ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ (ПТСР) У ДІТЕЙ РІЗНОВІКОВИХ ГРУП

На даний час набуває актуальності дослідження проявів посттравматичного стресового розладу. Як відомо, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) має негативний вплив на психіку та самопочуття людини. Воєнні дії та екстремальні обставини перебудовують психічний стан, змінюють ціннісні орієнтації, впливають на самооцінку, викликають тривожність, страх та ін.

За даними психологічних досліджень, які проводилися під егідою Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) у Донецькій області, майже 40% дітей віком 7–12 років та 13–18 років стали безпосередніми свідками подій, що пов'язані з війною. 14% та 13% бачили танки та іншу військову техніку, 13% і 22% бачили бої, сутички, 4% і 15% – побиття близьких та знайомих людей, 6% і 5% стали свідками погроз, застосування зброї, бачили вбитих і поранених. 76% дітей віком 7–12 років та 43% дітей віком 13–18 років відчували страх, коли ставали свідками вищеописаних подій.

Дітям, які пережили психологічну травму, досить важко зрозуміти, що з ними сталося. Це пов’язано, насамперед, з їхніми віковими особливостями: їм не вистачає соціальної, фізіологічної та психологічної зрілості. Дитина не в змозі повністю усвідомити зміст того, що відбувається – вона просто запам’ятовує ситуацію, свої переживання в цю мить. Її сприйняття дійсності стає хаотичним, безладним, починає відзначатися плутаниною, втрачається «структура світу» в якому дитина живе.

Загальними ознаками стресу чи ПТСР у дітей є: загострені емоції, агресивні реакції, відмова від їжі, порушення сну, підвищена активність або навпаки пасивність, послаблюється імунітет, загострюються хронічні хвороби та ін.

Важливо знати та відстежувати специфічні особливості прояву стресу у різних вікових групах. Для ясельного та дошкільного віку характерні злість, тривога, страх самотності, проблеми зі сном та харчуванням, тремтіння, повернення до дитячої поведінки, неконтрольований плач та ін. Дітям молодшого шкільного віку притаманні болі у животі, голові, недовіра, відчуття нелюбові, відсутність апетиту, переживання щодо майбутнього, байдуже ставлення до школи та дружби. Підлітки проявляють злість, їм характерні низька самооцінка, бунтарська поведінка, втрата ілюзій, вживання алкоголю, наркотиків та ін. [1].

Отже, до завдань психолога при роботі з дітьми, які пережили психотравмуючі події відноситься психологічний супровід і підтримка розвитку особистісних ресурсів дитини, психологічне консультування з подолання наслідків травмуючих ситуацій, розширення способів поведінки, створення безпечного простору дитини та ін. 

Джерела та література:

1. Синопсис діагностичних критеріїв DSM-5 та протоколів NICE для діагностики та лікування основних психічних розладів у дітей та підлітків. / перекл. з англійської; упор. та наук. ред. Леся Підлісецька. (Серія «Психологія. Психіатрія. Психотерапія»). Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2014. С. 85–91.
2. VA/DOD Clinical Practice Guideline for the Management of Posttraumatic Stress Disorder and Acute Stress Disorder: Clinician Summary // Focus. – Volume 16, Issue 4, Fall 2018. – pp. 430-448.