рівень і специфіка материнських відносин, насамперед материнського прийняття, суттєво впливає на особливості агресивних проявів поведінки сучасних підлітків.

Сім'я може бути як потужним фактором розвитку емоційно-психологічної підтримки особистості, так і джерелом психічної травми і пов'язаними з нею різноманітними особистісними розладами. Батьки природним чином впливають на своїх дітей: через механізми наслідування, ідентифікації та інтеріоризації образів батьківської поведінки.

Задля якісної і кількісної оцінки рівня агресивності ми провели дослідження з 60 учнями підліткового віку за допомогою опитувальника рівня агресивності Басса-Дарки.

З отриманих даних видно, що високий рівень фізичної агресії відзначається у 10% досліджуваних, середній рівень – у 50%, низький – у 40% підлітків.

Високий рівень непрямої агресії мають 20% досліджуваних, середній рівень – у 46,7%, низький – у 33,3% учнів.

Високий рівень дратівливості відзначається у 26,7% досліджуваних, середній рівень – у 55%, низький – у 18,3%.

Високий рівень негативізму мають 30% досліджуваних, середній рівень – у 56,7%, низький – у 13,3% підлітків.

Високий рівень образи відзначається у 25% досліджуваних, середній рівень – у 56,7%, низький – у 18,3%.

Високий рівень підозрілості мають 28,3% досліджуваних, середній рівень – у 58,3%, низький – у 13,3% підлітків.

Високий рівень вербальної агресії відзначається у 28,3% досліджуваних, середній рівень – у 55%, низький – у 16,7%.

Високий рівень почуття провини притаманний 28,3% досліджуваних, середній рівень – у 58,3%, низький – у 13,3%.

Вищезазначені результати дослідження за опитувальником рівня агресивності Басса-Даркі дозволили нам визначити індекс ворожості та індекс агресивності досліджуваних. Див. таблиця 1.

Таблиця 1

Індекси ворожості та агресивності (опитувальник рівня агресивності Басса-Дарки)

З результатів видно, що 63,3% досліджуваних мають індекс ворожості поза нормою, а 51,7% – мають індекс агресивності поза нормою.

Графічно результати методики представлені на рисунку 1.

Рис. 1. Графічне зображення індексів ворожості та агресивності за опитувальником рівня агресивності Басса-Дарки

За результатами опитувальника рівня агресивності Басса-Дарки можемо зробити висновки про те, що найбільш вираженими у досліджуваних підлітків є почуття негативізму, тобто опору та боротьби проти встановлених звичаїв і законів; почуття підозрілості, тобто недовіри і обережності по відношенню до людей; вербальної агресії, тобто виразу негативних почуттів як через форму (крик, вереск), так і через зміст словесних відповідей; почуття провини, тобто можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, тому він відчуває докори сумління.

Аналізуючи отримані індекси ворожості та агресивності можемо зробити висновок, що у підлітків високим є як рівень агресії, який включає в себе дратівливість та вербальну і фізичну агресії, так і рівень ворожості, який включає в себе образливість та підозрілість.

Найчастіше рівень прояву агресії визначається вихованням дитини у родині. Якщо батьки карають її, б’ють, постійно сварять або знущаються, то така поведінка дитини є відповідною реакцією на жорстоке ставлення до себе. Сімейні стосунки також накладають відбиток на вираження підлітками негативних емоцій. Багато батьків вважають прояв у дитини таких почуттів, як гнів, роздратування, злість, неприпустимим. Вони впевнені, що нормальна людина повинна їх у собі закривати і не показувати. І намагаються не допустити прояву подібних почуттів у підлітка різними способами.

Список використаних джерел

1. Баранова Н. Психокорекція агресивності та конфліктності у підлітків. Психолог. 2005. № 36. С. 17-19.
2. Гиренко С.П. Агресивна поведінка особистості в конфлікті. Вісник Харківського університету. Серія “Психологія”. 2000. № 472. С. 49 – 51.
3. Данилюк А.Л. Проблема агресії. Мультиверсум. Філософський альманах.  2014.  № 43.  С. 28-34.
4. Дроздов О. Ю., Скок М. А. Проблеми агресивної поведінки особистості: Навчальний посібник.   Чернігів: ЧДПУ імені Т. Г. Шевченка, 2000.   156 с.
5. Павелків В.Р. Психологічні засоби корекції міжособистісних стосунків у підлітків з агресивною поведінкою : автореф. дис ... канд. психол. наук: 19.00.07.   Київ : 2006 .  20 с. 
6. Федух І.С. Психологічні особливості проявів агресивності в ранньому юнацькому віці: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. н.: спец. 19.00.07 «Педагогіка та вікова психологія». К. 2007. 19 с.