На зламі тисячоліть у кризових, тривожних і фрустраційних умовах явних і латентних воєн та конфліктів істотно зростає кількість людей, які переживають психоемоційне вигорання та психофізичне виснаження. Загальне посилення соціопатологізації людської спільноти негативно впливає на функціонування особистісної самосвідомості, зокрема на творення адекватної самооцінки, формування стабільного і багатогранного образу Я, набуття повномірної самоакцептації та ідентичності, побудову гармонійної Я-концепції.
Поміж нагального проблемогенного спектру сучасних вітчизняних і зарубіжних науково-психологічних досліджень окремого вагомого статусу набувають проблеми вивчення депривації як потужного чинника, що зумовлює поліфундаментальне обмеження та блокаду біо-, психо- і соціогенези особистості. Різновидова депривація істотно ускладнює життєдіяльність пересічної людини, яка, перебуваючи під її посиленим тиском, переживає цілу низку дискомфортних когнітивно-афективних психостанів. Намагаючись уникнути негативного впливу численних проблем і обмежень, особистість втрачає психологічну і соціальну впевненість і захищеність, загальну опірність, надмірно часто застосовуючи психологічний захист і копінг-поведінку. Спроби боротьби і/або втечі/самовтечі від дражливих і кризових умов та детермінант досить часто призводять до психоемоційного вигорання. Серед широкого кола психологічної проблематики депривована особистість відчуває як афективні розлади й перепади, так і симптами розщепленості й амбівалентності модусу самоусвідомлення. Внаслідок цього різновидові деприваційні чинники й модифікації постають загрозою як психоемоційного вигорання, так і деформації творення та розбудови Я-концепції.
Недостатня вивченість окресленого тематичного поля якраз і зумовили актуальність нашого дослідження і необхідність теоретико-емпіричного вивчення цих складних феноменів. За мету ми обрали насамперед детальне теоретико-емпіричне визначення впливу особливостей психоемоційного вигорання на деформацію Я-концепції депривованої особистості.
Вивчення психологічних особливостей депривації, психоемоційного вигорання, Я-концепції базується на загальнометодологічних принципах системності, цілісності й детермінованості психіки людини (Л. Божович, Г. Костюк, С. Максименко, Т. Титаренко, П. Чамата, Ю. Швалб, Т. Щербан та ін.); теоретико-емпіричних дослідженнях феноменології депривації (Дж. Боулбі, І. Брецко, В. Васютинський, Ю. Візнюк, К. Горні, Я. Гошовський, О. Кікінеджі, Д. Кун, Й. Лангмейєр, А. Маслюк, З. Матейчек, І. Мудрак, В. Орос, Л. Осьмак, А. Ребер, П. Фрейре, А. Фройд та ін.); наукових поглядах на психоемоційне вигорання (Л. Армстонг, А. Василенко, І. Ващенко, К. Гренліф, Дж. Грінберг, С. Джексон, Л. Карамушка, Т. Кириленко, В. Клименко, С. Максименко, К. Маслач, О. Саннікова, Б. Содерфельдт, М. Содерфельдт, Н. Чепелєва, В. Чернобровкін, Т. Форманюк, Т.Яценко та ін.); теоретичних підходах до самосвідомості, самооцінки, образу Я, самоакцептації та Я-концепції особистості (Д. Гошовська, Т. Дмитрова, Р. Моляко, А. Грись, І. Слободянюк, А. Супріган, В. Татенко, Т. Титаренко та ін.); ревіталізаційно-ресоціалізаційних концептуальних поглядах на психогенезу депривованої особистості (І. Брецко, Я. Гошовський, О. Гуменюк, А. Гусак, Н. Завацька, Н. Крейдун, С. Максименко, В. Медведєв, О. Низовець, В. Синьов, С. Яковенко, Т. Яценко та ін.).
Для вирішення поставлених завдань нами укладено комплекс методів, зокрема теоретичних − аналіз, синтез, систематизація, узагальнення, зіставлення психологічних даних за темою дослідження, моделювання – з метою визначення впливу депривації та психоемоційного вигорання на становлення Я-концепції депривованих осіб, а також емпіричних − вивчення особових справ, спостереження, анкетування, соціометрія, тестування («Тест-опитувальник самоставлення» (В. Столін, Л. Пантелєєв), «Шкала самоповаги» (М. Розенберг), «Метод багатоаспектної квантифікації міжособистісних взаємин» (Т. Лірі), «САН (самопочуття, активність, настрій)», «Методика самооцінки емоційних станів» (А. Уессманн, Д. Рікс), «Методика діагностики особистісної тривожності» (Ч. Спілбергер, Ю. Ханін), «Шкала тривожності» (А. Прихожан), «Методика експрес-діагностики неврозу» (за К. Хеком – Х. Хессом), «Методика діагностики рівня невротизації» (за Л. Вассерманом), «Методика діагностики рівня соціальної фрустрованості» (Л. Вассерман (модифікація В. Бойка), «Схема аналізу поведінки депривованого підлітка, схильного до психоемоційного вигорання» (І. Брецко). Для математико-статистичної обробки, на нашу думку, доцільними будуть описова математична статистика, статистичне порівняння середніх значень (t‑критерій Ст’юдента), дисперсійний та факторний аналізи.
