ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МОРАЛЬНИХ СУДЖЕНЬ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Свідомість дитини формується в процесі пізнання нею об’єктивної дійсності, пізнання, як предметного світу (речей та їх властивостей), так і світу людських взаємин. Вступаючи у взаємини з оточуючим середовищем відбувається процес навчання, який дає можливість дитині оцінювати поведінкову діяльність (вчинки та дії) у соціумі, що впливає на формування її судження.

Судження дитини розкривають не тільки рівень її знань, а й ступінь сформованого у неї ставлення до об’єктивної дійсності, зокрема до поведінки тих, хто її оточує. Із розвитком самосвідомості у дітей виникають судження про свої власні дії і вчинки і, таким чином, їх моральна свідомість збагачується.

Діти не народжуються з готовими уявленнями про те, що добре і що погано, що справедливо і несправедливо. Своє ставлення до навколишньої дійсності вони наслідують від дорослих (батьків, вихователів), в процесі спілкування з ними набувають власного морального досвіду. Перші моральні судження у своїй елементарнішій формі з’являються у дітей наприкінці інтенсивного опанування дитиною зв’язаного мовлення та розвитку їх мислення. Так поступово сформовуються елементарні моральні поняття [1].

Однією з форм прояву моральних уявлень та понять є моральні судження. Англійський психолог Дж. Селлі, намагаючись дати характеристику моральним судженням, вказує на їх особливу емоційну забарвленість, зазначає, що моральні судження – це судження якості, і вони вимагають виразності сприйняття. На думку Дж. Селлі, дитину слід вчити порівнювати різні моральні положення для того, щоб вона набула певної навички, яка дозволить їй легко розпізнавати добро і зло в їх різноманітних конкретних проявах [2].

Окремі висловлювання про моральні судження є у французького психолога Г. Компере. На думку Г. Компере, перші моральні судження дітей пов’язані із страхом перед авторитетом батьків. Дитина вважає добром все те, що їй дозволяють, і, навпаки, злом те, що забороняється. І зло не стільки в тому, що даний вчинок забороняється, скільки в тих неприємностях, які чекають на неї в разі непокори.

Основою для судження про добро і зло у дитини є страх або симпатія. Ці два принципи, вважає Г. Компере, діють навіть тоді, коли дитина ще не навчилася говорити, коли слова «добре» і «погано» залишаються для неї незрозумілими. Науковець стверджує, що як добрі, так і злі вчинки дитина робить несвідомо, що вона від природи може творити як добро, так і зло, і що її моральні судження є вродженими [3].

У концепції Г. Компере щодо природи моральних суджень є протиріччя: з одного боку, він вважає моральні судження вродженими, з другого, – що моральні судження утворюються через розпізнавання  дітьми добра і зла. Але у всіх зазначених авторів моральні судження не були предметом спеціального дослідження, їх висловлювання та думки не підтверджувалися експериментальними даними.

Спеціальні дослідження моральних суджень дітей проводили Ж. Піаже, Р. Джонсон. Робота Ж. Піаже стосується в основному моральних суджень дітей про справедливість і несправедливість, правду і брехню. Головним у загальній теорії  Ж. Піаже про розвиток моральних суджень дітей є висновок про те, що основним принципом справедливості у дітей є взаємність. На думку Піаже, це переконання з віком дитини закріплюється [2].  

Крім цих досліджень, є чимало робіт, які так чи інакше стосуються питання розвитку моральних суджень дітей. Це в основному роботи, пов’язані з проблемами розвитку дитячої самосвідомості, зокрема про оцінку і самооцінку, а також роботи, присвячені вивченню моральних уявлень та понять дітей.  

  У роботах Б.Г. Ананьєва, П.Р. Чамати, з питань розвитку дитячої самосвідомості розглядаються оціночні судження дітей, частина з яких є водночас і моральними судженнями (зокрема ті, що стосуються оцінки власних вчинків дитини), дається певна характеристика розвитку цих суджень, вказується на їх зв’язок з судженнями дорослих про вчинки дітей. На підставі моральної оцінки дорослих діти встановлюють зв’язок між оцінкою «добре» і «погано» з своїми власними діями, починають відносити свої вчинки до хороших чи поганих [3].

Оцінюючи свої власні вчинки, якості, дитина осмислює себе як особистість. Це свідчить про зв’язок моральних суджень з самосвідомістю дитини. Характерним є також те, що діти дошкільного віку однаково охоче висловлюють судження як про себе самих, так і про своїх товаришів, проте під час оцінки своїх власних дій і вчинків у них переважає позитивна оцінка. По суті моральні судження дітей на перших порах мають в собі не стільки оцінку певного вчинку або окремого факту поведінки, скільки передають переживання дитини, її загальний емоційний стан.

 Формування моральних суджень призводить до виникнення та закріплення у дитини норм моральної поведінки.

Джерела та література

1. Лохвицька Л.В. Моральні судження дошкільників як показник особистісного зростання. Психолінгвістика в сучасному світі – 2018 : абстракти XІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Переяслав-Хмельницький, 25-26 жовтня 2018 р.) / відп. ред. Л. О. Калмикова; ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т імені Григорія Сковороди». Переяслав-Хмельницький, 2018. С. 148-151.
2. Павелків Р.В. Розвиток моральної свідомості та самосвідомості у дитячому віці : монограф. Рівне : Волинські обереги,2004. 248 с.
3. Поніманська Т.І. Моральне виховання дошкільників: навчальний посібник. Київ: Вища школа, 1993. 111 с.