Період неповноліття – це, етап кардинальних трансформацій: від тотального контролю дорослими усіх сфер життя тинейджера до емансипації; зміна відношення до навчального процесі як такого; стрімка перебудова організму, як зовні так й внутрішньо, завдяки гормональним структурам, створюють умови, за яких юнак, юнка стають особливо вразливими й піддатливими до небажаних, негативних впливів різноманітних обставин.
Причинами віктимного поводження серед тинейджерів є: не чітке розуміння соціальних норм та наслідків у разі їх порушення, намагання знайти гідне місце серед ровесників використовуючи віктимні дії різного змісту від пошуку жертви для злочину, або програвання цієї ж ролі. Все це здійснюється заради одного - добитися високого статусу та престижу серед ровесників.
В. Синьов акцентує на тому, що неповнолітнім характерна сугестивність до зовнішніх впливів, якщо джерело визначено як авторитетне. Причому рівень вражень, отриманих від контакту з ним, зберігається на довгі роки та впливає на формування рис характеру, особистісну позицію та траєкторію життєвого шляху. При цьому науковець наголошує у тинейджерів варто брати до уваги й таку особливість, як активний розшук власного ідеалу. Але, за відсутності сформованої бази морально-соціальних цінностей й системи осмислених переконань, ситуативності власної позиції стає очевидною орієнтація на конкретний ідеал з точки зору помітних зовнішніх його проявів (фізична міць, всебічна незалежність у діях, намірах, коштах, задоволеність умовами існування, «кримінальний романтизм», тощо). Якщо це вражає тинейджера, то з’являється прагнення набути такої ж життєвої позиції, того, кого він визначив ідеалом для наслідування [3].
В.В. Папуша різновидності віктимності диференціює на три групи. До складу першої включені неповнолітні із аморальною та асоціальною поведінкою. Для них притаманні такі риси: як егоїзм, нестриманість, жорсткість, безтактність тощо.
Друга об’єднує осіб з прихованою негативною налаштованістю, вони своїми можуть спонукати до злочину, або полегшити його здійснення, тим самим стверджують діями групи віднесено неповнолітніх потерпілих, які не мають чіткої негативної спрямованості особистості, але вони своєю поведінкою можуть активно сприяти або полегшити вчинення злочину. Свої дії пояснюють іманентним прагненням до самоствердження.
Третя складається з осіб, які діють нейтрально з позиції моралі та закону. Ці тинейджери доволі легко потрапляють під зовнішній вплив, вони не володіють стійкими навичками морального поводження, оскільки вони не набули ознак переконання[2].
За переконаннями А.С. Бистрова, неповнолітній період характеризується підвищеною віктимністю, яка зумовлена наступними особливостями: схильністю до емансипації, мізерний рівень критичності, сугестивність, конформність у контактах з очільниками референтних груп[1].
Він же своїх працях акцентує увагу на тому, що неадекватна оцінка себе може спричинити віктимізацію неповнолітніх. Так, її високий рівень формує занижену критичність, а тому особа не спроможна реально оцінити себе та власну спроможність, відповідно, з’являється активний тип віктимної поведінки; низький продукує нерішучість, пасивність, сором’язливість, за таких умов спостерігається пасивний тип віктимної поведінки. До цього кола чинників віктимної поведінки тинейджерів автор відносить: «персональний досвід переживання, або спостереження акту наруги, набір психологічних якостей (емоційна нестабільність, тривожність), відсутність постійної соціальної підтримки й певні стратегії родинного виховання» [1].
Науці відомо п’ять основних різнопланових стратегій віктимного поводження: агресивна, саморуйнівна, ініціативна, пасивна та некритична.
Неповнолітнім з агресивним варіантом мають схильність потрапляти у неприємні та небезпечні для існування ситуації у проявах нападу чи провокуючих діях. До прикладу, коли порушується громадський порядок, встановлених норм та правил. Таких тинейджерів легко вивести зі стану емоційної рівноваги, легко заражаються негативними емоціями (футбольні фанати), вони домінантні, нестримні, запальні.
Із саморуйнівним - властива схильність до ризику, імпульсивність, необдуманість, що несе загрозу для їхнього здоров’я. Вони ніколи не замислюються про наслідки, або ж не беруть їх до уваги та сподіваються на вдачу.
Тинейджерів з ініціативним варіантом характеризують як сміливих, рішучих, принципових, вимогливих, нетерпимих до дій порушників громадського порядку.
Пасивна стратегія поводження несе у собі апатичність до всього, що відбувається навколо. Вона викликана образою на зовнішній світ, непорозумінням, усамітненням від усього, відсутністю відчуття соціальної підтримки.
Некритична тактика несе у собі необачність та невміння безпомилково оцінювати життєві ситуації. Вона формується на основі негативних особистісних рис (жадібність, користолюбство), так і позитивних (щедрість, доброта, чуйність) [4].
Джерела та література
- Бистров А. Є. Дослідження домінування типів віктимної поведінки в підлітків загальноосвітніх і спеціальних шкіл. Humanitarium. Переяслав-Хмельницький; Ніжин : Лисенко М. М., 2018. Том. 41, Вип. 1 : Психологія. С. 17-26
- Папуша В.В. Агресивна поведінка підлітків як фактор віктимізації. Психологічні перспективи. Вип. 19. Луцьк : Волинський нац. ун-т ім. Лесі Українки. 2012. С. 190-195.
- Синьов В.М., Пометун О.І., Кривуша В.І., Супрун М.О. Основи теорії виховання. Навч.-метод. посіб. Київ : РВ КІВС, 2000. 140 с.
- Туляков В. А. Виктимология. Одесса : Юридическая литература, 2000. 316 с.
inforum.in.ua@ukr.net