Завдяки теоретико-емпіричному дослідженню цих феноменів ми планується поглибити наукові уявлення про негативний вплив депривації на самосвідомість особистості, зокрема розширити концептуальне бачення про несприятливий тиск психоемоційного вигорання на побудову гармонійної Я-концепції, що призводить до її деформації та загального сповільнення психо- і соціогенези. З метою розкриття ключових дефініцій теми нами здійснено аналітичний екскурс у минуле й сьогодення проблеми психоемоційного вигорання та самосвідомості в умовах депривації як спроба охопити змістовий і функціональний зрізи цих феноменів. Звичайно, що необхідно системне вивчення та обґрунтування теоретико-методологічних засад, оскільки ключові терміни (особливо їхнє логіко-термінологічне поєднання) не отримали однозначного трактування в працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Поглибленому теоретичному аналізові потрібно піддати психологічну специфіку феномену «психоемоційне вигорання», що дасть змогу детально встановити його основні змістово-семантичні та структурно-функціональні параметри. Психоемоційне вигорання ми, вслід за Я.Гошовським, розглядаємо у контексті афективної генези особистості, що передбачає синтез уявлень про окреслену проблематики крізь призму базових теоретичних поглядів, концепцій і положень тематичних досліджень з проблеми психоемоційного вигорання, Я-концепції особистості, депривації, насамперед генетично-психологічного спрямування [2].
Для побудови логічної концептуальної структури нами було вивчено психологічні особливості прояву психоемоційногго вигорання та основні симптоми і тенденції впливу на депривовану особистість, зокрема на побудову Я-концепції. Окремим ракурсом доцільно вивчати похідні психоемоційного вигорання в умовах депривації – агресія, тривожність, фрустрація, депресія, аутизація, суїцидальні наміри тощо. Ключовий наголос наукового пошуку ми зробили на вивченні специфіки функціонування свідомості і самосвідомості в деприваційних умовах, а також на визначенні багатоманітного спектру прямих і опосередкованих чинників, які детермінують Я-концепцію депривованої особистості. Беззаперечно, дослідники відзначають дуже істотний вплив психоемоційного вигорання і виснаження на становлення самосвідомості (самооцінки, самоакцептації, саморегуляції, образу Я тощо), зокрема деформації Я-концепції [1; 2].
Зосередження векторів дослідницького пошуку на специфіці психоемоційного вигорання в режимі інтернатної депривації нами було зроблено ще й з метою віднайдення оптимістичних траекторій особистісного розвитку крізь призму гуманістичної ревіталізації як своєрідного мірила і каталізатора в сучасному трансформаційному вітчизняному суспільстві, загроженому воєнними діями. Вважаємо, що практичне значення нашого дослідження полягає насамперед у тому, що отримані результати та висновки, а також розроблена програма ревіталізаційної підтримки депривованих осіб із синдромом емоційного вигорання можуть бути використані для психодіагностичної та психокорекційної роботи психологів, соціальних педагогів та фахівців інших соціономічних професій.
Наукологічне обґрунтуваня програми емпіричного вивчення проблеми психологічних особливостей впливу психоемоційного вигорання на деформацію Я-концепції особистості в умовах деривації передбачає стратифікацію гетерогенної експериментальної вибірки з урахуванням деприваційних параметрів (стать, вік, вид і тривалість депривації), а також інституційної типології (інтернат) та функціонально-статусних ролей досліджуваних.
Основною розвивальною психотехнологією ми обрали треніговий підхід як культивування когнітивно-пізнавального потенціалу депривованої особистості для формування компетентностей щодо способів та методів оперування базовою специфікою афективної саморегуляції з метою зниження негативного тиску і наслідків психоемоційного вигорання на становлення та функціонування її Я-концепції.
Джерела та література :
- Брецко І. І. Психоемоційне вигорання підлітків в умовах сімейної депривації. монографія. Мукачево, 2015. 293 .
- Гошовський Я. О. Психолого-педагогічні основи ресоціалізації депривованих підлітків: дис. ... доктора психол. наук : 19.00.07. Київ, 2009. 464 с.
inforum.in.ua@ukr.net